інтелектуальна власність

На відміну від товарних знаків, фірмові найменування характеризують не якусь певну продукцію, а фірму загалом, слугують для розпізнавання її серед інших.

Охорона фірмових найменувань  потрібна, в першу чергу, споживачеві товару, адже вона дозволяє за цією відомою назвою відрізнити оригінальну продукцію відомої фірми з високою діловою репутацією від низькопробної підробки. В багатьох країнах світу існує охорона фірмових найменувань. В Україні такої охорони ще немає, але відповідний закон уже розробляється.

Іншим різновидом знаків для товарів та послуг є  географічні зазначення, які поділяються на два види: географічні зазначення та найменування місць походжень товарів.

Географічне зазначення місця походження – це географічна назва країни, регіону або конкретного місця, де вироблений продукт, специфічні властивості якого зумовлені природними або людськими чинниками цієї місцевості.

Для прикладу, зазначення на костюмі “Made in USA” говорить, що костюм імпортований зі Сполучених Штатів Америки.

Найменування  місця походження дає уяву про  конкретне місце, з якої походить товар, і яке забезпечує останній властивостями, характерними тільки для  цього місця.

Зазначення  на пляшці “Токайське” слугує для  виділення вин цього сорту, що мають специфічні властивості, серед інших вин, із забезпеченням жорсткої залежності властивостей вина саме від місця його географічного походження – міста Токай в Угорщині.

Зазначення  місця походження мінеральної води – “Вода  моршинська” – сповіщає споживача про те, що вода розлита у курортному Моршині на Прикарпатті, і він може справедливо сподіватися на її унікальні лікувальні можливості.

Географічні зазначення існують для того, щоб покупець міг визначити ким і де вироблений товар та зробити свідомий вибір.

Використовувати географічні зазначення можуть тільки ті виробники, чиї підприємства розташовані  в даній місцевості, при цьому  лише стосовно продуктів, які виготовляються саме тут.

Нещодавно у  Бельгії за рішенням Комітету французьких виноробів, знищено чергову партію шампанських вин з Вірменії. Це аж ніяк не є ворожими діями проти вірменів. Вина не були неякісними або підробленими. Цим кроком ЄС демонструє серйозність свого ставлення до питань правомірності випуску товарів і нагадує, що ще у 1985 році було прийнято рішення про неможливість незаконного використання географічних зазначень.

З 2003 року ЄС відновив ексклюзивні права власників  географічних зазначень для маркування своїх товарів. До списку потрапили  і такі зазначення, як шампанське, коньяк та портвейн. Згідно закону про географічні позначення, тільки вина, вироблені у провінції Шампань, можуть називатися шампанськими, ця просто і зрозуміло. В той же час, використання подібної назви є неприпустимим для ігристих вин з інших місць походження, так як вводить споживачів в оману щодо місця виготовлення товару. Тому, щоб нагадати порушникам про неправомірні застосування ними чужих географічних зазначень, за три останні роки у країнах Європи знищено 8 партій шампанських вин з США, Росії, Італії, Ефіопії та Аргентини.

Виявляється, що сотні мільйонів пляшок шампанського, коньяків, портвейнів, які виготовляються і продаються у різних країнах  світу, є незаконними з точки  зору законодавства з інтелектуальної  власності, вони порушують права власників географічних походжень.

Ще один приклад  того, коли охорона обличчя товару, тобто знаків для товарів та послуг, має для фірми важливе значення. Англо-американська компанія “Смирновская водка” подала судовий позов на Б. Смирнова (нащадка відомого Смирнова), який організував підприємство “Смирнов и потомки в Москве”, вимагаючи закриття виробництва і відшкодування збитків. Однак Б. Смирнов довів, що товарний знак, яким захищалася продукція старовинної фірми і який належить російській історії, був свого часу просто викрадений англійцями.

Заявка на товарний знак оформляється у відповідності з  “Законом про охорону прав на охорону  знаків для товарів та послуг”  і відправляється, після сплати відповідного збору, в Укрпатент на науково-технічну експертизу. За результатами експертизи заявка на знак або відхиляється, або приймається рішення про видачу свідоцтва на товарний знак.

Власник зареєстрованого  товарного знаку, зобов’язаний маркувати  цим знаком свої товари та послуги. Буква “R” в колі означає, що знак зареєстровано, букви “ТМ” – що реєструється.

Існують певні обмеження на реєстрацію товарних знаків. Їх досить багато і підхід експертизи до них є індивідуальним, в зв’язку з чим зупинимось детальніше на найбільш характерних випадках. 

Не підлягають правовій охороні:

1 Знаки, які внаслідок  довготривалого використання різними  виробниками одного й того  ж товару (целофан, нейлон, новокаїн), втратили свою розрізнювальну  здатність і, давши назву виду  товару, перетворилися у вільні найменування.

2 Знаки, які не виконують своєї основної функції – не мають розрізнювальної здатності. Вони складаються з простих геометричних фігур або окремих букв та їх сполучень, що не мають словесного характеру.

3 Загальноприйняті позначення, що також не мають розрізнювальної здатності  ( “свинина”, “НДІ”, “лаки та фарби” тощо). 

4 Позначення, які увійшли  у загальне вживання як позначення  товарів певного виду, загальноприйняті символи (стріли – символи прогресу, руху, інформації; вишки, нафтові качалки – нафтогазової промисловості) і терміни (лічильник, молібден, карбюратор). 

5 Знаки, що за своїм  змістом суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. Це зображення порнографічного характеру, антидержавні та расистські лозунги, нецензурні слова.

6 Державні герби, прапори і емблеми, офіційні назви держав, міжнародних організацій, печатки, нагороди тощо.  

Всесвітньо відомі торгові  марки (знаки), які містять логотипи та інші візуальні елементи (шрифти, кольори, терміни, символи, елементи дизайну або їх комбінації), що асоціюються у споживачів з загальновідомими фірмами, продуктами чи послугами, називаються брендами.

Бренд – це набір сприйнять в уяві споживача, все, що приходить у голову, коли бачиш логотип або чуєш назву.

Рейтинг бренду компанії враховує різні аспекти її діяльності, аналіз того, яка частина продукції виробляється і реалізується тільки за рахунок бренду, силу бренду, що визначається лідерством на ринку, стабільністю і здатністю бренду перетинати географічні та культурні кордони, політику носія бренду за межами звичних ринків, особливо в Індії та Китаї.

Американські бренди лідирують серед товарів повсякденного  використання, комп’ютерної техніки  і фінансових послуг, європейські  і азійські – у виробництві  автомобілів.

Серед 100 найдорожчих брендів світу, вартість яких перевищує 1 млрд. доларів, домінують американські (всього – 62, у першій десятці – 8), зростають європейські і азійські (Samsung за рік збільшив вартість бренду на 31%, L’Oreal – на 10%, Toyota – на 7%). На жаль українські та російські бренди в цьому списку поки що відсутні.

Серед світових брендів лідирує компанія Соса-Со1а – її вартість оцінюється в 70, Місгоsoft – 64, IВМ – 51, General Еlесtгіс – 41, Marlboro – 33 млрд. доларів. 

Зростає популярність брендів виробників мобільних телефонів Nokia та Motorola. Серед компаній, що відійшли назад, багато нещодавніх лідерів: Kodak за рік втратив 19% вартості, Ford – 16 %, Ericsson – 12%, а General Motors and Craysler взагалі не потрапив до рейтингу.

На вартість брендів впливають і фактори  неекономічного характеру. Антипропаганда куріння нанесла значні збитки тютюновим компаніям – у рейтингу залишилася тільки Marlboro, втративши за рік 8% вартості.

Цивілізовані споживачі, як правило, намагаються уникати  товару з країн, відомих своїми підробками, віддаючи перевагу аналогічним товарам  з країн із жорсткими законами про охорону інтелектуальної власності.  

Щорічно в Україні  реєструється до 10 тис. знаків для позначення товарів та послуг, більшість з  яких належить закордонним фірмам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7 НЕТРАДИЦІЙНІ  ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 

До нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності віднесені такі незвичні і неподібні між собою об’єкти, як наукові відкриття, секрети виробництва, ноу-хау, топографії мікросхем, сорти рослин, породи тварин, раціоналізаторські пропозиції, інжинірингові послуги тощо.

7.1  Наукові відкриття

 

Кому невідомі явища  електромагнітної індукції, гравітації, закони гідравліки, механіки, оптики і  безліч інших явищ, закономірностей  і властивостей оточуючого світу? Все  це – наукові відкриття, які були виявлені на різних стадіях розвитку людства.

Враховуючи величезне  значення наукових відкриттів для розвитку науки і техніки, наприкінці 19 століття на Лондонському конгресі Міжнародної  літературної і художньої асоціації  було піднято питання  про доцільність  їх спеціальної охорони. Але тільки у 1978 році ВОІВ прийняла Женевський договір про міжнародну реєстрацію відкриттів.

Пройшли роки, Договір  так і не набрав чинності, міжнародна охорона відкриттів не відбулася і вони традиційно не охороняються у більшості розвинутих країн, незважаючи на те, що досвід такої охорони існував у соціалістичних країнах (СРСР, ЧССР, НРБ, МНР, на Кубі).

В СРСР відкриття також  були об’єктом правової охорони. Перше  радянське відкриття було зареєстровано 26 червня 1957 року з пріоритетом від 1947 року. Всього в Радянському Союзі було зареєстровано близько 400 відкриттів при загальній кількості поданих заявок на відкриття понад 12 тисяч. Вочевидь, експертиза була доволі суворою, а внесок авторів в науку вважався унікальним. Як правило, відкриття робилися не поодинокими науковцями, а цілими науковими лабораторіями і інститутами під керівництвом відомих і заслужених світил.

Автори відкриттів в  СРСР отримували диплом та авторську  винагороду до 5 тисяч рублів, а також  інші майнові пільги.

Наведемо  приклади двох відомих радянських відкриттів.

 “Ефект  Кірліана”, досліджений вченим  з Краснодару, полягає в тому, що будь-яка жива тканина під  впливом високочастотного поля  випромінює індивідуальне сяйво,  інтенсивність і забарвлення  якого залежить від стану організму, завдяки чому можна визначити хвороби та психічний стан людини.

Інше відкриття, зроблене в АН Узбекистану полягає  у встановленні явища зміни хімічного  складу підземних вод перед землетрусами, а саме, зростання в них концентрацій гелію, аргону та урану.

Безумовно, обидва відкриття мали величезні практичні  застосування, на їх базі було створено безліч винаходів, які використовуються і донині.

З розпадом соціалістичного  табору охорона відкриттів у світі  припинила своє існування. Але пізніше, уже на початку 21 століття в деяких пострадянських державах, в тому числі і в Україні, правова охорона відкриттів була відновлена.

З огляду на минулий досвід СРСР з охорони відкриттів, познайомимося  з цим унікальним об’єктом інтелектуальної  власності.

Якщо винахід  – це інтелектуальний продукт, який є результатом розумової діяльності і якого не існувало до моменту його створення, то відкриття – це явище, яке існувало завжди, але до моменту виявлення було невідомим. На відміну від винаходу, у випадку з відкриттям, досліднику не потрібно нічого придумувати, а треба лише знайти, “відкрити”, дослідити і оприлюднити те, що об’єктивно існувало завжди, але уникало наукового усвідомлення. 

Відкриття створюються  в десятки тисяч разів рідше, ніж винаходи. Визначити і дослідити  їх непросто, але набагато складніше отримати на них визнання – адже це завжди руйнація класичних, давно існуючих теорій, втручання у фундаментальні наукові напрямки, а отже, підрив авторитетів всесвітньо відомих науковців. З причин того, що в науковому середовищі, як ні в якому іншому, дуже гостро стоїть проблема морального неблагополуччя, часто-густо сміливі відкриття помирають, тільки-но народившись.

Отже, наукове відкриття – це встановлення раніше невідомих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень пізнання.

З визначення відкриття  випливають його критерії охороноздатності, які передбачають, що воно повинно:

• бути науковим положенням, обґрунтованим теоретично і підтвердженим експериментально (між датами пріоритету і реєстрації проходить іноді не одне десятиріччя);
• містити закономірність, властивість або явище матеріального світу;
• бути новим, тобто раніше невідомим у світі;
• вносити корінні зміни в рівень пізнання.

Відповідність заявленого об’єкту критеріям охороноздатності встановлює наукова експертиза.

Пріоритет відкриття  визначається за датою першого формулювання положення, заявленого в якості відкриття. Слід відзначити відмінність порядку  встановлення пріоритету відкриття  порівняно з  пріоритетом винаходу. Якщо сутність винаходу краще не оголошувати до дати подачі заявки, то сутність відкриття, навпаки, необхідно оприлюднити якомога раніше. При цьому, необхідно зафіксувати факт і дату оприлюднення, а також склад авторів.

На відкриття  географічні, археологічні, відкриття покладів корисних копалин правова охорона не розповсюджується.

Існує певне протиріччя щодо правового захисту відкриттів. Оскільки це продукт діяльності людського  інтелекту, він потребує, з одного боку, належного правового захисту, скажімо, нарівні з винаходом. З іншого боку, маючи охоронний документ, подібний патенту на винахід, правоволоділець здобуде й монопольне право на використання відкриття. Але патентний захист неминуче виключить можливість користування цим продуктом інших людей. В зв’язку з цим відкриттю не надано статусу об’єкту виключних прав, ніхто не може установити монополію на використання відкриттів. Вони належать усьому світові.