Процес та методи управління персоналом на підприємстві (на прикладі ПАТ «НІЖИНСЬКИЙ ХЛІБ»)

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ВИРОБНИЧОГО  ПІДПРИЄМСТВА ………………………………………………7

1.1. Сутність  та структура управління персоналом виробничого підприємства…………………………………………………………………………7

1.2. Методи та система управління персоналом на виробничому

підприємстві …………………………………………………………………10

1.3. Зарубіжний  досвід управління персоналом………………………….16

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ ХЛІБ” ……………………………….22

2.1. Техніко-економічна характеристика діяльності ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ ХЛІБ”………………………………………………………………………………..22

2.2. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства…28

2.3. Система підготовки  та перепідготовки кадрів на

ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ  ХЛІБ” ……………………………………………..32

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ ХЛІБ” ……………………………..39

3.1. Удосконалення  роботи відділу кадрів на підприємстві

ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ  ХЛІБ” ………………………………………………39

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………43

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………..46

ДОДАТКИ……………………………………………………………………49

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Успіхи чи невдачі  ринкових перетворень в економіці  України багато в чому будуть залежати від людей, які здійснюватимуть  ці перетворення та керуватимуть цими процесами. Йдеться про підготовку нової генерації фахівців та керівників, здатних організувати виробництво і управління за законами ринку.

З огляду на перелічене коло проблем тема роботи є надзвичайно  актуальною.

Система кадрового  менеджменту забезпечує безупинне  удосконалювання методів роботи з кадрами і використання досягнень вітчизняної й закордонної науки і найкращого виробничого досвіду.

Сутність кадрового  менеджменту, включаючи найманих робітників, роботодавців і інших власників  організації полягає у встановленні організаційно-економічних, соціально-психологічних і правових відносин суб'єкта й об'єкта управління. В основі цих відносин лежать принципи, методи і форми впливу на інтереси, поводження і діяльність працівників із метою максимального використання їх.

Управління  персоналу займає ведуче місце в системі управління організації. Методологічно ця сфера управління володіє специфічним понятійним апаратом, має відмітні характеристики і показники діяльності, спеціальні процедури і методи – атестація, експеримент і інші; методи вивчення й напрямку аналізу змісту праці різних категорій персоналу.

Дані фінансової звітності є основними джерелами  інформації для аналізу господарської  діяльності підприємства.

У даній роботі викладаються теоретичні питання, зв'язані  з використанням трудових ресурсів в організації, аналізу їхнього використання у організації, так само розкривається методика комплексного системного аналізу основних економічних показників, використовувані для аналізу трудових ресурсів і результатів діяльності організації, характерні для ринкової економіки.

Метою роботи є  вивчення процесу організації управління персоналом підприємства.

Рівень роботи з персоналом не відповідає сьогодні задачам кардинальної перебудови управління економікою, проведення в життя активної соціальної і кадрової політики. В практику кадрових служб слабко впроваджуються наукові методи оцінки, розставляння і підготування кадрів із використанням результатів соціологічних і психологічних досліджень. Суттєво впливає на роботу кадрових служб і недостатній рівень організаційно-правової і соціально-психологічної культури робітників по кадрах, значна частина яких не мають відповідної освіти, тривалий час не підвищують свою кваліфікацію. Знання й уміння в області роботи з персоналом, як правило, відсутні й у більшості підприємців і керівників, що знижує в цілому ефективність управління.

Тому в роботі були поставлені такі завдання:

- вивчити методологічні  основи управління персоналом  підприємства;

- проаналізувати  основні методи та технології  управління персоналом на підприємстві ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ ХЛІБ” ;

- роздивитися  концепції управління персоналом  організації.

Предметом курсової роботи є процес, принципи та методи управління ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ ХЛІБ”.

Об'єкт дослідження  – це ефективнісь фінансово-господарської  діяльності.

База дослідження - ПАТ „НІЖИНСЬКИЙ ХЛІБ”

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ВИРОБНИЧОГО  ПІДПРИЄМСТВА

 

1. Сутність та структура управління персоналом виробничого підприємства

 

Важливим елементом  продуктивних сил є люди з їх рівнем освіти, досвіду й майстерності. В теорії менеджменту використовується значна кількість термінів відносно людей, зайнятих у виробництві: трудові ресурси, людський фактор, кадри, персонал.

В умовах переходу до ринкової економіки управління персоналом повинно набути системність та завершеність на основі комплексного вирішення кадрових проблем, просування нових та покращення уже існуючих форм та методів кадрової роботи.

Предметом управління кадрами на підприємстві виступає вивчення відносин робітників в процесі виробництва з точки зору найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування виробничих систем.

Основним завданням  управління кадрами в сучасних умовах є поєднання ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації та трудової мотивації для розвитку навиків працівників та стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня.

Завдання зводяться  до:

- забезпечення  підприємства в потрібній кількості  й якості персоналу на поточний  період і на перспективу;

- задоволення  розумних потреб персоналу;

- створення  рівних можливостей ефективності  праці та раціональної зайнятості  працівників, стабільного і рівномірного  завантаження протягом робочого  періоду;

- максимальної  можливості виконання різних  операцій на робочому місці.

Персонал класифікують за двома основними категоріями участі персоналу в процесі виробництва: управлінський та виробничий.

Управлінський персонал – це працівники, трудова  діяльність яких спрямована на виконання  конкретних управлінських функцій. До них відносяться лінійні і функціональні керівники та спеціалісти. Управлінський персонал зайнятий переважно розумовою та інтелектуальною працею.

Управлінський персонал ділиться на три основні  групи:

1. Керівники,  які направляють, координують  та стимулюють діяльність учасників виробництва (так звані лінійні керівники – директори заводів, начальники цехів, майстри та ін.).

2. Спеціалісти,  які надають кваліфікаційну допомогу  керівникам при аналізі та  вирішенні питань розвитку виробництва  (інженери, економісти, юристи, психологи та ін.) або ті, які самостійно керують інженерно-технічними, планово-економічними, соціальними та іншими функціональними службами.

3. Допоміжні  робітники, що здійснюють технічне  та інформаційне обслуговування  апарату управління – збір, первинну  обробку, збереження та передачу інформації (креслярі, архіваріуси, діловоди та ін.) [22] .

Рис.1.1. Рівні управління

Виробничий  персонал – це виконавці, які запроваджують  у життя рішення керівників, безпосередньо реалізують плани організації, зайняті створенням матеріальних цінностей або надання виробничих послуг і переміщенням вантажів. Сюди ще відносять прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників. В аналітичних цілях виробничий персонал ділять на:

1. Основних робітників, які безпосередньо беруть участь  у виробничому процесі зі створенням  матеріальних цінностей.

2. Допоміжних, які  виконують функції обслуговування  основного виробництва.

Важливим напрямком  класифікації персоналу є його розподіл за професіями та спеціальностями, а також за рівнем кваліфікації.

Якість сучасного  працівника можна охарактеризувати такими основними групами показників:

- особисті –  це ті риси, що характеризують  конкретну особистість: патріотизм, працелюбність, чесність, відповідальність, темперамент тощо;

- комунікативні  – навички, що характеризують  ставлення особистості до людей,  що її оточують: вміння працювати  в колективі, знаходити спільну  мову з іншими працівниками, лідерство;

- пізнавальні  – це загальні навички і знання про навколишній світ: загальний науковий і культурний світогляд особистості;

- професійні  – навички із виконання професійних  обов’язків: специфічні знання та  навички, виробничий досвід.

Формування  певного комплексу характеристик індивіда є основним завданням управління персоналу.

Отже, управління персоналом – це і наука, і мистецтво  ефективного управління людьми в  умовах їх професійної діяльності. Це система принципів, методів і  механізмів оптимального комплектування, розвитку й мотивації та раціонального використання персоналу. Управління персоналом повинно відповідати концепції розвитку підприємства, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю при формуванні, закріпленні і використанні персоналу.

 

1.2. Методи та  система управління персоналом  на виробничому підприємстві

 

Управління  персоналом є складним і є складовим  компонентом управління організацією.

Необхідно розрізняти принципи управління персоналом та принципи будови системи управління персоналом.

Принципи управління персоналом – правила, основні положення  та норми, які повинні виконувати керівники та спеціалісти в процесі  управління персоналом. Дані принципи відображають вимоги об’єктивно діючих економічних законів, тому і самі є об’єктивними.

Управління  персоналом ґрунтується на таких  принципах:

- науковість, демократичний  централізм, планомірність, єдність  розпоряджень;

- поєднання  одноосібного і колективного  підходів, централізації та децентралізації,  лінійного, функціонального і  цільового управління;

- контроль за  виконанням рішень.

Управління  персоналом здійснюється при допомозі науково-розроблених методів.

Методи управління - це сукупність прийомів і процедур підготування і прийняття, організації  і контролю виконання управлінських  рішень.

В управлінні використовуються різноманітні методи, адекватні характеру  розв'язуваних фахових задач.

Так, із позицій  системного аналізу управлінської  діяльності можна виділити 4 групи  методів відповідно до етапів управлінського процесу:

- методи підготування;

- методи прийняття;

- методи організації;

- методи контролю  за виконанням управлінських  рішень.

По характеру  впливу на виконавців розрізняють 4 основні  типи методів управління [рис 1.2.]:

- економічні;

- організаційно-розпорядницькі;

- правові;

- соціально-психологічні.

Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття боргу, прагнення  людини трудитися в певній організації, культура трудової діяльності. Ці методи впливу відрізняє прямий характер впливів: будь-який регламентуючий і адміністративний акт підлягає обов'язковому виконанню. Для адміністративних методів характерна їх відповідність правовим нормам, що діють на певному рівні управління, а також актам і розпорядженням вищих органів управління.

Економічні  та соціально-психологічні методи носять непрямий характер управлінського впливу. Не можна розраховувати на автоматичну  дію цих методів і важко  визначити силу їх впливу на кінцевий ефект.

За допомогою  економічних методів здійснюється матеріальне стимулювання колективів і окремих робітників. Вони засновані на використанні економічного механізму управління.

Соціально-психологічні методи управління засновані на використанні соціального механізму управління (система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби і т.д.). Специфіка цих методів полягає в значній частці використання неформальних факторів, інтересів особистості, групи, колективу в процесі управління персоналом.