Порівняння національних корпоративних культур різних країн

Африка –  найменш розвинутий регіон Земної кулі. Через це традиції тут збереглися в більшій мірі, ніж в регіонах, де інтернаціоналізація економічних  і культурних відносин розпочалася раніше і проходить інтенсивніше. Оскільки народи континенту тривалий час були під колоніальним володінням європейців, африканці мають подвійне становлення до європейської (а також американської) культури. З одного боку, вони намагаються не переймати багато чого з поведінки колишніх гнобителів. З іншого боку, розуміють, що норми й правила міжнародного бізнесу, які сьогодні панують, встановлено західними культурами, африканці намагаються ці культури сприйняти. Така двоїстість надає африканським бізнесменам особливі, дещо незвичайні, риси міжнародних відносин. Африканці - екстраверти й легко йдуть на встановлення контактів. У процесі переговорів вони схильні підозрювати іноземного партнера в нещирості, в намаганнях обдурити. Вони виявляють повагу до авторитетів. Негативною їх рисою є необов’язковість виконання встановлених домовленостей; проте якщо африканець повірив у чесність і доброзичливість іноземного партнера, він зробить все для сумлінного виконання угоди [25; с.45].

Тож оскільки бізнес-операції набувають усе глобальнішого характеру, в центрі уваги менеджменту повинні знаходитися такі питання:

глобальне розуміння  основних світових культур;

вивчення особливостей та відмінностей національних культур;

урахування  національних стереотипів;

адаптація поведінки до національно-культурних особливостей з метою ефективного використання культурного фону країни.

Узагальнюючи  результати цих досліджень, можна  зробити висновок про те, що глибоко  вкорінені переконання менеджерів формуються під впливом національних культур, чутливість же управлінців до впливу перехідних культур організацій – незначна. Найважливішим завданням міжнародного менеджера є урахування національних стереотипів поведінки [7; с.58].

Висновки

Характеризуючи  сучасний стан корпоративної культури в Україні, на жаль, можна зробити висновок, що в українських ділових колах ще й досі не сформувався єдиний погляд на корпоративну культуру та її роль. Це можна пояснити тим, що значна частина ресурсів і часу зосереджується на підвищенні матеріального добробуту і надто мало уваги приділяється культурному розвитку, що перешкоджає можливості використання такого важливого стратегічного фактора, як високий рівень корпоративної культури. Хоча, мабуть, саме з формування певного типу організаційної культури на підприємстві і варто починати

Отже, розглянувши  деякі приклади, ми переконалися в  істинності того, що національні культурні  традиції в будь-якій країні значно впливають не тільки на ділову (корпоративну) культуру, але й економіку країни в цілому.

Запозичення рис корпоративної культури окремих країн ускладнює економічна, соціальна, соціально-технологічна своєрідність управління в кожній країні. Зрозуміло, що для того щоб перейняти американський стиль, американську корпоративну культуру, потрібно насамперед стати американцем. Реальну цінність у будь-якому національному стилі має практичний досвід вирішення соціально-економічних і науково-технічних завдань, що відображаються в досягненні високих результатів. Тому систематичне вивчення закордонного досвіду з формування ділової культури є одним з необхідних напрямків удосконалювання національної корпоративної культури. Але свідомо чи несвідомо наслідуючи інші країни, порушуючи свою національну і особистісно-ділову ідентичність, ми можемо не тільки покращити, але і ускладнити собі життя. Будь-який досвід потрібно ще вміти застосувати. Саме в цьому напрямку повинен орієнтуватися вектор майбутніх досліджень цієї проблематики.

Список  використаної літератури

1. Гестеланд Ричард Р. Кросс-культурное поведение в бизнесе / Пер. с англ. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 288 с.
2. Довгань Л.Є. Праця керівника або практичний менеджмент: навч. посібник. – К.: «ЕксОб», 2002. - 384 с.
3. Дональдсон М.К., Дональдсон М. Умение вести переговоры. - М.: Диалектика, 2000. - 324 с.
4. Друкер П.Ф. Энциклопедия менеджмента: пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2004. – 432 с.
5. Заславская Т.И., Рывкина Р.В. Социология экономической жизни: Очерки теории. - Новосибирск: Наука, Сиб. отд-ние, 1991.- 448 с.
6. Казакевич Г. Традиционные основы современного китайського бизнеса // Персонал. - 2002. – № 1. – 212 с.
7. Китаенко С. Штрихи к образу японских корпораций // Персонал. – 2001. - № 9. – 180 с.
8. Козлов В.В., Козлова А.А. Корпоративная культура: «костюм» успешного бизнеса//Управление персоналом. - № 11.-2007. – 156 с.
9. Лысый В. Консалтинг в контексте американского стиля управления // Персонал. - 2001. - № 12. – 116 с.
10. Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию. - М.: Дело, 1999. – 320 с.
11. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / За ред. Козака Ю.Г., Новацького В.М. – К.: Центр навчальної літератури, Видавництво “АртЕк”, 2002. – 436 с.
12. Михельсон-Ткач В.Л., Скляр Е.Н. Процесс согласования ценностей: проблемы и оценка// Корпоративный менеджмент.- № 4.-2008.- 84 с.
13. Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2002. – №1. – 72 с.
14. Etzioni A. Socio-Economics: Toward a New Synthesis. Armonk, N.Y.: M.E.Sharp, 1991. – 384 р.
15. Granovetter M. Economic Action and Social Structure: The problem of Embeddedness, American Journal of Sociologi (November 1985)/ Vol. 91 – 130 р.
16. DiMaggio P. Culture and Economy // N.Spelmer, R. Swedberg (eds.). The Handbook of Economic Sociology. Princeton: Princeton University Press, 1994. – 100 р.
17. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой работе. – М.: Юристъ, 2006.-410 с.
18. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. – М.: Гардарика, 2005.-398 с.
19. Временное окончание или...// Инвест газета. 1999. №21. С. 20. 25. Колесов В.П., Железова В.Ф. Экономика зарубежных стран. М.: Высшая школа, 1992. – 126 с.
20. Менеджмент. Уч. для вузов/Под ред. М.М. Максимцева, А.В. Игнатьевой. -- М.: Банки и Биржи, ЮНИТИ, 2004.- 405 с.
21. Торп С., Клиффорд Дж. Коучинг: руководство для тренера и менеджера. - СПб.: Питер, 2003. - 224 с.
22. Щецин Г.В. Организация и психология управления персоналом: учеб.-метод. пособие. – К.: МАУП, 2002. – 832 с.
23. Щецин Г.В. Основы кадрового менеджмента: учеб. – 5-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2004. – 280 с.
24. ЕгоршинАП. Управление персоналом. — Нижний Новгород, 2003.— 720 с.
25. Конфліктологія : підручник для студентів вищих навчальних закла-дів / [Герасіна Л. М., Панов М. І., Осіпова Н. П. та ін.] – Харків : Право, 2002.
26. Ходаківський Є. І. Психологія управління : навчальний посібник / Ходаківський Є. І, Богоявленська Ю. В., Грабар Т. П. - К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 608 с.
27. Гордієнко І.В. Інформаційні системи і технології в менеджменті : навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. / І.В. Гордієнко. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : КНЕУ, 2003. - 259 с.
28. Щокін Г. В. Основи кадрового менеджменту: Підручник. - 3-е изд., Пе-рераб. і доп. - К.: МАУП, 1999. - 288 с.
29. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: Підручник. - К: Кондор, 2009. - 187с.
30. Діденко В.М. Менеджмент: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 584с.
31. Завадський И.С. Менеджмент: Management. - У 3т. - Т. 1-3-вид., доп. - К.: Вид-во Свроп. ун-ту - 2001. - 542с.