Управління асортиментом продукції ВАТ «Дніпроспецталь»

РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота 38 сторінки, 5 таблиць, 1 рисунки, 21 джерел, 1 додатків.

Об’єкт дослідження: відкрите акціонерне підприємство

 ВАТ «Дніпроспецталь».

           Предмет дослідження: асортиментна стратегія

Мета роботи: полягає в розгляді методологічних основ та практичних аспектів побудови товарного асортименту підприємства.

 

 

АСОРТИМЕНТ, МАРКЕТИНГОВА ПОЛІТИКА, ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ, ABC-АНАЛІЗ, МЕТОДИКИ УПРАВЛІННЯ, ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ,  SWOT-АНАЛІЗ.

 

Асортиментна стратегія 

(на прикладі ВАТ «Дніпроспецталь»)

 

ЗМІСТ

 

 

Завдання на курсову  роботу

Реферат

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Вступ……………………………………………………………………………….5

1. Теоретичні підходи до формування асортиментної стратегії підприємства

1.1 Сутність асортиментної стратегії підприємства…………………………….6

1.2 Система формування асортименту  на підприємстві………………………..7

1.3 Формування і управління асортиментом продукції на підприємстві…….11

2. Процес формування  асортименту продукції на ВАТ  «Дніпроспецталь»

2.1 Характеристика виробничо-економічної діяльності   

ВАТ  «Дніпроспецталь» ………………………………………………………..16

2.2 Особливості асортиментної політики ВАТ «Дніпроспецталь»………… 24

2.3 Формування асортименту  продукції ВАТ «Дніпроспецталь» на основі ABC-аналізу……………………………………………………………………..26

3.Управління асортиментом продукції ВАТ «Дніпроспецталь»

3.1 Шляхи удосконалення управління асортиментом продукції

ВАТ «Дніпроспецталь»………………………………………………………….28

3.2 Управління асортиментом продукції ВАТ «Дніпроспецталь» з використанням прогресивних інформаційних технологій……………………31

Висновки………………………………………………………………………. 33

Перелік посилань……………………………………………………………… 35

Додотки………………………………………………………………………….37

 

ВСТУП

 

 

Актуальність даної  теми визначається тим, що цілеспрямоване формування перспективного асортименту підприємства є одним їз засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

В нинішній час, в умовах ринкової економіки, підприємства отримали можливість самостійно формувати свою економічну стратегію, тобто знайти відповіді на наступні питання: які види продукції виробляти, в якій кількості, як і якими засобами, для кого і коли виробляти. Однією з основних задач є формування асортименту продукції. Підприємство повинно мати перелік певних номенклатурних позицій продукції, що користуються потенційним попитом на ринку і забезпечать виживання підприємства в довгостроковому періоді.

Об’єкт дослідження: Відкрите акціонерне підприємство ВАТ «Дніпроспецталь».

Предмет дослідження: асортиментна стратегія ВАТ «Дніпроспецталь».

Мета курсової роботи: полягає в розгляді методологічних основ та практичних аспектів побудови товарного асортименту підприємства.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

1. розгляд понять номенклатури та асортименту;
2. проаналізувати світовий ринок металургійної продукції;
3. охарактеризувати виробничо-економічну діяльність 

ВАТ «Дніпроспецталь»;

4. визначення методів формування товарного асортименту на основі даних, отриманих на ВАТ «Дніпроспецталь»;
5. здійснення оцінки базового асортименту ВАТ «Дніпроспецталь» та внесення пропозицій щодо формування перспективного асортименту.

 

 

 

РОЗДІЛ1 ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1. Сутність асортиментної стратегії підприємства

 

Номенклатура, або товарний асортимент, - це вся сукупність виробів, що випускаються підприємством. Вона включає різні види товарів. Вид товару ділиться на асортиментні групи (типи) відповідно до функціональними особливостями, якістю, ціною. Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів або марок), які утворюють нижчу щабель класифікації. Товарний асортимент характеризується широтою (кількістю асортиментних груп), та глибиною (кількістю позицій у кожній асортиментній групі).

Управління асортиментом є однією з найважливіших складових  конкурентної стратегії компанії. Питання про розширення або звуження асортименту продукції, що випускається або продукції, що продається може мати різні рішення в залежності від цілого комплексу конкретних умов: галузь, товарна група, розміри фірми та інші кон'юнктурні складові. Однак загальні правила і залежності можуть і повинні бути визначені і сформульовані на підставі аналізу стану і розвитку існуючих сегментів ринку (зовнішні фактори) і фінансових змін, що відбуваються всередині компанії (внутрішні фактори).

Вибір тієї чи іншої асортиментної стратегії має ґрунтуватися на оцінці змін грошових потоків, викликаних зміною асортименту, а також на прогнозі стану грошових потоків у перспективі.

Будь-яке розширення асортименту  неминуче тягне за собою збільшення витрат. При цьому позитивні фінансові результати від змін в асортименті можуть мати місце тільки в майбутньому. Іноді метою розширення асортименту (наприклад, випуск аксесуарів, супутніх товарів під існуючою торговою маркою) може бути реклама. У такому разі розширення асортименту повинно розглядатися, як і всякі операційні витрати - з точки зору їх впливу на грошові потоки і фінансові результати У будь-якому випадку головним критерієм при оцінці рішення про випуск нової продукції або про скорочення існуючої товарної номенклатури повинно бути вивчення грошових потоків і фінансових результатів, отриманих у зв'язку з такими змінами [1].

 

 

1.2Система формування  асортименту на підприємстві

 

Система формування асортименту  включає наступні основні моменти:

1. Визначення поточних  і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельного поведінки на відповідних ринках.

2. Оцінка існуючих  аналогів конкурентів по тим  же напрямах.

3. Критична оцінка  випускаються підприємством виробів  вже з позиції покупця.

4. Вирішення питань, які  продукти слід додати в асортимент, а які виключити з нього  через зміни в рівні конкурентоспроможності; чи слід диверсифікувати продукцію  за рахунок інших напрямків  виробництва підприємства, що виходять  за рамки його сформованого профілю.

5. Розгляд пропозицій  про створення нових продуктів,  удосконалення існуючих, а також  про нові способи та галузі  застосування товарів. 

6. Розробка специфікацій  нових або поліпшених продуктів  відповідно до вимог покупців.

7. Вивчення можливостей виробництва нових або вдосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності.

8. Проведення випробувань  (тестування) продуктів з урахуванням  потенційних споживачів з метою  з'ясування їхньої прийнятності  за основними показниками.

9. Розробка спеціальних  рекомендацій для виробничих  підрозділів підприємства щодо  якості, фасону, ціни, найменування, упаковки, сервісу і т.д. відповідно до  результатів проведених випробувань,  що підтверджують прийнятність  характеристик виробу або зумовили необхідність їх зміни.

10. Оцінка і перегляд  всього асортименту [2].

Планування і управління асортиментом - невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре продумані плани  збуту і реклами не зможуть  нейтралізувати наслідки помилок, допущених  раніше при плануванні асортименту.

Управління асортиментом передбачає координацію взаємозалежних видів діяльності - науково-технічної  та проектної, комплексного дослідження  ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Труднощі вирішення даної задачі полягає в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з урахуванням поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача [2].

Завдання планування і формування асортименту складаються, перш за все, в тому, щоб підготувати  «споживацьку» специфікацію на виріб, передати її проектному (конструкторському) відділу, а потім простежити, щоб досвідчений зразок був випробуваний, при необхідності модифікований і доведений до рівня вимог споживачів. Інакше кажучи, у формуванні асортименту вирішальне слово має належати керівникам служби маркетингу підприємства, які повинні вирішувати питання про те, коли більш доцільно вкласти кошти в модифікацію виробу, а не нести додаткові зростаючі витрати з реклами та реалізації застарілого товару або знижувати ціну на нього. Саме керівник служби маркетингу підприємства повинен вирішувати, настав час ввести в асортимент нові продукти замість існуючих або на додаток до них.

Формування асортименту, як свідчить практика, може здійснюватися  різними методами, в залежності від  масштабів збуту, специфіки виробленої продукції, цілей і завдань, що стоять перед виробником. Разом з тим їх об'єднує те, що управління асортиментом зазвичай підпорядковане керівнику служби маркетингу[3].

У певних випадках доцільно створення постійного органу під  головуванням генерального директора (його заступника), в який у якості постійних членів включалися б керівники провідних служб і відділів підприємства. Його головне завдання - прийняття принципових рішень щодо асортименту, включаючи:

         - вилучення нерентабельних видів продукції, її окремих моделей, типорозмірів;

         - визначення необхідності досліджень і розробок для створення нових і модифікації існуючих виробів;

        - затвердження планів і програм розробки нових або вдосконалення вже продуктів, що випускаються;

        -  виділення фінансових коштів на затверджені програми і плани

Насущне питання для  підприємства-виробника – чи необхідно розробляти стандартний товар, придатний для всіх відібраних ринків, або пристосовувати його до специфічним вимогам і особливостям кожного окремого сегменту, створюючи для цього певну кількість модифікацій базового виробу. І в тому, і в іншому випадках є свої плюси і мінуси[4].

Так, хоча створення стандартного товару, єдиного для всіх ринків, дуже заманливо, але це нерідко практично нездійсненно. У той же час політика диференціації не виправдовує себе економічно там, де умови ринку дозволяють здійснювати часткову або повну стандартизацію (універсалізацію) вироби.

До вигодам такого роду стандартизації товару слід віднести: зниження витрат на виробництво, розподіл, збут і обслуговування; уніфікацію елементів комплексу маркетингу; прискорення окупності капіталовкладень та ін. Неповна використання (у порівнянні з диференціацією) потенційних можливостей ринку, недостатньо гнучка реакція маркетингу на мінливі ринкові умови в цьому разі стримують нововведення.

Диференціація, або модифікація, товару дозволяє більш повно використовувати можливості ринків з урахуванням специфіки їх вимог в окремих регіонах країни і зарубіжних країнах, заповнювати ті товарні ніші, де немає конкуренції або вона незначна. Однак визначення такого напрямку в асортиментній стратегії – дорога справа, пов’язане з необхідністю модернізації та розширення виробничих потужностей, диверсифікації і перебудови збутової мережі і, звичайно, розширення комплексу маркетингу. У кінцевому рахунку, використання стандартизації, диференціації або їх поєднання залежить від конкретних умов діяльності виробника і визначається кінцевим результатом – рівнем економічної ефективності збуту і його об’ємом, що досягаються за допомогою цих методів. [5]

Ще один важливий елемент  асортименту і в цілому товарної політики – вилучення з програми неефективних товарів. Вилучатися можуть товари, морально застарілі й економічно, неефективні, хоч і, можливо, користуються деяким попитом. Ухваленню рішення про вилучення або залишення товару в програмі підприємства передує оцінка якості показників кожного товару на ринку. При цьому необхідно враховувати об’єднану інформацію з усіх ринків, де вони реалізуються, щоб встановити реальний обсяг продажів і рівень рентабельності (прибутковості) в динаміці, які забезпечує виготовлювачу кожен з його товарів[6].

Головний висновок із сказаного щодо своєчасного вилучення  товару з програми (асортименту) полягає  в тому, що виробник повинен організувати систематичний контроль за поведінкою товару на ринку, за його життєвим циклом. Тільки за такої умови буде отримана повна і достовірна інформація, що дозволяє приймати вірні рішення. Для полегшення вирішення проблеми слід мати методику оцінки становища товару на різних ринках, де підприємство працює. Методика повинна бути відносно простою.