Механізм управління експортними операціями підприємства

Суть зовнішньоторговельних  операцій полягає в міжнародному обміні продукцією в матеріально-речовій  формі. До зовнішньоторгових операцій належать експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі. У світовій практиці використовуються також спеціальні форми зовнішньої торгівлі товарами у матеріально-речовій формі: торги, аукціони, біржі [24, с.95].Важливою складовою механізму управління ЗТО підприємства є правила, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління в процесі прийняття рішень. Принципи ЗТО ґрунтуються на принципах зовнішньоекономічної діяльності.

Науковість  ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього  принципу на практиці управління зовнішньоторговельними операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін.

Системність ЗЕД  означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д.

Принцип взаємо вигідності ЗЕД. Дотримання цього принципу потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат [23, с.42].

У міжнародній  комерційній практиці використовують два основних методи здійснення експортно-імпортних  операцій:

1. Прямий метод  (direct), або прямі продажі;

2. Непрямий, або  посередницький (agency).

Здійснення зовнішньоторгової  операції вимагає застосування певної правової форми і використання конкретних методів її здійснення. Правовою формою, що опосередковує зовнішньоторгові операції, і являється зовнішньоторгова угода. Обов'язкова умова угоди - підписання її з іноземним партнером, тобто контрагентом.

Таким чином, під зовнішньоторговою  угодою розуміється договір між  двома чи кількома сторонами, що знаходяться  в різних країнах, про доставку товарів  або наданню послуг [26, с.66].

У практиці світової торгівлі спостерігається  велика різноманітність зовнішньоторгових  угод. Це пов'язано:

• з предметом угоди;
• з особливостями предмету угоди;
• з організаційними формами торгівлі на світовому ринку;
• із залежністю від каналу збуту і характеру взаємовідносин між контрагентами. В даному випадку угоди можуть підписуватись напряму між експортером й імпортером чи через посередників.

Вся різноманітність угод в міжнародній  торгівлі в залежності від їх предмету розподіляється на такі види:

- купівлі-продажу товарів;

- купівлі-продажу послуг;

- купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної  власності.

Зовнішньоторгові угоди оформляються у вигляді:

- документа, підписаного обома  сторонами (звичайного договору);

- твердої оферти продавця, акцептованої покупцем;

- замовлення, зробленого покупцем  продавцю і підтвердженим останнім.

Найбільш поширеним методом  оформлення угоди є договір.

Реалізація типової  зовнішньоторгової угоди проходить  ряд етапів. В свою чергу, етапи  складаються з послідовних стадій її підготовки. Кожна із стадій має конкретне цільове призначення і оформляється відповідними супроводжуючими документами. Всі разом вони являють собою єдиний технологічний процес створення і реалізації продукції, враховуючи початкові фази.

Перший етап, встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером включає:

• вимога покупця відомостей про товар чи виклик на торги продавця;
• отримання відповіді; відповідь покупця на розміщення замовлення;
• перевірка продавцем платоспроможності покупця і підтвердження її.

Оферта являється одним  із таких документів. Під офертою  розуміється письмова пропозиція продавця покупцю про продаж товарів на визначених ним умовах.

Тверда оферта - це письмова пропозиція на продаж відповідної партії товарів одному можливому покупцю з вказівкою терміну відповіді, на протязі якого він являється пов'язаним зі своєю пропозицією і не може зробити пропозицію іншим покупцям [20, с.125].

Вільна оферта зазвичай робиться одночасно на одну і ту ж партію товарів багатьом покупцям і не містить терміну для відповіді. І тому не пов'язує оферента своєю пропозицією.

Визначення контрактної  ціни товару здійснюється на основі документів. А в договорі обов'язково робиться посилання на документи, які використовуються з цією метою. При цьому консульський рахунок надається разом з експортованим товаром, якщо це вимагається в країні-імпортері.

Консульський рахунок - це доручення, в якому підтверджується  походження товару. Він виписується  в країні експортера консулом країни імпортера після виплати консульського збору [20, с.45].

Відносно визначення конкретної ціни експортного товару в угоді передбачається, що імпортер повинен знати всі складові елементи товару чи базову ціну з урахуванням  вартості упаковки, транспортування, витрат на страхування, мито. Ці витрати являються типовими і обумовлюються торговими звичаями міжнародної комерційної практики.

Відповідно до умов доставки здійснюються на основі системи Інкотермс - зібрання правил тлумачення міжнародних  комерційних термінів. По суті Інкотермс  являється методикою систематизації й оформлення 13 термінів торгових звичаїв, які в даний час класифікуються за чотирма категоріями. В основі кожної із категорій закладена різниця в об'ємі зобов'язань контрагентів з доставки товарів.

Заходи з  реалізації зовнішньоторгових операцій у зовнішньому середовищі здійснюються підприємством у декілька послідовних етапів та стадій, на яких вирішуються певні завдання, та виконуються відповідні формальності, пов’язані з оформленням, пересиланням та обробленням документації, необхідної для забезпечення успішного виконання угоди [5, с.78].

Першим етапом здійснення зовнішньоторговельних  операцій є підготовка зовнішньоторгових  операцій.

Перша стадія першого  етапу здійснення зовнішньоторговельних  операцій – маркетингове дослідження  – передбачає вивчення комплексу характеристик та даних, які визначають властивості світового ринку або ринків окремих географічних регіонів чи певних країн.

Друга стадія підготовчого етапу здійснення зовнішньоторговельних  операцій передбачає вибір потенційних іноземних контрагентів та способу встановлення контактів з ними з урахуванням чисельних факторів, які були виявлені на попередній стадії маркетингового дослідження зовнішнього ринку.

Після того як контрагенти  вибрали який-небудь спосіб укладання  зовнішньоторгового контракту і здійснили усі передбачені цим способом кроки, вони переходять до третьої стадії першого етапу - аналіз та обробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін.

Четверта стадія першого етапу передбачає вибір базисної умови поставки, яка належить до групи обов’язкових умов.

П’ята стадія першого  етапу – проробка валютно-фінансових умов контракту – передбачає  вибір оптимальних платіжних  умов – однієї із двох головних умов майбутнього зовнішньоторгового контракту, які належать до групи обов’язкових умов.

Шоста стадія першого  етапу включає техніко-економічне обґрунтування доцільності операцій, оцінку ефекту та ефективності від  її здійснення. При цьому повинні  бути враховані як інтереси учасників, так і держави, які часто потребують прийняття компромісних рішень.

Сьома стадія першого  етапу включає підготовку проекту  зовнішньоторговельного контракту  з використанням або без використання типових контрактів, проформ та торгових звичаїв.

Якщо під  час проробки пропозицій контрагенти прийдуть до взаємоприйнятних умов, контракт може бути підготовлений однією із сторін, підписаний та висланий іншій для підписання та повернення; якщо – не прийдуть, то кожна із сторін готує свій проект зовнішньоторговельного контракту, а потім під час переговорів контрагенти готують спільний контракт [25, с.166].

Другим етапом здійснення зовнішньоторговельних  операцій є організаційним етапом та включає вибір конкретного контрагента, підготовку та реалізацію переговорів, безпосередньо укладання контракту.

Третій етап здійснення зовнішньоторгових операцій – це виконання сторонами взятих на себе зобов’язань: з боку експортера – передача покупцю товару, який є об’єктом контракту, з боку імпортера  – оплата встановленої ціни. Виконавчий етап включає в себе такі стадії: виконання обов’язків контрагентами, підготовка товару до відвантаження, оформлення відповідної документації та урегулювання суперечок в разі їх виникнення.

В галузі зовнішньоторговельної  діяльності, що охоплюють міжнародний обмін товарами зовнішньоторговельна політика встановлює і регулює відносини з іноземними державами. Ці відносини будуються на основі дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права й зобов'язань, що витікають із міжнародних договорів [7, с.164].

Експортна зовнішньоторговельна політика спрямована на реалізацію конкурентоспроможних товарів на світовому ринку і  стимулювання їх виробництва. Для стимулювання експортноспроможних виробництв використовуються державні закони, бюджетне фінансування, кредити, фінансування НДДКР тощо.

У цілому методи регулювання ЗТО зокрема можна розділити на:

• тарифні – напрямлені на використання митного тарифу;
• нетарифні – квоти, ліцензії, субсидії, демпінг і т.д.

Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, в свою чергу, поділяються на наступні категорії:

1) пряме обмеження експорту 

- ліцензування – виданий державою  дозвіл на імпорт/експорт товару  протягом якогось часу, що видаються  компетентними органами Вирізняють  генеральну  ліцензію – дозвіл безперешкодного імпорту/експорту товару на певний час.

- квотування  – обмеження експорту/імпорту  у фізичному або вартісному  виразі на певний термін часу.

- мінімальні імпортні ціни –  дотримання експортером рівня  цін, встановлених країною-імпортером.

- валютні обмеження – регламентація  операцій резидентів та нерезидентів  з валютою.

- компенсаційна  мито – стягується у разі  встановлення того факту, що  експортер при виробництві товару користувався державними субсидіями, що дозволило йому занизити ціну на товар.

- антидемпінгове  мито - тимчасовий збір в розмірі різниці між цінами продажу товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, що вводиться імпортуючою країною з метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі демпінгу.

- адміністративні  формальності або національні  правила здійснення експортно-імпортних  операцій. Адміністративними інструментами  являються: ембарго, ліцензування, квотування, специфічні потреби  до товару, упаковки, добровільне  обмеження експорту, бюрократичне ускладнення митних процедур;

- технічні бар’єри  – система перевірки відповідності  експортної продукції міжнародним,  національним, галузевим стандартам.

2)інструменти стимулювання експорту: державне кредитування експорту, змішане кредитування експорту, надання коштів по каналах допомоги, державне страхування експортних кредитів, пряме субсидування експорту, надання податкових пільг, дозволи на створення різних фондів розвитку експорту, які не оподатковуються, прискорена амортизація, організаційно-інформаційне сприяння експортерам.

Основним елементом  митного регулювання експорту є  митний тариф.

Митний тариф – інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком. [23, с.258].

Отже, зовнішньоторговельні операції – це операції направлені на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності між резидентами двох країн. Експортно-імпортні операції складають 80 відсотків всіх зовнішньоекономічних операцій, мають важливе значення у світовій торгівлі та потребують ретельного аналізу за процесами здійснення цих операцій на підприємстві.

До зовнішньоторгових операцій належать експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі. Основними принципами управління ЗТО є: науковість, системність, взаємовигідність. Вирізняють два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий та через посередників.

Механізм управління ЗТО підприємства включає в себе: цілі управління, принципи, на яких базується управління, функції управління, конкретну структуру управління підприємства, методи управління, процес управління, систему стимулювання, інструменти регулювання та управління ЗТО підприємства.