інтелектуальна власність

 

10.6  Синектика

 

Одним з найсильніших методів активізації творчої  діяльності вважають синектику (з грецьк. - поєднання різнорідних об`єктів) – метод, запропонований філософом Е. Гордоном, який, помінявши безліч професій та використавши свій життєвий досвід, заснував у США фірму “Синектика”.

В основу синектики  покладено метод мозкового штурму, в якому приймають участь високопрофесійні постійні групи фахівців різних галузей, які використовують прийоми аналогій та асоціацій.

Такі групи від штурму до штурму накопичують досвід і прийоми  вирішення протиріч, відпрацьовують процес проведення сеансів і підвищують свій фаховий рівень.

Вирішення винахідницької задачі проводиться за наступними правилами.

1. Проблему досконало вивчають.
2. Проводять власне мозковий штурм з намаганням зрозуміти проблему з різних боків, перетворити незвичайне в звичайне та навпаки, збиваючи, тим самим, психологічну інерцію.  
3. Обов’язково використовують 4 спеціальних прийоми, які базуються на аналогіях:

• при прямих аналогіях об`єкт порівнюють з аналогічними об`єктами в інших галузях техніки або живій природі;

• при особистих аналогіях або емпатії уявляють себе об`єктом, що вдосконалюється, намагаючись відчути, виникаючі незручності та відчуття, тобто “оживити” об`єкт;
• при символічних або абстрактних аналогіях формулюють фрази, що в парадоксальній формі відображають суть явища. Фрази називається “назвою книги”,  складається з двох слів і обов’язково містять парадокс, щось дивне, несподіване, наприклад: храповий механізм можна назвати надійною переривчастістю, в'язкість – нерішучою видозміною, розчин – зваженою плутаниною, полум'я – видимою теплотою, безліч – розсудливою обмеженістю, міцність – примусовою  цілісністю, атом – енергетичною незначністю тощо. Ці аналогії дозволяють відразу перейти в іншу сферу діяльності;
• при фантастичних аналогіях в завдання вводяться фантастичні істоти або казкові персонажі, які намагаються вирішити проблему зі своїх позицій.

4. На обговорення запрошують експерта – кваліфікованого фахівця з даної  проблеми, який по ходу сеансу дає необхідні пояснення і уточнення, разом з керівником штурму направляє його у правильне русло.

Головні переваги синектики – простота, велика продуктивність, універсальність, тобто можливість використовування для розв’язання будь-яких завдань: наукових, технічних, організаційних тощо. Вихід ідей у синектиці на порядок вищий, ніж у мозковому штурмі.

Фірма “Синектика” плідно співпрацювала з багатьма великими промисловими підприємствами, розв’язуючи для них винахідницькі завдання, навчаючи персонал методам активізації пошуку технічних рішень. Про популярність фірми свідчить вартість навчання в ній – кілька тижнів опанування методом одному слухачу вартує від 20 тис. до 200 тис. доларів.

 

10.7  Функціонально-вартісний  аналіз

 

Функціонально-вартісний  аналіз є методом удосконалення  конструкцій та процесів шляхом їх дослідження з метою зниження вартості.

Аналіз проводиться  постійними дослідницькими групами з 3-6 фахівців, в наступній послідовності:

1 планування і підготовка  до аналізу;

2 збір інформації про  об`єкт аналізу;

3 розрахунок вартості  і витрат об`єкту, виявлення його  непотрібних функцій;

4 розробка варіантів  удосконалення об`єкту;

5 оцінка та вибір  варіантів;

6 вибір оптимального  варіанту;

7 впровадження та контроль  результатів аналізу.

Використання цього  методу для удосконалення відомих  виробів дозволяє знизити їх вартість на 5-20%.

 

10.8  Метод  контрольних питань

 

Метод контрольних питань, складений у вигляді пам’ятки, де надані рекомендації, які допомагають подивитися на існуючі рішення з різних точок зору, ефективно використати свої ідеї і знайти раціональні рішення серед багатьох інших.

Пам’ятку інженеру, який розмірковує над вирішенням винахідницької задачі, склав американець Тім Ейлоарт - власник двох невеличких фірм.

Ось деякі пункти пам’ятки.

1. Перелічити всі якості та визначення майбутнього винаходу, змінити їх.
2. Сформулювати завдання, спробувати інші формулювання.
3. Визначити головні, другорядні та аналогічні завдання. 
4. Визначити недоліки існуючих рішень.
5. Накидати фантастичні, біологічні, економічні, хімічні та інші аналогії.
6. Визначити ідеальне рішення, при якому виконуються головні функції об'єкту за його фізичної відсутності (виходячи з цього, головна тенденція розвитку всіх машин і приладів – тенденція до зникнення, тобто функція об’єкту виконується, а його самого немає).
7. Визначити альтернативні проблеми і системи, які відводять в бік від головного рішення.
8. Спробувати побудувати гідравлічну, механічну, електричну та інші моделі.
9. Спробувати різні види матерії та енергії: газ, рідину, тверде тіло, піну, тепло, магніт, світло, перехідні стани, поверхневі властивості, різні ефекти тощо.
10. Виявити варіанти, залежності, зв’язки.
11. Почути думки зовсім необізнаних людей.
12. Влаштувати безладне групове обговорення з вживанням алкоголю, вислухати всі ідеї без критики.
13. Прогулюватися серед стимулюючих зовнішніх умов (звалищ брухту, технічним виставкам, музеям, відповідним магазинам), продивлятися науково-технічні журнали.
14. Змінити рішення з точки зору часу (швидше – повільніше), розмірів, питомої ваги тощо.
15. В уяві залізти всередину механізму.
16. Знати хто займався аналогічними проблемами і чого досягнув.
17. Спробувати вирішити завдання, не рахуючись з витратами.
18. Спробувати вирішити завдання, знаючи, що ціною цього є життя людини.
19. Спробувати зробити з об’єкту іграшку.

 

Як вже згадувалося, методів активізації винахідницької думки в різних країнах існує безліч, але всі вони, так чи інакше, перегукуються з розглянутими вище методами, є їхніми комбінаціями з додаванням таких інструментів, як фонд евристичних прийомів перетворень об`єкту, фонд фізико-технічних ефектів, гіпотези про деякі закони створення та розвитку техніки тощо.

Фонд евристичних прийомів та фонд фізико-технічних ефектів – систематизовані знання, які базуються на прийомах та ефектах, які вже колись успішно використовувалися для розв’язання винахідницьких задач у різних галузях техніки. Фонди дозволяють суттєво зменшити кількість сприйнятливих варіантів і набагато скорочують строки створення винаходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11  ЗАХИСТ  ПРАВ  ВЛАСНИКІВ  

ОБ'ЄКТІВ   ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ  ВЛАСНОСТІ

 

11.1  Недобросовісна конкуренція

 

Недобросовісною конкуренцією вважається будь–яка дія з боку партнерів, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Захист від недобросовісної  конкуренції вже більше ста років  вважається частиною системи охорони  інтелектуальної власності. Вперше про це було сказано у 1900 році на Брюссельській конференції, коли в текст Паризької конвенції з охорони промислової власності було внесено статтю, що зобов'язувала кожну країну-учасницю забезпечувати громадянам ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Відповідно до Закону України від 1996 року «Про захист від недобросовісної конкуренції» до такої конкуренції віднесені:

1. Неправомірне використання чужих імен, товарних знаків, рекламних матеріалів, що може призвести до змішувань товарів з аналогічними товарами конкурентів.
2. Продаж товарів конкурентів під своїми позначеннями.
3. Відтворення зовнішнього вигляду виробів конкурентів і їх продаж.
4. Негативне порівняння своїх товарів з товарами конкурентів.
5. Поширення неправдивих відомостей про конкурентів з метою їх дискредитації.
6. Купівля-продаж товарів або надання послуг тільки за умов купівлі-продажу інших товарів або надання послуг, не потрібних споживачеві.
7. Спонукання конкурентів до відмови від договірних відносин з іншими партнерами.
8. Спонукання постачальника конкурентом замовника до надання останньому переваг перед замовником.
9. Схиляння партнера до розірвання договору з конкурентом.
10. Підкуп працівника постачальника, що могло б призвести до одержання конкурентом постачальника переваг перед ним.
11. Неправомірні розголошення і використання комерційних  таємниць.

Особи, права яких порушені недобросовісною конкуренцією, протягом 6 місяців з моменту, коли вони про  це довідалися, можуть звернутися в  Антимонопольний комітет України  із заявою на предмет захисту своїх прав.

За результатами  розгляду справи Антимонопольний комітет  може приймати такі рішення:

• про визнання факту недобросовісної конкуренції;
• про припинення недобросовісної конкуренції;
• про спростування поширених неправдивих відомостей;
• про накладання штрафу на порушника;
• про вилучення нечесно маркованого товару;
• про скасування неправомірних угод.

 

11.2  Проблеми піратства  щодо інтелектуальних продуктів 

 

Піратство є  синонімом контрафакції, що означає  порушення прав інтелектуальної  власності, інакше кажучи, крадіжку і недобросовісну конкуренцію.

Держава повинна вести  нещадну боротьбу зі злочинами у  сфері інтелектуальної власності, які отримали назву “піратство”. Цей термін вперше було застосовано у міжнародній конвенції від 1956 року "Про свободу мореплавства". В конвенції він трактувався як будь-які неправомірні акти насильства або грабунку, скоєні у приватних інтересах. У нашому розумінні піратство – це спосіб збагачення одних за рахунок творчості інших.

Більшість художників, музикантів, письменників, винахідників, авторів інших інтелектуальних продуктів власної творчості не скаржаться на відсутність попиту на свої твори. Тому без відому і дозволу власників охоче перехоплюється, копіюється і реалізується все найцінніше: музика, наукові статті, комп’ютерні програми, винаходи, аудіо – та відеокасети, сюжети та ідеї фільмів, телепередач та книг, художні, літературні та інші твори мистецтва. При цьому, на інтелектуальному продукті не зазначаються джерела походження, а про авторські права не знають ні продавці, ні покупці, ані самі автори. 

На товарних ринках діє  давній закон: все, що можна підробити, підробляється.

Переваги, при  цьому, звісно надаються дорогій  продукції. Левова частина контрафактної  продукції є азійського походження. Беззаперечним лідером в цій справі є Китай, який випускає більше 60% підробок. За ним слідують Гонконг та Малайзія. В світі підробляється  36% всіх цигарок, 32% компакт-дисків, 14% дитячих іграшок, понад 4% одягу та взуття. 

За оцінками експертів  у 2004 році контрафактної продукції виготовлено на суму 400 млрд. євро, що складає 5-7 % всього обсягу світової торгівлі. Країни ЄС у 2003 році запобігли ввозу та конфіскували на своїх кордонах підробок приблизно на 1 млрд. євро.

Нещодавно 6 найбільших голлівудських студій, які щорічно від піратської діяльності гублять понад 3,5 млрд. доларів, об’єдналися в корпорацію для захисту від піратів. Ними планується розробка новітніх технологій, які перешкоджатимуть незаконним записам у кінотеатрах, а також копіюванню з дисків та розповсюдженню цих копій в Інтернеті.

Порушення авторських прав набувають глобального характеру  у відносинах між країнами.

Для прикладу, однією з головних проблем, яка ускладнює  відносини між США та Китаєм, є  той факт, що 90 % американських компакт-дисків, що продаються на китайському ринку, є фальшивими і коштують не 200 юаней, а тільки 20. З цієї причини власники цих інтелектуальних продуктів у США щорічно втрачають понад 4 млрд. доларів.

Не уникла проблеми неправомірного використання інтелектуальних продуктів і наша країна. Після розпаду СРСР і ліквідації держмонополії на торгівлю авторськими правами, в Україні розпочався бум недержавних видавництв, майстерень, галерей, агенцій що займаються нелегальним копіюванням високоінтелектомістких продуктів: аудіовізуальних творів, фонограм, винаходів, комп’ютерних програм тощо.  

Вочевидь, що на контрафактну, але недорогу продукцію є завжди сталий попит. Згадаємо, що середньостатистична  радянська людина виховувалась на прикладах  безкоштовного користування інтелектуальними продуктами, які створювались в системі (взяти хоча б охоронний документ на винахід – авторське свідоцтво). Люди, на жаль, ще недостатньо усвідомлюють, що використовувати інтелектуальну продукцію, утім, як і будь-яку іншу, можна тільки з дозволу власника.

Високі ціни на інтелектуальні продукти породили масовий попит  на дешеві  підробки. Український  споживач, щиро дякуючи продавцеві, купує компакт-диск за 1,5-2,0 долари, а  не за 15 – 20, які він коштує в цивілізованих  країнах. Ось і виходить, що всі, окрім авторів, зацікавлені в інтелектуальному піратстві, яке для бідних країн є вигідним.

Катастрофічних масштабів  набуло несанкціоноване використання такого виду інтелектуальної власності, як торгові марки фірм, продукція  яких відповідає найвищим стандартам якості. Тривожна ситуація з порушенням прав власників торгових марок склалася на ринках взуття, одягу, галантереї. Не кожен може купити дорогу фірмову річ, а добре виглядати хочеться кожному. І тому попит породив безліч підпільних підприємств, які, не дуже ховаючись, та орієнтуючись на нашого споживача, розвернули свої виробництва у шалених масштабах. Кросівки, футболки, костюми з відомими торговими марками штампуються і розходяться тонами.

Гуртові ринки, які контролюються криміналітетом і заповнені підробками з бірками найвідоміших італійських фірм, є, для прикладу, навіть у центрі Риму. На цих ринках можна зустріти багато наших співвітчизників, які вночі разом з італійцями шиють одяг, а вдень “затарюють” фірмовими підробками наших же комерсантів. Українські “човники” закуповують величезні партії товару і радують населення України фальшивими Гуччі, Армані, Кінзо. Окуляри від цих виробників “коштують” 10, сорочки – 15, туфлі – 40, пальта – 50 євро. Якщо модну фірмову дамську сумку вам пропонують “всього” за 50 євро, знайте – це підробка. Дорогі вітчизняні бутіки мають сертифікати на кожну партію, законно придбаних товарів. Змішуючи фальшивки з оригіналами, власники таких магазинів також отримують непогані додаткові прибутки.