Життєвий цикл підприємства. Його еволюція

Рис. 1.1. Складові початкового етапу утворення підприємства

Підготовчий етап утворення підприємства включає в себе ряд складових:

      Складання установчого договору

      Складання статуту підприємства

      Визначення юридичної адреси

      Складання пакета протоколів про наміри співробітництва

      Узгодження перспектив роботи з банківськими установами

      Затвердження пакета установчої документації

Усі копії реєстраційної документації потрібно завірити у нотаріаті.

Будь-яке підприємство, яке має статус юридичної особи, створюється фізичними (громадянами) або юридичними (підприємствами, організаціями) особами, які є засновниками. Засновниками мажуть бути особа-ініціатор підприємницької діяльності (тобто той, що має ідею) та партнери, яких ініціатор запрошує для створення спільного бізнесу.

Слід відрізняти засновників підприємства та акціонерів (вкладників). Акціонерами є всі юридичні або фізичні особи, які володіють акціями акціонерного товариства. Вони не беруть участі в заснуванні підприємства. Засновники ж несуть повну відповідальність за відповідне проведення етапу заснування підприємства.

Етап заснування містить виконання таких робіт:

- розробка засновницьких документів;

- проведення зборів засновників;

- формування статутного фонду;

- подання засновницьких документів на реєстрацію.

Пакет засновницьких документів залежить від юридичної форми підприємства. Його ми детальніше розглянемо в другому розділі.

Говорячи про життєвий цикл організації, треба відмітити, що кожна з них

зароджується, розвивається, досягає успіхів, слабшає і, зрештою, припиняє своє існування. Деякі з них існують нескінченно довго, але жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Ті, що вміють адаптуватися, процвітають, негнучкі — звикають. Якісь організації розвиваються швидше за інші і роблять свою справу краще, ніж інші. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, наскільки прийнятий стиль керівництва відповідає цьому етапу.

Життєвий цикл використовується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження чи формування, росту, зрілості й спаду. Один з варіантів розподілу життєвого циклу організації на відповідні тимчасові відрізки передбачає такі етапи.

1. Етап підприємництва. Організація перебуває в стадії становлення, формується життєвий цикл продукції. Цілі ще є нечіткими, творчий процес протікає вільно, просування до наступного етану вимагає стабільного забезпечення ресурсами.

2. Етап колективності. Розвиваються інноваційні пронеси попереднього етапу, формується місія організації. Комунікації і структура в рамках організації залишаються в сутності неформальними. Члени організації витрачають багато часу на виконання своїх обов'язків і демонструють високі зобов'язання.

3. Етап формалізації й управління. Структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Наголос робиться на ефективності інновацій і стабільності. Розробка і прийняття рішень стають головними компонентами організації. Зростає роль вищої керівної ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що вибуття тих чи інших членів організації не викликав серйозної небезпеки.

4. Етап розробки структури. Організація збільшу випуск своїх продуктів і розширює ринок надання послуг. Керівники виявляють нові можливості розвитку. Організаційна структура стає більш комплексною і відпрацьованою.

5. Етап спаду. Внаслідок конкуренції ринку, що скорочується, в організації зменшується попит на свою продукцію чи послуги. Керівники шукають шляхи утримання ринків і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо тих, хто мас найбільш цінні спеціальності. Кількість конфліктів нерідко збільшується. До керівництва приходять нові люди, які намагаються затримати занепад.

Стадії розвитку організації наведені досить розгорнуто в образній формі, дана характеристика основних властивостей організації на кожному тимчасовому відрізку її розвитку. Розглянемо характерні риси кожної з названих тут стадій розвитку організації. Графічно основи і етапи життєвого циклу організації показані на рисунку 1.2, де по висхідній лінії показано створення, ріст і зрілість організації, занепад - позначений спадаючою кривою.

Результативність

діяльності

                                               Зрілість

                        Зростання                                                         Спад

    Створення

       Зародження

Рис. 1.2. Життєвий цикл організації (типова крива)

Народження. Засновники організації виявляють незадоволені вимоги споживача чи соціальні потреби. Цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі характеризують цей етап. Нерідко використовується директивний метод керівництва, який потребує швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, характерні найвища згуртованість і взаємодія.

Дитинство. Небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації. Кожне друге підприємство малого бізнесу зазнає краху протягом двох років, чотири з п'яти підприємств — протягом п'яти років свого існування. Завдання цього періоду - швидкий успіх. Цілі - здорове існування і розвиток, а не просте виживання. Нерідко вся робота виконується на межі можливостей, щоб не втратити темп зростаючого успіху.

Отроцтво. Під час цього перехідного періоду ріст організації здійснюється, як правило, несистематично, ривками, організація дедалі більше набирає силу, однак координація проводиться нижче оптимального рівня. Налагоджується планування, розробка бюджетів, прогнозів. Розширюється прийом на роботу фахівців, що викликає тертя з колишнім складом. Засновники організації змушені більше: виконувати роль безпосередніх керівників, а не підприємців, проводячи систематичне планування, координацію, управління і контроль.

Рання зрілість. Відмітні ознаки цього періоду - експансія, диференціація і, можливо, диверсифікованість. Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Використовується багато загальноприйнятих методів оцінки ефективності, посадові інструкції, делегування повноважень, норми продуктивності, експертиза, організація кавчання і розвитку. Однак уже даються взнаки тенденції бюрократизму, боротьби за владу, прагнення будь-що досягнути успіху.

Розквіт сил. Маючи в правлінні акціонерів, організація ставить на даному етапі ціль збалансованого росту. Структура, координація, стабільність і контроль повинні мати таке ж значення, як і інновації, удосконалення всіх частин і децентралізація. Приймається концепція структурних підрозділів, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Нова продукція, ринок збуту і технології повинні бути керованими, а кваліфікаційні навички управлінського персоналу — більш відточені. З прискоренням темпів росту порівняно з попередніми стадіями організація нерідко переоцінює свої успіхи і можливості.

Повна зрілість. Маючи компетентне, але не завжди відповідальне керівництво, організація діє практично сама по собі. Дуже часто встановлюється небажаний стан загальної благодушності. Незважаючи на те що картина доходів цілком прийнятна, темпи росту сповільнюються. Організація може відхилятися від своїх первісних цілей під впливом зовнішнього тиску. Разом з тим слабості занадто очевидні. Ці симптоми нерідко ігноруються керівництвом.

Старіння. Цей період ніколи б не настав, якби керівництво організації постійно усвідомлювало необхідність відновлення. Конкуренти незмінно заміряються на частку організації на ринку.

Бюрократична тяганина, не завжди обґрунтована стратегія, неефективна система мотивацій, громіздка система контролю, закритість до нових ідей – усе це разом узяте створює умови для «закупорки артерій».

Як показує практика, дуже важко зупинитися і припинити виконання непродуктивної роботи. Як наслідок Організація поступово починає розпадатися. Вона змушена або прийняти тверду систему відновлення, або загинути, як самостійна структура, влившись у відповідну корпорацію. Організація відкочується назад, і знову починається боротьба за її виживання.

Відновлення. Організація спроможна відродитися. Це може зробити нова команда керівників, уповноважених на проведення реорганізації і здійснення планової програми внутрішнього організаційного розвитку.

Тривалість життєвого циклу для різних організацій і підприємств у різкий час різна.

Цілі підприємства залежать від стадії життєвого циклу підприємства (табл. 1.1.).

Табл. 1.1. Залежність цілей підприємств від їхнього життєвого циклу

1.2    Внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства

Згідно із системним підходом до управління кожна організація — це відкрита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки елементам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внутрішнє середовище організації. Його проектування і створення відбувається з огляду на специфіку діяльності організації, кола споживачів, ринкової кон'юнктури, умов господарювання тощо. Система менеджменту при формуванні внутрішнього середовища організації має забезпечити відповідність характеристик його найважливіших складових умовам зовнішнього середовища, в яких організація функціонує.

Внутрішнє середовище організації формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне функціонування і розвиток. Цим зумовлене існування різних підходів до структурування внутрішнього середовища організацій. Найчастіше в ньому виділяють п'ять складових: цілі, структура, технологія, завдання і персонал, який виконує ці завдання з допомогою відповідної технології.

На рис. 1.3 наведено схематичне зображення організації як відкритої системи. Вона забезпечує свою життєздатність перетворенням ресурсів, які отримує із зовнішнього середовища, на готовий продукт (вироби, послуги, ідеї) для суб'єктів зовнішнього середовища.

                                                            Інформація

Рис. 1.3. Організація, як відкрита система

Процес перетворення ресурсів на готовий продукт проектує і забезпечує його функціонування система менеджменту, яка зорієнтована на виконання таких ключових завдань:

—  визначення цілей організації;

—  вибір такої організаційної структури, яка забезпечить ефективну взаємодію всіх членів організації згідно з тими функціями, які вони виконуватимуть;

—  залучення у процес перетворення технології, яка гарантуватиме оптимальне співвідношення витрат ресурсів і результату;

—  підбір персоналу і створення для нього дієвих мотиваційних переваг, які б поєднували прагнення людей досягати власних цілей з необхідністю працювати з належною віддачею задля досягнення мети організації.

Незалежно від сфери діяльності, складу і структури зовнішнього середовища, ці завдання є обов'язковими для керуючої системи будь-якої організації, оскільки їх вирішення формує її внутрішнє середовище.