Поняття підприємницького права і підприємницької діяльності

   Керамзит  – це штучний пористий матеріал, котрий виробляють з 
легкоплавких глинистих порід, які є в багатьох місцях України - біля 
Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира та ін.

   Виробництво термозиту, який виготовляють з доменних шлаків розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної 
сировини-перліту, який залягає в Закарпатті.

   У південних районах України виробляють черепашник, котрий має добрі 
тепло- та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.

   Зокрема а Хмельницькій області є поклади  такої сировини: державне значення мають запаси цементної сировини, будівельного каменю, 
базальтів, облицювального каменю, родовища крейди і суглинків, розвідані запаси склових пісків, є унікальні родовища високоякісних базальтів для виробництва мінеральної вати, цементу, будівельний щебень, видобуток піску проводиться на тридцяти двох кар’єрах, трьохсот родовищ вапняків, крейди, мергелю, гіпсів, кварцових пісків, цегельно-черепичних глин та інших будівельних матеріалів. Багата запасами будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин та інших видів мінеральної будівельної сировини, на території області зосереджена одна п’ята частина бутощебеневої сировини України, має значні запаси декоративно – облицювального каменю, що користується великим попитом у нашій країні та за кордоном.

   Промисловість будівельних матеріалів – комплекс галузей важкої 
промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх 
видів будівництва. До неї належать галузі: цементна, азбестоцементних 
виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, 
стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та 
виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих 
заповнювачів та ін.

   За  економічним призначенням продукція  промисловості будівельних 
матеріалів належить до виробництва засобів виробництва і є 
основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує 
зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на 
основні впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця 
промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, 
зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення 
ефективності капітальних вкладень у народне господарство.

   Вивчення  комплексу з виробництва будівельних  матеріалів є вкрай потрібним, тому що Україна багата на природну будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, будівельно-промисловий камінь тощо.  
Даний комплекс виробляє матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Основна її продукція - стінові (цегла, бетонні й гіпсобетонні панелі, шлакоблоки), в'яжучі (цемент, вапно, будівельно-промисловий гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, голь, руберойд), оздоблювальні, облицювальні, ізоляційні матеріали, будівельне скло, збірний залізобетон і бетон, покрівельні кераміка і фаянс, санітарно-технічні вироби тощо. 
Комплекс з виробництва будматеріалів тісно пов'язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять біля 25%.

   Промисловість будівельних матеріалів – комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать галузі, цементна, азбестоцементних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

   Цементна  промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому цементні 
заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри 
цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво 
(Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ 
(Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська 
обл.), Здолбунів (Рівненська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), 
Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна 
Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

   Цементна  промисловість є однією з найважливішою галузей промисловості будівельних матеріалів, підприємства якої виробляють різні види цементу -- ‘’хліба’’ будівельної індустрії. Цемент становить собою тонкоподрібнений порошок штучної неорганічної в’яжучої речовини, що виробляється з вапнякової сировини( вапняк, мергель). При змішуванні з водою він спочатку тужавіє, а потім твердне, з’єднуючи заповнювачі або камені.

   Цемент  використовують як основний в’яжучий матеріал у виробництві 
бетону, залізобетону та шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено в 
1896 р. в Донбасі. У 1913 р. в Україні працювало 12 цементних заводів, 
які виробляли 269 тис.т цементу. У 2001 р. виробництво цементу становило 
5786тис.т.

   На  виробництво 1 т клінкеру ( напівфабрикату цементу ) потрібно 1,5т 
карбонатних порід (мергелю, доломіту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т 
глини. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут 
споруджено найбільші цементні підприємства України -- Амвросіїський 
цементний комбінат (до нього належать п’ять заводів і чотири кар’єри), 
Краматорський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в 
Україні Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (Бакалія). 
Найбільші цементні заводи в Кривому Розі, Дніпродзержинську й 
Дніпропетровську. Вони виробляють портландцемент і 
шлакопортландцемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки 
металургійних заводів.

   Цементні  заводи в західних областях виробляють третину цементу 
України. Найбільші з них у Львівській (Миколаїв), 
Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій 
(Кам’янець-Подільський) областях. Порівняно менше цементу виробляється 
на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території 
південних областях працюють Бахчисарайський (АР Крим), Ольшанський 
(Миколаївська область), Одеський та інші заводи.

   На  території України утворилися чотири великі зони виробництва 
цементу: південно-східна ( Харківська область), центральна ( 
Дніпропетровська) та західна ( Рівненська, Івано-Франківська, Львівська 
та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна 
значна концентрація виробництва. В середньому одне підприємство (їх в 
Україні 15) може виробляти 1,3 млн т цементу за рік.

   Цемент  завозять у Сумську, Чернігвську, Київську, Херсонську й 
Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є 
умови для виробництва високомарочного портландцементу в Житомирській 
(Овруч), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській( 
Середина-Буда), Харківській ( Куп’янськ) областях, нефелінового цементу --в Донецькій, алунітового-в Закарпатській, глиноземно-феритового Львівській областях, магнезіального в АР Крим.

   Висновок. Будівельно-промисловий комплекс України має всі підстави виходити на загальноєвропейський рівень і гідно конкурувати, однак потрібно ще багато працювати над вдосконаленням якості продукції та зменшення її собівартості.

   Ідеєю бізнесу є виробництво цементу за сухим способом. 
Проектом передбачається виробництво якісного цементу з використанням відходів виробництва ТЕС, а також за участі меншої кількості палива. Цю їдею можна втілити в життя в Хмельницькій області, там є всі умови для цього. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2.

2.1 Мотивація та її види.

  Мотивація - це процес спонукання кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації.

  Основні задачі мотивації:

• формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;
• навчання персоналу і керівного складу психологічним основам спілкування в середині фірми;
• формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.

  Однак, для рішення цих задач необхідний аналіз наступних явищ:

• процесу мотивації в організаціях
• індивідуальної і групової мотивації, якщо така є в залежності між ними
• змін, що відбуваються в мотивації діяльності людини при переході до ринкових відносин.

  Для рішення зазначених задач застосовуються різні методи мотивації, сутність яких розглянемо нижче.

  Найпершим і найбільше поширеним методом  був метод покарання і заохочення, так називана політика «батога і  пряника». Цей метод використовувався для досягнення бажаних результатів і проіснував досить довго в умовах адміністративно-командної системи. Поступово він трансформувався в систему адміністративних і економічних санкцій і стимулів.

  Такий метод був ефективний при повторюваних рутинних операціях, незначної змістовної частини роботи, неможливості поміняти місце роботи ( по різних причинах), а також в умовах бригадних і колективних підрядів, де діяли регламентовані надвишки й утримання.

  З підвищенням ролі людського чинника  з'явилися психологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що модифікує, є не тільки матеріальні стимули, але і нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх членів колективу, моральне задоволення роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються на вивченні потреб людини, тобто усвідомленого відчуття нестачі в чим-небудь. Відчуття нестачі в чим-небудь має цілком визначену ціль, що і служить засобом задоволення потреб.

  Вивчення потреб людини привело до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної теорії і процесуальної, що описані нижче.

  Мотивація, розглянута як процес, теоретично може бути подана у виді шести наступних  одна за іншої стадії.

  Природно, такий розгляд процесу носить досить умовний характер, тому що в реальному житті немає настільки чіткого розмежування стадій і немає відособлених процесів мотивації. Однак для з'ясування того, як розвертається процес мотивації, яка його логіка і складові частини, може бути прийнята і корисна нижче приведена модель.

Перша стадія - виникнення потреб. Потреба виявляється у виді того, що людина починає відчувати, що йому чогось не вистачає. Виявляється вона в конкретний час і починає “вимагати” від людини, щоб він знайшов можливість і почав какие- те кроки для її усунення. Потреби можуть бути самими різними. Умовно можна розбити на три групи:

1. Фізіологічні
2. Психологічні
3. Соціальні

Друга стадія - пошук шляхів усунення потреби.

  Разом потреба виникнула і створює  проблеми для людини, то він починає  шукати можливості усунути її: задовольнити, придушити, не зауважувати. Виникає необхідність щось зробити, щось почати.

Третя стадія - визначення цілей (напрямки) дій. Людина фіксує, що і якими засобами він повинний робити, чого домогтися що одержати для того, щоб усунути потребу. На даній стадії відбувається ув'язування чотирьох моментів:

1. що я повинний одержати, щоб усунути потребу;
2. що я повинний зробити, щоб одержати те, що бажаю;
3. якою мірою я можу домогтися того, чого бажаю;
4. наскільки те, що я можу одержати, може усунути потребу.