Життєвий цикл підприємства. Його еволюція

>Управління здійснює свої функції спрямовані на досягнення поставлених цілей через посередництво людей, використовуючи різноманітні технічні прийоми, в рамках тієї чи іншої організації; керує процесом трансформації, маніпулює джерелами і витоками  в залежності від  існуючих запитів ринку (зовнішнього середовища).

Головним завданням управління є вирішення як правильно и найбільш ефективно скоординувати роботу всіх елементів такого складного  механізму, як бізнес.

Це постановка задач, розподіл необхідного обсягу роботи для вирішення 

пропонованих завдань, викорінення марної праці та дублювання, розробка самого процесу управління, перевірка тощо.

Діяльність управління передбачає встановлення норм, стандартів, аналіз робочого часу, вивчення методів, встановлення повної співпраці всіх осіб, працюючих в рамках фірми.

Розподіл виробничих обов’язків та формування логічних груп неодмінно сприяють створенню відділів (підрозділів), так званих колективів людей, виконуючих деяку аналогічну роботу, як правило, під міцним керівництвом начальника.

Для ефективної діяльності організації важливо чітко і ясно визначити функціональні обов’язки та повноваження підлеглих, а також їх взаємозв’язок.

Кожен працівник компанії повинен розуміти, чого від нього очікують, якими повноваженнями він володіє, якими повинні бути його стосунки з іншими службовцями.

Під час формування структур управління враховуються наступні положення:

- стратифікація, тобто кількість рівнів управління;

- формалізація, тобто наскільки формальною має бути взаємодія;

- централізація, ієрархія доведення прийнятих рішень;

- складність організаційної структури тощо.

3.3 Вплив методів управління на життєдіяльність підприємства.

 

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти заведено називати методами управління.

Методи управління — це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.

Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв’язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб’єкта підприємницької чи іншої діяльності.

Економічні методи управління — це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

● формування системи оподаткування суб’єктів господарювання;

● визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних активів підприємства;

● належне формування і здійснення митної політики;

● встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління зв’язано з управлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь-яким іншим видом діяльності. Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв’язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру. Їхнє існування і практичне застосування обумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці.

Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям.

Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Професійно вміле застосування економічних, соціально-психологічних та організаційних методів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання.

 

 

 

Існування будь-якого підприємства, фірми, організації неможливе без наявності управління.

Організаційна структура управління — це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління. У широкому розумінні задача менеджерів полягає в тому, щоб обрати ту організаційну структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на неї. Найкраща структура — це та, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю.

Діяльність управління передбачає встановлення норм, стандартів, аналіз робочого часу, вивчення методів, встановлення повної співпраці всіх осіб, працюючих в рамках фірми.

В даний час накопичений значний досвід теоретичного обґрунтування еволюції організаційних структур управління. Розроблені й успішно застосовуються на практиці різноманітні методологічні підходи до вивчення закономірностей їхнього формування і розвитку.

Усі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв’язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Провідними є саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб’єкта підприємницької чи іншої діяльності.

 

 

 

 

Висновки та пропозиції

Реалізувавши поставлену мету дослідження, можна зробити певні висновки.

Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб’єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об’єднує ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку.

Як жива система, кожна організація проходить певні етапи свого життєвого циклу.

Концепції життєвого циклу приділяється велика увага в літературі про вивчення ринків. Життєвий цикл використо­вується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження чи формування, росту, зрілості й спаду.

А виживання організацій у швидкозмінному середовищі оточення є дуже гострою проблемою в Україні, враховуючи сучасний етап формування ринкових економічних відносин.

Тому важливим та актуальним постає завдання розроблення систем оцінки та управління життєвим циклом організації.

Також важливим для кожного підприємства є відповідність діяльності та засновницьких документів законодавству України. Основними законодавчими актами, що регулюють підприємницьку діяльність в Україні, є Конституція України, що містить норми про підприємництво, спеціальні нормативні акти, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України «Про підприємництво», Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Кодекс Законів про Працю, Закон України «Про рекламу», та інші регулюючі підприємництво закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих державних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва, контроль і нагляд за ним.

До основних засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб, відносять статут, установчий акт, засновницький договір та положення. Створення малих підприємств, фірм, товариств, банків, фінансових груп, бірж, асоціацій, концернів, об'єднань, підприємств та інших підприємницьких структур без цих документів неможливе. Для тих, що створюватимуть індивідуальні, приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу необхідним документом є статут підприємства, для повного, командитного товариства з колективною формою бізнесу - засновницький договір, а для акціонерних, товариств з обмеженою, а також додатковою відповідальністю та різних об'єднань підприємств - необхідні обидва ці документи.

Засновницькі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання.

На підставі усього вище сказаного, можна дати також загальну характеристику організаційній структурі, визначивши декілька положень, що визначають її значимість: організаційна структура управління підприємства забезпечує виконання усіх функцій менеджменту; структура організації визначає права й обов’язки на управлінських рівнях; від організаційної структури залежить ефективна діяльність підприємства, його виживання і процвітання; структура, прийнята в конкретній формі, визначає організаційну поведінку її працівників, тобто стиль менеджменту і якість роботи колективу.

Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємствами. Так, забезпечення широких можливостей для підприємництва зумовлює необхідність наступних змін в організаційній структурі: посилення функцій, зв’язаних з маркетингом; підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважаючим в даний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління; здійснення системної оцінки керівних кадрів з врахуванням комплексних результатів їх праці, а також мотивації; тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.

У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, зв’язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно з світовим рівнем: систематичне порівняння рівня розвитку підприємства з рівнем, досягнутим фірмами-конкурентами; порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підприємства з світовими стандартами; системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впровадження прогресивних принципів управління в окремих цілях; середньо та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування.

 

(допишеш якісь пропозиції;)))))))))))

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1. Стадії функціонування підприємств бізнесу.

 

 

Управління підприємством

Стиль керівництва

Структура керівництва

Ключові фактори успіху

Слабкі місця та шляхи їх подолання

Система контролю