Життєвий цикл підприємства. Його еволюція

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Менеджмент підприємства»

на тему:

Життєвий цикл підприємства. Його еволюція

План

Вступ

1.      Еволюція підприємства і його розвиток:

1.1. Створення підприємства та його розвиток.

1.2. Внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства.

2.      Підприємство як об’єкт управління:

2.1. Виконання законодавства України про підприємництво.

2.2. Засновницькі документи, їх характеристика.

3.      Організація управління підприємством:

3.1. Організаційна структура управління.

3.2. Суть діяльності управління.

3.3. Вплив методів управління на життєдіяльність підприємства.

Висновки та пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

Організації зароджуються, розвиваються, досягають успіхів, слабшають і. зрештою, припиняють своє існування. Деякі з них існують нескінченно довго, але жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Ті, що вміють адаптуватися, процвітають, негнучкі - зникають. Якісь організації розви­ваються швидше за інші і роблять свою справу краще, ніж інші. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, наскільки прийнятий стиль керівництва відповідає цьому етапу.

Саме тому широко розповсюджене поняття про життєвий цикл організацій як про передбачувані їх зміни з певною послідовністю станів протягом часу.

Концепції життєвого циклу приділяється велика увага в літературі про вивчення ринків. Життєвий цикл використо­вується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження чи формування, росту, зрілості й спаду.

Виживання організацій у швидкозмінному середовищі оточення є дуже гострою проблемою в Україні, враховуючи сучасний етап формування ринкових економічних відносин.

Організація, як і будь-яка система іншого походження та призначення, незалежно від форми власності, галузі та масштабів діяльності, підпорядковується циклічним законам життєдіяльності. Можливість модифікуватись, переходити на вищі стадії розвитку або ж, навпаки, потрапляти у кризові становища, потребує від організації зміни цілей, стратегій та способів їх реалізації. Вивчення та врахування теоретичних, практичних процесів циклічності розвитку організацій дозволить зацікавленим особам передбачати їх стан у майбутньому, керівникам приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Важливим та актуальним постає завдання розроблення систем оцінки та управління життєвим циклом організації.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми сутності та закономірностей моделей життєвого циклу організації досліджувались такими науковцями, як І.Адізес, Л.Гріннер, О.Кузьмін, Н.Степаненко, О.Мельник, Ж.Ліппіт, І.Мазур, Н.Ольдерогге, В.Шапіро, Г.Козаченко, Г.Атаманчук, Н.Нижник, В.Цвєткова та ін.

У контексті цієї теми деякі аспекти розглядались у працях: Л.Довгань, В.Воронкова, І. Нинюк.

Актуальність даної теми полягає в тому, що низка проблем, пов’язаних з життєвим циклом організації, не знайшла належного відображення в літературі й потребує розвитку, так як немає єдиного підходу до визначення змісту життєвого циклу організації та класифікації його моделей.

Метою нашої курсової роботи є визначення поняття життєвого циклу організації та аналіз стадійного розвитку.

Для досягнення нашої мети були поставлені такі конкретні завдання:

                       дослідити особливості життєвого циклу підприємства;

                       визначити місце організації управління в діяльності фірми;

                       ознайомитися з працями відомих науковців;

                       дослідити вплив методів управління на життєдіяльність підприємства.

Методи і прийоми: аналіз, синтез, дослідження, порівняння, опис, метод історизму.

Наукова новизна полягає у цілісному та ґрунтовному вивченні і дослідженні проблеми життєвого циклу підприємства. Було використано літературні джерела з культурології, теорії літератури, збірки літературних творів.

Тут узагальнено досвід вчених та науковців з даної теми , зроблено певні висновки з їх досліджень.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що отримані результати  можуть бути використані керівниками та працівниками підприємств, студентами економічних закладів освіти.

Структура роботи:

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.

Загальний обсяг курсової роботи………………………………….32 стор.

Розділ І. Еволюція підприємства і його розвиток

1.1    Створення підприємства та його розвиток

Створення власної справи завжди пов’язано з ризиком. Створюючи власну справу потрібно пам’ятати про відповідальність за функціонування, розвиток, її виживання. Заснувати власну справу може будь-яка людина — інженер, економіст, технік, медпрацівник, продавець, винахідник, службовець, робітник, викладач, студент, домогосподарка, чи пенсіонер. Треба тільки визначити власні підприємницькі здібності та ймовірні можливості стати бізнесменом. Але залишитися бізнесменом зуміють лише ті, хто нестандартно мислить, має силу волі, цілеспрямованість, велику працездатність, націленість на пошук нового, тобто ті, хто у підприємницькій діяльності вбачає зміст усього свого життя.

Рішення зайнятися бізнесом включає в себе такі моменти:

■ бажання створення власної справи, щоб стати госпо­дарем, небажання пра­цювати на когось;

■ відмова від попередньої кар'єри і готовність змінити свій спосіб життя;

■ переконаність у тому, що власна справа — заняття престижне і достойне;

■ можливість створення власної справи (наявність коштів, умов);

■ впевненість у реальності створення такої справи за умови існування необхідних зовнішніх і внутрішніх передумов.

Для заснування власної справи повинна бути ідея, яка буде закладена в її ос­нову. Наприклад, створення нового продукту, який вироблятиме підприємс­тво, що створюється; послуги, які воно надаватиме населенню; механізм ор­ганізації та управління виробництвом тощо. Така ідея може бути як власною, ори­гінальною, і в цьому випадку підприємство створюється для її реалізації, так і запозиченою. У бізнесі ідея є відправною точкою підприємницької дія­льності.

Обрані види діяльності повинні сприяти:

      високому рівню рентабельності;

      швидкості окупності проекту;

      можливості продажу продукції в максимальному обсязі;

      відносно прийнят­ним умовам матеріально-технічного забезпечення; невисокому рівню капіталомісткості;

      найменшому ризику;

      мобільності (здатності до швидких змін);

      підтримці з боку авторитетних органів (податкових, фінансових та ін.);

      здібностям і можли­востям підприємця, прийнятним для нього.

При цьому слід пам'ятати, що вибір діяльності складний і важкий процес.

З багатьох видів діяльності виділяють: у сфері виробництва - виробництво продукції виробничо-тех­нічного призначення, товарів народного споживання, продуктів харчування, будівельних матеріалів, різноманітного обладнання, електроприладів, вимірювальної техніки, вторинної переробки сировини, упаковки тощо; послуг - громадське харчування, побутове обслуговування, транспортні, навчальні та лікувальні послуги, видовищно-розважальні заходи, комерційна демонстрація відео- і кіно-програм, комерційні змагання, організація та проведення виставок, ярмарків, конкурсів, аукціонів, туристичні, довідково-консультативні послуги, послуги з приватизації, при переході на нові форми власності, створенні підприємств, фірм, агентські та аудиторські послуги, патентно-ліцензійні, технічні, складські; ідей (інтелектуального виробництва) - науково-дослідні розробки, винаходи, відкриття, ноу-хау, технології, ре­цептури, комп'ютерні програми, матеріали, методичні, літературні, художні твори, комерційні ідеї, торговельні та комерційні таємниці, інноваційна діяльність, продаж ав­торського права;

комерційної діяльності - роздрібна та оптова торгівля; створення профільних, універсальних, спеціалізованих ма­газинів, салонів, торгівля за зразками, купівля та продаж нерухомості; торгово-посередницька, торгово-закупівельна, біржова діяльність, аукціонний продаж, організація торгових домів, торгівля на дому, створення комерційних банків, фінансових груп;

зовнішньоекономічної діяльності - науково-технічна та виробнича кооперація, створення представництв, філій, спільних підприємств, консалтингових, маркетингових, туристських служб, організація навчання, стажування фахівців, редакційно-видавнича, комерційна, експортно-імпортні, валютно-кредитні, посередницькі, лізингові операції, виставки, огляди, конфе­ренції, тендери, промислові, науково-технічні, технологічні, економічні послуги.

Практика індустріально розвинених країн, де ринкова економіка є провідною, свідчить про те, що у сфері послуг зайнято до 75-80% працездатного населення, тоді як у ви­робництві - лише 20-25% працездатних, тобто розгалуженість сфери послуг свідчить про якісні зміни в економіці. За деякими даними економічних джерел, в Україні у сфері матеріального виробництва зайнято понад 87,5% праце­здатних і лише 12.5% працює у сфері послуг.

Ідея та вид діяльності взаємопов'язані між собою. Не можна вибрати вид діяльності без ідеї, не знаючи, яким бізнесом займатимешся. Разом з тим вдало обраний вид діяльності дає можливість реалізувати повною мірою ідею. У конкретній практиці чітко сформульована ідея виступає видом діяльності, тобто набуває власної форми реалізації. Проте знайти ідею і визначити вид діяльності — це ще не все, потрібно підібрати форму організації та стадії функціонування під­приємства (додаток 1).

Щоб знайти ідею і визначити вид діяльності, потрібно вирішити такі завдання:

      знайти свою господарську нішу, тобто місце на ринку;

      визначити регіон, де буде створене підприємство;

      встановити спрямованість або спеціалізацію підприємства;

      зафіксувати форму підприємництва (індивідуальну чи колективну);

      встановити мету своєї діяльності та визначити способи її досягнення, тобто відпрацювати стратегію і тактику бізнесу;

      продіагностувати ресурсну, сировинну базу, дати їй експертну оцінку;

      вибрати технологію виробництва;

      провести аналіз і дати оцінку майбутнім споживачам і конкурентам;

      дослідити можливості вкладення грошей і одержання кредитів;

      вивчити пільги, привілеї, обмеження, перешкоди:

      розробиш цінову політику на свій продукт або послугу;

      сформулювати тип збутової поведінки:

      налагодити рекламу.

Налагодити власну справу можна кількома шляхами:

- організувати індивідуальне підприємництво з правом юридичної особи або без такого права, зареєстру­вавшись як суб'єкт індивідуальної трудової діяль­ності;

- створити приватне або сімейне підприємство;

- стати засновником (учасником) повного, змішаного, з обмеженою відповідальністю товариства;

- купити існуюче підприємство;

- купити контрольний пакет акцій акціонерного товариства;

- застосувати франчайзинг.

Після того, як зупинено вибір на одній із правових форм організації, яка відповідає обраній сфері підприємництва, необхідно виконати цілий ряд робіт з юридичного оформлення організації. Ці види робіт можна умовно розділити на два етапи:

1) етап затвердження організації;

2) етап реєстрації організації.

Для індивідуальної форми підприємництва, яка не пе­редбачає створення юридичної особи, дані етапи збігаються, оскільки затвердження та реєстрація організації в часі практично не розділені.

Інші правові форми підприємств є юридичними особами, створення яких здійснюється з дотриманням певних процедур. Зміст цих процедур визначається законодавством та не­законними актами, які діють у державі.

Початковий етап утворення підприємства для управлінської ланки є найбільш відповідальним. Особливістю його є високий рівень проведення роботи, прогнозування майбутнього стану, зовнішнього середовища, визначення складових підприємств та дослідження їх взаємодії (рис. 1.1).