Організація ефективного управління виробництвом на підприємстві

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

Луганський  національний аграрний університет

 

 

 

Кафедра менеджменту і права

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Операційний менеджмент»

на тему:

"Організація ефективного управління виробництвом на підприємстві"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луганськ 2011

Зміст

 

   стор.

Вступ          4-5

1. Теоретичні  основи процесу ефективного управління 

виробництвом  на підприємстві

1.1. Теоретичні  основи ефективності розвитку  підприємства в 

ринкових  умовах        6-13

1.2. Значення  ефективності, її критерії       13-18

1.3. Оцінка  ефективності управління      18-30

2. Організаційно-економічна  характеристика СТОВ 

"Агрофірми  "Соснове"      31-54

3. Шляхи  підвищення ефективності управління  виробництвом

3.1. Реорганізація:  етапи і методи      54-66

3.2. Реінжиніринг      66-75

          Висновки і пропозиції            76

Список  використаної літератури      77-78

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Кожне виробництво  потребує не тільки матеріального і  технічного забезпечення, а й управління.

Процес  ефективного управління виробництвом на підприємстві є найголовнішою  стратегією будь-якого господарства. Ефективність процесу управління –  це обґрунтована стратегія і тактика  організацій.

Саме  тому, ми вважаємо доцільним розглянути курсову роботу на тему: "Процес ефективного  управління виробництвом на підприємстві".

Предметом розгляду в даній роботі оберемо  управління виробництвом. Розглянемо за яких умов воно може бути ефективне, а також наголосимо на тому, що даний  аспект може розглядатися як цілісний процес, який має свої умови, фактори  і етапи.

Об‘єктом  розгляду в даній курсовій роботі оберемо одне з рядових сільськогосподарських  підприємств, що спеціалізується на виробництві рослинницької (зерно, соняшник) та тваринницької (м‘ясо  ВРХ, свиней) продукції СТОВ "Агрофірму "Соснове" Новоайдарського району, Луганської області процес управління якого здійснюється на підставі затвердженої форми власності.

Саме  тому ціллю роботи є виявлення  ефективності управління на основі розрахунку головних фінансових та економічних  показників діяльності господарства, а також розгляду управлінських  рішень, що призвели до таких показників.

Більшість сільськогосподарських підприємств  збанкрутували чи отримують збитки, або їх виробництво не рентабельне  лише тому, що управлінські рішення  стосовно виробництва є не ефективними  і не направлені на перспективний  розвиток. Тому ми вважаємо розгляд  даної теми актуальним за умов занепаду галузі сільського господарства.

Задачами  є виявлення шляхів підвищення ефективності управління виробництвом на основі аналізу  діяльності в даному випадку СТОВ "Агрофірми "Соснове".

Для освітлення даної теми курсової роботи нами були використані праці з менеджменту, організації виробництва, управління персоналу таких авторів, як: Бланк  І.А., Гаєвського Б.А., Кальченко І.І., Коробова М.Я., Осовської Г.В. і багатьох інших.

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ  ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

1. Теоретичні основи ефективності розвитку підприємства в ринкових умовах

 

Визначення  ефективності підприємства - складна  і багатогранна проблема, що потребує нових рішень і викликає дискусії та розбіжності в її трактуванні. Оцінка ефективності має особливо велике значення у зв‘язку з формуванням  систем управління об'єктами, що працюють у нових умовах.

У найбільш загальному вигляді підприємство розглядають  як об‘єкт управління з властивою  йому специфікою складного конгломерату різноманітних галузей, з жорстким ув‘язуванням їх функціонування в  єдиній системі регіонального господарства, районів території.

Соціальна складова ефективності відображає величину і ступінь задоволення потреб населення. Вона припускає певну реакцію населення на якість, терміни і різноманітність наданих послуг, що можуть оцінюватися як в абсолютному вимірі, так і порівняно з якими-небудь стандартами чи нормами (обсяги і вартість наданих послуг, якість і витрати, ресурси та їх використання і тощо). Економічна ефективність обслуговування визначається найчастіше лише як економія бюджетних коштів, які використовуються у процесі виконання робіт, спрямованих на збереження і поліпшення фізичних характеристик об‘єктів.

Але економічна ефективність підприємства припускає  не тільки економію, а й оптимальні пропорції між трьома напрямками використання коштів: на матеріальне  забезпечення і проведення ремонтних  робіт, на зарплату працівників, на управління. [37]

Поняття економічної ефективності містить  у собі також ефективну трудову  мотивацію працівників, що виражається  в співвідношенні чисельності зайнятих і фонду оплати праці (ФОП) - при  якому в кожного працівника виникає стійка зацікавленість у якісній продуктивній праці. Пропорції розподілу ФОП між зайнятими працівниками з одного боку, і витрати управління, що припадають на одного управлінця, з іншого, також характеризують економічну ефективність. Нові ринкові умови, скорочення коштів з бюджету - усе це веде до пошуку нових організаційних рішень, що дають найбільший ефект. Показники, які характеризують ефективність послуг, мають найтісніший взаємозв‘язок і зумовлюють інтереси всіх її учасників. Але цей взаємозв‘язок не завжди прямий і однозначний. . [1]

 Система  виміру ефективності функціонування  підприємств є досить складною, тому що вона відображає, з  одного боку, рівень досягнення  її інтересів і цілей, а з  іншого - її внесок: у досягнення  цілей соціальної системи більш  високого рівня (адміністративного  району міста), яка визначає для  підприємств цілі, що випливають  з її потреб.

Можна використовувати  багатокритеріальну оцінку виміру, яка  базується на підставі різних підходів до виміру ефективності соціальних систем, аналогічних підприємству. В ній  використовуються сім основних критеріїв:

1. Дієвість.

2. Економічність.

3. Якість.

4. Прибутковість  (доходи / витрати).

5. Продуктивність.

6. Умови  роботи.

7. Впровадження  нововведень.

Безумовно, вони мають досить узагальнений характер і не враховують усієї складності підприємства як об‘єкта управління, оцінку якого необхідно доповнювати показниками соціального значення. Розглянемо кожен із них стосовно оцінки ефективності функціонування підприємств.

Дієвість - це рівень досягнення системою поставлених  перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної" роботи.

Економічність можна виразити відношенням ресурсів, що підлягають споживанню, до ресурсів, фактично спожитих. Величина, що стоїть у чисельнику, знаходить втілення в кошторисах, нормативах, оцінках, прогнозах, проектуваннях тощо. Фактичне споживання ресурсів визначається за даними бухгалтерського обліку, звітності, оцінок тощо.

Якість - це ступінь відповідності системи вимогам, специфікації і сподіванням. Традиційні визначення якості включають відповідність специфікаціям і своєчасність виконання робіт (у терміни й у час, зручні для споживачів).

Прибутковість - це різниця між валовими доходами (чи кошторисом) і сумарними витратами (чи фактичними витратами).

Продуктивність  - це співвідношення кількості продукції та витрат на випуск відповідної продукції. Вона може визначатися шляхом ділення об‘ємних показників послуг, що відповідають вимогам якості, на фактично спожиті ресурси.

Умови роботи - престижність роботи, почуття безпеки, впевненості, задоволеності працівників, зайнятих на підприємствах.

Впровадження  нововведень відображає реальне  використання нових досягнень в  галузі сучасної техніки, організації і управління на підприємствах і в організаціях.

Для оцінки ефективності функціонування підприємств  розглянуті вище критерії можуть бути згруповані і конкретизовані з урахуванням  особливостей цієї системи.

Виділяють чотири основні групи, що відображають головні напрямки оцінки ефективності:

1. Цілі, стратегія, політика і цінності  - сумісність планів розвитку підприємства зі стратегією розвитку території і довгостроковими планами соціального й економічного розвитку; відповідність роботи підприємств потребам ринкової економіки і, насамперед, таким її оціночним показникам, як конкурентоспроможність, гнучкість, динамічність.

2. Фінанси  - раціональне використання фінансових ресурсів території; витрати управління і виробництва порівняно з їх величиною в конкурентів.

3. Виробництво  - оцінка технологічних змін; оцінка  потенціалу виробничого й управлінського  персоналу (за чисельністю, кваліфікацією,  використанням тощо); оцінка потреби  в додаткових виробничих потужностях.

4. Споживчий  результат і екологія - задоволеність попиту населення; безпека (з точки зору впливу на навколишнє середовище і здоров'я людини); комфортність; культура обслуговування; естетичні вимоги комунального господарства та ін. [38]

Остання група критеріальної оцінки відображає, власне кажучи, соціальну ефективність, яка для підприємств і організацій  є пріоритетною.

Метод дозволяє побачити всі переваги і недоліки і гарантує, що жоден із критеріїв, які необхідно врахувати, не буде забутий, навіть якщо виникнуть труднощі з початковою оцінкою. При складанні  переліку критеріїв слід використовувати  лише ті з них, що випливають безпосередньо  з цілей, стратегії і завдань, орієнтації розвитку підприємств, довгострокових планів.

Необхідно відзначити динамічний характер критеріїв  ефективності функціонування підприємств. Вони мають змінюватися при виникненні нових проблем і пріоритетних цілей розвитку. Критерії ефективності діяльності підприємств є визначальними  в побудові критеріїв ефективності діяльності його районів. [48]

 На  підставі системи критеріїв, що  найбільш повно і якісно характеризують  результативність управління, здійснюється  перехід до кількісного аналізу,  у якому використовуються показники  економічної і соціальної ефективності.

Для оцінки ефективності підприємств недостатньо  обмежитися тільки економічними показниками. Економічна ефективність має бути доповнена  показниками соціальної ефективності у вигляді системи оцінок споживачів підприємства, що надаються відповідно до нормативних стандартів обслуговування і фактичного обсягу бюджетних коштів. [21]

Соціальна ефективність функціонування підприємств  оцінюється на базі показників, які  характеризують ступінь задоволеності  населення, що обслуговується (наприклад, кількість вчасно невиконаних заявок), якість обслуговування (наприклад, показники  збільшення чи зменшення скарг), ступінь  задоволеності самих працівників  підприємства (умовами й оплатою  праці, системами преміювання, підготовки й перепідготовки працівників фірми  тощо).

Характеризуючи  управлінський і виробничий персонал, визначають показники, що відображають динаміку чисельності та кваліфікації працівників підприємства, а також  дані з оплати їхньої праці.

Виходячи  з цього, ефективність підприємства і перетворень, які проводяться  у ньому, залежить від:

а) ясності  та визначеності стратегічних і тактичних  цілей, послідовності реорганізації  всієї структури підприємства;

б) ступеня  взаємозв‘язку повноважень, відповідальності та ресурсного забезпечення конкретних структур влади на всіх рівнях, підготовки до швидких змін обстановки;

в) створення  стійкої системи зворотного зв‘язку  з населенням, підзвітності і контролю за діяльністю нових управлінських  та виробничих структур підприємства.

Це висуває  високі вимоги до управління підприємством  у цілому і на окремих підприємствах.

Ефективним  є таке управління підприємствами, за якого здійснюється рух усього комплексу до запланованого стану, причому ефективність є тим вищою, чим більше обґрунтований цей  рух. Умовою реалізації ефективного  управління є використання ідеології  стратегічного управління, де важливим елементом є можливість визначення оціночних характеристик цілей  розвитку і перетворень. І якщо ефективність процесу управління, з одного боку, - це обґрунтована стратегія і тактика організацій, що надають послуги (замовник - підрядник), то з іншого - не самоврядування. Причому, саме те самоврядування, що координує, контролює і є, по суті, "лакмусовим папірцем" ступеня задоволеності споживачів. Пошук нових ефективних форм організації функціонування підприємства, спроби відродження в споживачеві віри в результативність його участі в процесі управління, бажання самоврядування - усе це приводить до формування нових систем управління (зокрема, кондомініумів). [53]