Роль і значення кабінетних досліджень

     Необхідно також ураховувати й основні  організаційно-практичні риси міжнародного маркетингу. Із цього погляду він  складається з комплексу програмно-цільових методів організації й функціонування виробничо-збутового процесу, що охоплює сфери планування, вивчення попиту на світових ранках, конкурентних товарів і виробництв, науково-технічних перспектив, а також ціноутворення, продажу й післяпродажного обслуговування, доставки товарів інонаціональним покупцям, надання послуг і т.д. Крім того, переслідується мета одержання максимального прибутку в результаті задоволення потреб конкретних споживачів.

     Таким чином, термін "міжнародний маркетинг" і суспільні відносини, які він позначає, можна розглядати як органічне об'єднання на понятійному й практичному рівнях відповідно комплексу важелів інтернаціонального керування, а також як узагальнене сприйняття особливостей сучасного етапу розвитку ринкових механізмів.

     У зв'язку з такою постановкою питання  представляється виправданої наступне формулювання: на етапі переходу до ринку необхідно широке усвідомлення в підприємницькому середовищі того факту, що при виборі адекватних управлінсько-господарських рішень, з погляду довгострокової стратегії, а також тактики економічного розвитку комерційних структур не піти від застосування сучасних маркетингових критеріїв і інструментів.

     Вагомий довід на користь максимально  ретельного маркетингового аналізу  господарських проектів, що мають зовнішньоекономічну спрямованість, представляє вказівку на сам характер щільного висококонкурентного ринку. Так, здійснюючи підприємницьку діяльність в індустріально розвинених державах як на території старих лідерів світової економіки, так і їхніх нових конкурентів, необхідно пам'ятати відмінності, їхнього кон'юнктурного середовища, умов підприємницької діяльності від наших. Адже добре відомо, що в умовах централізованої економіки, що мала місце в нас ще зовсім недавно, і тепер в умовах глибокої структурної кризи й розвалу відтворювального механізму, господарська кон'юнктура спонукає до більшої активності суб'єктів споживання - покупців. Причому особливо зримо ця особливість стала проявлятися з початком невдалих реформ, із другої половини 80-х років.

     Господарським організаціям України, інших посткомуністичних  країн Європи й Азії об'єктивно  доводиться переборювати поріг якісно іншого, не цілком знайомого їм механізму  відтворювальних, маркетингових взаємозв'язків, що далеко не завжди представляється справою досить легенею. Іншими словами, виникає відоме протиріччя між специфічними ринковими мікро - і макросистемними утвореннями, з одного боку, системою внутрішньоструктурних факторів функціонування підприємств, фірм, компаній (сформований виробничо-господарський розподіл з конкретним типом і формами технологічного, управлінського забезпечення, що є в наявності кадровими, фінансовими, матеріально-технічними ресурсами й т.д.), з іншого боку - кон'юнктурні, визначальні умови й характер підприємництва факторів ринкової діяльності в конкретної, розглянутої як об'єкт роботи, насамперед з погляду організації збуту продукції, країні (її економічне становище, інфраструктура, фінансові, нормативно-правові умови господарювання, культурно-історичні фактори, тенденції політичного розвитку й т.д.).

     Однак успіх у господарсько-підприємницькій  діяльності, зокрема на зовнішньому  ринку, безпосередньо залежать від  ступеня комплементарності тої  або іншої індивідуальної ланки  умовам найбільш широкого економічного комплексу. У зв'язку із цим виникає питання: чи не йде мова про існування якоїсь непереборної перешкоди ефективної зовнішньоекономічної політики вітчизняних господарських організацій? Зовсім немає. І це незважаючи на наявність відомого зовнішнього логічного протиріччя, що не може бути переборено, очевидно "переробкою" зовнішньої системи, а також внаслідок інертності й слабкої адаптивності внутрішньої системи. Чим же обумовлений у такому випадку подібна відповідь? Насамперед, існуванням своєрідної "активного прошарку" між, умовно говорячи, що стикуються "контрактуючими поверхнями" мікро - і макроекономічних систем, що становить не що інше, як здійснюючий медіативну функцію міжнародний маркетинг.

     У сферу органічно охоплюваних  їм проблем входить широке коло питань керування попитом, відносин із субпідрядниками, посередниками й споживачами, аналіз технологічних, фінансових аспектів розвитку й багато чого іншого. [10]

     1.3 Джерела інформації та їх використання в науково-дослідницькій роботі 

     У процесі підготовки та проведення будь-якого дослідження можна виділити п´ять головних етапів:

     -   етап накопичення наукової інформації: бібліографічний пошук наукової  інформації, вивчення документів, основних  джерел теми, складання огляду  літератури, вибір аспектів дослідження;

     -   формулювання теми, мети і завдання  дослідження, визначення проблеми, обґрунтування об´єкту і предмету, мети, головних завдань, гіпотези  дослідження;

     -   теоретичне дослідження - обґрунтування  напрямів, вибір загальної методики, методів, розробка концепції, параметрів, формулювання висновків дослідження;

     -   проведення експерименту - розробка  програми, методики, одержання і  аналіз даних, формулювання висновків  і результатів дослідження;

     -   оформлення результатів наукового  дослідження, висновків, рекомендацій, уточнення наукової новизни та практичної значущості.

     Як  бачимо, дослідження розпочинається з аналізу інформаційних матеріалів з обраної теми. Інформацію поділяють  на:

     -   оглядову (вторинну) огляд наукових  матеріалів;

     -   релеративну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;

     -   реферативну (вторинну), що міститься  в анотаціях, резюме, рефератах;

     -   сигнальну (вторинну) - інформацію  попереднього повідомлення;

     -   довідкову (вторинну) - систематизовані  короткі відомості в будь-якій  галузі знань.

     Отже, при опрацюванні інформації її можна  поділити на дві групи.

     Первинна  інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх  соціологічних експериментальних  досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).

     Вторинна  інформація - це результат аналітичної  обробки та публікації інформації з  теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з теми). Це:

     -   інформаційні видання (сигнальна  інформація, реферативні журнали, експрес-інформація, огляди);

     -   довідкова література (енциклопедії, словники);

     -   каталоги і картотеки;

     -   бібліографічні видання (рис. 1,2).

     Ця  інформація служить теоретичним  та експериментальним підґрунтям, основою  проведення наукового дослідження, є доказом наукової обґрунтованості роботи її, достовірності та новизни. 

         

     Рис. 1. Схема процесу збору та аналізу наукової інформації. 

        

     Рис.2. Загальна схема збору та аналізу наукової інформації.  

     Достовірність - це достатня правильність, доказ того, що названий результат (закон, сукупність фактів) є істинним, правильним. Достовірність результатів і висновків обґрунтовується експериментом, логічним доказом, аналізом літературних та архівних джерел, перевірених на практиці. Є три групи методів доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтвердження практики.

     До  найважливіших методів наукового  пізнання належать аналітичні методи. їх суть - доказ результату через  логічні, математичні перетворення, аналіз статистичних даних, опублікованих  і неопублікованих документів (облікових, планових, аналітичних, анкетних).

     У процесі експерименту проводяться  наукові дослідження порівнюються теоретичні та експериментальні результати. При зіставлені наукового результату з практикою необхідний збіг теоретичних положень з явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях. Тому для вивчення теоретичного підґрунтя теми дослідження потрібне глибоке опрацювання джерел інформації.

     Знання  опублікованої інформації дає змогу  глибше осмислити науковий і практичний матеріал інших вчених, дослідників, виявити рівень дослідженості конкретної теми, підготувати огляд літератури з теми. Потрібну наукову інформацію дослідник отримує в бібліотеках та органах науково-технічної інформації.

     Форми обслуговування читачів у бібліотеках майже скрізь однакові:

     -   довідково-бібліографічне обслуговування;

     -   читальний зал;

     -   абонемент або міжбібліотечний  обмін (МБО);

     -   заочний абонемент;

     -   виготовлення фото і ксерокопій;

     -   виготовлення мікрофільмів.

     Для опрацювання джерел з обраної теми використовують інформаційно-пошуковий апарат бібліотеки.

     У бібліотеках застосовується інформаційно-пошукова мова (ІПМ) бібліотечно-бібліографічного типу: універсальна десяткова класифікація (УДК) і бібліотечно-бібліографічна класифікація (ВБК).

       УДК систематизує всі людські  знання у 10 розділах, де кожний  розділ має десять підрозділів  і т.ін. При цьому кожне нове  поняття отримує свій числовий  індекс 
 
 
 

 

     Кодовим позначенням індексуються всі наукові знання, явища, поняття. І кожне нове знання при його виникненні знаходить своє місце. В залежності від потреб поділу інформаційно-пошукової мови до основних індексів додаються інші знаки, чим підвищується спеціалізація УДК. Для зручності сприйняття кожні три знаки відокремлюються крапкою.

     Багато  років УДК застосовувалась як найбільш досконала класифікація знань. Але згодом виникнення нових понять у науковій і практичній діяльності людей зумовили впровадження бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК), яка має іншу систему класифікації й індексації людських знань. Основна частина її буквено-цифрових індексів побудована за десятковим принципом. Основні поділи ББК розподілені у 21 відділах, кожний з яких має свій індекс із великих букв українського алфавіту, наприклад:

     Індекси знань      Найменування індексів знань

     А                          Загальний

     Б                          Природничі науки

     В                          Фізико-математичні науки

     Г                          Хімічні науки

     Д і т.д.                 Науки про землю і т.д.

     Всього: 21

     Ці  інформаційно-пошукові мови застосовуються при організації бібліотечних фондів. Основою інформаційно-пошукового апарату  бібліотек є каталоги. Це розташовані  в порядку алфавіту картки з описом видань. В алфавітному каталозі - за прізвищами авторів та назвами публікацій незалежно від їх змісту; в предметному - картки з описом літературних джерел згруповані за предметними рубриками теж в алфавітному порядку основні каталоги формуються за принципом алфавіту або за принципом систематизації знань. Крім основних каталогів створюються допоміжні: каталог періодики, картотеки статей і рецензій. [8]

     Основними каталогами є систематичний і  алфавітний.

     Алфавітні каталоги містять картки на книги, розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв, при цьому береться спочатку перша буква слова, за яким іде опис, потім - друга і т.д.

     Систематичні  каталоги містять картки на книги, в  яких назви робіт розташовані  за галузями знань, згідно з діючою класифікацією науки.