інтелектуальна власність

В процесі аудиторних занять і самостійної роботи студента буде розкрито і засвоєно коло важливих питань, що стосуються  інтелектуальної  власності і охоплюють:

• поняття, значення і властивості інтелектуальної власності та інтелектуального капіталу;
• світову і вітчизняну системи правової охорони інтелектуальної власності;
• основні закони і нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності;
• інформацію про об’єкти промислової власності, авторського і суміжного прав, нетрадиційні інтелектуальні продукти;
• алгоритми правової охорони винаходів, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, творів науки, літератури і мистецтва;
• методи активізації технічної творчості;
• права та обов’язки власників об’єктів інтелектуальної власності;
• систему захисту інтелектуальної власності від неправомірних посягань.

У зв’язку з тим, що часу для аудиторної роботи в навчальних планах спеціальностей передбачено недостатньо, значну частину навчального матеріалу студенти повинні опановувати самостійно.

Обов’язковою складовою  самостійної роботи є підготовка навчальної заявки на винахід або  реферату про розвиток відомих інтелектомістких компаній і підприємств, про життєвий шлях видатних винахідників, історії створення значних винаходів, еволюцію об’єктів техніки і новітніх технологій в самих різноманітних галузях економіки.

  1 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПРОДУКТИ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА  ВЛАСНІСТЬ ТА  ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ  КАПІТАЛ

 
1.1  Поняття про інтелектуальні  продукти, власність та капітал

Результати інтенсивної  розумової праці окремих людей  та відповідним чином організованих  людських спільнот (груп, підрозділів, лабораторій, колективів) трансформуються  в інтелектуальні продукти.

Інтелектуальні  продукти - новостворені духовні і  матеріальні цінності – результати інтелектуальної діяльності особи чи групи осіб, втілені у відкриттях, винаходах, патентах, наукових звітах і доповідях, рішеннях, проектах, планах, програмах, стратегіях, раціоналізаторських пропозиціях, творах літератури, мистецтва, музики тощо.

В зв’язку  з тим, що результати праці завжди присвоювались в минулому, присвоюються сьогодні і будуть присвоюватись  в майбутньому суб’єктами, які  з різних причин претендують на це, момент присвоєння автоматично перетворює інтелектуальну продукцію в інтелектуальну власність.

Інтелектуальна власність, яка в цивілізованих країнах  охороняється уже протягом двохсот  років, сьогодні є одним з найбільш могутніх стимуляторів прогресу у всіх сферах нашого життя. Це обумовлено тією роллю, яку в умовах постіндустріальної економіки стали відігравати об'єкти цього виду власності – інтелектуальні продукти наукової, комерційної, виробничої і зовнішньоекономічної діяльності персоналу підприємств і організацій.

Інтелектуальна  власність – це матеріально виражений результат розумової діяльності, який охороняється встановленими нормами і офіційними документами (патентами, свідоцтвами) і надає автору виключне право на нього.

Зауважимо, що відсутність офіційної реєстрації, не позбавляє автора права на свою інтелектуальну власність, а просто ускладнює її захист.

Ще у першому Патентному законі США зазначалося, що немає власності, яка належить людині більше, ніж та, котра є результатом її розумової праці. В теперішніх умовах пріоритетні позиції в тих чи інших галузях завойовуються не компаніям з багатими сировинними ресурсами, а компаніями, які володіють сукупністю інтелектуальних продуктів.

Сукупність  інтелектуальних продуктів, що складається з винаходів, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій, специфічних баз знань та даних, комп’ютерних програм, інших інтелектуальних об’єктів, а також менеджерського досвіду і організаційних можливостей окремих людей, які можна конвертувати в прибуток, складає інтелектуальний капітал організації.

В сучасному суспільстві  інформаційної або інтелектуальної  економіки інтелектуальний капітал  відіграє домінуючу роль і є важливим компонентом, який визначає ринкову  вартість компанії та проявляється у  здатності колективу генерувати нові ідеї, впроваджувати інновації, максимально використовувати всі види внутрішніх ресурсів і, таким чином, зміцнювати та утримувати конкурентні позиції підприємства на певному сегменті ринку.

Прискорений розвиток високотехнологічних галузей орієнтується на максимальне використання наявного у них інтелектуального капіталу. Тому у ХХІ столітті саме інтелектуальний капітал, а не матеріальні активи підприємств має найбільшу цінність і є одним з найважливіших активів, який в сучасних умовах використовується українськими підприємствами неефективно, є по-справжньому “невидимим” для багатьох керівників активом і не виказує своєї справжньої цінності.

У конкурентному ринковому  середовищі і боротьбі за виживання  перемагатиме те підприємство, яке найбільш продуктивно використовує потенціал свого інтелектуального капіталу – інноваційні ідеї, виробничі секрети, бренди, франчайзинг, різноманітну комерційну інформацію – саме тут містяться приховані резерви. Інтелектуальні (нематеріальні) активи поки-що не фігурують в традиційних бухгалтерських звітах, а тому доходи від використання цих „невідчутних” активів важко виділити із загального доходу, а їхній правовий статус часто ще є невизначеним або тлумачиться невірно. Однак ці активи є тим неоціненим скарбом, який на певному етапі може і повинен зіграти вирішальну роль в стратегії підприємства і надати йому серйозні конкурентні переваги.

Ефективне використання інтелектуального капіталу підприємства з метою підвищення доходу останнього вимагає, насамперед, ідентифікації всіх належних йому інтелектуальних об’єктів і проведення їх вартісної оцінки. Оцінка інтелектуальної власності - достатньо складний процес, пов'язаний з необхідністю детального аналізу безлічі різноманітних чинників, кожен з яких впливає на кінцеву ціну інтелектуального продукту. Головна складність цієї роботи пов’язана з труднощами збору достовірної інформації та у вірному виборі необхідних методів оцінки в кожній конкретній ситуації.

Роботу з оцінки інтелектуального капіталу проводять спеціалізовані фірми – оцінювачі, які мають ліцензії на цей вид діяльності. Визначення інтелектуальних активів і підрахунки їх вартості – процеси, значно розтягнуті в часі. Чим вище потенційна вартість інтелектуальної власності, тим складніша її оцінка і вищі вимоги до оцінювачів.

Слід розуміти, що для  підприємства головним є не тільки визначення своїх інтелектуальних  продуктів, а і вміння ефективно  управляти ними. Розробка стратегій  управління інтелектуальними капіталами підприємства передбачає вміння його керівників знаходити адекватні методи захисту від неправомірних посягань на нематеріальні активи і запобігати порушенням виключних прав, одержувати і підтримувати в силі правовий статус об’єктів промислової власності, визначати надлишкові активи і організовувати їх реалізацію шляхом продажу ліцензій або ноу-хау тощо. Це низка серйозних управлінських завдань, які повинні вміти розв’язувати керівники підприємства, якщо хочуть за рахунок вдалого управління інтелектуальним капіталом забезпечити активне просування на відповідні ринки вироблених товарів та послуг.

Таким чином, підтвердженням належного управління накопиченими знаннями і досвідом є здатність компанії не просто створювати і примножувати інтелектуальний капітал, а й примушувати його активно працювати, виконуючи його основну функцію – одержання додаткових прибутків за рахунок технологічних та організаційних переваг над конкурентами.

Сьогодні в Україні, як і в цілому світі, бізнесмени та керівники підприємств намагаються  навчитися виявляти у продукції своїх фірм об'єкти інтелектуальної власності, забезпечувати їх захист в країні і за кордоном та перетворювати їх у дорогу, „патентовану” конкурентоспроможну продукцію. Не менш важливим для них слід вважати і вміння захистити задекларовану інтелектуальну власність від конкурентів, попутно скориставшись прорахунками останніх. Це вміння поступово також стає модним товаром, здатним приносити високі прибутки.

Інтелектуальні активи наукомістких підприємств, зазвичай, набагато цінніші за їх матеріальні ресурси. Відомі співвідношення інтелектуального капіталу до загальної вартості таких підприємств в середньому складає 10:1.

Для прикладу, успішна корпорація Microsoft, володіючи  матеріальними активами на суму  всього в 6 млрд.доларів, на ринку оцінюється в сотні мільярдів доларів. Говорячи про  Microsoft, неможливо не згадати її засновника – Білла Гейтса, який, завдяки вмінню ефективно використовувати власний інтелект та інтелект свої працівників, став мультімільярдером і одним із найуспішніших бізнесменів світу.

Білл Гейтс народився у 1955 році. Вже у сьомому класі він захопився комп’ютерами, просиджуючи за програмуванням до ранку, і мріючи стати професором математики. У 15 років Білл з приятелем Аленом написали програму для регулювання вуличного руху, заробили 20 тис.доларів і більше до школи не ходили. А через 2 роки Гейтс за 30 тис. доларів створив програмний пакет з розподілу енергії місцевої дамби, після чого уклав договір зі школою, що вона зарахує цю роботу замість багатьох контрольних і курсових та видасть йому атестат. Того ж року Білл поступив до Гарварду, під час навчання в якому більшу частину часу грав в пінбол і покер, здобувши репутацію дивака, схибленого на техніці.

У 1975 році у  літературі з’явився опис комп’ютера компанії MITS. Працюючи по 18 годин на добу, Гейтс з тим же приятелем Аленом в найкоротші терміни створили для цього комп’ютера унікальну програму. Наступним кроком стала реєстрація фірми Microsoft, яка встановила відносини з MITS, Apple, IBM, Commodore та іншими. В кінці 70-х років оперативні системи, розроблені Microsoft, стали абсолютним лідером світового ринку комп’ютерних технологій.

У 1981 році Гейтс  переконав компанію IBM замовити у нього нове програмне забезпечення. Компанія IBM, змінивши попередні проекти, уклала угоду з Гейтсом, якою передбачила перебудову індустрії персональних комп’ютерів. Гейтс отримав найвигідніший контракт в історії комп’ютерів, одночасно зберігши право продавати свої програми іншим користувачам, навіть конкурентам IBM, а IBM – систему MS-DOS, на той час єдину, яка дозволила компанії до кінця 80-х років домінувати на комп’ютерному ринку. Пізніше, удосконалюючи конфігурацію системи, Гейтс використовував її в наступних поколіннях комп’ютерів. Система MS-DOS – творіння і тяжка праця генія, принесла власникам шалені прибутки. Хто виграв більше, Microsoft чи IBM, – питання суперечливе. 

У 1986 році гігабайти  інформації перетворилися у мільярди доларів – продалися на біржі  акції Microsoft, миттєво зробивши 31-річного Білла Гейтса мільярдером, казково багатою людиною. Сьогодні у 85 відділеннях Microsoft працює понад 60 тис. працівників, а майно Гейтса оцінюється у $50 млрд.

Засоби масової  інформації навперебій відшукують нові факти про Гейтса:

• його заробітки складають 4,6  млн. доларів на годину;
• його статок перевищив річний валовий продукт більшості країн світу, поступившись лише 18 з них;
• його річний дохід дорівнює сукупному доходу 5 млн. британців;
• він 10-ий рік поспіль займає перше місце серед найбагатших людей світу;
• якщо всі його гроші перетворити у 100-доларові купюри і розкласти на ліжку, утвориться гора висотою у 30 км.

Гейтс – втілення істинного підприємця–інноватора, який зробив карколомну кар’єру, а його Microsoft – лідер, якому належить 44% надходжень ринку програмних продуктів. Згідно типології особистостей, Гейтс темпераментний інтроверт, має високий IQ, мислить математично і раціонально, його дії відзначаються неординарним інтелектуальним розвитком і прагненням до ризикованої конкуренції.

Гейтс не працює заради грошей, жертвує власними благами  і можливостями заради досягнення більш  високих цілей. Він жертвує на лікування і навчання бідних, приймає участь у численних благодійних акціях, нещодавно передав 400 млн. доларів для вакцинації дітей тощо.

Білл  Гейтс увійде в історію як самий  молодий мультимільярдер, який досяг  фантастичного успіху самостійно, виключно завдяки своїм інтелектуальними здібностям і умілому їх використанню.

Інтелектуальний капітал  є серйозною зброєю у конкурентній боротьбі.

Фірма Hewlett Packard змогла обійти численних конкурентів  на ринку струменевих принтерів, тільки завдяки тому, що вона вклала значні кошти в лабораторні дослідження і захистила результати розробок великою кількістю патентів.

У промислово розвинених країнах частка використання інтелектуального капіталу підприємствами складає понад 50%, а 80 – 95% приросту валового внутрішнього продукту припадає на винаходи та ноу-хау, впроваджені в найсучасніші технології.

Відомо, що традиційно інтелектуальний потенціал нашої держави був доволі високим. За часів СРСР в Україні розроблялось 80% всіх високих технологій Союзу, кожне третє авторське свідоцтво на винахід було українським. Сьогодні зареєстровано 70 тисяч українських патентів, серед яких є унікальні пропозиції, які могли би здійснити переворот у ядерній фізиці, машинобудуванні, інших галузях народного господарства. Є неоціненні знахідки вітчизняних винахідників, які успішно пройшли лабораторні випробування і рівних яким немає у світі. Наші науковці пропонують розробки, завдяки яким можна лікувати рак, СНІД, інші смертельні недуги. Однак і сьогодні з використанням винаходів, як і у радянські часи, існують великі проблеми. Ось яких показників досягла Україна у 2006 році у створенні об'єктів промислової власності, таблиця 1.1.