Операційна стратегія та організація праці на виробництві

     8.Створення безпечних і здорових  умов праці. 

     9. Організація оплати і матеріального  стимулювання праці. 

     10. Планування та облік праці. 

     11. Виховання дисципліни праці [9].

    Виходячи  зі сказаного, організація праці  на підприємстві - це, з одного боку, система виробничих взаємозв'язків  працівників із засобами виробництва  й один з одним, що утворює певний порядок трудового процесу, що складається  з поділу праці та його кооперації між працівниками, організації робочих місць та організації їх обслуговування, раціональних прийомів і методів праці, обгрунтованих норм праці, оплати та матеріального стимулювання, планування та обліку праці і який забезпечується підбором, підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів, створенням безпечних і здорових умов праці, а також вихованням дисципліни праці.

    Організація праці на підприємстві - це, з іншого боку, дії по встановлення, впорядкування  або зміни порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних з ним виробничих взаємодій працівників із засобами виробництва й один з одним.

    Зміни техніки і технології виробництва  вимагають відповідної зміни або вдосконалення організації праці. Крім того, наука про організацію праці збагачується новими даними, виникає передовий досвід нових організаційних рішень.

    Якщо  виробництво чуйно реагує на все  нове, що з'являється в галузі організації  праці, і систематично впроваджує його в свою практику, то ми маємо право  говорити про наукову організацію праці (НОП).

    Аналіз  впливу НОП на виробництво дозволяє виділити наступні її функції.

    Ресурсозберігаюча, в тому числі працезберігаюча, спрямована на економію робочого часу, ефективне використання сировини, матеріалів, енергії, тобто ресурсів. Крім того, економія праці містить у собі не тільки економію засобів виробництва, але й усунення всякої некорисної праці. Це досягається раціональним поділом і кооперацією праці, застосуванням раціональних прийомів і методів праці, чіткою організацією робочих місць і добре налагодженою системою їх обслуговування. Економії ресурсів служить і спрямованість НОП на підвищення якості продукції: кращу якість рівносильна більшій кількості. Ресурсозбереження - один з головних важелів інтенсифікації виробництва. У сучасних умовах приріст потреби в паливі, енергії, металі та інших матеріалах повинен бути на 75-80% задоволений за рахунок їх економії. На це необхідно націлити не тільки технологію, але й організацію праці. Отже, одним з критеріїв науковості організації праці стає її здатність забезпечувати всебічну економію витрат живої і минулої праці.

    Оптимізуюча функція проявляється в забезпеченні повної відповідності рівня організації праці прогресивному рівню технічного озброєння виробництва, в досягненні наукової обгрунтованості норм праці та інтенсивності праці, у забезпеченні відповідності рівня оплати праці його кінцевих результатів. Оптимізація в сучасних умовах - центральний напрям у пошуку шляхів вирішення різних завдань в області організації праці.

    Функція формування ефективного працівника. Це здійснення на науковій основі професійної орієнтації та професійного відбору працівників, їх навчання, систематичного підвищення кваліфікації. Вимоги до якості підбору працівників і до їх професійної майстерності в умовах переходу до ринкових відносин істотно зростають. Збільшення складності використовуваної техніки веде до зростання відповідальності виконавців за своєчасні та правильні рішення і дії. Науковий підхід до формування кадрів і до їх підготовки - таке веління часу, і це стає важливою функцією НОТ.

    Працещадяща функція проявляється у створенні сприятливих, безпечних  і здорових умов праці, у встановленні раціонального режиму праці та відпочинку, у використанні режиму гнучкого робочого часу, в полегшенні  важкої праці до фізіологічно нормальної величини.

    Турбота суспільства про охорону і  зміцнення здоров'я людей - справа  першорядної важливості. Проблеми здоров'я  людей значною мірою визначаються виробничими умовами. Одна з функцій  НОТ в тому і полягає, щоб сприяти збереженню здоров'я працівників на виробництві.

    Функція піднесення праці. Це надзвичайно важлива  функція організації  суспільної праці в цивілізованій державі. Не можна говорити про НОТ, якою б економічною ні була праця, якщо при цьому забувають про саму людину, з  його соціальними запитами і прагненням до високо змістовної, престижної праці. Підносить працю створення на виробництві умов для гармонійного розвитку людини, підвищення змістовності та привабливості праці, викорінювання рутинних і примітивних трудових процесів, забезпечення різноманітності праці та його гуманізації.

    Виховна і таким чином, активізуюча функція спрямована на створення дисципліни праці, розвиток трудової активності і творчої ініціативи.

    Високий рівень організації праці сприяє формуванню цих якостей  працівника, а чим вище якості виконавців, тим вище і рівень організації  праці.

    Розуміння функцій НОТ дозволяє забезпечити  всебічний, комплексний  підхід до вирішення  проблем організації праці на підприємстві, більш чітко  представити механізм впливу НОП на працівника і саме виробництво.

    Опції НОТ - це її властивості та ознаки. Для наукової організації праці  повинно бути характерним єдність зазначених функцій.

    Слід  розрізняти такі поняття, як «кадри», «персонал» і «трудові ресурси підприємства».

    Поняття «трудові ресурси підприємства»  характеризує його потенційну робочу силу, «персонал» - весь особовий склад  працюючих за наймом постійних і  тимчасових, кваліфікованих і некваліфікованих працівників. Під кадрами підприємства розуміється основний (штатний, постійний), як правило, кваліфікований склад працівників підприємства або організації.

    Склад і кількісні співвідношення окремих  категорій і груп працівників  підприємства характеризують структуру  кадрів.

    Кадри підприємства, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції (послуг), тобто зайняті основною виробничою діяльністю, представляють промислово-виробничий персонал. До нього належать усі працівники основних, допоміжних, підсобних і обслуговуючих цехів; науково-дослідних, конструкторських, технологічних організацій та лабораторій, що знаходяться на балансі підприємства; заводоуправлінні з усіма відділами та службами, а також служб, зайнятих капітальним та поточним ремонтом обладнання і транспортних засобів свого підприємства.

    Працівники  торгівлі та громадського харчування, житлового господарства, медичних та оздоровчих установ, навчальних закладів та курсів, а також установ дошкільного  виховання і культури, що перебувають  на балансі підприємства, відносяться  до непромислового персоналу підприємства.

    Працівники  промислово-виробничого персоналу  поділяються на дві основні групи - робітники і службовці. При цьому  в групі службовців звичайно виділяються  такі категорії працюючих, як керівники, фахівці і власне службовці. Віднесення працівників підприємства до тієї чи іншої групи визначаються загальноукраїнським класифікатором професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів, які мають по суті значення загальноукраїнського державного стандарту. Робочі зазвичай підрозділяються на основних і допоміжних.

    До  керівників належать особи, наділені повноваженнями приймати управлінські рішення і  організовувати їх виконання. Вони підрозділяються на лінійних, які очолюють відносно відокремлені господарські системи, і функціональних, очолюючих функціональні відділи або служби.  

    На  державних підприємствах до керівників відносяться працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів, заступники директора, начальника, керуючого, завідувача і т.д., А також головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний технолог, головний економіст та ін.)

    До  фахівцям відносяться працівники, зайняті  інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими аналогічними видами діяльності.

    До  власне службовцям відносяться працівники, здійснюючі підготовку та оформлення документації, облік і контроль, Господарське обслуговування та діловодство (агенти, касири, контролери, діловоди, обліковці, креслярі та ін.)

    Залежно від характеру трудової діяльності кадри підприємства поділяються за професіями, спеціальностями та рівнями кваліфікації.

    При цьому під професією мається  на увазі особливий вид трудової діяльності, що вимагає певних теоретичних  знань і практичних навичок, а під спеціальністю - вид діяльності в межах професії,що має специфічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок.

    Спеціальність визначає вид трудової діяльності в  рамках однієї і тієї ж професії. Наприклад, економісти (професія) підрозділяються на плановиків, маркетологів, фінансистів, трудовиків і т.д. Професія токаря підрозділяється за спеціальностями - токар-росточник, транспортувальник і т.д.

    Працівники  кожної професії і спеціальності  розрізняються за рівнем кваліфікації. Кваліфікація характеризує ступінь оволодіння працівниками тією чи іншою професією або спеціальністю і відображається в кваліфікаційних (тарифних) розрядах і категоріях [11]. 
 
 
 

     1.3 Удосконалення бізнес-процесів і процесів виробництва 

    Сучасні технології бізнесу характеризуються високою динамічністю, пов'язаної з потребами ринку, що постійно змінюються, з орієнтацією виробництва товарів і послуг на індивідуальні потреби замовників і клієнтів, безперервним удосконаленням технічних можливостей і сильною конкуренцією. У цих умовах в менеджменті підприємств відбувається зміщення акцентів з управління використанням окремих ресурсів на організацію динамічних бізнес-процесів.

    Під бізнес-процесом (БП) будемо розуміти сукупність взаємопов'язаних операцій (робіт) з виготовлення готової продукції або виконання послуг на основі споживання ресурсів. Управління бізнес-процесами націлене на виконання якісного обслуговування споживачів (клієнтів). При цьому в ході управління бізнес-процесами всі матеріальні, фінансові та інформаційні потоки розглядаються у взаємодії.

    Менеджмент  бізнес-процесів зародився ще в рамках концепцій загального управління якістю (TQM - Total Quality Management) [12] і безперервного покращення процесів (CPI - Continuous Process Improvement) [12], згідно з яким передбачається наскрізне управління бізнес-процесом, як єдиним цілим, який виконується взаємопов'язаними підрозділами підприємства (компанії), наприклад, від моменту надходження заказу від клієнту до моменту його виконання.

    Управління  бізнес-процесами доцільно розглядати і на рівні взаємодії різних підприємств, коли потрібна координація діяльності підприємств-партнерів в потоках руху товару або в логістичних процесах. Логістика породила методи організації поставок за принципом Точно в строк (JIT - just in time), реалізація яких немислима без управління бізнес-процесами, як єдиним цілим.

    В якості основних бізнес-процесів підприємства найчастіше виділяють наступні: 

    • Процеси товароруху (логістики), пов'язані  з основною діяльністю підприємства - випуском продукції та обслуговуванням кінцевих споживачів:

    • Процеси підготовки виробництва, націлені на планування діяльності підприємства з позиції задоволення потреб потенційних споживачів і виведення  на ринок нових продуктів і  послуг - дослідження ринку (маркетинг), стратегічне планування виробництва,конструкторська та технологічна підготовка виробництва (проектування та інжиніринг).

      • Процеси інфраструктури, орієнтовані  на підтримку ресурсів у працездатному  стані (підготовка та перепідготовка  кадрів, закупівля та ремонт обладнання, соціально-культурне обслуговування працівників підприємств).

    Революцію в управлінні бізнес-процесами внесли досягнення в області сучасних інформаційних технологій, які дають можливість проведення інжинірингу та реінжинірингу бізнес-процесів.

    Згідно  з визначенням М. Хаммера і  Д.Чемпах реінжиніринг бізнес-процесів (BPR - Business process reengineering) визначається, як фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів (БП) для досягнення корінних поліпшень в основних показниках діяльності підприємства.

    Метою реінжинірингу бізнес-процесів (РБП) є цілісне і системне моделювання  і реорганізація матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, спрямована на спрощення організаційної структури, перерозподіл та мінімізацію використання різних ресурсів, скорочення термінів реалізації потреб клієнтів,підвищення якості їх обслуговування.