Розробка виробничої структури підприємства ВАТ "Кузнецовський хліб завод"

 

Висновок:розрахувавши складові частини продукції ми можемо виначити необхідну кількість складових частин виробу на всю виробничу програму. Отже, на виробничу програму вцілому нам потрібно: 88920 од. деталей кріплення, 29432 одиниць симетричних деталей обертання, 260 корпусні деталі,  21580 од. площинних деталей, 16050 од. фігурних деталей.

 

 

 

 

 

 

        Будуємо загальну технологічну  схему виробничого процесу за  стадіями.

    

Рис.2.1. Постадійна технологічна схема виготовлення

виробів А, В, С, D, Е.

 

 

 

 

 

 

 

Вибір типу виробництва

Тип виробництва визначають для кожної складової групи виробів. Тип виробництва характеризується коефіцієнтом закріплення операцій за одним робочим місцем, або одиницею обладнання:

k – коефіцієнт серійості;

N₀ – число різних операцій;

Ч_рм – число робочих місць, на яких використовуються ці операції.

Залежність від типу виробництва, від величини коефіцієнта  серійності наведена  в нормативній  літературі. Для:

1. для масового типу виробництва К = 1;
2. для серійного типу виробництва 1 < К < 40;
3. для одиничного типу виробництва К > 40.

Залежність типу виробництва  від річного обсягу випуску (од) і  маси деталей (кг.)

Таблиця 2.6

Маса деталі, кг.	Тип виробництва
	одиничне	серійне	масове
< 1,0	< 1000	1000 – 100000	> 100000
1,0 – 5,0	< 500	500 – 75000	> 75000
5,0 – 10,0	< 300	300 – 50000	> 50000
>10,0	< 200	200 – 25000	> 25000

 

Використовуючи дані нормативної таблиці встановлюємо тип виробництва кожної групи  складових частин виробів.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.7.

Типи  виробництва кожної групи деталей

 

Групи складових частин виробів	Маса деталі, кг.	Загальна кількість, од	Тип виробництва
Деталі і кріплення	0,8	88920	масовий
Симетричні деталі	2,2	29432	серійний
Корпусні деталі	900	260	серійний
Площинні деталі	20	21580	серійний
Фігурні деталі	19	11128	серійний

 

Масове  виробництво характеризується неперервним випуском одиничної продукції протягом тривалого проміжку часу на окремі робочі місця, постійно виконують одинакові технологічні операції.

Переваги:

• збільшення пропускної здатності робочих місць;
• можливість використання праці робітників низької кваліфікації;
• значне підвищення продуктивності праці в результаті чіткого закріплення за робочими місцями певних виробничих операцій.

Недоліки:

• складність переходу на інший вид продукції через специфічність      обладнання.

Серійне виробництво ознаки: обробка виробів партіями з певною регулярністю після чого обладнання переналагоджується на інший виріб.

Переваги:

• повне використання обладнання;
• використання універсального обладнання і спеціалізованих пристосувань;
• швидке перенесення виробництва.

Недоліки:

• скритість розробки технологічного процесу при узгодженні технологічних операцій на окремих робочих місцях.

Одиничне  виробництво ознаки: застосування при широкій номенклатурі виробів і відповідальності чи нерегулярності, повторювальності виробництва.

Переваги:

• універсальне обладнання;
• виключення простоїв обладнання;
• швидкий перехід з одного виду продукції на інший.

Недоліки:

• висока собівартість виробів;
• висококваліфіковані робітники;
• універсальне обладнання;
• індивідуальний технологічний процес.

 

По результатам розрахунків  мною встановлено, що:

1. деталі кріплення будуть виготовлятися за масовим типом виробництва;

2. симетричні деталі  обертання, площинні деталі, корпусні  деталі та фігурні деталі виготовлятимуться за серійним типом виробництва;

3. за одиничним типом  виробництва не виготовлятиметься жодна із деталей.

Вибір виду сполучення технологічних операцій.

    Існує 3 види  побудов виробничого процесу:

1. послідовний – це сполучення технологічних операцій при якому на кожному робочому місці виконується відповідна технологічна операція з усіма виробами, що входять в дану партію і тільки після цього вся партія поступає на наступне, по технічному порядку, робоче місце.
2. паралельний – це сполучення технологічних операцій, при якому кожен виріб, що входить у склад даної партії передається на наступну операцію поступово, тобто над партією одночасно використовуються різні операції.
3. змішувальний (паралельно-послідовний) - це сполучення технологічних операцій, при якому наступна по порядку операція використовується з першим у партії до того, як попередня виконана з усіма виробами партіями, тобто частина операцій використовується в послідовному сполученні, а частина – паралельному для ліквідації простоїв, що виникають через неоднакову тривалість технологічної операції.

Вид сполучення технологічної  операції визначається типом виробництва в умовах одиничного і масового виробництва застосовується паралельний вид руху виробів. Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:

Т = n *∑ t _год

     n – кількість виробів партії, од;

∑ t _год – час виконання всіх операцій з однією деталлю, с.

В умовах масового виробництва  застосовується паралельний вид  руху виробів, для чого технологічні операції погоджуються по кратності. Тривалість технологічного циклу при цьому:

Т = ∑ t_год + (n - 1) ∙ t _гол

 

t_гол – тривалість головної (найдовшої) операції.

В умовах серійного виробництва  застосовується змішаний тип руху виробів. Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:

Т = ∑ t_год + (n - 1) ∙ (∑ t_д - ∑ t_к)

∑ t_д   - сума довгих операцій, тобто таких, що триваліші ніж попередня і наступна, сек.

∑ t_к – сума коротких операцій, тобто таких, що менш триваліші, ніж суміжні, сек.

Розраховуємо тривалість технологічного процесу по кожній групі  складових частин виробів.

 

 

 

Таблиця 2.8.

Визначення  тривалості технологічного циклу виготовлення виробів

Групи складових частин виробів	Тривалість технологічних операцій, сек.					Тривалість технологіч ного процесу, сек
	1	2	3	4	5	год.	дн.(зміни)
Деталі кріплення	18	5	23	13	19	1115	139
Симетричні деталі	42	18	23	18	30	613	77
Корпусні деталі	73	52	192	93	77	497	62
Площинні деталі	83	14	46	20	73	1211	151
Фігурні деталі	35	23	87	39	49	529	66

 

Висновок: провівши розрахунки ми бачимо, що найдовшою є тривалість робіт з виготовлення деталей кріплення (1115 год.), далі в порядку спадання, тривалість робіт з виготовлення площинних деталей (1211 год.), симетричних деталей (613 год), фігурних деталей (529 год) та корпусних деталей (497год.) При виробництві деталей використовуємо змішаний вид сполучення, оскільки вони виготовляються в умовах серійного типу виробництва.

Розрахунок  тривалості виробничого циклу

При розрахунку тривалості виробничого циклу вважаємо, що виробничий цикл – це проміжок часу від моменту запуску сировини чи матеріалів у виробництво до повного виготовлення і здачі продукції. Виробничий цикл складається з робочого періоду і періоду перетворення.

Робочий період включає  час технологічних операцій, підготовчо-заготівельних  робіт, природних процесів, технічного контролю, транспортування матеріалів в процесі обробки.

Період перерв складається  з часу між змінних і між  операційних перерв.

Тривалість виробничого  циклу визначається для одного виробу чи партії виробів за формулою:

Т_ц = ∑t_тех + ∑t_п-з + ∑t_зб + ∑t_пр + ∑t_к + ∑t_тр + ∑t_мз + ∑t_мо

∑t_тех – сума часу технологічних операцій;

∑t_п-з – сума часу підготовчо-заготівельних процесів;

∑t_зб – сума часу збірних процесів;

∑t_пр – сума часу природних процесів;

∑t_к – сума часу технічного контролю;

∑t_тр – сума часу на транспортування напівфабрикатів;

∑t_мз – сума часу між змінних перерв у виробництві;

∑t_мо – сума часу між операційних перерв у виробництві.

Розрахунок тривалості виробничого циклу проводиться  для всієї виробничої програми. Для  цього розраховуємо складові тривалості виробничого циклу кожного виду виробу. Тривалість технологічних операцій розподіляємо виходячи з їх загальної кількості на виготовлення певної групи виробів (таблиця 2.8.) і питомих витрат на одиницю виробу (таблиця 2.5.).

Значення інших складових умовно приймемо:

∑t_п-з= 0,2 ∙ ∑t_тех

∑t_зб= 0,3 ∙ ∑t_тех

∑t_пр= 0,05 ∙ ∑t_тех

∑t_к = 0,05 ∙ ∑t_тех

∑t_тр = 0,1 ∙ ∑t_тех

∑t_мз = 0,6 ∙ ∑t_тех

∑t_мо = 0,4 ∙ ∑t_тех

 

 

Таблиця 2.9.

Розрахунок  тривалості основного виробничого  циклу

Вид виро-бу	Тривалість основного технологічного процесу, год					∑tтех	∑tп-з	∑tзб	∑tпр	∑tк	∑tтр	∑tмз	∑tмо	Тривалість циклу
	кріплення	симетричні	корпусні	площинні	фігурні									год	дні
A	159	89	99,357	41	282	670	134	201	33	33	67	402	268	1808	257
B	189	231	99,357	940	22	1481	296	444	61	74	148	889	592	3986	565
C	323	147	99,357	134	126	830	166	249	22	41	83	498	332	2221	315
D	258	93	99,357	67	52	570	114	171	23	28	57	342	228	1533	217
E	186	53	99,357	29	47	414	83	124	11	21	41	249	166	1109	157
∑	1115	613	497	1211	529	3965	793	1189	150	198	396	2379	1586	10658	1512