Отчет по практике в ЗАТ «БУШБМ»

1                    Коефіцієнт інтенсивності обороту по прийому:

Кп = 10 / 64 = 0,16.

2                    Коефіцієнт обороту по вибуттю:

Кв = 6 / 64 = 0,09.

3                    Коефіцієнт плинності:

Кт = 6 / 64 = 0,09.

4                    Коефіцієнт заміщення:

Кз = (10-6) / 64 = 0,06.

5                    Коефіцієнт постійності кадрів:

Кпк = 64 / 64 = 1.

У результаті, оскільки Кп більше Кв (0,16 більше 0,09), число співробітників, що поступили, вище, ніж число тих, що убули, що означає збільшення числа персоналу у зв'язку з розширенням діяльності.

Коефіцієнт плинності невеликий (0,09), що свідчить про зацікавленість персоналу в своїй роботі.

Позитивний результат в чисельнику коефіцієнта заміщення говорить про те, що число прийнятих на роботу вище числа вибулих і означає, частина прийнятих на роботу відшкодовує спад ресурсів робочої сили у зв'язку із звільненням, а частина прийнятих використовується на знов створених місцях.

Коефіцієнт постійності кадрів високий, отже, найбільше число прийнятих працівників необхідно доучувати, що знижує витрати на навчання в загальному числі витрат підприємства.

Одним з основних показників управління персоналом є продуктивність праці.

Продуктивність праці – результат праці, отриманий на одиницю витрат, зв'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства, у вузькому розумінні – об'єм реалізації товарів одним працівником за одиницю робочого годині (година, зміна, доба, місяць, квартал, рік) або кількість робочого годині, який витрачається на реалізацію одиниці товарообігу.

Розрахуємо продуктивність праці за наступною формулою:

                                                                                                                    (4.2.6)

де П – продуктивність праці;

ТО – товарообіг;

Ч – чисельність працівників.

Проведемо розрахунок середнього вироблення і трудомісткості ЗАТ «БУШБМ», дані для аналізу представлені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Дані для аналізу

                                                       W = 1 / t;                                                 (4.2.7)

                                                  Q = W * Т;                                                   (4.2.8)

                                                   Т = t * Q                                                                    (4.2.9)

Зміна об'єму послуг в 2010г. в порівнянні з 2009г. пояснюється збільшенням витрат робочого часу при зниженні продуктивності праці.

63,10 * 10500 = 662,55  тис. грн.;             

3906,0 * 0,5 = 1953,0 тис. грн.

В результаті сукупний вплив цих двох чинників на об'єм послуг підвищився на 2615,55 тис. грн.

Зміна загальних витрат праці в 2010г. в порівнянні з 2009г. відбулося із-за збільшення об'єму послуг і зменшення трудомісткості її одиниці:

(-0,0001) * 3906,0 = -0,39 тис. чол.-день;

0,0014 * 4407,1= 6,17 тис. чол.-день.

В результаті зросли загальні витрати праці на 5,78 тис. чол.-день.

Оцінка економічної ефективності застосування і споживання ресурсів живої праці будується на основі наступного взаємозв'язку показників (2.10).

                                     У = Х1 * Х2 * Х3 * Х4                                                                (4.2.10)

де У – залежна змінна – загальна сума витрат, включена у витрати діяльності і звернення організації і що відносяться безпосередньо до використання ресурсів живої праці на відміну від інших елементів витрат, зв'язаних з використанням засобів праці, оплатою послуг сторонніх організацій;

Х1 – коефіцієнт збільшення витрат на оплату праці у зв'язку з включенням у витрати, окрім фонду споживання нарахувань, базою яких є фонд споживання або фонд оплати праці, оскільки деяка частина фонду споживання може мати своїм джерелом чистий прибуток установи і, отже, не включатися в загальні витрати;

Х2 – середні розміри фонду оплати праці (фонду споживання), що доводяться на одиницю витрат живої праці, в людино-годинах, людино-дня або середнім обліковим числом працівників;

Х3 – трудомісткість виробництва одиниці продукції, виражена у відповідних одиницях вимірювання витрат живої праці;

Х4 – сумарний об'єм проведеної продукції (товарів або послуг) на відповідний період часу.

Можливості практичного застосування рекомендованої моделі оцінки економічної ефективності застосування і споживання ресурсів праці розглянемо на прикладі аналізу ЗАТ «БУШБМ», дані для аналізу представлені в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Дані для аналізу витрат на робочу силу

У результаті, витрати, пов'язані із споживанням живої праці рівні:

                  витрати базисного року:

1,385 * 1223,33* 0,0015 * 3906,0= 9926,97 тис. грн.;

                  витрати звітного року:

1,387 * 1282,81* 0,0077 * 8313,1 = 113891,8 тис. грн.

У результаті, запропонована методика за оцінкою персоналу ЗАТ «БУШБМ»:

                  не вимагає значних фінансових витрат

                  обґрунтована до використання і необхідна для складання якісних і кількісних характеристик персоналу ЗАТ «БУШБМ».

Застосування даної методики дозволить:

                  визначити наявність персоналу, його зміни і кваліфікаційний склад;

                  визначити витрати часу, його ефективність;

                  оцінити продуктивність праці;

                  проаналізувати ефективність використання робочої сили;

                  на підставі отриманих даних створити програму підвищення ефективності використання персоналу підприємства.

5 УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

Одним з етапів комерційної діяльності є виявлення й вивчення джерел надходження, вибір постачальників, каналів просування послуг. Дуже важливо виявити, вивчити й вибрати найбільш підходящі джерела надходження товарів, у яких буде здійснюватися закупівля. Різноманіття постачальників залежить від розмаїтості асортиментів надаваних послуг. Виникає необхідність всебічного вивчення джерел надходження товару, умов поставки й інших факторів.

Крім обліку роботи з постійними постачальниками, варто вести облік і повсякденно реєструвати виробників, ще не позв'язаних договірними відносинами.

До постачальників товарів відносяться конкретні підприємства різних джерел надходження. Класифікація постачальників [3]:

                  за територіальною ознакою (місцеві, внутрішньообласні, поза обласні постачальники);

                  за формою власності (державні, приватні);

                  за функціональною ознакою (постачальники-виробники, постачальники-посередники).

Закупівля товару є важливою складовою частиною комерційної діяльності ЗАТ «БУШБМ». Вона дає можливість сформувати необхідні комерційні пропозиції, здійснювати вплив підприємства на виробництво послуг відповідно до вимог споживчого попиту. Правильні організаційні закупівлі товарів є необхідною умовою створення  оптимальних товарних запасів, підвищення скоординованості, одержання прибутку  й задоволення попиту замовників послуг. Весь процес закупівельної роботи складається з попередніх, власне-закупівельних і заключних комерційних операцій. До попередніх операцій по  закупівлі відносяться:

                  вивчення споживчого попиту;

                  вивчення джерел надходження й постачальників товарів;

                  складання заявок і замовлень на поставку товарів;

                  розробка переддоговірних вимог до постачальників і умов поставки.

Власне-закупівельні операції містять у собі:

                  висновок договорів і разових угод на поставку товарів;

                  уточнення розгорнутих асортиментів товарів, що поставляються;

                  приймання товарів і їхню оплату постачальникам.

Заключні операції по закупівлях підрозділяються:

                  оперативний облік виконання договору поставки;

                  оформлення й пред'явлення  штрафних санкцій за порушення договору поставки;

                  контроль за ходом виконання закупівельної роботи.

Технологія закупівлі товарів залежить від джерел надходження замовлень. Постачальників ЗАТ «БУШБМ» можна класифікувати за наступними ознаками: за територіальною ознакою (місцеві, внутрішньообласні, поза обласні); за формою власності (державні, приватні); за функціональною ознакою вони є як постачальниками-виробниками так і постачальниками-посередниками.

Договір поставки складають умови, урегульовані імперативними (обов'язковими для виконання) і іншими (диспозитивними) нормами закону. При цьому умови, передбачені імперативними нормами,  підлягають безумовному виконанню сторонами навіть у тому випадку, якщо вони не включені в договір. Умови, які регулюються диспозитивними нормами, сторони, можуть застосовувати без зміни. У цьому випадку в договір вноситься або формулювання умови, або посилання на відповідну статтю нормативного акту. Крім того, сторони  мають право виключити таку умову з договору або записати його  в зміненому вигляді [3].

Структура договору поставки визначається сторонами, що його укладають. Договір повинен містити всі необхідні  реквізити. Договір поставки може мати наступну структуру [3]:

                  реквізити договору – назва, місце й дата укладання. Назва договору говорить про юридичну сутність документа, тому заголовок  вказується такий «договір поставки». Після заголовка вказується місце й дата укладання договору;

                  преамбула (вступна частина) договору – у водній частині записується повне  найменування сторін і вказівка про укладання договору. Також вказується повні дані й посади осіб, що підписуються договір від кожної  сторони. Повні назви  сторін іменують так: «Постачальник» і «Покупець»;