Сутність і зміст виробничого та операційного менеджменту

39

                    Європейський університет

                                         Чернігівська філія

                  Кафедра економіки та менеджменту

                                     Курсова робота

                          з операційного менеджменту на тему:

„Сутність і зміст виробничого та операційного менеджменту”

                                                                                      Виконала:студентка ІІІ курсу 32 рупи

                                                                                     Дейнега Ірина Василівна

                                                                                     Перевірив:к.с.-г.н., доцент

                                                                                     Пінчук 

                                                                 Чернігів-
Вступ……………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Планування і контроль: система „точно-вчасно”.................................6

Розділ 2. Розробка операційної системи ВАТ

„Чернігівавтодеталь” ..........................................................................................17

2.1. Визначення моделі операційної системи. Організаційна

структура підприємства .......................................................................................17

2.2. Управління матеріально-технічними постачаннями на підприємстві .....20

2.3. Розрахунок потреби в кадрах .......................................................................26

2.4. Управління операційною інфраструктурою підприємства та SWOT-аналіз підприємства .........................................................................................................29

Розділ 3. Визначення операційної ефективної реалізації операційної

системи підприємства...........................................................................................33

3.1. Визначення ефективного управління проектом  ........................................33

3.2. Визначення економічної ефективності запасів ..........................................39

3.3. Контроль якості операційної системи ........................................................ 41

Висновки .............................................................................................................. 43

Список використаної літератури ........................................................................45

Вступ

Сучасний розвиток ринкової економiки держави ста­вить новi першочерговi цілi i задачi щодо розвитку про­мислового сектора економiки у виробничiй сферi України. Насамперед необхiдно усвiдомити, що розрив виробничих i теxнiко-технологiчних зв’язкiв, якi iснувa­ли за часiв СРСР, без створення нових призвело до рiзкого спаду виробництва, до застою і стагнації в про­мисловому секторi не тільки в Уpaїнi, а й у iнших країнах СНД.

Кожна органiзацiя являє собою досить складну тexнiкo-eкoномiчну i соцiальну систему, що вiдображає її iндивiдуальнicть i специфiку. Однак iснують загальнi риси, пiдходи й економiчнi категорії, що є єдиними для вcix пiдприємств i органiзацiй, до яких вiдноситься i менеджмент.

Розгляд тих чи iнших питань залежить вiд багатьох факторiв, у першу чергу, вiд функцiональних обов’язкiв виробничого мене­джера, коло яких дуже широке. Зрозумiло, що обов’язки вироб­ничого менеджера в дрiбнiй фiрмi i великiй компанiї можуть бути зовсiм не схожими один на одного. Вони, напевно, будуть дик­туватися галузевою приналежнiстю фiрм, залежати вiд напрямку дiяльностi пiдприсмств, їх спецiалiзацiї, органiзацiйної культури, структури й iмiджу фiрми.

Опустивши ряд міркувань i суть аналiзу,  зробимо висновок про те, що ви­робничий процес має мiсце як в галузi матерiального виробництва, так i сферi послуг. Дана обставина вказує на необхiднiсть iменувати даний вид управлiння як операційний  менеджмент, що, в свою чергу, ближче i зрозумiлiше вiтчизняним фахiвцям рiзних поколінь.

Об’єктом дослідження підприємства є ВАТ „Чернігівавтодеталь”.

Предметом дослідження є виробництво і функціонування виробничих систем.

Основна мета роботи - спроектувати операційну систему виробництва та визначити ефективність її функціонування.

Для досягнення поставленої мети слід розв’язувати наступні задачі:

Провести аналіз обробної продукції;

Провести SWOT- аналіз діяльності підприємства;

Визначити основні параметри операційної системи;

Визначити ефективність розробленої операційної системи.

Метою покращання операційної системи ВАТ „Чернігівавтодеталь”, існує багато шляхів покращання фінансового стану  будь якого підприємства. Все залежить від того, за рахунок чого підприємство бажає покращувати своє фінансове положення і які у нього  для цього є можливості.

Наприклад:

Можна покращувати своє фінансове положення за рахунок ведення вдалої політики формування власних фінансових ресурсів, яка передбачає собою частину загальної фінансової стратегії підприємства і заключається в забезпеченні необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства. В процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вирішуються такі основні задачі:

Забезпечення формування необхідної суми балансового прибутку підприємства.

Формування ефективної податкової політики, яка забезпечує максимізацію суми чистого прибутку підприємства.

Розроблення ефективної дивідендної політики, яка оптимізує пропорції розподілення чистого прибутку на споживання та накопичення.

Розділ 1. Планування і контроль: система „точно-вчасно”

1. Організаційна суть системи „точно - вчасно”

У запасах, як відомо, можуть зберігатися сировина і матеріали, готові вироби, незавершене резервне виробництво. При плануванні блоками, тобто коли як фіксована одиниця часу використовується тиждень, місяць чи інший часовий проміжок, створюються великі запаси незавершеного виробництва. Система планування матеріального виробництва (ПМВ), що повинна б скорочувати запаси, на практиці робить це рідко, а система оптимізації технології виробництва (ОТВ) і зовсім залежить від резервування вузьких місць за допомогою запасів.

Потреба у швидко реагуючих системах і постійний ціновий тиск, викликаний переходом від недостатніх до надлишкових виробничих потужностей, визначили появу систем ПМВ й ОТВ, цих зразків школи „наукового менеджменту”, що в усьому покладаються на технологію. У Японії реакція була трохи іншою. Післявоєнні японські підприємства не могли дозволити собі ні запаси, ні технології. В результаті з’явився абсолютно прагматичний підхід, що одержав власну назву - „точно вчасно”, Т-В (Just in Time, JIT), але проте тісно переплетений з іншими зразками японської практичності: „Кайзен” і тотальною якістю.

Необхідно помітити, що існує різночитання в перекладній літературі, яке розглядає проблеми JIT, що по-різному перекладають назву розглянутої системи. Найчастіше „Just in Time” перекладають як „Точно – вчасно” чи „Точно в термін”. Проте, зміст системи в принципі не спотворюється, а деякі зовнішні нюанси можна списати на витрати недосконалості перекладу. Тому застосування того чи іншого виразу надалі будемо сприймати як синоніми, приділяючи головну увагу не формі, а змісту. Умовимося також не бути вимогливими і до написання цих виразів (з великої чи малої букви, цілком чи у вигляді абревіатур).

Серед фахівців спостерігаються розбіжності понятійного характеру, що на наш погляд, є більш істотними: чи є Т-В системою матеріального постачання, системою календарного планування чи виробничою філософією. Можна дати три альтернативних визначення „системи точно вчасно”.

1. Доставка матеріалів/комплектуючих до місць використання точно в потрібний час.

2.   Техніка підвищення продуктивності і скорочення втрат.

3.   Виробнича філософія, заснована на принципі безупинного поліпшення.

Звичайно вважається, що визначення 1 відноситься тільки до покупних матеріалів і комплектуючих виробів, й іноді воно трактується, як „змусити постачальників зберігати ваші запаси”. Оскільки запас, так чи інакше, існує в такій інтерпретації застосування Т-В безглузде.

Сам підхід „точно- вчасно” виник після Другої світової війни в японському автомобілебудуванні, і поява його була, по суті, випадковою. Галузь формувалася з явною оглядкою на Детройт, що був тоді рідним домом для всіх передових автомобільних компаній, однак виявилося, що японці не можуть дозволити собі такої ж інвестиції в матеріально-виробничі запаси. У результаті простої недостачі капіталу інвентар стали розглядати як непотрібне марнотратство, з’явився рух на користь виробництва без втрат. Таким чином, ціль системи „точно – вчасно” - безупинне виробництво (чи обслуговування) з нульовими втратами.

Звичайно, така ціль, швидше за все, недосяжна, але основна філософія полягає в постійному розвитку і поліпшенні. Завжди знайдуться втрати, які можна скоротити, так як завжди знайдеться процес, який можна виконати швидше. Т-В, як і розглянута раніше система „Кайзен” і СБППП, - не допускає яких-небудь меж для поліпшень.

Системи „точно - вчасно” -  виробнича система, у якій обробка і рух невеликих партій матеріалів і виробів відбуваються точно в той момент, коли в них виникає необхідність.

Основна ідея полягає в тому, щоб зробити процес як можна коротшим, використовуючи ресурси оптимальним способом. Ступінь досягнення цієї мети залежить від того, наскільки досягнуті додаткові (допоміжні) цілі, такі як:

1) виключити збої і порушення процесу виробництва;

2) зробити систему гнучкою;

3) скоротити час підготовки до процесу і всі виробничі терміни;

4) звести до мінімуму матеріальні запаси;

5) усунути необґрунтовані витрати.

Ключовими поняттями системи „точно-вчасно” є стандартні комплектуючі, модульне проектування, якість, а також швидкість і простота.

Загальна риса системи „точно - вчасно” - наявність безлічі виробничих осередків. Вони поєднують устаткування й інструменти для обробки групи деталей з подібними технологічними вимогами. За своєю суттю осередки - це високоспеціалізовані та ефективні виробничі центри. Найважливіші переваги виробничих осередків такі: скорочується час переходу до нового виду виробу, ефективно використовується устаткування, робітникам легше опанувати суміжні спеціальності. Поєднання високої ефективності роботи осередків з малими розмірами виробничих партій приводить до мінімального обсягу незавершеного виробництва.

Втрати в Т-В можуть бути визначені як будь-які активи чи дії, що не здійснюють прямий внесок на доказ потреб покупців.

Перелік можливих втрат дуже широкий.

•  Відходи виробництва і відновлюваний брак. Це втрати за визначенням, але в Т-В не допускається думка, що відходи Дешевше терпіти, ніж усувати. Виробництво повинно прагнути бути бездефектним.

•  Устаткування, що простоює, чи робоча сила. Простої цих двох основних джерел відбуваються тоді, коли вони не беруть участі у виготовленні готової продукції і коли порушується баланс (виникають вузькі місця), у результаті чого всі інші ресурси змушені простоювати.

•  Невикористані площ. Дуже очевидні втрати, що можуть видаватися за підвищення гнучкості. Це одночасно і побічний продукт збереження запасів, адже заняття запасами площі непродуктивні. У сфері послуг аналогом запасу є покупці, що чекають, - очевидно, що місце, займане чергою, просто губиться.

•  Транспорт. Переміщення виробів (чи покупців) між стадіями не має прямого продуктивного ефекту, тому транспортні операції необхідно мінімізувати. Почасти це необхідно через вивільнення невикористаних площ, з іншого боку - відкриває нові площі, раніше займані конвеєрами, коридорами і тому подібним.

•  Інвентар визначається як будь-які матеріали (чи покупці), що не знаходяться в активному використанні. Весь інвентар являє собою втрати і містить у собі:

•  запаси сировини і готової продукції, що очікують обслуговування покупців;

•       резервні запаси незавершеного виробництва, періоди простою між стадіями в багато етапному обслуговуванні;

•       великі розміри партій, що неминуче ведуть до нагромадження незавершеного виробництва;

•       великий час циклу. У сфері послуг це може бути бажаним атрибутом, тому що більшість людей рахує скорочення трьохгодинної п’єси до десяти хвилин небажаним, однак сам процесу такому випадку повинен бути цікавим покупцю;

•       довгі технологічні маршрути: переміщувані вироби являють собою запас, покупці, що переходять від стадії до стадії, не знаходяться у виробничому процесі послуги;

•       вузькі місця, що створюють запас (чи черги) через свій вплив на завантаження наступного устаткування.

Варто відзначити, що при традиційному способі організації виробництва все це втратами не вважається. Бухгалтерія розглядає запаси як активи, плановий відділ - як засіб підвищення гнучкості і завантаження. На збільшенні розміру партії ґрунтується концепція масштабу виробництва, витрати на налагодження і збереження покликані зменшувати найбільш економічний розмір замовлення. Вузькі місця взагалі необхідні для нормальної роботи в рамках ОТВ.