Шпаргалка по "Маркетинговая ценовая политика"

Індикативні ціни затверджуються Міністерством економіки (Департаментом державної політики у сфері зовнішньої торгівлі) відповідно до положень Указу Президента України №124/96 від 10.02.96 р. та Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Положення про індикативні ціни регламентує особливості встановлення та застосування цін. Так, індикативні ціни можуть вводитись на товари:

на експорт (імпорт) яких встановлений режим ліцензування, квотування (приклади товарів, експорт-імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню, наведені у додатках Ж,К);

на експорт (імпорт) яких встановлені спеціальні режими;

за якими застосовуються спеціальні імпортні процедури;

за якими встановлені режими спеціального оподаткування експорту (імпорту);

що є предметом зовнішньоекономічних договорів (контрактів), за якими ведеться облік (реєстрація);

на експорт яких застосовані антидемпінгові заходи чи початі антидемпінгові розслідування в Україні чи за її межами.

Індикативні ціни на товари, щодо яких розпочаті або можуть бути розпочаті антидемпінгові розслідування в Україні або за її межами, встановлює Міжвідомча комісія з антидемпінгових розслідувань.

188. Яким чином здійснюється державне регулювання цін (статті 8, 9, 10).

Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрунтується на системі законів та законодавчих актів, головними з яких

Закон України «Про ціни і ціноутворення»;

Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»;

нормативні документи Верховної Ради України;

нормативні документи Кабінету Міністрів України;

нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України;

роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України;

нормативні документи органів місцевого самоврядування.

Згідно з статтями 8,9,10 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» Державне  регулювання  цін  і  тарифів  здійснюється   шляхом

встановлення: -державних фіксованих цін (тарифів); -граничних рівнів цін (тарифів) або  граничних  відхилень  від державних фіксованих цін і тарифів.

В разі  надмірного  зростання  цін,  раніше  виведених  з-під контролю  за  рішенням  Кабінету  Міністрів  України,   виконавчих комітетів    обласних,     міських     (міст     республіканського підпорядкування)  Рад,  допускається   тимчасове   повернення   до державного регулювання цін і тарифів. Урядом  України  можуть  вводитись  інші  методи   державного регулювання цін і тарифів.

Стаття 9: Державні  фіксовані  та    регульовані    ціни    і    тарифи встановлюються на ресурси, які справляють  визначальний  вплив  на загальний рівень і динаміку цін, на товари  і  послуги,  що  мають вирішальне соціальне значення, а  також  на  продукцію,  товари  і послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах,    що займають  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку.Державні  фіксовані  та    регульовані    ціни    і    тарифи встановлюються державними  органами  України. Органи  виконавчої  влади  та органи місцевого самоврядування встановлюють  державні  фіксовані  та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат  на  їх виробництво.

Стаття 10: Зміна  рівня  державних  фіксованих  та  регульованих  цін  і

тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг  здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які  відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов  виробництва  і  реалізації продукції,  що  не  залежать    від    господарської    діяльності підприємств.

189. Які джерела беруться до уваги при формуванні індикативних цін.

під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

При визначенні рівня індикативних цін беруться до уваги передусім чинні в Україні стандарти якості продукції, стан кон’юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, цінова інформація про середні рівні цін, що склалися на відповідному географічному ринку збуту, прогноз щодо можливого коливання цін тощо.

При визначенні рівнів  індикативних  цін  беруться  до  уваги

фактори, які   можуть  впливати  на  ціноутворення  по  конкретних

товарах на конкретних ринках в залежності від умов здійснення тієї

чи іншої операції,

Згідно із затвердженим відповідно до чинного законодавства України переліку індикативних цін фахівцями Держзовнішінфор­му проводиться моніторинг відповідних ринків, експорту товарів українського походження з використанням таких інформаційних джерел:

біржові котування;

ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції;

довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі відео, комп’ютерних, електронних та інших подібних банків даних;

статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформаційних та інших державних органів і установ та недержавних організацій України;

комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти та каталоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівняль­ні індекси цін;

звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном;

контрактна практика поставок товарів, що підлягають реєстрації в МЗЕЗіТ України;

прейскуранти та відпускні ціни українських товаровиробників;

інші інформаційні джерела.

190.Які дії вважаються зловживанням монопольним становищем, згідно закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності".

монопольне становище - домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше 35 відсотків;

Зловживаннями монопольним становищем вважаються:

-нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту; -обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; [Про внесення змін до Закону України "Про обмеження монополізму та не]

-часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

- асткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

- нші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання

- встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

- встановлення монопольно низьких цін /тарифів, розцінок/ на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

- встановлення монопольно високих цін /тарифів, розцінок/ на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;