Автор: d*************@mail.ru, 25 Ноября 2011 в 11:11, курсовая работа
Актуальність теми. Готельне господарство як провідну галузь інфраструктури туризму нині можна розглядати в двох ракурсах діяльності, а саме в широкому та вузькому його розумінні. У першому випадку готельне господарство включає послуги розміщення, харчування та інші види додаткових і супутніх послуг, а в другому — лише розміщення або розміщення та сніданок чи напівпансіон (згідно з ГОСТ 28681.4-95 готель — це підприємство, призначене для тимчасового проживання). Прискорений розвиток індустрії гостинності та туризму, прагнення підприємств отримати більший прибуток та зростаюча платоспроможність клієнтів у багатьох країнах світу сприяли розширенню та урізноманітненню готельного господарства. До основних послуг додаються все нові додаткові послуги для обслуговування ділових зустрічей, оздоровлення, організації розваг клієнтів тощо. Це призводить до збагачення змісту поняття «готельне господарство», що поряд з основними послугами включає широкий асортимент додаткових та супутніх послуг (спортивні, медичні, посередницькі, комунально-побутові та ін.). При цьому готельне господарство вже надає послуги не лише власного виробництва, але й інших галузей господарства.
• прискорити вирішення проблеми функціонування існуючих готелів як цілісних комплексів, що спроектовані та зведені в системі з відповідною інфраструктурою (ресторани, бари, автостоянки тощо), а у нинішньому стані функціонують як окремі господарські об'єкти з розірваним циклом надання послуг;
•
розробити галузеві методики калькулювання
собівартості готельних послуг з урахуванням
стандартів бухгалтерського обліку та
визначення готельних тарифів, цін на
додаткові послуги й цінової політики
на єдиній методологічній основі; . з метою
стимулювання високої й стабільної якості
готельного обслуговування забезпечити
розвиток відносин франчайзингу в готельному
господарстві України, що сприятиме закріпленню
високої якісної марки готельних послуг
і позитивного іміджу вітчизняних готельних
підприємств та їх об'єднань.
Стандарт обслуговування — це комплекс обов'язкових щодо виконання правил обслуговування клієнтів, які повинні гарантувати встановлений рівень якості всіх операцій. Стандарт обслуговування визначає формальні критерії, за якими оцінюється якісний рівень обслуговування клієнтів та діяльності будь-якого співробітника. Одним з яскравих прикладів міжнародних стандартів технічної якості обслуговування є стандартизація готельного сервісу: готелі ранжируються за кількістю зірок (балів, корон), що визначають рівень обслуговування.
Унеможливлення щодо зберігання послуги в умовах постійного попиту не є складною проблемою, оскільки завжди можна належним чином укомплектувати організацію. Але, якщо попит різко коливається, виникають серйозні проблеми. Наприклад, в якийсь період року кількість клієнтів фірми може різко збільшитися, а у період різдвяних свят попит наближатиметься до нуля. Нездатність послуг до зберігання потребує розробки стратегії, що забезпечуватиме оптимальне співвідношення попиту та пропозиції послуг. Так, відомі різні методи стимулювання попиту на послуги туристичних підприємств на основі ефективної цінової політики. Встановлюючи диференційовані тарифи і ціни, знижки, оптимізуючи асортимент додаткових послуг та використовуючи інші стимули, можна змістити частину попиту з пікового періоду на період затишку.
Одним із засобів управління обсягом попиту є введення системи попередніх замовлень на послуги та збільшення швидкості обслуговування, в тому числі за рахунок його автоматизації, що дозволяє працювати з більшою кількістю клієнтів.
При
розробці системи стандартів та конкретних
планів діяльності підприємств індустрії
гостинності та туризму необхідно брати
до уваги ряд специфічних факторів, притаманних
лише цій галузі сфери послуг, а саме:
• потреби та побажання споживачів завжди йдуть попереду міркування економічної ефективності роботи підприємства;
• календарне планування робіт залежить в основному від коливань попиту споживачів;
• визначення та вимірювання якості послуг є проблематичним завданням та потребує комплексного підходу;
• працівники повинні добре володіти навичками гостинного спілкування з клієнтами;
• ефективність роботи працівників важко піддається управлінню, оскільки низька продуктивність може бути зумовленою відсутністю попиту з боку споживачів, а не низькою якістю роботи персоналу;
• маркетинг та виробництво в сфері послуг гостинності та туризму необхідно розглядати як двоєдине завдання, яке іноді важко поділити.
Вказані
характерні відмінні особливості надання
послуг гостинності та туризму перетворюють
управління операціями в цій сфері на
більш складну справу, ніж в промисловості
та в інших галузях народного господарства,
з точки зору забезпечення ефективності
механізму ціноутворення й визначають
специфіку управління та застосування
маркетингу в даній сфері.