На основі даних аналізу сильних та слабких сторін підприємства (табл. 2.10) побудуємо SWOT-аналіз стратегічного становища підприємства, який приведемо в табл.2.11:

 

Таблиця 2.11 SWOT- аналіз стратегічного становища підприємства

 

 

3. Оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства та перспективи розвитку

 

Економічний аналіз – це система спеціальних завдань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників і об’єктивною оцінкою їх виконання.

Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності підприємства, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності його роботи. Ефективність підприємницікої діяльності, що в найзагальнішому вигляді визначається приростом прибутку на капітал, значною мірою залежить від ефективності використання як виробничих (матеріальних, трудових, технічних), так і фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового положення підприємства, що здійснюється на основі даних бухгалтерської звітності, дозволяє відстежити тенденції його розвитку, дати комплексну оцінку господарчої, комерційної діяльності. Він служить сполучною ланкою між виробленням управлінських рішень та власне, виробничо-підприємницькою діяльністю підприємства.

В даному розділі проведено економічний аналіз Великолепетиського хлібокомбинату на основі даних Балансу (форма № 1) і звіту про фінансові результати (форма № 2) за 2001 – 2002 роки.

3.1 Аналіз та оцінка ліквідності

 

Ліквідність підприємства – це здатність перетворити актив на гроші швидко і без втрат його ринкової вартості.

Оцінюючи ліквідність підприємства аналізують його здатність своєчасно і в повному обсязі погасити поточні зобов’язання – короткострокову кредиторьську заборгованість.

При оцінці ліквідності розраховують: коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт швидкої ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт обіговості запасів; коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості; коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт поточної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки припадає на одну гривню поточних зобов’язань.

 

 

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що в 2001 році на одну гривню поточних зобов’язань приходиться 0,95 грн. поточних активів. В 2002 році ця величина зменшилася і склала 0,81 грн., що свідчить про несприятливий стан активів підприємства.

Коефіцієнт швидкої ліквідності – враховує якість оборотних активів, та розраховується за наступною формулою:

 

 

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство на 2001 рік мало лише 30 коп. ліквідних активів, а в 2002 році цей показник зменшився до 27 коп. Це є низький показник швидкої ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашено негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою:

 

 

Для оцінки платоспроможності та фінансової стабільності не тільки розраховують відношення між поточними активами та зобов’язаннями, але також визначають і їх різницю. Цю різницю складає чистий робочий капітал підприємства (Рк)

 

 

Тобто як бачимо з розрахунків, від’ємні показники чистого робочого капіталу говорять про те, що підприємство не взмозі не тільки оплатити поточні обов’язки, але й не має фінансових ресурсів для розширення діяльності та здійснення інвестицій.

Коефіцієнт обіговості запасів показує швидкість обігу запасів для забезпечення поточного об’єму продажу. Розраховується за формулою:

 

 

Розділивши тривалість звітнього періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності запасів, отримаємо кількість днів, необхідних на один оборот запасів. Цей показник буде дорівнювати 27 дням (365 : 13,51). Тобто для збереження поточного рівня продажу поповнення запасів необхідно здійснювати через 27 днів, що говорить про ефективність їх використання.

 

 

Кількість днів, необхідних на один оборот запасів у 2002 році склала 26 днів (365 : 13,84), що свідотствує про збільшення швидкості обіговості запасів у порівнянні з 2001 роком.

Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснили за рік кошти:

 

 

На кінець звітнього періоду (2001 – 2002 р.р.) кількість оборотів зменшилася на 2,07 (36,55 – 34,48), тобто підприємство стало повільнише отримувати плату по рахунках.

Використовуючи ці коефіцієнти розрахуємо час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться у грошові кошти. Для цього поділемо тривалість звітнього періоду на коефіцієнт оборотності за розрахунками:

 

 

Період інкасації (очікування підприємством отримання грошових коштів після реалізації продукції) складає в 2001 році 10 днів, в 2002 році – 11 днів, тобто термін погашення дебіторської заборгованності збільшився.

За допомогою коефіцієнта обіговості кредиторської заборгованості розраховується період погашення цієї заборгованості.

 

 

 

Поділивши тривалість звітнього періоду на коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості, отримаємо середню кількість днів, протягом яких підприємство оплачує рахунок кредиторів:

 

 

Таким чином, здатність погашення кредиторської заборгованності підприємством дещо погіршилося (на 1 день)

Всі вище розглянуті коефіцієнти ліквідності згрупуємо і наведемо в табл. 3.1.

 

Таблиця 3.1

Коефіцієнти ліквідності

 

3.2 Аналіз та оцінка довгострокової платоспроможності

 

Крім поточних зобов’язань у підприємства є також й довгострокові зобов’язання, період погашення яких складає більше 12 місяців здати балансу. В зв’язку з цим розглянемо групу коефіцієнтів, за допомогою яких аналізується можливість погашення довгострокових зобов’язань та оцінюється здібність підприємства функціонувати тривалий період часу.

До коефіцієнтів, що використовуються для аналізу довгострокової платоспроможності підприємства належать: коефіцієнт концентрації власного капіталу; коефіцієнт концентрації позикового капіталу; співвідношення позикового та власного капіталу.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує можливість підприємства виконувати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

 

Він розраховується так:

 

З розрахунків видно, що у 2001 році частка власного капіталу склала 59%, тобто положення було фінансово стійке. У 2002 році ситуація різко змінилася в гіршому напрямку. Частка власного капіталу склала лише 24%.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Розраховується за формулою:

 

 

Дані розрахунків показують, що кількість позикових коштів в фінансуванні підприємства за період від 2001 року по 2002 рік збільшилася на 35 %, що свідчить про погіршення фінансового стану.

Співвідношення позикового капіталу та власного дає найбільш загальну оцінку фінансової стабільності підприємства. Розраховується за формулою:

 

З розрахунків видно, що на кожну гривню власних коштів, вкладенних в активи підприємства у 2001 році приходилося 71 коп. позикових коштів; в 2002 році – 3,17 грн. Це свідчить проте, що посилюється залежність підриємства від інвесторів та кредиторів, тобто знижується фінансова стабільність.

 

Таблиця 3.2

Коефіцієнти аналізу довгострокової платоспроможності підприєства за звітний період

 

3.3. Аналіз та оцінка рентабельності

 

Рентабельність характеризує відносну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства. Показники рентабельності дозволяють оцінити прибуток с кожної гривні засобів, вкладенних підприємством в активи.

Звичайно, при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до слідуючих показників: рівня продажу, активів, власного капіталу.

Розглянемо показники рентабельності.

Рентабельність продажу показує який прибуток (збуток) з онієї гривні продажу отримало підприємство.

 

 

 

Як видно з розрахунків підприємство несе збитки, тобто після вирахування з отриманного прибутку усіх витрат у підприєства на кожну гривню продажу припадало в 2001 році збиток – близько 1 коп.; у 2002 році – 2,5 коп.

Коефіцієнт обіговості активів показує, як єфективно використовуютьс активи з точки зору об’єму реалізації, тобто скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції.

 

 

Дані розрахунків свідчать про зниження обіговості активів підприємства в 2002 році в порівнянні з 2001 роком, тобто про менше ефективне їх використання.

Рентабельність активів характеризує на скільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства.

 

 

Виходячи з розрахунків бачимо, що підприємство з кожної гривні активів одержує збитки у 2001 році у розмірі 1,6 коп.; у 2002 році збитки збільшилися до 4,5 коп. з кожної гривні.

Рентабельність капіталу характеризує ефективність використання підприємства власного капіталу.

 

 

Фондовіддача характеризує, наскільки єфективно підприємство використовує основні фонди.

 

 

Зменшення фондовіддачі за аналізуємий період з 6,118 до 5,77 свідчать про зниження ефективності використання основних фондів.

Зведемо усі вищеперерахованні показники рентабельності в табл. 3.3.

 

Таблиця 3.3 Показники рентабельності