Дослідження ринку депозитних послуг в Україні

ЗМІСТ 

ВСТУП ………………………………………………………………………………3

І розділ. Теоретична частина 

1.1. Особливості  депозитних послуг як специфічного  продукту в системі маркетингу комерційного банку……………………………………………………4

1.2. Основи  маркетингової політики комерційного  банку на депозитному ринку………………………………………………………………………….………7

1.3. Зарубіжний  досвід маркетингової політики  комерційного банку на депозитному  ринку………………………………………………………………….9

ІІ розділ. Практична частина.

2.1. Анкета.

2.2. Звіт  про маркетингове дослідження…………………………………………13

ІІІ розділ.

3. Рекомендації  щодо удосконалення маркетингової  політики комерційного банку  на депозитному ринку. …………………………………………………….25

ВИСНОВОК………………………………………………………………………..31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Сучасний  розвиток економіки України відбувається в умовах становлення ринкової системи господарювання. Це  повною мірою стосується й комерційних банків, які, з одного боку, є важливим елементом ринкової інфраструктури, а з іншого - активними суб’єктами підприємницької діяльності. Ефективність роботи комерційних банків значною мірою залежить від наявності ресурсів, їх структури та розмірів. Тому проблема формування ресурсної бази посідає одне з центральних місць у діяльності комерційних банків.

      Основною  складовою ресурсної бази комерційного банку є депозити. Нині формування депозитної бази відбувається в умовах зростання конкуренції між комерційними банками. На депозитну діяльність комерційних банків також впливають процеси структурної перебудови економіки, корпоратизації, акціонування та приватизації підприємств, що зумовлює розширення їх фінансово-господарської самостійності і підвищення вимог до якості банківського депозитного обслуговування. Зазначені чинники створюють підґрунтя для розвитку маркетингової діяльності комерційних банків на депозитному ринку. Слід зауважити, що на сьогоднішній день українські банки досить вдало застосовують окремі елементи комплексу маркетингу, зокрема такі як реклама. Водночас, виникає об’єктивна необхідність у застосуванні  маркетингу як комплексної системи управління  виробничо-збутовою діяльністю банків на депозитному ринку шляхом  реалізації відповідної маркетингової політики.

      Недостатньо розробленими і не доведеними до рівня практичного використання залишились питання   застосування маркетингу при формуванні депозитної бази українськими банками та здійснення ними ефективної маркетингової політики на депозитному ринку, що пояснюється стрімким розвитком вітчизняної банківської індустрії і певним відставанням теоретичних розробок від потреб практики, а також недоцільністю прямого копіювання досвіду маркетингової діяльності зарубіжних банків. 

І розділ. Теоретична частина 

1. Особливості депозитних послуг як специфічного продукту

     Практика  функціонування комерційних банків охоплює величезний спектр різноманітних  послуг, що надаються цими інститутами на фінансовому ринку. Особливе місце серед них належить депозитним послугам.

     В Україні мобілізація заощаджень населення протягом тривалого часу була сконцентрована в єдиній кредитній  установі - системі ощадних кас, пізніше  перетворених на Ощадний банк. Становлення дворівневої кредитної системи, комерціалізація банківської діяльності виявили значну зацікавленість комерційних банків у акумуляції коштів населення на ощадні рахунки, що є значним джерелом ресурсів для розширення активних операцій.

     У банківській практиці нашої країни для налагодження депозитних послуг у відповідності з вимогами ринкової економіки велике значення має розробка; впровадження системи депозитних рахунків. До головних елементів цієї системи  належать: форми депозитних розрахунків, режими здійснення депозитних операцій, порядок розміщення коштів на депозитах; умови їх вилучення, встановлення строків зберігання коштів, регулювання величини процентних виплат.

     Головним  критерієм, що служить безпосередньою основою для організації депозитних операцій є режим використання депозитних рахунків. Згідно із зазначеним критерієм всі депозити клієнтів банку можна поділити на дві основні групи: депозити до запитання та строкові депозити.

     Депозити  до запитання - це залишки коштів на розрахункових, поточних або контокорентних рахунках, які можуть бути у будь-який момент поновлені або вилучені за першою вимогою власника рахунку. Гроші зараховуються на такі рахунки і вилучаються з них як частинами, так і повністю у будь-який час без попереднього повідомлення банку.

     Для клієнтів банку головною перевагою  депозитів до запитання є їх висока ліквідність, що надає можливість безпосереднього  їх використання як засобу платежу. Водночас основним недоліком даного виду рахунків є незначна величина процентної плати за ними або повна її відсутність. Дані обставини досить часто спонукають власників депозитів до запитання вишукувати інші, більш доходні способи розміщення своїх коштів[3].

     У зв'язку з цим комерційні банки  намагаються запропонувати клієнтам по можливості більший асортимент додаткових послуг, пов'язаних з веденням рахунків до запитання. В Україні ринок таких послуг поки що не набув достатнього розвитку в силу обмеженості конкуренції у банківській сфері. З цієї точки зору значний інтерес може представляти досвід комерційних банків країн з розвинутою ринковою економікою, де ведення депозитних рахунків до запитання нерідко супроводжується наданням клієнтам ряду додаткових послуг.

     Строкові  депозити - це грошові кошти приватних  осіб, підприємств, установ, організацій, поміщені на зберігання в банк на заздалегідь визначений строк, але, як правило, не менше 1 місяця. Ці депозити, порівняно з поточними вкладами, що мають в основному короткостроковий характер, вносяться на більш тривалі строки.

     Головним  мотивом, що спонукає власників грошових коштів розміщувати їх на строкові депозити, є отримання за такими рахунками значно вищих процентів, ніж за вкладами до запитання.

     Комерційні  банки використовують строкові депозити двох основних видів: прості строкові депозити і строкові депозити з попереднім повідомленням про вилучення[4].

     Прості  строкові депозити повертаються вкладнику  в заздалегідь встановлений день, а до того моменту вони "заблоковані" і банк може повністю розпоряджатись ними. Якщо ж у призначений строк сума депозиту не вилучається власником, вона може бути автоматично трансформована банком у поточний рахунок з відповідним режимом його використання.

     Процентні виплати за депозитами залежать від  строків, на які розміщені кошти. Як правило, за вкладом з більшим строком виплачується більш високий процент. Однак прямий взаємозв'язок між цими параметрами не завжди дотримується банками. Наприклад, у випадку очікування пониження загального рівня процентних ставок, ставки рефінансування центрального банку процент за вкладами з більш тривалими строками може знаходитись на рівні ставок по депозитах з меншими строками.

     На  відміну від простих строкових  вкладів, власникам яких надається  право по закінченні обумовленого строку вилучити суму депозиту в будь-який з наступних днів, вкладники, які розмістили свої кошти у депозити з попереднім повідомленням про вилучення, можуть отримати їх назад тільки після попереднього представлення в банк спеціальної заяви.

     Існую так звані депозитні сертифікати. У нашій країні депозитні сертифікати застосовуються поки що лише кількома комерційними банками. Вони представляють собою здебільшого необоротні свідоцтва про внесення юридичними особами коштів на строкові депозити в банку. З розвитком в Україні грошового ринку та його інструментів усе більшого значення набуватимуть оборотні депозитні сертифікати банків, як зручніша форма розміщення капіталів, яка не "зв'язує" кошти клієнтів на тривалі періоди і дає їм реальну можливість використати свої вкладення у будь-який момент.

     Подальше  реформування економіки, впровадження ринкових відносин вимагає постійного вдосконалення системи грошового обігу, поліпшення розрахункового та касового обслуговування приватних осіб, що має забезпечити швидко зростаючі потреби у платежах та прискорити оборот грошових коштів за умов одночасного зменшення витрат грошового обігу та скорочення трудових затрат. Один зі шляхів вирішення цих проблем - безпаперові технології розрахунків[5].

     У наш час понад 200 країн світу  розвивають банківські послуги на основі кредитних карток, а безготівкова плата за товари і послуги в економічно розвинутих країнах досягає 90% у структурі всіх грошових операцій.

     Застосування  в Україні безготівкових розрахунків  за допомогою пластикових карток, впроваджуване останнім часом, - один із найперспективніших шляхів залучення заощаджень населення у грошовий обіг країни[2].

2. Основи маркетингової політики комерційного банку на депозитному ринку.

     Маркетингова  політика комерційного банку на депозитному  ринку – це певна послідовність  маркетингових дій, здійснення яких відбувається за визначеними принципами. Головний принцип маркетингової політики комерційного банку на депозитному ринку полягає у першочерговому врахуванні інтересів клієнтів, що досягається за рахунок послідовного вирішення таких завдань, як впровадження маркетингової філософії в повсякденну практику депозитного обслуговування клієнтів та встановлення довготривалих партнерських стосунків з ними, а також забезпечення високої якості депозитних послуг та їх сервісної підтримки.

      Засобами  реалізації маркетингової політики комерційного банку на депозитному ринку є маркетингова стратегія і тактика.

      Маркетингова  стратегія комерційного банку на депозитному ринку – це сукупність маркетингових цілей, реалізація яких спрямована на довготривалу, стабільну присутність комерційного банку на депозитному ринку та забезпечення його конкурентоспроможності. У свою чергу, маркетингова тактика комерційного банку на депозитному ринку визначена як встановлення і реалізація короткострокових цілей на різних сегментах депозитного ринку в межах прийнятої маркетингової стратегії[1].

      Можливості маркетингу для формування депозитної бази комерційного банку можна розділити на три групи: інформаційно-аналітичні, виробничо-сервісні та організаційні. Інформаційно-аналітичні можливості маркетингу реалізуються через створення баз даних щодо компонентів середовища депозитної діяльності банку; виробничо-сервісні - через встановлення обсягів та структури депозитної бази, розробку асортименту депозитних послуг, визначення їх якості, прибутковості, ціни та системи просування; організаційні - через визначення збутової мережі та напрямів її спеціалізації, налагодження взаємодії клієнтів з персоналом під час надання депозитних послуг, підготовку та мотивацію спеціалістів банку.

           Для ефективного функціонування комерційного банку на депозитному ринку необхідно використовувати сукупність елементів стратегічної і тактичної маркетингової діяльності. Узгодженість між ними забезпечується в процесі розробки маркетингової політики. На підставі теоретичного обґрунтування маркетингової політики комерційного банку на депозитному ринку доцільно розробити практичні заходи її реалізації[6].

      На  сучасному етапі маркетингової  діяльності комерційного банку на депозитному  ринку існують такі недоліки:

• обмеження внутрішніх інформаційних джерел переважно фінансовою і статистичною звітністю, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і має обов’язковий характер;
• відсутність визначення потреб різних рівнів управління у маркетинговій інформації щодо діяльності на депозитному ринку та єдиної централізованої бази даних;
• неналагодженість роботи комерційного банку із зовнішніми базами даних.

     Комерційні  банки перейшли від політики масового залучення коштів клієнтів на рахунки  до тактики формування оптимальної структури банківських пасивів. Це виявляється у проведенні комерційними банками окремих заходів маркетингу, а саме: акцій збільшення відсотків нарахувань на вклади клієнтів, визначення диференціації відсотків за різними видами вкладів залежно від валюти і строків, стимулювання клієнтів через систему консультаційних послуг, аукціони та інші форми заохочення до збільшення обсягів заощаджень на умовах, що найвигідніші для комерційного банку[8].