Передмова мета та основні завдання стратегії

2.3 Економічний потенціал

Важкі часи кризи 90-х років  минули, залишивши після себе негативні наслідки. Саме тоді відбулося згортання деяких видів виробництва, діяльності окремих підприємств у машинобудуванні, легкій та харчовій промисловості, інших галузях, пов'язаних з випуском споживчих товарів, а також в агропромисловому секторі економіки. Це спричинило значні структурні зрушення у промисловому виробництві. Скорочення випуску продукції в машинобудуванні, хімічній, нафтохімічній, легкій промисловості привело до різкого зростання питомої ваги вугільної галузі (у порівнянні з 1991 роком у 2001 році вона збільшилася в 2,5 раза) та чорної металургії (збільшилася за відповідний період у 2,4 раза).

На сьогодні Луганська область – один з найбільш промислово розвинутих регіонів України. За обсягом реалізованої продукції область посідає 3 місце.

У Луганській області сформувалося три крупні промислові вузли, а саме: спеціалізацію Луганського вузла визначають підприємства машинобудування, металообробки і легкої промисловості; Алчевсько-Стахановського – металургійні і машинобудівні; Лисичансько-Рубіжансько-Сєвєродонецького – хімічні та нафтохімічні. Вугільна галузь переважно базується на півдні області у Краснодонському, Антрацитівському та Свердловському районах, а також у містах Ровеньках і Красному Лучі.

Галузі переробної промисловості забезпечують 85,2 % від загального випуску товарів.

На Луганщині знаходиться  найбільший в Україні нафтопереробний  завод (ЗАТ «ЛиНІК», м. Лисичанськ), який введено в дію у 1976 році. Його потужність складає 16 млн тонн продуктів нафтопереробки на рік. Тут є і єдиний в Україні комплекс з виробництва пропілену.

ВАТ «Алчевський металургійний  комбінат» – одне з найрозвинутіших підприємств області, що має найбільший обсяг експорту. Серед інших підприємств чорної металургії – ВАТ «Стахановський завод феросплавів», ЗАТ «Луганський трубний завод», Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат. Кольорова металургія представлена 
СП «Інтерсплав».

Провідними підприємствами хімічної промисловості є  
ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» (мінеральні добрива, метанол, аміак, ацетилен, оцтова кислота, побутова хімія), Сєвєродонецьке  
ВАТ «Склопластик», Рубіжанський казенний хімічний завод «Зоря» (вибухові речовини), ТОВ «Рубіжанський «Краситель», ВАТ «Лиссода»,  
ТОВ НВП «Лисичанський ГТЗ».

Провідними машинобудівними підприємствами області є  
ВАТ ХК «Луганськтепловоз», ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод», ВАТ «Краснолуцький машзавод», Консорціум «УкрБат», ВАТ «Первомайський електромеханічний завод», ТОВ «Луганський електромеханічний завод» та інші, якими виробляється до 70 % продукції галузі.

Вагомий внесок в нарощування  обсягів виробництва вносять підприємства підгалузі транспортного машинобудування. У 2007 році темп промислового виробництва становив 148,9 % до 2006 року.

Інвестиції в основний капітал  здійснюються переважно за власні кошти в незначних обсягах.

Машинобудівна галузь має великий потенціал, але потребує значних інвестицій в розвиток виробництва, а саме: в оновлення устаткування, запровадження інноваційних технологій, заходів з енергозбереження, забезпечення кваліфікованими кадрами.

Легка промисловість  представлена трикотажною, швейною, взуттєвою підгалузями. У структурі виробництва легкої промисловості швейна займає  
86 %, взуттєва – 13,2 %. Всього в галузі здійснюють виробничу діяльність більше 80 підприємств  різних форм власності. Провідними підприємствами є ВАТ фірма «Глорія Джинс», ЗАТ фірма «Лутри», ВАТ «Свердловська швейна фабрика», ТОВ «Салама», АТЗТ «Ровеньківська взуттєва фабрика».

Робота будівельного комплексу області спрямована на реалізацію програм житлового будівництва, газифікацію населених пунктів, будівництво об'єктів соціального і комунального призначення, збільшення виробництва і розширення асортименту будівельних матеріалів.

На цей час підприємства галузі в повному обсязі забезпечують попит області на будматеріали з більшості видів продукції: цеглу будівельну, збірні залізобетонні вироби, нерудні матеріали, вироби теплоізоляційні, скло віконне тощо.

 Провідними виробниками будматеріалів є ЗАТ «Лисичанський скляний завод «Пролетарій», КП «Лисичанський ЗЗБВ», ВАТ «Об’єднання «Склопластик», ТОВ «Лутугинський ЗБМ», ЧП «Момотов». За підсумками 2007 року підприємствами галузі вироблено товарної продукції на суму  
671,2 млн грн, темп промислового виробництва до відповідного періоду минулого року складає 115,6 %.

За підсумками 2007 року підприємства галузі забезпечили темп промислового виробництва 115,6 %, у порівнянні з 2006 роком. Із загальної кількості працюючих підприємств галузі більше 80 % досягли зростання обсягів виробництва.

Крім переробних галузей  в структуру промисловості входять  паливно-енергетичний комплекс та підприємства з розподілення електроенергії, газу та води.

У Луганській області видобувається більше 30 % всього кам'яного вугілля України. Вугільна промисловість Луганської області має сумарну виробничу потужність більше 28 млн тонн вугілля на рік і складається з  
208 виробничих одиниць. З них 6 державних підприємств і 2 відкриті акціонерні товариства, які об’єднують у своєму складі 48 шахт і  
10 збагачувальних фабрик. Крім цього в області працюють 196 підприємств вугільної галузі. Їх частка в обсязі промислового виробництва області складає 11,6 %. На підприємствах з видобутку вугілля працюють більше 115 тис. осіб, що складає 37,5 % від усіх зайнятих в промисловості області.

Підприємства електроенергетики  області виробляють близько  
45 % електричної енергії від потреб споживачів області. До підприємств, що генерують електроенергію, належать: структурна одиниця Луганська теплоелектростанція (ТЕС) ТОВ «Східенерго», Сєвєродонецька й Лисичанська теплоелектроцентралі (ТЕЦ),  які разом з електростанціями інших регіонів України працюють в об’єднаній енергосистемі України   
(ОЕС України).

Станом на 01.01.2007 створено 722 сільськогосподарських підприємства різної організаційно-правової  форми власності. Серед них найбільшу кількість займають товариства з обмеженою відповідальністю – 258 (36 %), приватні агрофірми – 163 (22 %), акціонерні товариства –  
13 (2 %), сільськогосподарські кооперативи – 13 (2 %), інші суб’єкти господарювання – 275 (38 %). Крім цього, нараховується 1410 фермерських господарств.

Загальна площа земель в області складає 2668,3 тис. га, у тому числі сільськогосподарських угідь 1912,8 тис. га, з них ріллі –  
1315,2 тис. га. Загальна площа земель, яка використовується для товарного сільськогосподарського виробництва, складає 1103,4 тис. га, з неї в користуванні агроформувань та фермерських господарств знаходиться  
921,5 тис. га ріллі.

Економічна оцінка орних  земель складає 40 балів. Одні з найскладніших в державі природні умови та пересічний рельєф звужують спектр культур, що можуть вирощуватися.  У структурі посівних площ провідне місце відіграють зернові, технічні та кормові культури.

Обсяг продукції сільського господарства за 2007 рік проти 2006 року в усіх категоріях господарств скоротився на 4,7 %, у т.ч. у сільськогосподарських  підприємствах – зріс на 13,0 %, у господарствах населення – скоротився на 15,2 %. Однак, вже за перше півріччя 2008 року індекс сільськогосподарського виробництва становив 113,9 %.

Валовий збір зернових і зернобобових культур у 2007 р. в усіх категоріях господарств склав (у вазі після доробки) 800,1 тис. т, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – 671,5 тис. т, у господарствах населення – 128,7 тис. т.

У 2007 р. регіон не тільки перший в Україні виконав державні завдання із закупівлі зерна в Аграрний фонд (18,4 тис. тонн, або 110 %), Держкомрезерв (35 тис. тонн – в 2,3 раза більше), але й забезпечив потребу населення в продовольчому зерні для виробництва хліба і хлібобулочних виробів.

Зросли площі застосування мінімальних технологій обробки  ґрунту і нульової технології. Під них придбані сучасні ґрунтообробні машини та посівні комплекси.

Ситуація, що склалася в  тваринництві, зумовлена збитковістю  виробництва всіх видів тваринницької  продукції, насамперед через несприятливу цінову ситуацію на ринку продукції  тваринного походження та відсутністю ефективного фінансово-економічного механізму підтримки галузі, незацікавленістю товаровиробників у виробництві продукції тваринництва.

Але перші позитивні  кроки вже є. Здійснюється цілеспрямована робота з відновлення і реконструкції ферм по виробництву продукції тваринництва. У 2006 році утворилися і працюють 3 ферми великої рогатої худоби,  
7 молочно-товарних ферми і 16 свиноферм. В області розроблена Програма розвитку молочного скотарства на період 2007-2009 років, затверджена рішенням обласної ради від 28.02.2007 № 9/15, якою передбачається збільшити чисельність корів і підвищити їх продуктивність. Рішенням обласної ради від 12.10.2007 № 16/23 затверджено Стратегію розвитку села Луганської області на період 2007-2015 роки.

За  підсумками 2007 року темп зростання обсягів продукції промислового виробництва становив 116,0 % у порівнянні з 2006 роком. Обсяг реалізованої продукції – 51824,8 млн грн. У січні-липні 2008 р. темп зростання промислового виробництва становив 105,8 % до відповідного періоду попереднього року, при цьому обсяг реалізованої промислової продукції становив 43290,5 млн грн (див. додаток 1).

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ, МОЖЛИВОСТІ ТА ЗАГРОЗИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Проблеми економічного та соціального розвитку

Луганської області

 

ПРОБЛЕМИ  ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

1 Промисловість:

• випереджаюче вибуття основних засобів над їх надходженням;
• високий рівень зносу основних фондів;
• залежність основних бюджетоутворюючих галузей промисловості (нафтопереробна, хімічна та нафтохімічна, металургія та оброблення металів) від кон’юнктури зовнішнього ринку;
• недостатній інноваційний рівень промислового виробництва (11 % інноваційно-активних підприємств) та відсутність стимулів до інноваційної діяльності;
• відсутність розвинутої інфраструктури інноваційної діяльності (промислові, технологічні парки);
• втрачені зв’язки за системою внутрішньообласної кооперації;
• негативний вплив тенденцій світового ринку, який пов’язаний із постійним подорожчанням енергетичних ресурсів;
• нестача працівників основних робочих професій (у вугільній галузі високий середній вік гірничих робочих);
• низький рівень впровадження енергозберігаючих технологій;
• незадовільний технічний стан основної частини об’єктів виробництва та транспортування енергетичних ресурсів;
• недостатня розвиненість фінансових ринків і, відповідно, низький рівень використання інвестиційних інструментів, таких як іпотека, лізинг, концесії.

 

2 Аграрна політика:

• недостатня державна фінансова підтримка галузі тваринництва збитковість виробництва продукції тваринництва;
• дрібнотоварність виробництва продукції тваринництва (господарствами населення виробляється 82,5 % молока, 52,7 % м’яса з низьким рівнем застосування сучасних технологій);
• недосконала система заготівлі та переробки молока, відсутність конкурентоспроможної інфраструктури виробництва молокопродуктів;
• низькі закупівельні ціни на продукцію, що зумовлює скорочення чисельності поголів’я великої рогатої худоби та корів у господарствах населення;
• відсутність інфраструктури збуту аграрної продукції;
• втрачені конкурентні переваги в овочівництві та садівництві (застарілі технології, практично повна втрата інфраструктури із заготівлі, зберігання та збуту сировини, скорочення площ).

 

3 Транспорт та зв’язок:

• незадовільний стан мережі автомобільних доріг загального користування (ступінь зносу дороги державного значення М-04 Київ – Луганськ – Ізварине  сягає 80 %, через невідповідність параметрів покриття в області 27 аварійно-небезпечних ділянок);
• невідповідність наявної системи автомобільних доріг зміненій системі пасажирських і вантажних маршрутів;
• втрата конкурентних переваг в авіаційному транспорті (насамперед, перед Донецькою областю);
• критичний стан міського пасажирського електротранспорту (зношеність рухомого складу, недосконалість системи відшкодування різниці між діючими тарифами та собівартістю перевезень);
• знос основних фондів і обладнання автостанцій, невідповідність наявної інфраструктури потребам перевізників та пасажирів;
• відсутність логістики пасажироперевезень (значне перевищення попиту над пропозиціями);
• незадовільний стан оновлення і поповнення рухомого складу залізничного транспорту.

 

4 Розвиток малого підприємництва:

• суперечливість, нестабільність і недосконалість чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність малого бізнесу (особливо з питань дозвільної системи);
• недостатня фінансова підтримка малого підприємництва на державному, регіональному та місцевому рівнях;
• недостатнє ресурсне та інформаційне забезпечення малого підприємництва;
• незбалансованість розвитку мережі консультаційних послуг у територіальному розрізі (суттєва розбіжність між великими містами та сільською місцевістю);
• недостатній рівень розвитку інфраструктури підтримки підприємництва.