Операційна стратегія та організація праці на виробництві

Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Декабря 2010 в 17:27, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є придбання професійних знань і практичних навичок для вирішення завдань, що становлять перед операційним менеджментом на промислових підприємствах, що діють в умовах ринкової конкуренції.

Содержание

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ
1.1 Операційна стратегія як основа проектування операціної діяльності
1.2 Організаця праці, розподіл та кооперація праці
1.3 Удосконалення бізнес-процесів і процесів виробництва
РОЗДІЛ 2. ОПТИМІЗАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВИРОБНИЦТВА
2.1 Аналізування процесів виробництва
2.2 Побудова мережевої моделі виробництва
2.2.1 Побудова графіка передування
2.2.2 Побудова стрілкового графіку
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Работа содержит 1 файл

Операційний менеджмент. Академія бізнесу.doc

— 478.00 Кб (Скачать)

    Інжиніринг  бізнес-процесів включає в себе реінжиніринг бізнес-процесів, що проводиться з  певною періодичністю, наприклад, один раз на 5-7 років, і подальше безперервне покращення бізнес-процесів шляхом їх адаптації до мінливого зовнішнього середовища.

    Для компаній з високим ступенем диверсифікації бізнесу, різноманіттям партнерських зв'язків реінжиніринг бізнес-процесів забезпечує вирішення наступних завдань:

    • Визначення оптимальної послідовності виконуваних функцій, яке призводить до скорочення тривалості циклу виготовлення та продажу товарів і послуг, обслуговування клієнтів, наслідком чого служить підвищення оборотності капіталу і зростання всіх економічних показників фірми.

    • Оптимізація використання ресурсів у різних бізнес-процесах, в результаті якої мінімізуються витрати виробництва та обігу і забезпечується оптимальне поєднання різних видів діяльності.

    • Побудова адаптивних бізнес-процесів, націлених на швидку адаптацію до змін потреб кінцевих споживачів продукції, виробничих технологій, поведінки конкурентів на ринку і, отже, підвищення якості обслуговування клієнтів в умовах динамічності зовнішнього середовища.

    • Визначення раціональних схем взаємодії  з партнерами і клієнтами, і як наслідок, зростання прибутку, оптимізація  фінансових потоків.

    Особливості бізнес-процесів, для яких проводиться  реінжиніринг:

    • Диверсифікація товарів і послуг (орієнтація на різні сегменти ринку), що викликає різноманіття бізнес-процесів.

    • Робота за індивідуальними замовленнями, що вимагає високу ступінь адаптації  базового бізнес-процесу до потреб клієнта.

    • Впровадження нових технологій (інноваційних проектів), які зачіпають всі основні бізнес-процеси підприємства.

    • Різноманіття кооперативних зв'язків  з партнерами підприємства і постачальників матеріалів, що обумовлюють альтернативність побудови бізнес-процесу.

    • Нераціональність організаційної структури, заплутаність документообігу, що викликає дублювання операцій бізнес-процесу.

    Реінжиніринг  бізнес-процесів виконується на основі застосування інженерних методів і  сучасних програмних інструментальних засобів моделювання бізнес-процесів спільними командами фахівців компанії і консалтингової фірми.

    Відповідно  до визначення Є.Г. Ойхмана і Е.В.Попова: Реінжиніринг бізнесу передбачає новий  спосіб мислення - погляд на побудову компанії як на інженерну діяльність. Компанія або бізнес розглядається як щось, що може бути побудоване, спроектоване або перепроектувати відповідно до інженерними принципами.

    Разом з тим, не можна ототожнювати реінжиніринг бізнес-процесів з рішенням локальних завдань, хоча вирішення цих завдань можуть бути наслідками реінжинірингу.

    Найважливішими  принципами реінжинірингу бізнес-процесів є:

      • Кілька робочих процедур поєднуються в одну - "горизонтальне стиснення процесу". Наслідок - багатофункціональність робочих місць. Виконавці приймають самостійні рішення - "вертикальне стискання процесу". Наслідок - підвищення відповідальності, зацікавленості в результатах своєї праці працівника. Кроки процесу виконуються в природному порядку - "розпаралеленість процесу". Робота виконується в тому місці, де це доцільно.

    • Багатоваріантність виконання процесу, підвищення адаптивності процесу до зміни зовнішнього середовища.

    • Зменшується кількість перевірок, мінімізується кількість узгоджень.

    • Уповноважений менеджер забезпечує єдину точку контакту з клієнтом.

    • Переважає змішаний централізовано-децентралізований підхід. Наслідок - делегування повноважень за принципом зверху-вниз.

    Основними умовами успіху реінжинірингу бізнес-процесів є:

      • Точність розуміння завдання  керівництвом компанії. Прихильність  керівництва компанії цілям реінжинірингу - контроль з боку вищих керівників.

    • Мотивація співробітників компанії, націленість на зростання, розширення діяльності фірми, посилення повноважень  і творчого характеру праці персоналу.

      • Добре поставлене управління  діяльністю компаній, здатність власними силами при залученні консультантів виконати РБП.

    • Тверда методологічна основа при  проведенні РБП, використання досвіду  реорганізації підприємств, накопиченого консалтинговими організаціями  і використання сучасних інформаційних  технологій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ  2. ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ВИРОБНИЦТВА 

2.1 Аналізування процесів  виробництва 

    На  рис. 2.1 представлена схема руху матеріалів, частин, вузлів і агрегатів, що проходять  трансформацію від сировини до готової  продукції на підприємстві. Підприємство виробляє 4 види продукції A, В, С, D.

 

     Рисунок 2.1- Схема послідовності операцій

    Схема показує послідовність операцій на наявних на підприємстві універсальних верстатах, яким необхідно піддати спочатку сировину, а потім напівфабрикати, для виробництва готових продуктів, і час (у хвилинах), необхідний для кожної операції. Цей час зазначений на схемі в дужках поруч із назвою відповідного верстата.

    Таким чином, хоча розміщення верстатів на підприємстві фіксовано, вони можуть (і повинні) виконувати різні операції (на різних стадіях технологічного процесу) над сировиною, або напівфабрикатами для виробництва різних продуктів, після відповідного налагоджування.

    Одна  одиниця продукту А вимагає тільки одну одиницю сировини LR. Для виробництва однієї одиниці продукту В, С та  D потрібно по одній одиниці сировини MR і NR.

    У табл.2.1 зазначена кількість наявних  на підприємстві верстатів кожного типу й час переналагоджування кожного з верстатів на нову операцію.

    Таблиця 2.1 - Наявні ресурси

Тип верстата Час переналагодження, хвилин Кількість верстатів
А-10 120 1
А-20 60 1
А-30 30 2
А-40 30 1
А-50 30 1
 

    Підприємство працює 7 днів на тиждень, по 24 години на день.

    У табл.2.2 зазначені операційні витрати  з експлуатації верстатів кожного типу. Ці суми повинні виплачуватися наприкінці кожного тижня після продажу випущеної продукції й, таким чином, входять у собівартість продукції.

     Таблиця 2.2 - Операційні витрати по експлуатації

Тип верстата Зарплата, $ Накладні витрати, $ Усього, $
А-10 1000 1200 2200
А-20 500 1500 2000
А-30 500 1000 1500
А-40 500 750 1250
А-50 500 800 1300
Разом: 3000 5250 8250
 

    Загальна  сума операційних витрат складає $8250.

    На  наступному етапі визначимо, який максимальний прибуток може одержати підприємство за тиждень, якщо воно задовольнить повністю ринковий попит на продукти A, В, С і D?

    Всі розрахунки будемо проводити за допомогою  таблиць в MS Excel (табл.2.3). Кількість  ресурсів вибираємо з табл.2.1.

    Запас часу - це максимально можливий робочий час. Оскільки тривалість операцій наведена у хвилинах, то й запас часу доцільно розраховувати у хвилинах.

    Запас часу  (ЗЧ) розраховується як

    ЗЧ = Т × Г × 60 ×  а,     (2.1)

    де  Т - кількість робочих днів

    Г - кількість робочих годин у день

    а - кількість ресурсів

    Так, для ресурсу А-10 запас часу  становить:

    7 * 24 * 60 * 1 = 10080 хв.

    Аналогічно  розрахуємо запас часу для інших  ресурсів.

    Час Тху, який витрачається кожним ресурсом для виробництва окремого продукту, визначається за рис. 2.1.

    Так, для виробництва продукту А час Тху становить:

    А-10 – 1 раз = 12 хв.;

    А-20 – 2 рази: 12 + 5 = 17 хв.;

    А-30 – 1 раз = 20 хв.;

    А-40 – 1 раз = 12 хв.;

    А-50 – немає – 0 хв.

    Аналогічно  розраховується час Тху  для продуктів В, С і D.

    Повний  час використання кожного ресурсу  визначається за формулою (2.2)

    Тир = (Ta×Da+Td×Dd +Tf×Df )+b*Tb,   (2.2)

    Так, для виробництва продукту А-10 повний час використання кожного ресурсу становить:

    Тир = (12×60+20×80+30×100+10×0 )+5*120=5920 хв.

    Аналогічно  розраховується час Тху  для інших ресурсів. 

    Таблиця 2.3 - План виробництва для отримання максимального прибутку

Верстати Кількість ресурсів Запас часу A В С D Кількість

переналагоджень

Час переналагодження Повний час  використання ресурсу %   використання
    ЗЧ Та Тb Tc Тd b Tb Tир  
А-10 1 10080 12 20 30 10 5 120 5920 59
А-20 1 10080 17 10 10 10 3 60 3000 30
А-30 2 20160 20 13 0 0 2 30 2300 11
А-40 1 10080 12 8 0 6 3 30 1450 14
А-50 1 10080 0 0 15 6 2 30 1560 15
Прибуток     115 180 75 -40        
Ринковий  попит     60 80 100 0        
Прибуток     20550        

Информация о работе Операційна стратегія та організація праці на виробництві