Операційна стратегія фірми, її роль та процес формування

       По-перше, корпоративна соціальна відповідальність включає ділову практику щодо власного персоналу. Відповідальність підприємства перед персоналом включає все те, що стосується підвищення рівня якості трудового життя працівників підприємства чи фірми. До цієї сфери прояву корпоративної соціальної відповідальності можна віднести діяльність компаній за такими напрямами:

• оплата праці – забезпечення гідної заробітної плати, програми підвищення заробітної плати, виплати заробітної плати без затримок;
• допомогу у критичних ситуаціях (у разі складного захворювання, звільнення, у результаті скорочення штатів і т. д.);
• розвиток персоналу – навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації персоналу; можливості перекваліфікації; сприяння в подальшому працевлаштуванні;
• мотивація персоналу – додаткове медичне страхування, соціальні пільги, нематеріальні програми винагород і т. д.;
• належні умови праці (безпека та охорона праці, інфраструктура місця праці та ін.);

       • гідне ставлення до працівників (повага до особистості, відсутність расової, релігійної, політичної чи гендерної дискримінації при прийманні на роботу).

       Сучасний  менеджмент не може ігнорувати справедливі  вимоги трудящих щодо поліпшення свого соціального становища [8, c. 322].

       По-друге, корпоративна соціальна відповідальність також передбачає впровадження та поширення чесних ділових стосунків на ринку. Це включає:

• відповідальність перед інвесторами – інформаційна відкритість компанії, належна система корпоративного управління, недопущення маніпулювання інвестиціями, справедливий розподіл прибутків, уникнення конфлікту інтересів, хабарництва і внутрішніх торговельних операцій;
• відповідальність перед конкурентами – дотримання конкурентного законодавства, запобігання таємним угодам на ринках, дотримання принципів добросовісної конкуренції, етичне ведення бізнесу і т. д.;
• відповідальність перед бізнес-партнерами – етична поведінка відносно постачальників та клієнтів, належна логістика, безпечні умови збуту товарів тощо;
• відповідальність перед споживачами – пріоритетність потреб споживачів, етичний маркетинг, безпечність товарів (послуг, робіт) [3, с. 16].

       По-третє, є й інший аспект корпоративної відповідальності, що полягає в розбудові позитивних відносин  підприємства з громадою. Це включає:

• відповідальне ставлення бізнесу до стосунків з регіональною та місцевою владою – дотримання чинного законодавства; вчасна сплата податків; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями; відкритість і прозорість у відносинах із владою та в лобістській діяльності;
• підтримка незахищених верств населення – матерів, дітей-сиріт, безробітних, пенсіонерів, інвалідів і т. д.;
• співпраця з неурядовими організаціями та участь у соціально важливих проектах, меценатство, спонсорство;
• відносини з населенням, дотримання місцевих традицій та звичаїв;
• збереження та розвиток житлово-комунального господарства, об'єктів культурно-історичного та релігійного призначення.

       І, без сумніву, важливими є заходи з корпоративної соціальної відповідальності, що стосуються навколишнього середовища. Дії, активність компанії мають певний вплив на навколишнє середовище, незалежно від характеру діяльності компанії чи її розташування. Цей вплив може бути пов’язаним з використанням компанією ресурсів, викидами забруднень та продукуванням відходів [21].

       Тобто корпоративна соціальна відповідальність пов'язується не тільки з внутрішньогосподарською діяльністю компанії, а й поширюється на її стосунки із зовнішнім середовищем.

       Відповідно  до об'єктів, на які поширюється корпоративна соціальна відповідальність бізнесу, можна віднести:

• працівників компанії;
• споживачів продукції та послуг;
• конкурентів;
• інвесторів;
• жителів місцевості, де функціонує організація;
• громадян, які потребують особливої уваги з боку суспільства – діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти тощо;
• соціальну інфраструктуру – житлово-комунальне господарство, транспорт, заклади освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, екологічні споруди тощо;
• органи влади;
• навколишнє середовище.

       Таким чином, КСВ – це комплексне поняття, що веде за собою той факт, що фірма для її реалізації у своїй діяльності може вибрати будь-який із її компонентів. 
 

       1.3. Організаційне управління як один із ключових аспектів соціальної відповідальності. 

       Одним із головних аспектів соціальної відповідальності є організаційне управління. Організаційне управління розглядається як система, за допомогою якої здійснюється керівництво організацією задля досягнення цілей організації. Структури і процеси організаційного управління можуть мати різні форми, залежно від типу, розміру та інших характеристик організації. Проте, як зазначено у проекті Керівництва із соціальної відповідальності (ISO 26000), організації, які намагаються стати соціально відповідальними, повинні застосовувати організаційне управління на принципах і практиках прозорості, підзвітності, відповідності правовим нормам, етичної поведінки та врахування інтересів зацікавлених сторін.

       Головними перевагами організаційного управління, заснованого на принципах, що були перелічені вище є:

• краще розуміння потреб і очікувань суспільства;
• підвищення ефективності управління ризиками;
• поліпшення взаємостосунків із зацікавленими сторонами;
• поліпшення репутації організації в цілому.

       Слід  підкреслити, що організаційне управління є не тільки одним із ключових аспектів соціальної відповідальності. Через організаційне управління в діяльність організації інтегруються й інші ключові аспекти соціальної відповідальності, до яких, відповідно до проекту Керівництва із соціальної відповідальності (ISO 26000), належать права людини, трудові практики, навколишнє середовище(або екологічні питання), чесне ведення справ, питання споживачів, соціально-економічний розвиток суспільства. Ця інтеграція відбувається через запровадження соціальної відповідальності як ключового елементу стратегії організації або через розробку окремої стратегії соціальної відповідальності [3, с. 49].

       Стратегія соціальної відповідальності має бути логічним продовженням місії, цінностей та принципів діяльності організації. Соціальна відповідальність має бути інтегрована в системи, політику, процеси і практику прийняття рішень з точки зору впливу цих рішень на суспільство і навколишнє середовище. Відповідно до Керівництва із соціальної відповідальності, організації слід періодично переглядати процес прийняття рішень і його структури для підвищення можливостей:

• створення і підтримки такої атмосфери або середовища в організації, коли на практиці реалізуються принципи відкритості, підзвітності, етичної поведінки, дотримання правових норм та врахування інтересів зацікавлених сторін;
• ефективного використання фінансових, природних і людських ресурсів, щоб забезпечити на вищих щаблях керівництва організації чесне представництво тих груп, які недостатньо представлені на керівних посадах (включаючи жінок, расові та етнічні групи);
• збалансувати потреби організації та зацікавлених сторін, ураховуючи потреби майбутніх поколінь;
• встановити процес систематичної двосторонньої комунікації між організацією та зацікавленими сторонами, який передбачає врахування інтересів зацікавлених сторін;
• сприяти розширенню участі членів або працівників організації у прийнятті організаційних рішень з питань соціальної відповідальності;
• делегувати повноваження пропорційно до відповідальності, яка покладається на кожного члена або працівника організації;
• здійснювати контроль виконання рішень організації з метою встановлення відповідальності за результати (як позитивні, так і негативні) діяльності організації.

       Упровадження  соціальної відповідальності у стратегію  організації передбачає також створення  спеціальних структур в організації  відповідальних за розробку і впровадження соціальної відповідальності або покладання цих повноважень на представників менеджерів вищого рівня; виділення спеціального бюджету на реалізацію програм (політики) соціальної відповідальності та встановлення системи моніторингу її впровадження.

       Дослідження останніх років засвідчили, що вітчизняні організації все більше уваги приділяють питанням інтеграції соціальної відповідальності в політику (стратегію) організації. Так, 2008 року одним із головних результатів дослідження ООН став висновок, про те, що соціальна відповідальність не стала ”частиною стратегічного менеджменту більшості українських підприємств. Лише третина компаній (36,9%) має стратегічні плани СВБ-заходів, що на 11,2% вище, ніж у 2005 році (25,7%). Формування окремих функціональних підрозділів стратегічного планування заходів із соціальної відповідальності поки що залишається справою майбутнього. Компанії не мають добре відпрацьованого менеджменту СВБ, у них не налагоджена функція контролю впровадження соціальних програм. Моніторинг результатів упровадження соціально економічних програм є таким самим непоширеним явищем, як і моніторинг цільового використання коштів. Менше ніж третина компаній не мають спеціального соціального бюджету. Це свідчить про те, що СВБ-діяльність ще не стала обов'язковим елементом стратегії розвитку компанії” [25].

       За  результатами дослідження ”Соціальна відповідальність: погляд різних груп стейкхолдерів”, проведеного Центром ”Розвиток корпоративної соціальної відповідальності” у серпні – вересні 2008 року, 85% опитаних організацій упроваджували політику (стратегію) соціальної відповідальності (серед опитаних українських компаній цей показник становить 78%). Безумовно, порівнювати кількісні результати дослідження не можна, враховуючи різну методологію та вибірку дослідження, проте можна зробити висновок про збільшення темпів інтеграції соціальної відповідальності в політику (стратегію) українських підприємств.

       Щодо  організаційного управління як одного з ключових елементів соціальної відповідальності, то відповідно до результатів дослідження Центру ”Розвиток корпоративної соціальної відповідальності” загалом 45% опитаних організації, які реалізують політику (стратегію) соціальної відповідальності, впроваджують його на практиці, з них:

• 36% бізнес-організацій – через систему управління, надання широких повноважень працівникам, дотримання законодавства і організацію спеціальних заходів;
• 61% органів державної влади – через створення робочих комісій, організаційну структуру, проведення конференції, круглих столів і семінарів, дотримання законодавчих норм та встановлення контролю за виконанням програм;
• 36% профспілкових організацій – через систему управління, організацію роботи профспілок на підприємствах та участь у наглядових радах;
• 12,5% організацій споживачів – через дотримання законодавства та проведення конференцій;
• 38% громадських організацій – через адміністрування проектів громадських організацій та ініціативних груп, структуру організації, розподіл повноважень, створення рад організацій та проведення конкурсів;
• 65% дослідних інституцій – через систему управління, навчальні програми, створення органів студентського самоврядування, тренінги, конференції та встановлення персоніфікованої відповідальності кожного працівника організації.

       Інтеграція  стратегії корпоративної соціальної відповідальності у щоденну діяльність компанії є надзвичайно складним, але важливим питанням. Вона включає ефективну комунікацію всередині компанії, розробку управління показниками і введення системи заохочень, тренінгів та розробку системи звітування за ними.

       Стратегію КСВ і, відповідно, програму не може виробити одна людина, яка найчастіше в українських компаніях перебуває  в PR-службі. Для розробки стратегії  і програми КСВ потрібно створити структуру управління КСВ на топ-рівні  компанії. Це є надзвичайно важливим у стратегічному плані, оскільки це забезпечить підтримку і обов'язок вести бізнес відповідально, створить культуру ведення бізнесу в компанії.

       Підбиваючи  підсумки, слід підкреслити, що організаційне  управління є тим ключовим аспектом соціальної відповідальності, який дозволяє ефективно інтегрувати інші елементи соціальної відповідальності у стратегію, політику і практику організації, поширити їх у всій організації та сприяти сталому розвитку і добробуту суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ  КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ КОМПАНІЇ ”КИЇВСТАР” 

       2.1. Загальна характеристика компанії 

       ”Київстар” – одна з найшанованіших компаній України, оператор № 1 на ринку мобільного зв’язку та мобільного інтернету, один з найдорожчих брендів України.

       Об’єднаний  ”Київстар” – українська бізнес-одиниця VimpelCom Ltd, до складу якої входять оператори ”Київстар” і ”Beeline-Україна” (ПрАТ ”Українські радіосистеми” і ТОВ ”Голден Телеком”). Компанія надає послуги голосового зв’язку і передачі даних на основі широкого спектра технологій бездротового та фіксованого зв’язку, у тому числі широкосмугового доступу в інтернет для приватних клієнтів та домогосподарств, середніх і малих підприємств, а також корпоративні послуги і мультисервісні конвергентні рішення для великих і національних компаній. Послуги надаються під брендами [23].

       У жовтні 2010 року ”Київстар” увійшов у новий період свого розвитку – об’єднання з ”Beeline-Україна”. Відтепер до лідерського досвіду ”Київстар” у запровадженні якісних та доступних послуг мобільного зв’язку для мільйонів клієнтів додається потужний досвід ”Beeline-Україна” у розвитку фіксованого зв’яку та індивідуальних рішень для бізнесу. Це виводить об’єднану компанію на якісно новий рівень розвитку та значно прискорює процес створення провідного мультисервісного оператора з унікальними компетенціями, досвідом і значущістю для країни. Об’єднаний ”Київстар” не тільки інвестує в розвиток України – він стає каталізатором прискорення розвитку телекомунікацій країни, запорукою стабільності високої якості, активного впровадження нових послуг, що принесе користь клієнтам, галузі зв’язку і країні.