Організаційна культура-нова ера в управлінні

      7. Лозунги, тобто заклики, в короткій  формі, що відображають управлінські  задачі та ідеї. На сьогоднішній  день у формі лозунгу часто  формується місія.

      8. Менталітет – образ мислення  членів організації, що визначається  традиціями, цінностями, їх усвідомленням,  що має величезний вплив на  їхню повсякденну поведінку й  відносин до своїх обов’язків.

      Об’єктивними  елементами культури є: емблема, символіка, товарні знаки, кольори, спецодяг персоналу, зовнішній вигляд виробничих приміщень, офісів тощо.

      Власна культура підприємств допомагає їм у досягненні позитивних результатів. Згідно думки Виханского[9], організаційна культура включає в себе культуру управління і додаткові елементи організаційної культури підприємства (рис 1.1). 
 

      Рис. 1.1 Культура управління і додаткові  елементи організаційної культури підприємства 

      Наразі  часто говорять про кооперативну культуру підприємства. Саме вона визначає принципи та правила його внутрішнього життя.

     На  думку Могутнова, корпоративна культура – це сукупність найважливіших положень діяльності підприємства, обумовлених місією та стратегією розвитку, що знаходять своє відображення в соціальних нормах і цінностях, які поділяє більшість працівників[17,ст.86].Вона є специфічною формою існування взаємозалежної системи, що включає в себе:

     - ієрархію цінностей, що домінує серед співробітників підприємства;

      - сукупність способів їх реалізації, що переважають в корпорації на певному етапі розвитку.

     На  думку цього ж дослідника складовими корпоративної культури є:

• прийнята система лідерства;
• стилі вирішення конфліктів;
• діюча система комунікації;
• місце інваліда в корпорації;
• прийнята символіка і гасла, герби, ритуали.

     На  корпоративну культуру в цілому впливають  звички та вподобання окремих співробітників корпорації, їх потреби й інтереси, політичні погляди, професійні інтереси, моральні цінності, темперамент.

     Джерелами формування корпоративної культури виступають:

- система особистих цінностей та індивідуально-своєрідних способів їх реалізації;

- способи, форми та структура організації діяльності, що втілюють деякі цінності, в тому числі й особисті цінності керівників підприємств;

- уявлення про оптимальну та припустиму модель поведінки співробітника в колективі, що відображає систему внутрішньогрупових цінностей, що склалися.

     До  складових елементів корпоративної культури Рютінгер відносить і якості особистості, такі як бажання конкурувати, уміння переконувати; прагнення відігравати роль неформального лідера; терпимість до рутинної адміністративної роботи[19,ст.203].

     Формування  корпоративної культури може відбуватися  чотирма шляхами:

      -     довгостроковою практичною діяльністю;

      -     діяльністю керівника чи власника (власна культура);

      - штучним формуванням організаційної культури фахівцями консультаційних організацій;

      - природним відбором найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих керівником і колективом.

     Формування  корпоративної культури передбачає тривалий і складний процес, основними етапами якого є:

• визначення місії корпорації;
• визначення основних базових цінностей;
• формування правил поведінки працівників корпорації, виходячи з базових цінностей;
• описання традицій та символіки, що відображають усе вище перераховане.

     Характер  корпоративної культури описується системою ознак, визначених за декількома критеріями:

      - позитивна корпоративна культура фіксує цінність професійно-трудової діяльності як способу реалізації цінності, її саморозвитку, а також  цінність підприємства як умови реалізації такого робу способу;

      - негативна – відображає ситуацію, коли становище на конкретному підприємстві в цілому є позитивним, однак, для окремого співробітника з точки зору його саморозвитку та самореалізації – невигідним[28,ст.38].

      Характер  організаційної культури демонструють і ділові зустрічі.

     Ділові зустрічі - це цілеспрямований вид спілкування з метою вироблення рішень на основі аналізу міркувань і висловлювань його учасників. До них належать наради, засідання, ділові бесіди й переговори. 
Керівники й спеціалісти підприємств витрачають на ділові зустрічі 20-30 % свого робочого часу[25,ст.69].

      Загалом, рівень культури менеджменту оцінюють, орієнтуючись на загальносистемні показники, найважливішими з яких є:  
 - цілеспрямованість (здатність системи досягати цілей); 
 - цілісність (наявність і використання системою властивостей, відсутніх у компонентів системи);

      - зв’язність (наявність оптимальних технологічних, інформаційних, виробничих та інших зв’язків);

      - відкритість (взаємодія з іншими системами і сприйняття зовнішньої інформації); 
 - динамізм (швидкість змін системи під впливом будь-яких факторів); 
 - прагнення до розвитку (ускладнення змісту системи, зв’язків, продукції, зростання обсягів продажу та інші).

      Однак на практиці оцінити культуру менеджменту за цими показниками проблематично через недостатню розвинутість кількісних методів їх вимірювання.

      Рівень  культури менеджменту можна оцінити  показниками для окремих елементів  системи. До них належать показники, які характеризують дотримання системою та її частинами моральних, юридичних, економічних, організаційних, технічних та естетичних норм.

      Моральні  норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в  суспільстві, в тому числі відносини  управління.

      Юридичні норми, якими керується менеджмент, містяться в державно-правових і організаційно-правових нормативних актах.

      Державні  органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце організації  в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різних формах діяльності з управління.

      Організаційно-правові  нормативні акти розробляються безпосередньо  в організаціях і містять регламенти поведінки менеджменту всередині  і поза їх межами.

        Економічні норми встановлюють  значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарської діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартісно-калькуляційні норми, норми рентабельності й взаємовідносин з бюджетом, норми економічного стимулювання. 
 Організаційні норми стосуються структури організації, складу і порядку діяльності окремих підрозділів і осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії,

правил  внутрішнього розпорядку, послідовності  й періодичності виконання різноманітних  операцій та різних видів діяльності у менеджменті.У процесі розроблення та використання організаційних норм повинні чітко встановлюватися та фіксуватися обов’язки працівників, обсяг, напрями, періодичність і місця формування інформації, процеси її перероблення та використання.

      Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників менеджменту. Цими проблемами переймається технічна естетика.

      Дотримання вимог культури менеджменту в процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлінської праці, спростити різні управлінські операції і сам процес менеджменту, поліпшити умови праці управлінських кадрів, забезпечити узгоджену роботу персоналу, підвищити загальну ефективність організації [27,ст.125].

     Отже, під організаційною культурою розуміють складну композицію важливих припущень та установок, що бездоказово приймаються та розділяються членами колективу. Вона складається з організаційної культури, осередком якої є філософія бізнесу (менеджменту), що включає в себе філософію маркетингу, а також  ціннісних орієнтацій, вірувань, сподівань, норм, міфологій та церемоній, що лежать в основі відносин і взаємодій як всередині підприємства, так і поза його межами. Оцінка організаційної культури, здійснюється за допомогою загальносистемних показників. 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПП «Добробут» 

2.1 Характеристика  підприємства та культури його менеджменту 
 

      Об’єктом  дослідження виступає приватне підприємство (ПП)«Добробут».

           ПП «Добробут», зареєстровано в м. Миколаєві 31 жовтня 2000 року. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, рахунок в банку, здійснює свою господарську діяльність на основі повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування, має відокремлене майно у вигляді основних і оборотних засобів.

      ПП  «Добробут» здійснює роздрібну торгівлю товарами канцелярського та побутового призначення. Район діяльності м. Миколаїв та Миколаївська область.

      Метою діяльності підприємства  є  ведення господарської діяльності,  спрямованої  на  створення  нових  робочих   місць,   на отримання прибутку на вкладений  капітал;  а  також  на  задоволення  на  її основі  соціально-економічних  інтересів  власника   та   членів   трудового колективу підприємства, участь в благодійницькій  діяльності,  виконання,  у випадках  передбачених  законодавством,  державних  програм   і   замовлень, здійснення посередницької діяльності.

      Місія підприємства: забезпечення споживачів канцелярським приладдям на будь-який смак та за прийнятною ціною.

     ПП  «Добробут» у своїй діяльності керується чинним законодавством України, зокрема:

1. Законом України «Про підприємництво» [7];
2. Законом України «Про господарські товариства» [3];
3. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [6];
4. Законом України «Про інформацію та інформаційні технології» [4];
5. Законом України «Про ліцензії» [5];
6. Господарським кодексом України [1];
7. Законом України "Про власність"[2];
8. Статутом та розпорядженнями Засновника.