Вступ

 

1. Характеристика  хлібопекарської промисловості

1.1 Характеристика  підгалузі хлібопекарського виробництва  в сучасних умовах на Україні

1.2 Перспективи  розвитку хлібовиробляючих підприємств  у місті Херсоні

1.3 Комерційна  діяльність в умовах ринкових  відносин

2. Управління  комерційною діяльністю Великолепетиського  хлібокомбінату

2.1 Управлінське  обстеження Великолепетиського  хлібокомбінату

2.2 Характеристика  продукції, її асортимент

2.3 Характеристика  зовнішнього середовища

2.4 SWOT – аналіз  та оцінка конкурентноспроможності

3. Оцінка фінансово-господарської  діяльності підприємства та перспективи  розвитку

3.1 Аналіз та  оцінка ліквідності

3.2 Аналіз та  оцінка довгострокової платоспроможності

3.3 Аналіз та  оцінка рентабельності

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Ринкова система господарювання, яка формується в Україні, обумовлює зміну форм та методів управління економікою підприємства в розвитку суспільного виробництва.

В перехідний період виникають і отримують розвиток принципово нові організаційно-правові форми господарювання, змінюється система економічних відносин з державою, власниками, господарськими партнерами, працівниками.

Досвід роботи підприємств в умовах ринкової економіки, який накопичено в промислово розвинених країнах, не можна автоматично перенести на управління економічними процесами в Україні. Виникає необхідність його адаптації з урахуванням специфіки сучасного етапу розвитку економіки України та менталітету господарюючих суб’єктів.

В умовах, що склалися на ринку хлібопекарської галузі державні підприємства витісняються організаціями з приватною формою власності, яких с кожним роком стає все більше.

В умовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби між окремими суб’єктами ринку за кращі умови задоволення попиту, кращі умови та результати господарювання. Тому в сучасних умовах перед більшістю підприємств стоїть завдання так організувати свою діяльність, щоб оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та безболісно для себе вирішувати виникаючі проблеми. Діяльність підприємства на ринку спрямована на досягнення визначених стратегічних цілей та тактичних завдань, що дозволяють забезпечити високоефективну господарсько-фінансову діяльність, його виживання та конкурентоспроможність.

Функціонування підприємства в ринкових умовах висуває на перший план вирішення ряду проблем, що пов’язані з вибором і закріпленням певної частини ринку (ринкової ніші), формування конкурентного статусу підприємства і підтримку його в умовах загострення конкурентної боротьби.

Формування стратегії розвитку підприємства дозволяє визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з вирахуванням умов зовнішнього середовища, та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства; сформулювати глобальну ціль його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси , які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання.

Щоб успішно функціонувати на ринку в умовах жорсткої конкуренції підприємствам слід чітко організувати свою комерційну діяльність.

Тому тема роботи є актуальною.

Ціллю роботи є розробка ефективного управління комерційною діяльністю підприємства, яка буде досягнута при вирішенні слідуючих задач:

1. Вивчення зовнішнього середовища та визначення ринкових позицій підприємства.
2. Аналіз внутрішнього середовища, що включає кадрову, цінову та збутову політики.
3. На базі оцінки сильних та слабких сторін підприємства, визначити можливості та перспективи розвитку.

 

 

1. Характеристика хлібопекарської промисловості

хлібокомбінат фінансовий рентабельність

1.1 Характеристика підгалузі хлібопекарського виробництва в сучасних умовах на Україні

 

У 2001 році в Україні діяло 796 хлібозаводів різної потужності. Найбільшим об’єднанням підприємств хлібопекарської промисловості є «Укрхлібпром». Крупними виробниками хліба є також «Укрпродспілка», «Укоопспілка» та інші об’єднання різних форм власності.

В Україні випуск хліба та хлібобулочних виробів за період з 1990 по 2000 р. скоротився більше як утричі. Якщо в 1990-му в країні виробили 6701 тис. т., то в 2000-му – 2461 тис. т. За попередніми даними торік виготовлено 2212,5 тис. т. хліба та хлібобулочних виробів. Основна причина цього – низька купівельна спроможність населення і раціональне використання хліба. Ряд підприємств державної та комерційної торговельної мережі меньше замовляють продукції, оскільки торгівля хлібом стала збитковою, кількість хлібних магазинів у мережі державної торгівлі зменшилася. Не дивно, що нині потужності щодо виробництва хлібобулочних виробів використовують лише на 31,0 %.

Найбільшу питому вагу в загальному державному виробництві хліба та хлібобулочних виробів має «Укрхлібпром». До його складу входить 205 спеціалізованих підприємств, з яких 198 – відкриті акціонерні товариства, 6 – колективних підприємств та одне державне – Севастопольський хлібокомбінат. Вони єднають 384 хлібозаводи загальною потужністю 18,1 тис. т. хлібобулочних виробів за добу, в тому числі на 10 – 30 т/добу – 131 підприємстві, 30 – 60 т/добу – 148,60 – 100 т/добу – 72, 100 і більше т/добу – 33 підприємства 168 кондитерських цехів потужністю 75 тис. т. На рік, одну макаронну фабрику, 4 цехи і 86 дільниць на 41,8 тис. т. макаронних виробів на рік.

Випуск основного продукту харчування тісно пов’язаний з розміщенням населення, його чисельністю, співвідношенням між різними типами поселень в регіоні, особливостями споживання хліба. Взаємозумовленість розвитку хлібопечення та систем розселення пояснюється тим, що насущний як продукт повсякденного попиту споживань у свіжому вигляді. Тривалість реалізації хлібобулочних виробів після їх виготовлення становить не більше 6 – 10 годин. Тому з огляду на завантажувально-розвантажувальні роботи та транспортування радіус зони збуту цієї продукції, як правило, на шляхах середньої якості становить 30 – 45 км, а на гірших – 15 – 20 км. Тож рівень концентрації потужностей хлібозаводів коливається від 5 – 10 т/добу у великих селах та СМТ, до 10 – 135 т/добу – у великих містах, а мережа хлібопекарських підприємств розгалужена й відповідає структурі розселення людей.

Для урбанізованих областей характерна висока питома вага крупних хлібозаводів (70 – 83 %), а в областях де переважає сільське населення основну частину продукції виробляють малі підприємства споживкооперації, господарств а також приватні пекарні. Територіальні системи хлібопечення – це промислово–торговельні системи. Основні елементи в них – млин заводи та млини – постачальники борошна, хлібозаводи та пекарні – інтегратори, магазини роздрібної торговельної мережі. Допоміжну роль відіграє взаємодія з виробництвами інших агропромислових циклів (постачальниками цукру, патоки, жирів, молока, молочної сироватки, яєць тощо).

У слабо урбанізованих областях через об’єктивні відмінності в середньодобовій потужності борошномельних підприємств і хлібозаводів ускладнюється співпраця цих виробництв, повільно знижуються обсяги неефективних перевезень сировини в затареному вигляді. Роздрібленість мережі в сільській місцевості, перевага малих міст і селищ міського типу зумовлюють територіальний розподіл хлібопечення. Підприємства хлібопекарської галузі для безперебійного забезпечення населення хлібом і призупинення падіння темпів виробництва почали розвивати власну торговельну мережу, що дає змогу знизити транспортні витрати за рахунок відкриття кіосків і магазинів поруч з хлібозаводами. Якщо на початку 1991 року на балансі хлібозаводів було 216 торговельних підприємств, то в січні минулого – майже 1500. Роздрібний товарообіг власної торговельної мережі сягає 35 % загального обсягу виробництва продукції.

Специфіка високо урбанізованих областей потребує потужних хлібозаводів та розгалуженої мережі торгівлі. Для них характерний знижений попит населення на хліб великої ваги та широкий асортимент продукції. Яскравим прикладом цього є столична область. За даними Антимонопольного комітету України в Києві 85% ринку хліба та хлібобулочних виробів забезпечують 9 крупних хлібокомбінатів і хлібозаводів міста. В області 50% ринку – це 9 інших крупних хлібокомбінатів і хлібозаводів (міста Біла Церква, Фастів, Васильків та ін.) Потужність хлібопекарської промисловості Києва становить 415,3 тис. т. хліба за рік, хоча й використовується на 57 %. Збільшується кількість міні-пекарень, котрі поступово заповнюють ринок.

Спад виробництва в згадуваних галузях спостерігається на підприємствах Вінницької, Кіровоградської, Львівської, Одеської, Хмельницької, Чернівецької, Закарпатської та Харківської областей. Останнім часом фінансовий стан борошномельної і хлібопекарської промисловості значно погіршився через утримання органами місцевої влади цін на хліб та хлібобулочні вироби, а також завдяки випереджаючому зростанню цін на основні види сировини і паливно-енергетичні ресурси. З 1995 по 2000 р. р. рентабельність виробництва скоротилась з 11,9 % до 6,6 %, а близько 20 підприємств у Київській, Одеській, Донецькій, Кіровоградській і Харківській областях працюють з відчутними збитками.

Із 225 промислових підприємств, які перебувають на самостійному балансі харчова промисловість налічує 102 підприємства. За формою власності підприємства розподіляються наступним чином:

• акціонерні товариства – 61,9%. Це товариства, які створені фізичними та юридичними особами, на базі майнового та фінансового вкладу в статутний фонд;
• державні – 7,3%. Базуються на загальнодержавній власності;
• спільні підприємства – 9,5%. Тобто це підприємства, власність яких базується на об’єднанні власності різних власників;
• інші підприємства – 21,3%.

Виробництво хліба та хлібобулочних виробів дуже швидко зменшується. Це пов’язано з низькою купівельною спроможністю населення та раціональністю використання хліба. Ряд підприємств державної та комерційної торгівельної мережі менше замовляють продукції, оскільки торгівля хлібом стала збитковою.

У борошном елів і пекарів України, безперечно, є перспектива. Можна також значною мірою підвищити ефективність виробництва та поліпшити конкурентоспроможність продукції на внутрішньому ринку. Галузь хлібопродуктів уже не один рік забезпечує соціальний спокій у державі. Навзаєм вона хотіла б лише одного – розумного оподаткування, а відтак і розвитку власної виробничої бази, оптимального ціноутворення і чесного партнерства. Решту борошномели і пекарі забезпечать самі.

1.2 Перспективи розвитку хлібопекарських підприємств у місті Херсоні

 

Хлібний ринок у місті Херсоні практично повністю завантажений вітчизняною продукцією. А завдяки жорсткій конкуренції хлібобулочні вироби, що витікають у Херсоні, мають високу якість. Цікавий факт: у супермаркетах Західної Європи продається лише 5 – 6 сортів хлібу. Більш того, в західних країнах хліб, відповідний нашому «Дарницькому» чи «Запашному», коштує від 2-х доларів за хлібину.

Щоденно херсонці з’їдають 50 – 60 тон хлібу. Історія розвитку «пострадянського» хлібного ринку в Херсоні коротка, але динамічна. Його початком можна вважати початок 90-х, коли з’явились не державні фірми-виробники хліба. Тоді асортимент спробуваного хліба був надзвичайно мізерний і господаркам доводилося випікати його в домашніх умовах по оригінальних рецептах.

Приватники миттєво зреагували на виникнення попиту, на різноманітність. Так з’явився перший зразок хліба європейського стандарту, відомий, як «турецький батон». Державним монопольним структурам так і не вдалося опанувати його виробництво. Тому через усі інформаційні канали була розгорнута кампанія антиреклами цього виду хліба. Так чи інакше, але через кілька років крива попиту повернулась до «щільних» видів хліба, таким як «Подовий» та «Дарницький». Приватні виробники знову – таки відреагували першими – стали покращувати технологію виробництва цих видів хліба й розробляти свої власні сорти хліба, які, в наслідок, перевершили за властивостями звичні радянські.

Власно почали застосовувати новітні технології обробки тіста завдяки чому хліб не черствіє декілька днів. При цьому мова йде не про якість отруйні біодобавки, а про цілком природний процес бродіння.

У Херсоні піонером новітніх технологій хлібовиробництва є агрофірма «ХЕТЕКО». Перша продукція під цією торговою маркою з’явилася ще в 1995 році і з того часу фірма не втратила лідерства.

Час показав, що херсонському виробнику необхідний лише невеликий технологічний поштовх, для покращення якості і розширення асортименту продукції що виробляється. Характерний приклад із історії знову ж таки «ХЕТЕКО». Відомі сорти «Мармуровий» та «Тостовий», що стали хлібними хітами цього сезону, херсонців навчили випікати австрійські фахівці. Однак вже зараз ці види хліба виготовляються по оригінальній покращенній технології, і Іїній якості дивуються вчителі – австрійці. Таке ж саме стосується і круасанів. Паризькі булочки нас навчили випікати французькі фахівці і через деякий час були також здивовані їх високій якості.

Зараз «ХЕТЕКО» випускає понад 30 видів хлібобулочних виробів, проте 80 % збуту припадає тільки на 5 сортів, 4 з яких традиційні. По 20 % хліба, що продається припадає на «щільні» сорти – «Подовий Забайкальський» та «Дарницький», приблизно по 10 % на батон «Дніпровський» і «Формовий». Приблизно 20 % у структурі збуту займає хліб «Сонечко» – фірмовий сорт, котрому вдалося набути всенародної популярності. Подібний розклад приблизно відповідає й хлібному ринку Херсона в цілому.

Щодо виробників, то приблизно 60 % хліба, що споживається у нашому місті, виробляє Херсонський хлібозавод, приблизно 20 % припадає на агрофірму «ХЕТЕКО», решту ділять між собою дрібні виробники. Деякі приватні пекарні спеціалізуються виключно на випічці булочок. Увесь цей хлібний скарб у Херсоні реалізують приблизно 350 торгівельних точок, не враховуючи «стихійних бабусь». До останніх, до речі, ставлення у виробників обережне: часто на ринкових прилавках не додержуються елементарних правил гігієни. А втім, розуміючи, що ситуацію зразу не змінити, деякі намагаються вирішувати проблему, що склалася. Наприклад, «ХЕТЕКО» пакує хліб в герметичну термоусадочну плівку, що не залишає мікробам жодного шансу. «ХЕТЕКО», також поки що єдина фірма, яка забезпечує свою продукцію фірмовими етикетками. Нажаль, інші виробники до цього ще не прийшли. Але, як здається, це питання уже найближчого майбутнього.