Роль і значення кабінетних досліджень

     Предметні каталоги містять картки з назвами  творів з конкретних проблем і  питань одного змісту.

       Щоб користуватись каталогами, потрібно  добре знати принцип їх побудови.

     Провідне  місце належить алфавітним каталогам. По них можна встановити, які твори того чи іншого автора є в бібліотеці. Картки каталогу розставлені за першим словом бібліографічного опису книги: прізвища автора або назви книги, яка не має автора. Якщо перші слова співпадають, картки розставляються за другим словом. Картки авторів з однаковим прізвищем - за алфавітом їх ініціалів тощо.

     В систематичних каталогах картки згруповані в логічному порядку  за галузями знань. Послідовність розміщення карток відповідає визначеній бібліографічній  класифікації - УДК чи ББК.

     Довідковий апарат систематичного каталогу включає посилання, відправлення, довідкові картки та алфавітно-предметний покажчик. Посилання вказує, де знаходиться література з близького чи суміжного питання («див.також»), відправні карточки («див.») показують в якому відділі знаходиться література з даного питання.

     Предметний  каталог концентрує близькі за змістом  матеріали в одному місці, що дуже зручно для дослідника.

     Ключем  до каталогів бібліотеки є бібліографічні покажчики. Вони можуть бути різними  за своїм завданням, змістом і формою. Для визначення стану вивченості теми потрібно звернутись до інформаційних видань, які випускають інститути та служби науково-технічної інформації, центри інформації, бібліотеки і охоплюють всі галузі народного господарства. Тут можна ознайомитись не лише з відомостями про надруковані праці, а й з вміщеними ідеями та фактами. їх характеризує новизна поданої інформації, повнота охоплення джерел і наявність довідкового апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

     Збір  та обробку цих матеріалів в Україні здійснюють Книжкова палата України, Український інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ), Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського та інші бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного або регіонального рівня.

     Основна маса видань названих установ поділяється  на три види:

     -   бібліографічні;

     -   реферативні;

     -   оглядові.

     Бібліографічні  видання показують, що видано з питання, яке цікавить дослідника; часто це сигнальні покажчики без анотацій і рефератів. Цінність їх - у оперативності інформації про вихід у світ вітчизняної і зарубіжної літератури.

     Реферативні видання містять публікації рефератів  з коротким викладом змісту первинного документа, фактичними даними і висновками (експрес інформаційні, реферативні журнали, збірники та ін.), наприклад: РЖ «Економіка. Економічні науки». Виданням Книжкової палати України є бібліографічні покажчики: «Літопис книг», «Літопис газетних статей», «Нові видання України» тощо.

     Для пошуку та аналізу літератури, що видана в минулі роки, має ретроспективна бібліографія, призначення якої є підготовка і розповсюдження бібліографічної інформації про видання за певний період часу в минулому. Це можуть бути: тематичні огляди, прайс-листи видавництв, пристаттєві списки літератури тощо. [3]

     Поряд з інформаційними виданнями органів НТІ для інформаційного пошуку слід використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази і банки даних, Internet. Через службу Internet можна отримати різноманітну інформацію. Не випадково говорять, що Internet знає все.

     За  останні роки широко розвивається державна система збору, обробки, зберігання, ефективного пошуку та передачі інформації з використанням сучасної обчислювальної техніки. Розробкою методології  створення ефективних інформаційних систем займається наука інформатика, яка має ряд специфічних напрямків розвитку:

     -   технічне створення автоматизованих  інформаційно-пошукових систем;

     -   програмний - забезпечення обчислювальних  машин програмами для користувачів;

     -   алгоритмічний - розробка алгоритмів змісту баз і банків даних.

     Сукупність  уніфікованих інформацій та послуг поданих  в стандартизованому вигляді  називається інформаційним продуктом - це спеціалізовані нормативні видання, державні стандарти, будівельні норми  і правила тощо.

     Накопичення і зберігання великих інформаційних  масивів - баз даних, дозволяє систематизувати  документи за ознаками певної тематики, а також формувати банки даних, для оперативного багатоцільового  використання відповідної інформації.

     Досить  популярним за останні роки стало використання інформаційної WEB-сторінки комп´ютерів.

     Мережа WEB дає можливість змінити найбільш важливі основи створення, розповсюдження і застосування знань у світі - в короткі терміни. Мільйони людей користуються мережею WEB для оперативного пошуку інформації, перевірки та дискусії.

     Інтернет  і WEB стають інформаційним джерелом для мільйонів людей. До того ж  це найчастіше діти шкільного віку. Ці майбутні дорослі отримують уміння і навички накопичення інформації та роботи з нею, і для більшості з них ця мережа є більш привабливою аніж бібліотека чи вчитель.

     Її  привабливість в тому, що користувачі  мають доступ до інформації без будь-якої допомоги, участі чи керівництва другої особи (викладача, бібліотекаря) і можна  використати в будь-який час доби, не потрібно нікуди їхати, тим більше, що інформація може отримуватись за потребою.

     І все ж мережа WEB не є універсальною  заміною бібліотеки.

     Недоліки WEB:

     1. Не вся інформація розміщена  на сторінках WEB, a та, що є дуже  коротка за обсягом, зміст який  міститься в цифровій формі  дуже обмежений порівняно з  друкованими матеріалами.

     2. WEB - не завжди відповідає стандартам достовірності. Більшість матеріалів публікована без рецензій, без перевірки, гарантій (наприклад, з медицини, це думки і бачення окремих авторів).

     З. WEB - не має каталогізації (описання змісту, форми) є лише мінімальна структура інформаційних матеріалів.

     4. Не забезпечується ефективний  пошук інформації фундаментальних  наукових знань, і вона більше  підходить для обміну свіжою  інформацією і спілкування.

     В майбутньому бібліотека буде існувати як:

     -   спеціально встановлені фонди документів, які повинні знаходитись в приміщенні бібліотек;

     -   як фізичний простір для матеріалів  в нецифровій формі і як  пункт доступу для тих, хто  не може дозволити собі мати  необхідні засоби для отримання  інформації;

     -   накопичення метаданих або опису змісту матеріалів, для посилання та полегшення пошуку інформації;

     -   збереження документів і пов´язаних  з ними метаданих;

     -   сфера доступу та послуги по  інструктуванню.

     Функціонування  автоматизованих систем обробки  інформації (АСОІ) ґрунтується на машинному  перетворенні інформації з відповідної  проблеми. АСОІ використовується у  науково-дослідному процесі в зв´язку  із зростанням обсягів інформації до таких меж, коли досліджувати будь-яку проблему без ЕОМ неможливо. Структура інформаційної системи включає в себе банк даних: файл, секцію файлу, набір файлів, згрупованих у банку даних.

     Банк  даних є сукупністю наборів файлів, згрупованих у масивах даних.

     Відомо, що в практиці міжнародних організацій  у процесі обміну інформацією  та при вирішенні завдань міжнародних  економічних, науково-технічних, культурних, спортивних та інших зв´язків використовуються скорочені назви країн - блоки буквеної та цифрової ідентифікації країн.

     Міжнародна  організація з стандартизації (ІСО) розробила коди для кожної країни.

     Щодо  України традиційно вживають такі блоки  буквеної та цифрової ідентифікації:

     -   двобуквений алфавітний код України  -UA- рекомендований Міжнародною організацією з стандартизації (ІСО) для міжнародних обмінів, який дає змогу утворювати візуальну асоціацію із загальноприйнятою назвою України без будь-якого посилання на її географічне положення або статус;

     -   трибуквений порядковий код - 804 - присвоєний статистичним бюро Організації об´єднаних націй і використовується для статистичних розрахунків.

     Ці  блоки ідентифікації України  зафіксовані для використання Міжнародною  організацією з стандартизації у  стандарті НСО 3166-88 «Коды для представления названий стран». [1]

 

     Розділ 2. Аналіз різних джерел інформації для кабінетних досліджень 

     2.1 Класифікація документальних  джерел інформації 

     Класифікацію  друкованих джерел інформації, які  використовуються у наукових дослідженнях, подано у таблиці. 

 

     Друковані джерела інформації, які використовуються у наукових дослідженнях, представлені поліграфічним виробництвом у формі  книг, брошур, рекламних буклетів та ін.

     Книги – неперіодичні багатосторінкові твори  друку обсягом понад 48 с. друкарського друку. Твори друку обсягом від 5 до 48 с. вважають брошурою. Комп'ютеризація інформаційної діяльності сприяла  створенню електронних книг, які  широко застосовуються у наукових дослідженнях та педагогічному процесі вищих і середніх навчальних закладів.

     Рекламні  буклети – художньо оформлені  і видані засобами поліграфії вироби, які пропагують кращі зразки продукції, товарів для ринку.

     У форматі альбомів видається нормативно-виробнича документація (технологічна, проектна та ін.), рекламна, каталоги.

     Машинописні документи – носії інформації, які не пройшли редакційно-видавничу  обробку і не видані засобами поліграфії (науково-технічні звіти, документи  обліку господарської діяльності, дисертації та ін.).

     Особливим машинописним документом є депоновані твори, які використовуються як носії  інформації у процесі наукових досліджень.

     Депонованими (переданими на збереження) називаються  наукові роботи, виконані індивідуально  або в співавторстві і розраховані на обмежене коло користувачів. Депонування здійснюється централізовано органами науково-технічної інформації. Відомості про депоновані твори оперативно наводяться у реферативних та інших журналах. У нашій державі ці функції виконує Інститут науково-технічної інформації та техніко-економічних досліджень.

     Депонування здійснюється з метою ознайомлення вчених і спеціалістів з рукописами статей, оглядів, монографій, матеріалів конференцій, з'їздів, нарад і симпозіумів  вузькоспеціального характеру, які недоцільно видавати засобами масової поліграфії (книги, журнали, брошури).

     Рішення про передавання на депонування  оригіналів монографій, статей, оглядів, матеріалів конференцій, з'їздів, нарад  і симпозіумів виносяться вченими  радами вузів та науково-дослідних організацій, науково-технічними радами проектно-конструкторських, технологічних та інших організацій.

     На  депонування не приймаються звіти  про науково-дослідні і проектно-конструкторські  роботи, а також тези доповідей, крім зроблених на міжнародних, республіканських конференціях, симпозіумах і семінарах.