інтелектуальна власність

В Україні діє державний  стандарт “Патентні дослідження. Основні  положення і порядок проведення” ДСТУ – 3575-97, який регламентує процедуру проведення і форми звітів про патентні  дослідження.

Окрім визначення критеріїв патентоспроможності винаходу, пошуку аналогів і прототипу, патентні дослідження виконують для з’ясування ситуацій щодо використання прав на об'єкти промислової власності, а також з метою виявлення порушень прав патентовласників.

Після формулювання завдання на проведення патентних досліджень розробляють регламент, який містить визначення предмету, мети, перелік держав, глибину пошуку, індекси МПК, джерела інформації. Після систематизації знайденої документації, виконується аналіз відібраних технічних рішень та оформлюється  звіт про патентні дослідження.

В залежності від мети патентного пошуку, розрізняють кілька його видів. Під час тематичного пошуку виявляють аналоги та прототип об’єктів промислової власності. Іменний пошук проводять за назвами фірм і застосовують для аналізу їх комерційно-виробничої діяльності. Нумераційний пошук – це пошук документів за номерами заявок або патентів, які стали відомі з літератури чи документації. Пошук патентів-аналогів – це пошук патентів, виданих в різних державах на один і той самий винахід. Пошук для виявлення патентних прав зводиться до визначення патентно-правової охорони певного винаходу або прав певних осіб.

В процесі  виконання курсових і дипломних  проектів студенти, як правило, мають справу з тематичним пошуком.

Патентні документи  містять величезні обсяги інформації, тому є надзвичайно важливим, щоб ця інформація була доступна всім, кому вона потрібна. З цією метою створені системи, які дозволяють швидко ідентифікувати патентні документи, що належать до певних галузей, а, отже, знайти потрібну інформацію. Ці системи називаються міжнародними класифікаціями об'єктів промислової власності, які поділяються на:

• міжнародну патентну класифікацію (МПК);
• міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП);
• міжнародну класифікацію зображувальних елементів товарних знаків (КЗЕЗ);
• міжнародну класифікацію промислових зразків (МКПЗ).

МПК – інструмент для пошуку патентної та науково-технічної інформації щодо конкретного технічного рішення. МПК переглядається та вдосконалюються кожні п'ять років, базується на Страсбурзькій угоді від 1971 року та використовується у більшості країн світу. З 2006 року чинною є уже 8-а редакція МПК.

МПК охоплює  всі аспекти науки, техніки й технологій, які можуть бути об'єктами патентного захисту, і поділена на вісім розділів, які зображуються великими латинськими літерами:

А – предмети споживання;

В – виробничі  процеси;

С – хімія  і металургія;

D – текстиль  та папір;

E – будівельна справа;

F – механіка, освітлення та опалення;

G – фізика;

H – електрика.

Кожен розділ, в свою чергу, поділяється на підрозділи, підрозділи – на класи, класи –  на підкласи.

 

4.7  Приклад  складання навчальної заявки  на винахід

 

Після проведення патентних досліджень, знаходження аналогів і прототипу, визначення суттєвих ознак, якими наше рішення відрізняється від відомих, складається опис і формула майбутнього винаходу.

Розглянемо простий  приклад практичного оформлення і складання опису з формулою винаходу, нагадуючи про неприпустимість зміни послідовності та структури розділів, так як це неминуче призведе до того, що заявка буде відхилена ще на стадії формальної експертизи.

Отже, пам’ятаючи, що заявка є навчальною, вона може бути написана не дуже строго з технічної точки зору – рубрика МПК, зміст деяких розділів, термінологія, джерела літератури тощо викладені дещо популярно і можуть не відповідати опису реальної заявки. Підкреслимо, що при складанні і оформленні реальної заявки назви розділів і, звісно, пояснення до них не приводяться.

 МПК B 64 D 5/04

Назва винаходу

ШУРУП

Галузь, до якої відноситься винахід

Винахід відноситься  до галузі машинобудування, а саме до інструментальної промисловості.

Опис аналогів. Приводяться описи технічних рішень, які вирішують подібні завдання, але можуть суттєво різнитися конструктивно.

У різних галузях народного  господарства при складанні цілісних конструкцій потребують вирішення  питання надійного кріплення  металічних, пластикових та дерев’яних деталей.

Для цієї мети слугують відомі шурупи, які складаються з робочої частини з різьбою і загостреним кінцем та пласкої шляпки з пазом. Для загвинчувально-розгвинчувальних операцій в паз шляпки вставляється викрутка і обертається за (проти) годинниковою стрілкою. При цьому, робоча частина шурупа з’єднує (роз’єднує) окремі деталі конструкцій /1/.

Відомі також шурупи, які складаються... Приводяться ще 1 – 2 приклади відомих шурупів з числа аналогів /2/.

Критика аналогів. Перелічуються недоліки існуючих рішень, але тільки ті, які будуть усунені пропонованим винаходом. Про інші існуючи недоліки (а їх може бути багато) згадувати не потрібно.

Головним недоліком аналогів є  те, що з причини того, що протилежні поверхні паза, з яким взаємодіє  кінець викрутки під час з’єднувально-роз’єднувальних операцій, часто під дією скручувального навантаження деформуються, а іноді і зовсім руйнуються. Це відбувається тому, що бортики паза малі за розмірами або (та) тому, що паз виконано  недостатньо глибоким.

Особливо ці недоліки дають про  себе знати, коли складання конструкцій автоматизоване і виконується за допомоги роботизованих пристроїв.

Внаслідок цього шурупи недокручуються до кінця, криво входять у з’єднувальні деталі. Як правило, такі шурупи не можна  використати вдруге, а тим більше, втретє.

За відомою статистикою до 20 % всіх шурупів такої конструкції  мають перелічені недоліки.  

Опис прототипу. Прототип – найближчий до винаходу аналог, тому порівняльний аналіз винаходу має бути зроблений тільки з ним, а не з кількома аналогами. Слід скласти табличку, в яку внести всі істотні ознаки прототипу, а потім відокремити ті, які схожі з істотними ознаками винаходу – вони увійдуть у обмежувальну (верхню) частину формули винаходу. Цю частину формули повністю (тими ж самими словами і словосполученнями) відображають у цьому розділі.

Найбільш близьким технічним  рішенням, обраним за прототип, є  шуруп, який містить робочу частину  у вигляді суцільного циліндру з  зовнішньою різьбою та загостреним  кінцем та напівсферичну шляпку з  пазом, що проходить через її центр, перпендикулярно до осі робочої частини /3/.

При такому виконання  шляпки збільшується поверхня бортиків паза, яка контактує з викруткою, завдяки чому, вона витримує більші навантаження. Як наслідок – покращується складання деталей конструкцій, дещо зменшується частка бракованих з’єднань.  

Критика прототипу. Як і у випадку з аналогами, наводяться тільки ті недоліки, які усуваються винаходом.

Прототипу, хоча і в меншій мірі, притаманні всі недоліки аналогів: паз не витримує великих навантажень  скручування і при виникненні перешкод руху шурупа (наприклад, сучків у з’єднуваних брусках) руйнується, негативно впливаючи на продуктивність всього технологічного процесу.

Завдання, яке  вирішує винахід. Найбільш поширеними завданнями є підвищення експлуатаційних можливостей, поліпшення експлуатаційних якостей, зниження трудомісткості операцій, спрощення конструкцій, скорочення часу виробничих операцій, розширення функціональних можливостей, підвищення надійності, запобігання побічним явищам, підвищення продуктивності тощо. 

В основу винаходу поставлене завдання шляхом удосконалення конструкції  шурупа забезпечити підвищення експлуатаційних  можливостей та знизити відсоток браку при проведенні з’єднувально-роз’єднувальних  операцій елементів конструкцій. 

Суть винаходу. В цей розділ повністю переноситься текст формули винаходу.  Замість слів “...який відрізняється тим, що ...” використовують вирази типу “...досягається шляхом...”, “...полягає у тому, що...”.

  Суть винаходу у шурупі, який містить робочу частину у вигляді суцільного циліндру з зовнішньою різьбою та загостреним кінцем та напівсферичну шляпку з пазом, що проходить через її центр, перпендикулярно до осі робочої частини, досягається тим, що перпендикулярно до існуючого пазу, виконаний другий ідентичний паз, який лежить з ним в одній площині і проходить через центр шляпки.

Істотні відмінності  винаходу. В цей розділ, після слів “...відрізняється від відомого тим, що...”, повністю переноситься відмітна (нижня) частина формули винаходу.

Порівняльний аналіз технічного рішення, що заявляється, та прототипу дозволяє зробити висновок, що шуруп, відрізняється від відомого тим, що перпендикулярно до існуючого пазу в шляпці відомого шурупа виконаний другий ідентичний паз, який лежить з ним в одній площині і проходить через центр шляпки.

Перелік фігур. Наводиться перелік графічних зображень, які пояснюють опис винаходу. Кожне креслення має містити коротке пояснення того, що на ньому зображено. Не треба приводити креслень, які не відображають суті винаходу. Якщо винаходом є спосіб, розділ у такому вигляді відсутній. Тут може бути наведена блок-схема реалізації способу.

      Суть винаходу пояснюється кресленнями. На фіг.1 показаний загальний вигляд шурупа, на фіг. 2 – шляпка, вид зверху.

                       

                                       2         3

                                                                                                                                    

                                                                         

                                          1

        2

                                                                 

                                                                                                                    4

                

                       Фіг. 1                                                                Фіг. 2

Приклад конкретного  виконання винаходу. В розділі спочатку описується конструкція винаходу у статичному стані з наскрізною нумерацією арабськими цифрами конструктивних елементів. Після цього описують роботу конструкції. В описі роботи обов’язково мають бути задіяні всі конструктивні елементи винаходу.

Якщо заявляється  спосіб, розділ починається словами: “Спосіб реалізується таким чином:...” і описується технологічний процес, який пропонується.

Шуруп містить робочу поверхню у вигляді суцільного циліндра 1 з зовнішньою різьбою, загостреного на кінці, та напівсферичну шляпку 2 з взаємоперпендикулярними пазами 3 і 4, що проходять через її центр та лежать у одній площині.   

Шуруп експлуатується таким  чином. Фігурну викрутку вставляємо у пази 3-4 шляпки 2 і починаємо  обертати по (проти) годинникової стрілки. Робоча частина 1 шурупа   починає   вкручуватися    (викручуватися)   в   деталь. При цьому, зусилля, які передаються викруткою, діють не на дві площини бортиків пазів, як у прототипі, а рівномірно розподіляються на 4 площини. За рахунок цього досягається більший контакт інструмента з шурупом, майже повністю виключається вискакування кінця викрутки з пазів, набагато менше деформуються стінки пазів.

Шурупи запропонованої конструкції працюють особливо надійно  при роботизованих з’єднаннях деталей.    

Техніко-економічна ефективність винаходу. Навести показники, які, дякуючи винаходу, покращили техніко-економічні показники конструкцій, матеріалів, процесів, де буде впроваджений винахід. Бажано хоча б орієнтовно підрахувати майбутній економічний або інший позитивний ефект, що буде отриманий від комерціалізації винаходу.

Підвищення ефективності застосування запропонованої конструкції шурупа згідно отриманих експериментальних даних у порівнянні з прототипом досягається за рахунок наступних факторів:

• з 8 % до 1,5 % зменшена частка безнадійно зіпсованих шурупів і-за невдалих спроб закрутити їх в деталі;
• 90 % шурупів (проти 65 %) можна використати вдруге;
• на 15 % зменшився час укручування шурупа в деталь при ручному складанні;
• на 35 % зменшився час укручування шурупа в деталь при механічному  складанні.