Поняття підприємницького права і підприємницької діяльності

   Компанії  у своїй діяльності дотримуються певної концепції маркетингу і використовують певний вид маркетингу. 

   Основні види маркетингу :

7. За цілями обміну:

• комерційний маркетинг;

• некомерційний маркетинг.

   2. За сферами застосування:

• споживчий маркетинг;
• промисловий маркетинг;
• маркетинг послуг,
• фінансовий,
• будівельний та ін.

7. За територіальною ознакою:

• внутрішній маркетинг (локальний, регіональний, національний);
• міжнародний маркетинг (експортний, зовнішньоекономічний, багатонаціональний, глобальний).

7. За видом діяльності:  

• маркетинг організацій;
• маркетинг особистості;
• соціальний маркетинг.

7. За особливостями суб’єкта:  

• мікромаркетинг;
• макромаркетинг.

7. За ступенем ринкової орієнтації:  

• стратегічний маркетинг;
• тактичний (операційний) маркетинг.

   7. За характером попиту:  

• конверсійний маркетинг
• стимулюючий маркетинг
• розвиваючий маркетинг
• контрмаркетинг
• синхромаркетинг
• підтримуючий маркетинг

   Комерційний маркетинг (прибутковий маркетинг) – маркетингова діяльність організацій, мета яких – отримання прибутку.

Маркетинг неприбуткових організацій –  некомерційний маркетинг.

   Споживчий маркетинг – маркетинг товарів споживчого попиту, орієнтований на покупців, які є кінцевими споживачами товарів і купують їх для особистого, домашнього або родинного використання. На відміну від споживчого промисловий маркетинг – це маркетинг товарів і послуг, покупцями яких є компанії, організації або особи, які купують їх для використання у виробництві, перепродажу, здавання в оренду та ін.

Маркетинг послуг – маркетингові дії, завдяки  яким послуги доходять до клієнтів.

   Внутрішній  маркетинг – маркетингова діяльність компанії, спрямована на внутрішній ринок.

   Міжнародний маркетинг – маркетингова діяльність компанії на закордонних ринках. Залежно від ступеня інтернаціоналізації міжнародний маркетинг може набирати форму експортного, зовнішньоекономічного, багатонаціонального або глобального маркетингу.

   Експортний  маркетинг – маркетингова діяльність щодо реалізації товарів за межі національних кордонів.

   Зовнішньоекономічний  маркетинг – маркетингова діяльність на ринках країн, яка передбачає створення дочірніх компаній, представництв, філій та ін.

   Глобальний  маркетинг – маркетингова діяльність компаній з орієнтацією на глобальний ринок, потреби якого можна задовольнити стандартизованим товаром, використовуючи подібні маркетингові інструменти. 

Залежно від особливостей суб’єкта розрізняють:

   Мікромаркетинг – маркетингова діяльність щодо конкретного виду товару, що виготовляється.

   Макромаркетинг – маркетингова діяльність щодо широкого кола товарів і послуг або сфер діяльності на рівні компанії, фінансово-промислової групи, держави.

   Конверсійний маркетинг здійснюють за негативного попиту на ринку, коли велика частина споживачів негативно ставиться до продукту. Наприклад, тютюнові компанії, коли активність органів охорони здоров’я призводить до скорочення споживачів їхньої продукції. Такий вид маркетингу орієнтує споживачів на зміну негативного ставлення до продукту на позитивне шляхом зниження ціни, ефективного просування, внесення змін у продукт, порівняння з товарами відомих компаній–виробників, посилання на престижних клієнтів.

   Коли  відсутній попит на продукт, використовують стимулюючий маркетинг. Завдання такого виду маркетингу полягає в пошуку і проведенні заходів щодо розвитку інтересу у споживачів до конкретної пропозиції на важливих сегментах потенційного ринку. Завдяки стимулюючому маркетингу може бути змінено байдуже ставлення потенційних споживачів до продукту. Як підходи використовують зниження цін, ознайомлення споживачів із можливостями продукту, посилене використання різних засобів просування, зокрема реклами, паблік рилейшнз.

   Розвиваючий маркетинг застосовують в умовах прихованого попиту. Його завдання – оцінити розмір потенційного ринку і розробити продукти, щоб перетворити потенційний попит на реальний. Вивчення незадоволених потреб споживачів за використання наявних продуктів, розробка нових продуктів для задоволення досліджених потреб, застосування різноманітних засобів просування можуть призвести до створення реального попиту.

   Ремаркетинг – вид маркетингу, який застосовують у разі спаду попиту для його відновлення. Маркетингові інструменти, які використовують у таких ситуаціях: проникнення на нові ринки; зміни властивостей товарів, орієнтованих на нові потреби споживачів.

   Синхромаркетинг зорієнтовано на умови, коли попит перевищує виробничі потужності або навпаки – обсяг виробництва продукту більший, ніж попит на ринку. Застосовують такий вид маркетингу за наявності сезонних, щоденних або годинних коливань попиту, його завдання – згладжування коливань попиту, що досягається за допомогою гнучких цін, переходу на інші сегменти ринку, індивідуальних засобів просування, зміни спонукальних мотивів.

   Підтримуючий  маркетинг застосовують, коли компанія задоволена результатами збутової діяльності, її обсягами та якісними показниками. У таких випадках спостерігається повноцінний попит. Завдання такого виду маркетингу – підтримка наявного попиту з урахуванням уподобань споживачів і конкурентів на ринку.

   Демаркетинг – вид маркетингу, який застосовують в умовах надмірного попиту. Завдання такого виду маркетингу – пошук і застосування способів і методів, які сприяють зниженню попиту. Маркетингові заходи в такому разі – підвищення цін, тимчасове припинення реклами, передача права на виробництво продукту, ліцензії, ноу-хау іншим компаніям. В останньому випадку обов’язково обумовлюється необхідність згадування марки компанії, яка передала свої права іншій компанії.

   Контрмаркетинг (протидіючий маркетинг) – вид маркетингу, завдання якого переконати споживачів відмовитися від споживання певних продуктів. Існують товари і послуги, попит на які суперечить вимогам суспільства і нормам споживання. Наприклад, алкогольні напої, тютюнові вироби та ін. У таких випадках задоволення попиту небажане через негативні наслідки споживання шкідливих товарів і послуг. Завдання онтр маркетингу – ліквідувати або знизити такий попит, який називається нераціональним. Маркетингові заходи у такому разі – припинення випуску товару, вилучення товару з торгівлі, інформація, що дискредитує, проведення кампанії проти товару та його споживання.

   Висновок. При введенні в дію заводу я буду використовувати, насамперед програму підтримуючого маркетингу, тому що в заводу вже є певна кількість постійних споживачів і підприємство добре закріпилося на ринку виробництва і продажу будівельних матеріалів. Для цієї програми притаманні такі маркетингові інструменти як гнучка цінова політика, реклама, контроль витрат на маркетинг.  Оскільки, на заводі буде впроваджуватись нова лінія по виробництву цементу сухим способом, то доцільним буде також використання таких маркетингових програм як розвиваючий і стимулюючий  маркетинг, за допомогою яких  буде просуватись новий товар на ринок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Висновок.

   Провівши  досить велике дослідження ринку, законодавства, кола споживачів, конкурентів продукту, який буде виготовляти мій завод; дослідивши і вивчивши технологію виготовлення цементу  сухим способом, я можу стверджувати, що моя бізнес-ідея має право на життя і може бути втілена в реальному проекті. Це підтвердять висновки, які будуть написані далі.

   Підприємницьке  середовище це суспільно-економічна ситуація, що включає ступінь економічної свободи, наявність підприємницького корпусу, домінування ринкового типу економічних зв’язків. Правова сфера це “правила гри”, що суспільство використовує для професійного функціонування підприємця, тобто це закони і підзаконні акти, що регулюють ділову активність основних суб’єктів економічного процесу, і відносини, які підприємець змушений встановлювати і розвивати для досягнення ефективних результатів своєї діяльності. Оскільки в Україні законодавча база як підтримує, так і не дає можливості нормальному функціонуванню підприємства, то моє підприємство буде дотримуватись основних законів, а при можливості не виконувати, без кримінальної відповідальності, деякі невигідні положення для мене.

   Ріст будівельної галузі неминуче викликає економічний ріст у країні і виникнення необхідних умов для розв'язання багатьох соціальних проблем, а також можливість відкриття нових заводів, фабрик, з виготовлення будівельної продукції.

  На  сьогоднішній день (за даними Держкомстату України) частка будівельних підприємств складає 6,6% від загальної кількості підприємств країни, це близько 73093 зареєстрованих компаній. В Україні за 6 місяців 2006 року за рахунок коштів Держбюджету було побудовано 53900 кв. м житла (на 35,6 % більше, ніж за відповідний період минулого року). Але частка житла, спорудженого за рахунок держаних коштів залишається незначною і складає 1,7% (у першому півріччі 2005 року відповідно 1,4%).

  Економічна  вага державного сектору в будівельному комплексі сьогодні є незначною. Пік приватизації державних підприємств будівельного комплексу відбувся у 1995-1997 роках і стабілізувався у 2000-2001 роках на рівні приблизно 100 об’єктів на рік, давши початок зростанню обсягів будівництва, що триває останні 6 років.

  Головною  проблемою вітчизняного будівництва залишається нерівномірний економічний розвиток регіонів і, як наслідок, значний дисбаланс (у розрізі регіонів) за обсягами підрядних робіт і показниками виробничої активності населення. Цим можна скористатися, налагодивши в регіоні, який повністю буде потенційним споживачем, виробництво привабливої для нього продукції, наприклад, цементу за новою технологією виготовлення.

   Будівельно-промисловий  комплекс України має всі підстави виходити на загальноєвропейський рівень і гідно конкурувати, однак потрібно ще багато працювати над вдосконаленням якості продукції та зменшення її собівартості, а також вдосконалення законодавчо-нормативної бази.

   Мотивацією  створення даного підприємства для мене є наявність стартового капіталу, якого досить щоб викупити вже існуючий цементний завод, а також  можливість реалізації продукту, створеного за більш екологічним і економічним способом, на ринку.

   Визначення місії і цілей є першочерговим завданням кожного підприємства, без цього не можлива  коректна робота  даної організації. Моє підприємство не є винятком, тому були розроблені наступні місія і цілі. Підприємство по виробництву цементу  сухим способом, буде забезпечувати потреби як і великих будівельних компаній, так і пересічного громадянина. Потреби в в’яжучих матеріалах, які мають гарне співвідношення – ціна-якість завжди будуть високими, тому підприємство буде прибутковим. На сьогоднішній день в Україні  не існує цементу, який вироблений сухим способом, що знижує собівартість, тому при високій якості даного продукту, він буде відносно дешевим. Також сухий спосіб виробництва цементу знижує викиди шкідливих речовин в атмосферу, що робить даний продукт більш екологічно чистим.

   Отже, місією підприємства буде забезпечення споживачів якісним продуктом, який вони потребують, за відносно низькою ціною. Цілями буде, насамперед – отримання прибутку, а вже далі розвиток організації і налагодження виробництва нових видів якісної продукції.

   При налагодженні виробництва вже існуючого  продукту обов’язковим є визначення конкурентів і розуміння того, що в твоєму товарі має бути щось таке, чого немає в інших. В моєму випадку усі вище перераховані підприємства є моїми конкурентами в тій мірі, що вони виготовляють аналогічну продукцію, але виграшним для мене є те, що я буду виробляти іншим способом, що є менш енергоємним, тобто ціна на мою продукцію буде нижчою. Отже, за таких умов моя продукція буде не тільки конкурентноспроможною, а ще й такою, що користується великим попитом.