Проблеми на шляху підвищення ефективності закупівельної діяльності ТОВ «MUK»

    ЗМІСТ 

 

    ВСТУП

    Актуальність обраної теми полягає в тому, що ефективна організація закупівельної діяльності є одним з основних умов успішної роботи підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови її організації. Інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику по відношенню до постачання, шукати нових, більш надійних постачальників, більш дешеву, але водночас і якісну сировину і матеріали, вивчати проблему ефективності їх використання. Тому для підприємства всі можливі способи організації раціональної закупівельної діяльності, що включає в себе закупівлі, постачання матеріалів і сировини, складування, запуск цих коштів у виробництво, набувають все більшої значимості.

    Вивчення проблеми ефективної побудови закупівельної діяльності підприємства значно розширює можливості вдосконалення постачання з позицій раціонального використання постачальників, складських приміщень, інформаційного забезпечення та інших складових.

    Мета дослідження – дослідити існуючі методи формування закупівельної стратегії підприємства і здійснення закупівельної діяльності на підприємстві на основі концепції маркетингу, а також розробити шляхи підвищення ефективності закупівельної діяльності підприємства.

    Відповідно до поставленої мети в курсовій роботі ставляться і вирішуються наступні завдання:

• дослідити роль і сутність закупівельної діяльності підприємства;
• обґрунтувати необхідність використання концепції маркетингу при формулюванні мети та здійсненні закупівельної діяльності;
• виявити функціональні зв'язки маркетингової та закупівельної діяльності на підприємстві;
• розглянути методи закупівель (переваги і недоліки кожного з них), а також сформувати можливі варіанти коректного вибору певного методу або групи методів для ефективної роботи підприємства;
• проаналізувати ступінь використання інформаційного забезпечення в управлінні матеріальними потоками на підприємстві ТОВ «MUK»;
• проаналізувати процес управління закупівельною діяльністю ТОВ «MUK»;
• розробити пропозиції щодо підвищення ефективності закупівельної діяльності ТОВ «MUK».

    Об'єктом дослідження виступає підприємство, що здійснюють закупівельну діяльність, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" (ТОВ «MUK»).

    Предмет дослідження - процеси взаємодії маркетингової та закупівельної діяльності на підприємстві, а також формування закупівельної стратегії підприємства відповідно до маркетингової стратегії.

 

     РОЗДІЛ 1 РОЛЬ І СУТНІСТЬ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

    1.1 Маркетингове управління закупівельною діяльністю

    Основною задачею управління закупівельною діяльністю виявляється здійснення закупки конкурентоспроможних товарів у відповідності до вимог та запитів потенційних споживачів і до договірних зобов’язань з привабливими, надійними постачальниками.

    Маркетинг закупівлі – це маркетинг відносин, який поєднує в єдину систему конкретних виробників, оптову і роздрібну торгівлю з конкретними споживачами, де найбільш активну роль грає підприємство, яке здійснює закупівлю. Такий зв’язок являє собою новий тип взаємовідносин в каналі збуту, ініціюється підприємством, що здійснює закупівлю товарів, та втілюється в додаткових видах його діяльності, які забезпечують вивчення та активне формування попиту і пропозиції, приведення їх у відповідність один з одним.

    У загальному виді концепція маркетингу закупівлі подана на рисунку 1.1.

    Для забезпечення ефективності управління закупівлями товарів в умовах маркетингової орієнтації в підприємстві повинно базуватися на наступних принципах: ретельний облік потреб реальних і потенційних споживачів при прийнятті управлінських рішень в області закупівельної діяльності; створення умов для максимального пристосування товарної, цінової політики, розподіли і політики просування до потреб покупців; забезпечення прибутковості закупівельної діяльності.

    Торговельним підприємствам слід управляти закупівельною діяльністю в процесі управління товарним портфелем по наступних етапах: планування закупівельної діяльності, її організація, контроль та регулювання.

 

Рис. 1.1 Концепція маркетингу закупок [1]

    Планування закупівельної діяльності в торговельних підприємствах слід здійснювати по наступних напрямках: оптимізація товарного портфеля; аналіз потенційних та постійних постачальників по таких критеріях як конкурентоспроможність їх товарного портфеля, імідж постачальників, якість співробітництва з ними; вибір постачальників на основі результатів проведеного аналізу; складання переддоговірних вимог до постачальників (на основі життєвого циклу товарів, їх споживчих характеристик, цін та конкурентоспроможності з урахуванням вимог потенційних споживачів), рішень щодо процесу співробітництва (транспортування товарів, забезпечення їх сервісною підтримкою, відповідальності за можливі збитки, характеру розрахунків); вибір методу закупівлі товарів.

    В процесі планування закупівельної діяльності дуже важливо визначити її стратегію. Залежно від типів постачальників виділяються чотири сучасні стратегії в маркетингу закупівель: вибір глобальних постачальників; вибір одиничних постачальників;модульні поставки, закупівля модулів; комплексний функціонально-вартісний аналіз.

    Стратегія вибору глобальних постачальників припускає організацію закупівель на міжнародних ринках. Асортиментні можливості закупівель при цьому, природно, досить розширюються, гарантованість постачання підвищується, зростає конкуренція постачальників, а при нормальних умовах імпорту розширюються й можливості цінової економії.

    Стратегія одиничних постачальників означає свідому відмову від одночасного співробітництва з багатьма (декількома) постачальниками: поставка певних товарів тривалий час здійснюється силами єдиного постачальника. Скорочення числа постачальників звичайно здійснюється з метою зниження витрат по закупівлі й логістиці. Вибираються звичайно тільки великі, найбільш конкурентоспроможні й спеціалізовані постачальники.

    Стратегія "закупівлі модулів" являє собою ще один різновид стратегії з орієнтацією на скорочення числа постачальників й/або обмеження числа закуповуваних товарів та стосується не окремі види товарів, а цілі комплекси – модулі поставок.

    Стратегія комплексного функціонально-вартісного аналізу розширено реалізує відомий метод планомірного й систематичного дослідження функцій даного товару й визначення умов, що забезпечують роботу необхідних функцій при одночасній мінімізації витрат.

    Стратегія закупівель звичайно вибирається адекватно стратегії розподілу, яку обирає підприємство. Розрізняють три види стратегій розподілу: інтенсивний, ексклюзивний і селективний розподіл.

    Конкурентна стратегія закупівель найбільш адекватна інтенсивному розподілу з боку постачальника. Такий може бути вибір закупника, що вибрав для себе великого постачальника, реально оцінив обмеженість своїх можливостей і своє явно не лідерське місце серед інших закупників, обмежив свої претензії. Він закуповує найбільш популярні види й модифікації товарів, працює на рівні конкурентних цін, використовуючи недорогий транспорт, звичайні умови оплати. Будь-яка спроба атакувати конкурентів рискована, тому що при значній моці постачальника й великій кількості закупників грозить викликати ще більш активні реакції конкурентів.

    Ексклюзивна стратегія закупівель явно претендує на особливі відносини з постачальниками. Закупник може досягти цього за рахунок більших обсягів постійних закупівель у конкретного постачальника. Безумовно, це повинен бути обсяг на рівні самого великого закупника; у найкращому варіанті – не менш 20 % від загального обсягу виробництва постачальника. У такому випадку постачальник стає в істотно залежне положення від закупника, переходячи у взаєминах з ним на стратегію симбіозу.

    Селективна стратегія закупівель, як і розподілу, є проміжною між двома іншими стратегіями закупника – інтенсивною й ексклюзивною. Селективність може виражатися у виборі відособлених асортиментів закуповуваних товарів, у специфіці вимог до їхньої якості, у географічній прив'язці до окремих точок поставок й ін. Арсенал мотивації постачальника може бути той же, що й при ексклюзивній стратегії, але інструментарій використається не настільки активно й не повністю.

    Організація закупівельної діяльності, що виступає наступним етапом її управління, повинна передбачати наступні дії: організація ефективних зв’язків між службами та спеціалістами, які приймають участь в управлінні закупівельною діяльністю (менеджер по закупках товарів, бренд – менеджер (менеджер по марках), менеджер по товарах (товарних групах), маркетологи, юристи, робітники складів, транспортна служба або підрозділ), а саме, інтерактивність зв’язків, раціональний розподіл функцій, обов’язків, відповідальності; укладення договорів, торговельних угод із постачальниками на поставку товарів з визначеними характеристиками, у визначеному обсязі, через визначений інтервал; приймання товарів; оплата за товари, що надходили, у відповідності до вимог договорів та торговельних угод.

    Успіх організації запланованої закупівельної діяльності в підприємствах залежить від наявності її контролю та регулювання, які є заключним етапом підсистеми управління закупівельною діяльністю.

    Доцільно рекомендувати проведення контролю закупівельної діяльності по наступних напрямках: аналіз якості співробітництва підприємства з постачальниками; аналіз конкурентоспроможності товарного портфеля постачальників; контроль виконання плану постачання товарів; аналіз відповідності кількості та якості товарів, що надходять; контроль за своєчасністю надходження коштів на сплату штрафів; контроль виконання плану закупівлі товарів.

    Регулювання закупівельною діяльністю рекомендуємо проводити по наступних напрямках: правове регулювання та внутрішньо фірмове регулювання. Правове регулювання повинне здійснюватися за допомогою законів та інших правових актів, а саме, договорами на поставку товарів постачальниками.

    Внутрішньо фірмове регулювання включає: раціональний розподіл прав та обов’язків по закупівлі товарів між працівниками підприємства; закріплення вищевказаного в Посадових інструкціях і Положеннях про функціональні підрозділи; погоджена робота всіх ланок, що беруть участь у закупівельної діяльності; усунення відхилень від плану закупівлі товарів від норми; своєчасне поповнення товарного портфеля підприємства необхідними товарами; маневрування фінансовими, трудовими та матеріальними ресурсами.[1]

    Серед наукових авторитетів, які займаються тематикою управління закупівлями (серед них Х. Фирон, М. Линдерс, Р.М. Мончка, А. Ван Веле, М. Дей) триває дискусія, в якому напрямку прямує еволюція функції закупівель в організаціях, а також з чого виникають різниці в підході до управління закупівлями у багатьох корпораціях. З цих дискусій виникає теза, що функція закупівель в корпораціях (насамперед, в економіках розвинутих країн) еволюціонувала від трансакційної моделі (названої також реактивною) до інтегрованої моделі (так званої проактивної). Такий підхід ґрунтується на твердженні, що можна визначити ідеальний цільовий етап розвитку, до якого у природний спосіб еволюціонує функція закупівель.

    Методи організації закупівель.

    Закупівлі можна здійснювати декількома методами, вибір якого залежить від ряду характеристик:

    1) складності кінцевого виробленого продукту;

    2) складу комплектуючих виробів і використовуваних матеріалів;

    3) особливостей виробленого продукту і використовуваного матеріалу;

    4) періодичності замовлення;

    5) величини партії одноразової замовлення;

    6) обсягу закупівлі;

    7) рівня постійних витрат;

    8) служби постачання і її організації;

    9) від рівня витрат на формування і утримання запасів.

    Основні методи закупівлі

1. Закупівля товару однією партією (оптові закупівлі). Передбачається, що такий метод здійснюється поставкою товарів однією великою партією. Переваги: простота оформлення документів, гарантії постачання всієї партії, підвищені торгові знижки, невеликий документообіг, пов'язаний із замовленням. Недоліки: велика потреба в запасах і складських приміщеннях, повільна оборотність капіталу - ефект заморожування фінансових коштів, негнучкість цінового фактора, великі втрати від псування матеріалу при зберіганні.
2. Регулярна закупівля дрібними партіями (в цьому випадку замовлення поставляється кількома роздрібненими партіями). Переваги: прискорюється оборотність капіталу (у порівнянні з попереднім методом), товари оплачуються у міру надходження на склад, проводиться скорочення необхідних складських приміщень, зменшення орендної плати, витрат на утримання приміщень та додаткового складського персоналу, невеликий документообіг, пов'язаний із замовленням товару, так як замовлення оформляється тільки один раз. Недоліки: ймовірність замовлення надмірної кількості, необхідність оплати всього оформленого замовлення (по частинах.)
3. Регулярні закупівлі (щоденні, щомісячні) за котирувальному відомостями. Такий метод закупок використовується при закупівлі недорогого товару. Щоб простежити потреба, регулярно складаються котирувальні відомості, в яких зазначаються повний перелік товарів, кількість товару на складі, необхідну кількість товарів. Переваги: прискорена оборотність капіталу, низькі витрати на зберігання і складування, низькі витрати від псування товарів при зберіганні, відсутність додаткового обслуговуючого персоналу, своєчасність поставок. Недоліки: залежність від постачальника, постійний облік товарів - великі трудовитрати, великий документообіг на замовлення.
4. Отримання товарів по мірі необхідності. При цьому методі постачальник поставляє замовлення дрібними партіями, при цьому в замовленні кількість товару визначається не точно, а приблизно, поставка кожної дрібної партії здійснюється при узгодженні із замовником, оплачується не та кількість, яка було обумовлено в договорі про постачання, а те, що було дійсно отримано при погодженні, після закінчення терміну договору замовник не повинен приймати і оплачувати товари, які ще тільки повинні бути доставлені. Переваги: відсутність жорстких зобов'язань щодо купівлі певної кількості товарів, можливість коригування договору про замовлення; прискорений оборот капіталу; мінімальний документообіг, пов'язаний із здійсненням зв'язку з постачальником, необхідність мінімальної кількості складських приміщень.
5. Закупівля товару з негайною здачею. Цей метод застосовується тільки для тих товарів, які рідко використовуються і потрібні у виробництві. У цьому випадку замовлення виходить відразу і вивозиться зі складів постачальників на склади замовника. Недолік: збільшення витрат, пов'язаних з оформленням необхідної документації для замовлення, подрібнення замовлення, необхідність налагодження зв'язків з багатьма постачальниками.