Особливості моделювання в агропромисловому комплексі

Більшість з них було підготовлено 10-20 років тому – а  протягом цього часу суттєво змінилися ступінь ризику виконання окремих механізованих робіт, їх технічна оснащеність, технологічні процеси отримання і переробляння продукції, асортимент застосовуваних агрохімікатів, номенклатура засобів індивідуального захисту тощо. У НПАОП не враховано, що не лише вітчизняні, але й зарубіжні сільськогосподарські машини та механізми є високоенергетичними об’єктами підвищеної небезпеки, а це потребує дотримання особливих вимог безпеки та підготовки кваліфікованих працівників для їх обслуговування.

Тому на перший план виходить необхідність перегляду НПАОП, які регламентують виробничі процеси в АПК. Інструктажі та інструкції з охорони праці мають перейти із стану формальних у стан життєво необхідних, стати надійним помічником працівнику. Для їх розроблення Міністерству аграрної політики України потрібно залучити науковий потенціал вищих навчальних аграрних закладів освіти, взявши на себе роль координатора робіт. Одним із напрямів роботи має стати розроблення науково-обґрунтованих засад функціонування систем контролю, відстеження потенційних небезпек та прогнозування стану охорони праці в АПК з метою покращення керуванням охороною праці на всіх виконавчих ступенях управління.

Підвищенню ефективності функціонування галузевої системи  управління охороною праці може посприяти створення районних консультаційних центрів з охорони праці при управліннях агропромислового розвитку. В результаті їх діяльності керівники фермерських та інших малих сільськогосподарських підприємств зможуть на договірній основі не просто отримати необхідні інформаційні матеріали з питань охорони праці (типові інструкції, положення тощо), але й адаптувати їх з врахуванням особливостей виконання робіт у власних господарствах.

Додаткового поштовху покращанню стану охорони праці в АПК  можуть надати випускники аграрних закладів освіти. Навчальний процес має бути поставлено так, щоб сформувати у студентів працеохоронний світогляд, який дозволить їм на виробництві не лише зберегти свої життя та здоров’я, а й навчити інших працівників основних засад охорони праці. Адже практично всі сучасні технології виробництва і переробляння сільськогосподарської продукції не є досконалими щодо забезпечення життя і здоров’я працівників. Тому їх освоєння аж ніяк не може обійтися без глибокого вивчення питань охорони праці. Тоді випускник (бакалавр, магістр) буде користуватися авторитетом не тільки як спеціаліст аграрного виробництва, але і як глибокоосвічений фахівець, що не лише вболіває за культуру виробництва та здоров’я інших працівників, але і знає, як цього досягти.

В 2009 році сталось понад 1300 пожеж на підприємствах агропромислового виробництва, в яких загинуло 10 працівників, матеріальні збитки сільськогосподарських  підприємств становили понад 11 млн. грн. За 5 місяців поточного року на об’єктах, підвідомчих міністерству сталося, понад 400 випадків пожеж, в яких загинуло 4 людини. Матеріальні збитки від цих пожеж становлять понад 1,8 млн. грн.

Крім того, Фонд соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України ставить питання щодо скасування для сільськогосподарських підприємств пільгового страхового тарифу, який становить 0,2 % від нарахованої заробітної плати працівника, і підвищити його. Оскільки, наприклад, у 2009 році сплачені страхові внески у фонд становили 146 млн. грн., а виплачені постраждалим працівникам компенсації становили 132 млн. грн., і коштів на профілактичні заходи вже не залишається. До того ж у І кварталі 2009 року заборгованість сільськогосподарських підприємств перед фондом становить 2 млн. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Пропозиції розвитку агропромислового комплексу України

Стратегія подальшого соціально-економічного розвитку України передбачає нарощування  агропромислового потенціалу країни. При цьому повинні вирішуватися не лише питання вдосконалення системи технологій землеробства та меліорації земель, але і складні проблеми вдосконалення виробничих відносин, розвиток різних форм власності.

Велика увага розвитку АПК приділяється в Програмі “Україна-2010”.

У цілому, до основних проблем розвитку АПК України можна віднести:

– впровадження багатоукладної системи власності;

– застосування ефективних систем землекористовування;

– впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських  культур;

– розвиток вітчизняного виробництва сучасних сільськогосподарських машин, зокрема, засобів малої механізації;

– розширення виробництва  добрив, гербіцидів тощо;

– запровадження комплексних  агрохімічних та лісових меліорацій;

– розвиток виробничої та соціальної інфраструктури для підйому  сільської місцевості;

– державна підтримка  АПК через переорієнтацію кредитно-фінансової, податкової і цінової політики на підтримку сільськогосподарського виробника.

 

Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2017 року

 

Основною метою Програми є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Розвиток соціальної сфери села та аграрного сектору  забезпечується шляхом:

-здійснення чіткого розмежування функцій і повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері розвитку сільських територій;

-удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, зокрема тих, що пов’язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій;

-забезпечення впровадження соціальних стандартів та нормативів у сільській місцевості;

-визначення перспектив розвитку сільської поселенської мережі на період до 2015 року на основі розробленої та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації;

-визначення пріоритетів розвитку аграрного сектору з урахуванням зональних та регіональних особливостей;

-удосконалення механізму надання державної підтримки аграрному сектору та забезпечення розвитку сільських територій з урахуванням вимог СОТ;

-створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;

-юридичного та технічного оформлення права землеволодіння та землекористування;

-урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування, формування ринку земель сільськогосподарського призначення;

-здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку, диверсифікації каналів реалізації продукції, забезпечення якості та безпеки продовольства, регулювання попиту і пропонування, захисту ринку від імпортних товарів низької якості;

-здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку продукції сільського господарства та продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

-інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази аграрного сектору, впровадження екологічно безпечних, ресурсо– та енергозберігаючих технологій;

-удосконалення страхової та податкової політики у сфері аграрного сектору;

-підвищення ролі аграрної науки і освіти, розвитку дорадництва;

-удосконалення системи управління в аграрному секторі;

-збереження демографічного потенціалу і трудових ресурсів аграрного сектору, формування ефективної системи забезпечення галузі кадрами в результаті підготовки фахівців за цільовим направленням та залучення молодих фахівців для роботи на селі.

Основними завданнями Програми є:

-створення організаційно-правових  та соціально-економічних умов  для комплексного розвитку сільських  територій, наближення та вирівнювання  умов життєдіяльності міського та сільського населення;

-підвищення рівня  ефективної зайнятості, посилення  мотивації сільського населення  до розвитку підприємництва у  сільській місцевості як основної  умови підвищення рівня життя  населення;

-підтримка конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах інтеграції України у світовий економічний простір;

-подолання стихійності та тінізації аграрного ринку;

-створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення.

У результаті виконання  Програми передбачається:

-зберегти сільські населені пункти та забезпечити їх об`єктами соціальної інфраструктури відповідно до визначених соціальних стандартів та нормативів;

-підвищити рівень ефективної зайнятості сільського населення, рівень доходів сільського населення і середньомісячної заробітної плати працівників сільського господарства до рівня, не нижче середнього в галузях національної економіки;

-забезпечити формування ємності аграрного ринку шляхом виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції в обсязі, що гарантує продовольчу незалежність країни;

-створити інфраструктуру внутрішнього аграрного ринку, збільшити обсяги біржової торгівлі, сформувати національну мережу оптових сільськогосподарських ринків, інформаційно-комунікативні мережі та активізувати розвиток транспортного забезпечення;

-сформувати прозорі та ефективні канали надходження продукції від виробника до споживача;

-щороку оновлювати технічну базу сільського господарства на 15 відсотків;

Збільшити обсяг:

– виробництва валової продукції сільського господарства в 2015 році порівняно з 2006 роком у 1,6 раза;

– експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів (переважно з високою доданою вартістю) у два рази;

– інвестицій в аграрний сектор у два рази;

– надходження податків і зборів до зведеного бюджету України у 2,5 раза;

-довести обсяг частки органічної продукції у загальному обсязі валової продукції сільського господарства до 10 відсотків;

-збільшити завантаження переробних підприємств, забезпечити подальший розвиток сільськогосподарського машинобудування, зберегти робочі місця у галузях – партнерах сільського господарства;

-впровадити у практику базові агроекологічні вимоги і стандарти відповідно до регламентів ЄС;

-довести обсяг споживання населенням у 2015 році основних продуктів харчування до раціональних норм.

Отже поглиблення спеціалізації  в галузях народного господарства призвело до більш тісних взаємозв'язків між ними. На базі відособлених видів промислової і сільськогосподарської діяльності відбулося формування єдиного агропромислового комплексу, учасники якого органічно взаємозалежні й орієнтовані на єдину кінцеву мету.