Організаційні структури управління та комунікацій у вищому навчальному закладі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

 

Інститут соціології, психології та управління

Кафедра управління та євроінтеграції

 

 

 

 

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Менеджмент  організацій»

на тему:

 

«ОРГАНІЗАЦІЙНІ  СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ТА КОМУНІКАЦІЇ  У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ»

 

 

 

 

Виконала:	студентка 5 курсу спеціальності «Адміністративний менеджмент» групи 5АМЛуб Слобідська Олена Миколаївна
Прийняла:	науковий керівник Крохмаль Наталія Василівна

 

 

 

Лубни – 2012 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ ТА КОМУНІКАЦІЙ ………………………………...5

1.1. Управління вищим навчальним закладом в контексті менеджменту освіти…………………………..……………………………………………………...5

1.2. Основні поняття дослідження «організаційна структура управління» та «комунікації»……………………………………………………………………...8

1.3. Основні принципи і методи дослідження……………………………13

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ І КОМУНІКАЦІЙ………………………………..…16

2.1. Характеристика та значення організаційних структур управління.....16

2.2. Зміст і види комунікацій та їх роль в управлінні організацією…...…23

РОЗДІЛ 3 ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ І КОМУНІКАЦІЙ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ……………………………………………………...29

3.1. Аналіз організаційних структур управління та процесу комунікацій вищих навчальних закладів…………………………………………………..……29

3.2. Пропозиції щодо удосконалення організаційних структур управління та комунікацій для підвищення ефективності вищих навчальних закладів……36

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………43

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

В сучасних умовах в інтелектуальному поступі людства  дуже важливою є освітня сфера. Реформування вітчизняної вищої освіти в нових умовах глобалізаційних процесів актуалізує проблему виявлення сутнісних ознак теорії та практики управління оновленням вищого навчального закладу з урахуванням соціокультурних особливостей конкретних регіонів, потреби в фахівцях виробництва і сфери послуг. У всьому світі йде інтенсивний пошук моделей освітніх систем, які б найповніше задовольняли потреби особистості й суспільства в умовах переходу людства в постіндустріальну епоху. Тому сучасна освіта вимагає нових підходів до її управління.

Однак ці аспекти  управління недостатньо досліджені та неповно висвітлені в літературі. Реальний стан управління вищим навчальним закладом дозволяє констатувати, що сучасний рівень управління ним не відповідає вимогам, які висуваються суспільством. Немає сумніву в тому, що результати наукових пошуків можуть суттєво розширити можливості керівника у створенні необхідних умов для формування зацікавленого у продуктивній діяльності колективу.

Таким чином, реформування системи вищої освіти в Україні, потреба в професіоналізації її управлінської діяльності, що останнім часом постала особливо гостро, обумовлює актуальність дослідження організаційних структур управління і комунікацій у вищому навчальному закладі, адже необхідні кардинальні змін в управлінні вищими навчальними закладами на засадах системного підходу до збереження педагогічних норм, традицій і соціокультурних основ суспільства, перетворення функціоналу педагогічної реальності з огляду сучасних вимог, потенційного розвитку на основі цілеспрямованих змін і нововведень.

Проблемна ситуація полягає в складності та багатоаспектності управлінських проблем, що визначають характер практичних змін в управлінні вищими навчальними закладами, та потребує запровадження передових освітніх управлінських моделей і технологій, які зумовлюють підвищення ефективності управління.

Об’єктом дослідження є процес реформування в структурі управління вищої освіти в світлі сучасної стратегії розвитку.

Предметом дослідження є організаційні структури управління та процес комунікації у вищому навчальному закладі.

Метою курсової роботи є системне дослідження впливу обраної форми організаційної структури управління на ефективність управління вищим навчальним закладом та ролі комунікацій.

Завдання дослідження:

• розглянути зміст понять «управління», «організаційна структура управління» та «комунікації»;
• визначити принципи та методи вивчення впливу вибору організаційної структури та комунікацій на ефективність управління вищим навчальним закладом;
• розкрити сутність та значення організаційних структур управління, а також зміст і види комунікацій організації та їх роль в процесі управління;
• проаналізувати різні типи організаційних структур управління та процес комунікацій вищого навчального закладу;
• виявити основні проблеми організаційних структур управління та комунікацій у вищому навчальному закладі та шляхи їх удосконалення з метою підвищення ефективності управління.

Основна гіпотеза полягає у тому, що вдало обрана форма організаційної структури управління та процесу комунікацій має визначальний вплив на ефективність управління вищим навчальним закладом.

Допоміжна гіпотеза: організаційну структуру управління створюють не довільно, а з врахуванням цілей і задач діяльності вищого навчального закладу.

Курсова робота виконана на 40 сторінках, складається з вступу, 3-х розділів (поділених на підрозділи), висновків, списку використаних джерел на 4 сторінках (38 джерел), містить 12 додатків.

 

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ  АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ ТА КОМУНІКАЦІЙ

 

 

1.1. Управління  вищим навчальним закладом в  контексті менеджменту освіти

 

У сучасному суспільстві  спостерігається швидкий розвиток всіх сфер діяльності людини, що, у свою чергу, викликає затребуваність наявності  вищої освіти та подальшого її розвитку. Освіта – це один із найважливіших пріоритетів кожної країни, оскільки вона відіграє визначальну роль у модернізаційних і трансформаційних процесах нинішнього світу. Необхідність нового підходу до побудови системи освіти зумовлена входженням України у світовий освітній простір, впровадженням нових методів навчання для підготовки спеціалістів, здатних працювати у нових економічних умовах, підвищенням вимог до професійного рівня випускників вищих навчальних закладів.

Світова тенденція  руху до нової якості вищої освіти виявляється через вимоги до рівня  підготовки випускників вищої школи, що показує та розкриває рівень керування  вищим навчальним закладом. Для забезпечення ефективного функціонування вищих закладів освіти України в сучасних умовах необхідно реорганізувати систему управління навчальним процесом. У першу чергу, така реорганізація пов’язана з необхідністю реалізації Болонського процесу у системі вищої освіти України та інтенсифікації діяльності вищих навчальних закладів.

Сутнісні глобалізаційні зміни потребують нових підходів до управління всією освітньою сферою, яка є інтегральною сукупністю освітніх структур, відносин, діяльності та свідомості, що забезпечує відтворення і розвиток інтелектуального потенціалу суспільства.

За кордоном розробка наукових підходів до управління освітнім закладом почалася в 20-х роках, а  в нашій країні – в 50-х роках  XX сторіччя. Розробки вітчизняних учених базувалися, в основному, на положеннях педагогічної теорії, без урахування досягнень загальної теорії управління. У цілому, слід зазначити, що управління було скуто орієнтацією освітньої установи на дії керівних органів.

Проблеми керування  вищим навчальним закладом припускають  наявність у ньому менеджменту  на всіх рівнях. Аналіз педагогічної літератури останнього десятиліття показує, що підходи, традиційні для радянської системи утворення, вимагають їхнього  перегляду і відходу від традиційних  принципів і поглядів на сутність утворення і керування освітніми  установами. Спроби пристосування традиційних  принципів до нових потреб суспільства  не можуть забезпечити дієвості старих принципів і методів, характерних  для радянської школи.

Власні варіанти подолання виниклих проблем запропонували  різні наукові школи управління, що почали формуватися у другій половині ХХ століття. Сьогодні в Україні  наукові підходи до управління освітніми  системами займаються представники таких наукових шкіл:

• Класичного управління – В. Маслов, В. Драгун, В. Шаркунова та ін.;
• Адаптивного управління – Г. Єльникова, Т. Борова, О. Касьянова, Г. Полякова, З. Рябова та ін.;
• Школи управління інноваціями – Л. Ващенко, Л. Сергєєва та ін.;
• Стратегічного розвитку освіти в контексті формування громадянського суспільства в Україні – Г. Дмитренко, А. Гошко, В. Князев, В. Колпаков та ін.

Менеджмент є  однією зі складових успішного бізнесу. Особливою галуззю менеджменту  є менеджмент у вищих навчальних закладах, який має свою специфіку та притаманні тільки йому закономірності. Його ціль у системі вищого навчального закладу полягає в тому, щоб освітні послуги були якісними і тим самим забезпечували стійку конкурентоспроможність вузу.

Відомо, що поняття  «менеджмент» має декілька трактувань: процес постановки і досягнення цілей за допомогою мобілізації праці людей, їх інтелекту, мотивів поведінки, а також за допомогою фінансових і технічних ресурсів; управління бізнесом через філігранну роботу з людьми; спеціальний вид управлінської діяльності, заснований на роботі з людьми; уміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей; управлінська функція, вид діяльності з керівництва людьми в найрізноманітніших організаціях; галузь людського знання, що допомагає здійснити цю функцію [9, 10]

Менеджмент у вищих навчальних закладах – це комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності. Основні функції менеджменту в освіті [9, 16]: прийняття розумного рішення; організація виконання прийнятих рішень, створення належних умов для ефективної роботи освітнього закладу, кожного учасника освітнього процесу, забезпечення мотивів та стимулів їх діяльності; контроль виконання рішень.

Менеджмент у  вищих навчальних закладах є важливою складовою частиною системи освіти в Україні. Це цілісна, ієрархічна, законодавчо  забезпечена та визначена система  зі своєю інтегральною функцією та функціями кожного її сегмента [21, 38].

Отже, від ефективності управлінської діяльності на всіх рівнях ієрархії управління значною мірою  залежить ефективність освітніх процесів. Відтак, сучасному керівнику вищого навчального закладу для ефективного  впливу на діяльність підлеглих необхідні  глибокі знання та розуміння основних положень теорії управління, його психолого-педагогічних основ, механізмів управління в сучасних умовах. Ефективність управління завжди визначається відносно до конкретного  об’єкту. У зв’язку з цим керуюча  система повинна мати науково  обґрунтовану змістову модель управління, адекватну дійсності та побудовану на пріоритетних принципах.

 

 

1.2. Основні  поняття дослідження «організаційна  структура управління» та «комунікації»

 

Що ж таке управління? Точно це не відомо. Визначень поняття  «управління» у різних авторів безліч. Всі вони наведені в серйозних  книгах і всі зовсім різні. Але  в цих визначеннях проходить  одна спільна думка: для того, щоб  управляти, потрібно, по-перше, впливати і, по-друге, бачити мету цього впливу.

У найширшому загальнофілософському  плані управління визначається як «елементарна функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності» [12, 34]. Класики менеджменту М. Альберт, М. Мескон, Ф. Хедоурі стверджують, що «управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформувати та досягти мети організації» [23, 38].

У деяких довідниках сказано, що управління – це насамперед керівництво людьми. Слід зауважити, що у словниках керівництво й управління тотожні поняття.

Якщо відтінювати  соціально-етичні, педагогічні проблеми управління, то можна погодитися з  окремими вченими, які визначають управління як вид діяльності, що характеризується взаєминами людей в процесі вироблення, прийняття і реалізації управлінських рішень [8, 38].

До чого ж ми прийшли? Є одна притча про те, як група сліпих зустріла слона і  вирішила розібратися, що це таке. Люди обступили велику тварину і почали її обмацувати з різних боків. А потім  зібралися в коло і почали ділитися враженнями. «Слон – як змія», – сказав один (той, що обмацував хвоста). «Ні, – сказав інший, – слон – як товсте дерево» (він потримався за ногу). Комусь здалося, що слон схожий на кістяну палицю (враження від бивня), товсту пожежну кишку (хобот), навіть дирижабль (черево). Але ж ми знаємо, що слон – це ні те, ні друге, ні третє. Але всі відчуття в сукупності – це і є слон. Так і управління. І помиляється той, хто вважає, що управління – це є вплив на колектив або прийняття рішень. Це правда, але не вся. Адже слон – це не тільки хвіст або бивень.