Поняття підприємницького права і підприємницької діяльності

   У випадку децентралізації в процесі  встановлення цілей приймають участь наряду з верхнім рівнем й низькі рівні організації. Існують дві схеми децентралізованого встановлення цілей. При одній - процес встановлення цілей проходить зверху вниз. Декомпозиція цілей відбувається наступним чином: кожний з нижчестоящих рівнів в організації визначає свої цілі, виходячи з того, які цілі були встановлені для більш високого рівня. Друга схема припускає, що процес встановлення цілей проходить знизу вверх. В такому випадку нижчестоящі рівні встановлюють собі цілі, які служать основою для встановлення цілей наступного, більш високого рівня.

   Як  бачимо, для різних підходів к встановленню цілей характерне існування суттєвих відмінностей. Однак загальною вимогою  до встановлення цілей є те, що вирішальна роль у всіх випадках повинна належати вищому керівництву.

   Висновок. З точки зору логіки виконання дій при встановленні цілей, можна вважати, що процес цілеутворення в організації складається з трьох послідуючих одна за одною стадій. На першій стадії відбувається осмислення результатів аналізу середовища, на другій - розробка відповідної місії й, на кінець, на третій стадії безпосередньо розробляються цілі організації.

   Отже, визначення місії і цілей є  першочерговим завданням кожного  підприємства, без цього не можлива коректна робота  даної організації. 

3.2 Визначення власної місії і цілей.

   Підприємство  по виробництву цементу  сухим способом, буде забезпечувати потреби як і великих будівельних компаній, так і пересічного громадянина. Потреби в в’яжучих матеріалах, які мають гарне співвідношення – ціна-якість завжди будуть високими, тому підприємство буде прибутковим. На сьогоднішній день в Україні не існує цементу, який вироблений сухим способом, що знижує собівартість, тому при високій якості даного продукту, він буде відносно дешевим. Також сухий спосіб виробництва цементу знижує викиди шкідливих речовин в атмосферу, що робить даний продукт більш екологічно чистим.

   Висновок. Отже, місією підприємства буде забезпечення споживачів якісним продуктом, який вони потребують, за відносно низькою ціною. Цілями буде, насамперед – отримання прибутку, а вже далі розвиток організації і налагодження виробництва нових видів якісної продукції.

   . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 4.

4.1 Зовнішнє середовище

   Зовнішнє  середовище організації – це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але здійснюють певний вплив на неї. 
Зовнішнє середовище організації прямого впливу – це середовище, яке включає в себе елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та відчувають на собі прямий вплив операцій організації. 
Зовнішнє середовище організації опосередкованого впливу – це сукупність факторів, які можуть не здійснювати прямий, тобто негайний вплив на операції організації, але з часом будуть відображатись на них. 
До елементів зовнішнього середовища організації прямого впливу належать: споживачі, конкуренти, постачальники, закони і державні установи тощо. 
Споживачі – це фізичні або юридичні особи, які використовують продукцію організації для особистих потреб або потреб своєї організації. 
Конкуренти – це виробники подібної продукції на ринку. 
Постачальники – це фірми або окремі особи, які здійснюють постачання машин, устаткування інших матеріальних ресурсів для задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи. 
Закони і державні установи – це правові та нормативні акти вищого органу законодавчої та виконавчої влад або їх спеціальні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням державних вимог підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами. До факторів зовнішнього середовища організації опосередкованого впливу належать: стан економіки, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні зміни, вплив міжнародних подій тощо. Стан економіки – це тенденції та рівень інфляції, ставки банківського процента, рівень безробіття та ін. 
Науково-технічний прогрес – це розвиток технологічного процесу у конкурентів. Політичні зміни – це тенденції у сферах законодавства, судової справи, політики, державного регулювання тощо. Соціально-культурні зміни – це сукупність відносин, цінностей, норм, переконання, поведінки тощо. 
Вплив міжнародних подій – це процеси, які відбуваються за межами країни і впливають на курс національних грошей, конкуренцію тощо.

4.2 Опис і визначення споживачів.

   Споживачі продукції, послуг – це клієнти товаровиробника. Щоб знати кон’юктуру ринку й оперативно реагувати на її зміни, товаровиробники повинні ретельно вивчати своїх клієнтів. Такий моніторинг слід здійснювати на різних клієнтурних ринках:

• споживчому (товари і послуги для особистого споживання);
• виробників (продукція виробничо-технічного призначення);
• проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);
• державних і комерційних структур (оптові та дрібнооптові покупці);
• світовому, що охоплює всі перечислені типи клієнтури ринків.

   В умовах насиченого ринку важливо знайти і зберегти свого споживача. Щоб було легше орієнтуватись у своїй діяльності, необхідно чітко визначити для кого буде створено товар, тобто визначити цільову аудиторію – споживачів.  Для цього необхідно сегментувати ринок. Розбивка споживачів на групи у відповідності з відмінностями в характеристиках, потребах і поведінці, тобто це розподіл ринку на групи подібних споживачів.

   Сегмент ринку – це клієнти, які однаково реагують на ті ж самі стимулюючі фактори маркетингу (цінові, якісні, престижні). Чим менше ознак ввели для опису сегменту, тим сегмент буде т.остішим.

   Ознаки  для розподілу можуть бути такими:

• географічні (регіони, міста, клімат та ін.);
• демографічні (вік, освіта);
• соціографічні (соціальний клас, спосіб життя, культура, розвиток);
• поведінські (звички, реакція на вигоди, традиції, приводи для купівлі).

   Так як мій завод займається виробництвом цементу, то споживачами будуть будівельні компанії, а також особи, які мають відношення до будівництва. Сегментуючи ринок я виділяю три основних групи клієнтів, на яких і буде розрахований вироблений товар:

• фізичні і юридичні особи, які займаються будівництвом, продажем і перепродажем будівельних матеріалів;
• люди з середнім рівнем доходів, наприклад для ремонту в квартирі;
• люди з низьким рівне доходів, які не можуть собі дозволити придбання дорогого товару.

   Висновок. Отже, сегментація ринку дуже важливий маркетинговий хід без якого не можливе визначення споживачів, а отже й неможливо зорієнтуватись, що, як і для кого виробляти. Мій завод буде реалізувати свою продукцію фірмам, магазинам, фізичним особам оптовими поставками, а також буде здійснюватись роздрібна торгівля безпосередньо в магазині на базі заводу. Найбільшим клієнтом буде будівельна компанія «Поділля-Інвест».  

4.3 Опис і визначення конкурентів.

   Конкуренти  – це організації і фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю. Комерційного успіху на внутрішньому і зовнішньому ринках досягає той господарський суб’єкт, який усебічно вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентноспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розроблення і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням усіх чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції.

   На  території України утворилися чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька область), північно-східна (Харківська область), центральна (Дніпропетровська) та західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому одне підприємство (їх в Україні 15) може виробляли 1,3 млн т цементу за рік.

   У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України – Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать п’ять заводів і чотири кар’єри), Краматорський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в Україні Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (т.ості). Найбільші цементні заводи в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Вони виробляють портландцемент і шлакопортландцемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

   Цементні  заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші з них у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам’янець-Подільський) областях. Порівняно менше цементу виробляється на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областей працюють Бахчисарайський (АР Крим), Ольшанський (Миколаївська область), Одеський та інші заводи. Вище перераховані заводи будуть основними конкурентами нашої продукції, тому що виготовляють аналогічні продукти.

   Висновок. При налагодженні виробництва вже існуючого продукту обов’язковим є визначення конкурентів і розуміння того, що в твоєму товарі має бути щось таке, чого немає в інших. В моєму випадку усі вище перераховані підприємства є моїми конкурентами в тій мірі, що вони виготовляють аналогічну продукцію, але виграшним для мене є те, що я буду виробляти іншим способом, що є менш енергоємним, тобто ціна на мою продукцію буде нижчою. Отже, за таких умов моя продукція буде не тільки конкурентноспроможною, а ще й такою, що користується великим попитом. 
 
 

4.4 Опис і визначення постачальників.

   Постачальники забезпечують підприємство необхідними  матеріально-тухнічними, трудовими  та інформаційними ресурсами.

   На  території Хмельницької області  є значні поклади сировини для виробництва цементу, а саме вапняку і глини. Оскільки підприємство буде розвиватись на базі вже існуючого цементного заводу, то й сировину будемо використовувати з кар’єрів даного заводу. Тобто не буде так би мовити постачальників, сировиною будемо забезпечувати себе самі. 

   4.5 Роль держави.

   Українська  законодавча база має ряд законів, які безпосередньо допомагають  розвивати добросовісну підприємницьку діяльність, без нанесення шкоди  суспільству і навколишньому  середовищу:

   1. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” // Відомості Верховної Ради України 1993, №50, т..472

   2. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992р. // Відомості Верховної Ради України – № 21 – т.. 296

   3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”

   4. Закон України    «Про стандартизацию»   ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 31, ст. 145, Із змінами, внесеними згідно із Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.101 )

   5.Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 41, т..546 ) ( Вводиться в т. Постановою ВР N 1268-XII (1268-12) вiд 26.06.91, ВВР, 1991, N 41, ст.547, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3180-XII ( 3180-12 ) т. 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, т..277; N 81/96 ВР вiд 06.03.96, ВВР, 1996, N 15, ст.70; N 650/97 ВР т. 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, т..41; N 186/98 ВР вiд 05.03.98, ВВР, 1998, N 34, ст.230; N 783-XIV ( 783-14 ) т. 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, т..274 – чинності набирає одночасно з набранням чинноості Закону про Державний бюджет України на 2000 рiк ; N 934-XIV ( 934-14 ) т. 14.07.99, ВВР, 1999, N 38, т..338; N 1287-XIV ( 1287-14 ) т. 14.12.99, ВВР, 2000, N 4, т..26;N 1288-XIV ( 1288-14 ) т. 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, т..34;N 1642-III ( 1642-14 ) т. 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, т..213;N 1807-III ( 1807-14 ) т. 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, т..318 )

   6.Про заходи по дальшому розвитку і забезпеченню сталої роботи цементної промисловості Рада Міністрів УРСР Постанова № 341 від 21.10.1987. 

   Висновок. Аналізуючи усю вище викладену інформацію можна стверджувати, що маючи гарну сировинну базу і таке велике коло споживачів, бізнес буде виграшним, навіть не зважаючи на таку велику кількість конкурентів, тому що продукція буде дещо відрізнятися від тієї, яка вже є на ринку. Державне законодавство не досить розвинене, а тому в цьому плані буде важко. Оскільки не вистачає законів, які б жорстоко контролювали якість виготовленої продукції. Отже, конкуренція стає недобросовісною, тому що виготовляючи неякісний продукт підприємства реалізують його по високій ціні.