Особливості моделювання в агропромисловому комплексі

Використання того або іншого методу залежить від обраного підходу, цілей оцінки, виду та повноти вихідної інформації, специфіки складових елементів виробничого потенціалу АПК регіону , що оцінюються, та інших чинників.

Для оцінки виробничого  потенціалу агропромислового виробництва  регіону використаємо метод, що базується на "теорії факторів виробництва", відповідно до якої додану вартість АПК регіону можна визначити як суму доданих вартостей від використання факторів виробництва – праці, капіталу, природних ресурсів і інформації. Даний метод дозволяє оцінити розмір локальних потенціалів – кадрового, виробничого, інноваційного, організаційно-управлінського. Виходячи з цього, оцінка виробничого потенціалу агропромислового виробництва регіону базується на визначенні розміру економічних результатів, що можуть бути одержані у майбутньому.

Під управлінням виробничим потенціалом АПК регіону слід розуміти процес прийняття та здійснення управлінських рішень, спрямованих на раціональне використання, оптимізацію та нарощування виробничого потенціалу АПК регіону з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціонування та розвитку АПК регіону . Основними задачами управління виробничим потенціалом АПК регіону є задачі його формування, використання та відтворення. Можна виділити два напрямки нарощування потенціалу. Перший – зовнішній, пов'язаний з залученням ресурсів на підприємство ззовні, другий – пошук і реалізація внутрішніх резервів АПК регіону .

Для оцінки рівня використання виробничого потенціалу АПК регіону  застосувують метод декомпозиції. Метод декомпозиції дозволяє визначити залежність сукупного виробничого потенціалу АПК регіону від окремих його підсистем у вигляді функціонала

P = F(Х_i)

де Х_і - характеризує і-ту підсистему виробничого потенціалу АПК регіону . враховуючи односпрямований характер залежності між Р та х, цілеспрямований вплив на будь-яку і-ту підсистему сприяє зростанню виробничого потенціалу АПК регіону . Таке зростання представляється у вигляді функціоналу P = F(І_Хi), де І_хі – обсяг інвестицій в і-ту підсистему. У даному випадку під інвестиціями розуміють не тільки прямі капіталовкладення, а й будь-які витрати, пов’язані з удосконаленням організації, управляння, планування та контролю.

Для практичної реалізації методу декомпозиції при оцінці рівня  використання виробничого потенціалу АПК регіону необхідно впорядкувати окремі його підсистеми та визначити  взаємозв’язки між ними. При цьому взаємозв’язки повинні буди встановлені включно до найпростіших елементів окремих підсистем виробничого потенціалу АПК регіону .

Така процедура може бути реалізована в чотири етапи:

– На першому етапі  визначаються самостійні підсистеми виробничого потенціалу: трудова, інвестиційна, ресурсна, інноваційна тощо.

– На другому – проводиться  деталізація складових першого  рівня.

– Третій рівень декомпозиції відповідним чином являє собою  структуру складових другого  рівня. На цьому рівні потенціал  деталізується за окремими видами ресурсів.

– Четвертий рівень декомпозиції деталізує предмети діяльності в  межах третього рівня. На рис. 3.1 зображений фрагмент декомпозиції виробничого потенціалу АПК регіону.

 

Рис. 3.1. Приклад декомпозиції структурних елементів виробничого потенціалу АПК регіону

Відповідно до методу декомпозиції виробничий потенціал  АПК регіону в більш загальному вигляді рекомендується визначати  за формулою:

 

   (3.1)

 

де Р_j – кількісний або якісний показник використання j-го компонента виробничого потенціалу АПК регіону ; k_j – коефіцієнт значущості j-го компонента виробничого потенціалу (визначається за допомогою експертів); N - кількість складових виробничого потенціалу АПК регіону .

Для вирішення завдань  оцінки рівня використання виробничого потенціалу АПК регіону в реальних виробничих умовах виникає потреба в таких методах, які б, крім простоти інформаційного наповнення і простоти алгоритму розрахунку, забезпечували достатньо високу точність одержуваних результатів.

Загальний алгоритм експрес-методу визначення рівня виробничого потенціалу (як складової частини загального виробничого потенціалу) містить  такі етапи.

Етап 1 Визначення рівнів виробничого потенціалу та їх характеристика.

Етап 2 Розроблення локальних і узагальнюючих показників оцінки ефективності використання виробничого потенціалу АПК регіону .

Етап 3 Визначення граничних значень показників, взятих що аналізувалися на другому етапі з урахуванням рівнів виробничого потенціалу, визначених на першому етапі. Порогові значення показників визначаються, як правило, експертним методом.

Етап 4 Присвоєння кожному значенню показника, який потрапив у інтервал бальної характеристики. Найбільший бал повинен відповідати найсприятливішому інтервалу, найменший – найкритичнішому інтервалу.

Формування системи  показників для виміру, оцінки та аналізу  ефективності використання і відтворення  виробничого потенціалу базується  на критерії оптимальності – досягненні мінімальних витрат при максимальному  результаті (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Система показників економічної ефективності виробничого  потенціалу

Показники			Характеристика показника	Основні параметри	Розрахунок
1			2	3	4
Показники ефективності використання земельних ресурсів
Ступень господарського використання землі		Питома вага сільськогосподарських угідь в загальній кількості земельної площі		П сгу – площа с/г угідь, га, П – вся земельна площа АПК  регіону, га
Ступень розораності		Питома вага площі ріллі і багаторічних насаджень в площі сільськогосподарських угідь		S р – площа ріллі і багаторічних насаджень, га
Землевіддача		Вихід продукції в грошовій оцінці з 1 га площі сільськогосподарських  угідь		ВП – вартість валової продукції, тис. грн. грн.
Питома вага інтенсивних культур  у загальній посівній площі		Структура посівних площ		Пік – площа інтенсивних культур, га
Показники ефективності використання основних фондів
Фондовіддача	Частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів			Фср.в. – середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.
Фондоозброєність	Ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів припадає на одного працівника			ЧПср. – середньооблікова чисельність працівників
Коефіцієнт оновлення	Інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей			Фп – вартість основних фондів на початок року, тис. грн.; Фк – вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.
Коефіцієнт вибуття	Інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду			Фв – вартість основних засобів, що вибувають і, тис. грн.; Фс.р. – середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.
Коефіцієнт зносу	Ступінь зносу основних фондів			Сзн – вартість зносу, тис. грн. грн.
Показники ефективності використання матеріальних ресурсів

Продовження таблиці 3.3

1	2	3	4
Коефіцієнт оборотності капіталу	Віддача оборотних засобів	Кср.в. – середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн. грн.
Тривалість одного обороту оборотного капіталу	Середній період оборотності –  показує, за скільки днів обігові кошти здійснюють один оборот	Тп – тривалість періоду, за який розраховується показник, дн.
Матеріаловіддача	Оцінка використання спожитих оборотних  фондів	Вм – матеріальні витрати виробництва, тис. грн. грн.
Показники ефективності використання трудових ресурсів
Коефіцієнт найму	Динаміка робочої сили	ЧПпр – чисельність працівників, прийнятих на роботу до підприємства протягом року; ЧПнр – чисельність працівників на підприємстві на початок року
Коефіцієнт вибуття	Динаміка робочої сили	ЧПв – чисельність вибулих працівників протягом року
Продуктивність праці	Показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої одним працівником	ЧПср. – середньорічна чисельність найманих працівників
Загальновиробнича трудомісткість	Витрати робочого часу на виробництво  одиниці продукції	Зп – прямі затрати живої праці і непрямі, пов’язані з управлінською діяльністю виробничих підрозділів підприємства
Коефіцієнт використання запасу праці	Ступінь раціональності використання працівників	ЗП = 1885 * ЧПп – запас праці; ЧПп – чисельність постійних працівників

 

Приведена система показників найбільше повно і всебічно відображає розмір, склад, структуру, якість і рівень ефективності використання основних компонентів  виробничого потенціалу агропромислового комплексу регіону. Дана система показників спрямовує управління виробничим потенціалом на використання інтенсивних факторів економічного росту.

3.2. Математичні моделі формування виробничого потенціалу АПК регіону

Реалізація процесу управління потребує виконання ряду основних етапів: формування інформації про об’єкт управління, аналіз отриманої інформації, за результатами проведеного аналізу прийняття управлінського рішення, що в процесі управління є головним етапом. Ефективність кожного етапу управлінського процесу визначається вибором відповідних методів і методик вирішення поставлених задач.

Процес управління розвитком  виробничого потенціалу за класичними дослідженнями [1,2,3,4] передбачає рішення  наступних задач: інтегральна оцінка виробничого потенціалу АПК регіону, визначення обсягів основних засобів сільськогосподарського призначення, визначення обсягів матеріальних ресурсів для забезпечення планових значень показників ефективності виробничого потенціалу, визначення обсягів ресурсів на впровадження прогресивних технологій виробництва, оновлення виробничих потужностей, визначення обсягів інвестицій в інноваційному розвитку виробничого потенціалу та впровадження сучасних методів економіко-організаційного управління.

Всі вказані задачі розв'язується окремо різними методами на основі емпіричних розрахунків. При такому підході не враховується взаємодія різнорідних ресурсів за обсягами та часом, не визначається її критеріальна оцінка, при цьому не можливо оцінити структуру та обсяги матеріального та фінансового балансу агропромислового комплексу регіону.

Для управління розвитком ВП АПК регіону доцільно проводити кластерний аналіз складових елементів виробничого потенціалу АПК регіону (АПК районів).

Управління виробничим потенціалом АПК регіону може бути здійснено багатьма шляхами, залежно від визначених цілей і результатів дослідження. Найчастіше використовуються методи математичної статистики для оцінювання показників ефективності виробничого потенціалу деякої групи об’єктів. При цьому виникає потреба обробки великої кількості показників, які характеризують стан об'єктів спостереження, що мають різний ступінь значимості для рішення поставленого завдання. Виникає так звана проблема зниження розмірності признакового простору для наступної класифікації об'єктів дослідження відповідно до критеріїв, заданих умовою дослідження.

Особливості функціонування агропромислового комплексу регіону вимагають необхідність проведення групування районів регіону за рівнем розвитку виробничого потенціалу.

Провести таку роботу можливо при використанні методів багатомірного статистичного аналізу. Методи багатомірного аналізу – найбільш діючий кількісний інструмент дослідження економічних процесів, описуваних великою кількістю характеристик. Для одержання відносно строгого поділу об'єктів дослідження можна провести класифікацію об'єктів залежно від поставлених умов з розбивкою їх на групи. Для цього представляється цілком конструктивним використати методи кластерного аналізу, що сприятиме одержанню цілісної картини про стан та розвиток виробничого потенціалу АПК регіону. Використання кластерного аналізу в процесі управління виробничим потенціалом зумовлене тим, що ступінь реалізації цього потенціалу не однорідна в розрізі районів регіону з їх територіальними, економічними, соціальними і природноресурсними розходженнями.