Особливості моделювання в агропромисловому комплексі

Динамічний ризик – це ризик, пов’язаний з непередбачуваними (недетермінованими) змінами вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачуваними зсувами у ринкових чи політичних реаліях. Такі зміни можуть призвести як до збитків, так і до додаткових прибутків.

Статичний ризик – це ризик, пов’язаний зі скороченням реальних активів внаслідок втрати частки власності, а також із скороченням доходу через недієздатність організації. Цей ризик може призвести лише до збитків.

Видове різноманіття ризиків дуже велике – від пожеж і стихійних лих до міжнаціональних конфліктів, змін у законодавстві, що регулює економічну та підприємницьку діяльність, інфляційних коливань тощо.

В економічній літературі, присвяченій проблемам класифікації ризику, на наш погляд, ще немає чіткої системи класифікації ризиків. Існує низка підходів до цього. Очевидно чинником ризику є все оточуюче нас довкілля, а також усі елементи об’єкта дослідження як складної економіко-кібернетичної системи (джерелами ризику є всі елементи системи, її прямі та зворотні зв’язки).

Класифікація ризику:

-ризик, пов’язаний з можливим технічним провалом виробництва. Сюди він відносить також загрозу втрати благ, пожежі, пошкодження, зумовлені стихійними лихами;

-ризик, пов’язаний з відсутністю комерційного успіху.

Класифікують ризики і за такими ознаками:

-ризик, пов’язаний з господарською діяльністю;

-ризик, пов’язаний з особистістю підприємця;

-ризик, пов’язаний з неповною інформацією щодо стану довкілля.

У ризиків, які, в свою чергу, поділяються на види. Зокрема, серед груп ризиків наведено такі:

-країнні ризики (політичні та макроекономічні);

-маркетингові ризики;

-транспортні ризики;

-ризики визначення предмета угоди;

-ризики умови кількості;

-ризики умови якості;

-ризики умови упаковки та маркування;

-ризики умови ціни;

-ризики умови постачання;

-ризики валютно-фінансових умов контракту;

-ризики умов форс-мажорних обставин;

-ризики визначення умов розгляду арбітражу;

-комерційні ризики;

-ризики, пов’язані з процесом митного оформлення тощо.

У низці наукових праць  запропоновано таку класифікацію ризику [1]:

за масштабами та обсягами (глобальний, локальний);

за аспектами (психологічний, соціальний, економічний, екологічний, юридичний, політичний, медико-біологічний);

за мірою об’єктивності та суб’єктивності (з об’єктивною ймовірністю, з суб’єктивною ймовірністю, з об’єктивно-суб’єктивною ймовірністю);

за ступенем (мірою) ризиконасиченості  рішень (мінімальний, середній, оптимальний  або ж допустимий, критичний, катастрофічний);

за мірою обґрунтованості ризику (раціональний, нераціональний, авантюрний);

за терміном оцінки та урахування ризику (випереджаючий, своєчасний, запізнілий);

за чисельністю осіб, які беруть участь у прийнятті  рішень (індивідуальний, груповий, колективний);

за ситуаційним класом джерел (в умовах невизначеності, в умовах конфлікту (конкуренції), в умовах розпливчастості (нечіткості)).

Кожний вид ризику, в свою чергу, доцільно детально розкласти  на елементи, проаналізувати, змоделювати, урахувати, що дасть змогу певною мірою зменшити ступінь невизначеності та її руйнівні дії.

Аграрні підприємства в  процесі своєї діяльності найчастіше стикаються з чотирма групами  ризиків:

1. 1. Економічні ризики – зниження обсягів виробництва, диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, ріст тіньової економіки.
2. 2. Організаційні ризики – відсутність обґрунтованих принципів і напрямів раціонального ведення галузей в умовах скорочення ресурсного забезпечення, неефективність збутової діяльності.
3. 3. Технологічні ризики – порушення строків проведення технологічних операцій вирощування сільськогосподарських культур, моральний і фізичний знос машин і обладнання.
4. 3. Соціальні ризики – низький рівень освіти і заробітної плати, відсутність мотивації в роботі, неефективність державного регулювання соціально-економічних процесів, нездатність легальних джерел доходів забезпечити нормальний рівень життя.

Визначені ризики мають  ряд характерних якостей, які  властиві тільки аграрним ризикам.

Протидія ризиків 

В ринковій економіці  ціновий ризик та ризик низького врожаю протидіють один одному. Так, у 2002 році за високого показника збору зернових (39 млн. т) збиток сільського господарства склав 338 млн. грн, а у 2003 році, коли внаслідок впливу стихії валовий збір зернових становив, на 49% менше, прибуток у сільському господарстві склав 270 млн. грн

Системність ризиків.

Природо-кліматичні умови  можуть одночасно впливати на велику кількість сільськогосподарських  підприємств.

Інерційність. Ризики, які безпосередньо діють на певну галузь (рослинництво або тваринництво), через певний проміжок часу впливають на все сільське господарство. Коли у 2003 році через вплив стихійних явищ різко зменшився врожай зернових культур, це визвало подорожчання кормів і скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин. Треба відмітити, що дане твердження справедливе лише для системних ризиків.

Взаємозалежність. Різкі коливання обсягів виробництва зерна (виробничі ризики) створюють нестабільність його пропозиції на ринку (маркетингові ризики), а нестабільність пропозиції тягне за собою посилення впливу цінових ризиків.

Всі ці якості необхідно  враховувати при виборі інструментів управління та мінімізації ризиків.

До наявних механізмів та інструментів мінімізації ризиків  відносимо:

– Диверсифікацію виробничої діяльності;

– Складські свідоцтва на зерно;

– Фінансово-кредитне забезпечення;

– Ринкову інфраструктуру;

– Лізинг;

– Страхування;

– Державні програми підтримки сільськогосподарського виробництва.

На мою думку, для того, щоб запобігти вище переліченим групам ризиків можна сформулювати наступні напрямки і конкретні заходи для зменшення їх негативного впливу на конкурентоспроможність вітчизняних аграрних товаровиробників:

1. 1. Необхідність активного державного втручання в соціально-економічні питання розвитку агропромислового комплексу, як у сферах фінансової, цінової, фіскальної, соціальної, інвестиційної, так і в сфері зовнішньоекономічної політики.
2. 2. Стабілізація і нарощування поголів’я великої рогатої худоби і виробництва м’яса яловичини разом із зменшенням її виробничої собівартості, що призведе до збільшення грошових надходжень і поліпшення фінансового стану господарств, а також це дозволить зайняти постійною роботою значну кількість людей, крім того, десятки працівників будуть зайняті на вирощуванні і заготівлі кормів для поголів’я.
3. 3. Збереження, відтворення і раціональне використання родючості ґрунтів, що є актуальним саме для України, оскільки внаслідок вкрай низьких обсягів застосування добрив знизилась їх урожайність.
4. 3. Реформування системи соціального захисту, що дозволить сформулювати конкретні пропозиції щодо подолання ризиків у соціальній сфері та забезпечення відповідного рівня оплати праці і відповідного соціального захисту працівників аграрної сфери.
5. 5. Проводити ефективне державне регулювання цінової і експортної політики для уникнення ризиків пов’язаних з різкими і неконтрольованими скачками цін на аграрну продукцію, насамперед це стосується таких продуктів як цукор, зерно, молочні продукти, олія і інші.
6. 6. На рівні підприємства важливими заходами для уникнення соціальних ризиків повинні бути наявність робочих місць і мотивація праці працівників, що забезпечить високий рівень продуктивності і ефективності праці. Подолання інших ризиків на аграрних підприємствах повинна забезпечувати держава, оскільки дана галузь промисловості найбільше залежить від державного регулювання і підтримки.

 

1.3. Нормативно-правове забезпечення діяльності агропромислового комплексу

Підприємство у своїй  виробничо-господарській діяльності дотримується встановленого на Україні законодавства, що передбачає ряд нормативно-правових документів. При визначенні кінцевого результату діяльності спирається на ряд інструкцій, положень (стандартів) та інших нормативних актів, перелік яких наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Нормативні  документи діяльності підприємств

№ п/п	Документ	Зміст документа	Сфера використання
1	2	3	4
1	Конституція (Основний закон) України. Прийнятий ВРУ від 28.06.1996р	Проголошуються права, обов'язки органів  управління, суб'єктів підприємницької  діяльності і громадян в Україні.	Забезпечення діяльності підприємства
2	Закон України «Про господарські товариства»  від 19.09.91р. ВР 1577-12	Встановлено види господар- ських товариств, порядок їх створення, діяльності, права і  обов'язки учасників, засновників.	Бухгалтерський облік, аналіз і аудит
3	Закон України «Про власність» від 7.02.1991р. №697-ХІ	Забезпечення вільного економічного самовизначення, використання природного, економічного, науково-технічного потенціалів  для підвищення рівня життя.	Забезпечення діяльності підприємства

Продовження таблиці 1.2

4	Закон України «Про інформаційні агентства» № 74/95 від 28.02.1995	Основні положення та принципи функціонування інформаційних  агенств в правовому суспільстві	Інформаційне забезпечення діяльності підприємства
5	Закон України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992	Визначено осовоні визначення та принципи використання інформації	Інформаційне забезпечення діяльності підприємства
6	Закон України «Про науково-технічну інформацію» № 3322-XII від 25.06.1993	Принципи оформлення та регістрації науково-технічної інформації	Інформаційне забезпечення діяльності підприємства
7	Закон України «Про права  людини на свободу слова» № 676-IV від 03.03.2003	Визначено право автора на свої інтелектуальні винаходи	Права людини та свободу  слова
8	Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» № 2594-IV від 31.05.2005	Уточнення та доповнення з приводу захисту інформації в автоматизованих системах	Автоматизація діяльності підприємства
9	Закон України «Про пріоритетні  напрями інноваційної діяльності» 433-IV від 16.01.2003	Визначено основні русла  розвитку інформаційної дільності	Використання нововведень
10	Закон України «Про національну  програму інформатизації» від 03.02. 1998 р.	Цей Закон визначає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації.	Інформаційне забезпечення діяльності підприємства

 

Продовження таблиці 1.2

11	Закон України "Про  особливості приватизації майна  в агропромисловому комплексі". вiд 09.07.1999 № 896-XIV	Щодо умов справляння державного мита   за реєстрацію інформації про випуск акцій для всіх без винятку   підприємств	Про особливості приватизації майна
12	Закон України "Про  податок на додану вартість вiд 03.03.1997 № 168/97-ВР	Цей Закон визначає платників  податку на додану вартість,   об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних   та звільнених від оподаткування операцій, особливості   оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової   накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до   бюджету.	Про особливості оподаткування
13	Закон України"Про  фіксований сільськогосподарський  податок".вiд 17.12.1998 № 320-XIV	Цей Закон визначає механізм справляння фіксованого   сільськогосподарського податку, що сплачується   сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.	Механізм справляння фіксованого   сільськогосподарського податку
14	Закону України ”Про сільськогосподарську кооперацію” вiд 17.07.1997 № 469/97-ВР	Кооператив вважається створеним і набуває прав юридичної   особи з дня його державної реєстрації. Кооператив має самостійний   баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків,   печатку із своїм найменуванням.	Сільськогосподарська  кооперація

 

Таблицю від  форматувати – 12 шрифт, розбити таблицю  по сторінкам

 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ.

 

2.1. Організаційна  характеристика агропромислового  комплексу решіону

Центральним органом, який здійснює регулятивні функції сільського господарства є Міністерство агропромислового комплексу – з 15.12.09р. №1573/09 Указом Президента України “Про деякі зміни в структурі центральних Органів виконавчої влади” – Міністерство аграрної політики. Функції та компетенція даного органу визначаються Положенням про Міністерство сільського господарства і продовольства, затвердженого Постановою КМУ від 18.09.06р. згідно Положення МАП проводить державну політику в сільському господарстві, переробній, м’ясній, виноробній, рибній садибній і інших продовольчій промисловості. Основні функції: