Маркетингові засоби інтенсифікації ЗЕД підприємства

6) розробка міроприємств  маркетингового комплексу, тобто  політики: товарної, збуту, цінової,  стимулюючої  чи комунікаційної і т.д.

7) організація міжнародного  маркетингу підприємства;

8) контроль за досягненням  завдань міжнародного маркетингу  і, при необхідності, корекція  стратегії міжнародного маркетингу [9.C.621].

Перш ніж вирішити вийти  на світовий ринок, підприємству необхідно  багато чого дізнатись, досконало розібратися  в особливостях внутрішнього й зовнішнього  середовища.

Вирішальною обставиною для  успіху продукції на ринку є суб'єктивне  сприйняття споживачами об'єктивних переваг продукції. Звернути увагу  потенційного покупця на товар, проінформувати його про переваги виробу і заохотити  його до покупки - завдання, яке вирішує  реклама. Витрати на рекламу щорічно  збільшуються. Реклама перетворюється в панівний інструмент впливу на збільшення попиту, особливо на ринках, де цінової  конкуренції вже немає. Для того, щоб цілеспрямовано використовувати  рекламу як інструмент комунікації  між підприємством і потенційним  покупцем, необхідно визначити групи  споживачів, на яких буде спрямована реклама. Зміст реклами, її оформлення повинні  мати таку форму, щоб покупець зрозумів, що він зможе задовольнити свої індивідуальні  потреби саме цією продукцією. Основними рекламними засобами є: теле і радіореклама; рекламні заходи (виставки, ярмарки); оголошення в газетах і часописах; проспекти; рекламні плакати; світлова реклама. Рекламні засоби можуть досягти цільової групи споживачів тільки за допомогою носія реклами. Вибір рекламного продукту і носія можна зробити шляхом аналізу засобів інформації з урахуванням рекламного бюджету [2.C.162].

Підприємства використовують також додаткові інструменти  комунікації:

- зв'язки з громадськістю,  що спрямовуються на поліпшення  іміджу підприємства не тільки  серед споживачів, але й серед  оточення (постачальників, влади, засобів  масової інформації), - для цього  проводяться прес-конференції, відвідування підприємства і т.д.;

- спонсорство, тобто діяльність  підприємства, яка покращує його  імідж завдяки заохоченню певних  осіб або організацій культурної, спортивної чи соціальної сфери [2.C.169].

Політика роботи з виробом  містить у собі заходи й інструменти, спрямовані на розробку нового виробу або модифікацію існуючого з  метою задоволення вимог ринку. Для кожного виробу характерним  є визначений життєвий цикл, що складається  із стадій (в дужках вказуються основні  характеристики):

- розробка виробу;

- вихід на ринок (необхідність  значних інвестицій);

- повільне зростання обсягу  продажу (відсутність або незначні  прибутки);

- зростання (збільшення  обсягу продажу у зв'язку із  високим ступенем популярності  продукції; зростання доходів  за рахунок зниження витрат  на одиницю продукції);

- зрілість (уповільнення  зростання збуту, прибутки максимальні);

- насичення ринку (стабілізація  або скорочення попиту в зв'язку  з вичерпаним потенціалом ринку;  зміна первинного попиту на  попит, пов'язаний із заміщенням  товару; перехід частини споживачів  до більш сучасних продуктів  конкурентів; інвестиція одержуваного  прибутку в розробку нових  виробів);

- спад (посилення падіння  обсягу продажу, витіснення продукції  з ринку) [7.C.122].

Основою планування виходу підприємства на зовнішні ринки являється  вибір оптимального способу проникнення  його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основних способи виходу підприємства на зовнішні ринки:

1. Створення власної ланки  збуту на цільових іноземних  ринках. Такий спосіб поряд з  функцією збуту дозволяє добре  вивчити особливості конкретних  ринків, умови роботи на них.  Однак він вимагає великих  затрат і може бути вигідним  в тому випадку, якщо підприємство  має значні об'єми реалізації  продукції, що дозволяють окупити  витрати на створення власної  ланки збуту.

2. Використання ланки  збуту за кордоном. Цей спосіб  дає можливість використання  незалежних торгових посередників. Він особливо потрібен при  виході підприємства на нові  ринки, коли власна ланка збуту  ще не створена чи її створення  неефективне. Робота торгових  співробітників вимагає опрацювання  ряду важливих питань, таких як  передача повноважень по експорту  товару, винагорода, відповідальність  за реалізацію та ін. Всі ці  питання виясняються в контрактах  про торгово-посередницькі операції.

3. Спосіб виходу на  іноземні ринки шляхом створення  власного виробництва товарів  за кордоном (СП, дочірніх філіалів  та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, коли даний ринок для підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці може дати відчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита, нетарифних обмежень, використання кваліфікованої, але більш дешевої робочої сили, приближення виробництва до джерел сировини і т.п.

Організувавши вихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищити ефективність ЗЕД.

Однак при цьому необхідно  добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчі  акти [1.C.52].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Проблеми управління  маркетинговими засобами інтенсифікації  зовнішньоекономічної діяльності  підприємств АПК 

Результати роботи сільськогосподарських підприємств залежать від якості та конкурентоздатності продукції, можливості пристосування до вимог конкретних ринків. Останнім часом українські сільськогосподарські підприємства характеризуються  низьким рівнем виробництва та  недостатнім фінансуванням науково-дослідних робіт, що спричиняє зниження якісних показників. В період адаптації агропромислового комплексу України до вимог ЄС питання підвищення якості продукції є особливо актуальним.

Економічні перетворення, що відбуваються в аграрному секторі  національної економіки, спрямовані на розв’язання складних завдань його ринкової адаптації та підвищення конкурентоспроможності. Це повною мірою стосується сфери  переробки сільськогосподарської  продукції, яка протягом останніх років  функціонує більш ефективно порівняно  з іншими сферами агропромислового виробництва. Це пов’язано із зростанням внутрішнього попиту на продукцію харчової промисловості, а також з новими можливостями для експорту вітчизняних  продуктів харчування. В результаті збільшується кількість підприємств, що займаються переробкою сільськогосподарської  продукції, що спричинило посилення  конкуренції в галузі як серед  великих підприємств, так і у  сфері середнього та малого бізнесу [5.C.421].

Нині діють чинники, які  обмежують можливості розвитку маркетингу в Україні і визначають його якісні відмінності від класичної моделі. Несприятливі для українських аграрних підприємств чинники зовнішнього  середовища багато в чому пов’язані  з нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, “перехідним” станом економіки, суперечливим характером українських  реформ та недосконалістю законодавства.

 Застосування агромаркетингу  в державному регулюванні АПК  повинно бути комплексним та  вестись в таких напрямах:

- як окремого інструмента  державного регулювання, спрямованого  на інформаційне забезпечення  аграрних підприємств; 

-- як одного з інструментів формування засобів державного регулювання аграрного сектору [1.C.51].

Таким чином, маркетингова діяльність аграрних підприємств повинна забезпечувати  набуття конкурентних переваг в  умовах нестабільності зовнішнього  середовища. Конкурентні переваги підприємству забезпечує посилення соціально-економічної  спрямованості маркетингової діяльності, яке передбачає його розгляд не тільки як “фабрики виробництва сировини”, а і як соціальної системи, здатної  взяти відповідальність за свою діяльність перед партнерами, громадськістю, врахувати  їх інтереси.

Основним напрямком в  процесі формування системи державного управління маркетинговою діяльністю є розвиток системи центральних  та місцевих органів державної влади  і органів місцевого самоврядування, які виконують маркетингові функції. Було б доцільним створити в структурі  органів державного управління і  місцевого самоврядування організаційний механізм здійснення маркетингової  діяльності — службу маркетингу [10.C.156].

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВИХ ЗАСОБІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІПОСП «ВІКТОРІЯ» ГАЙВОРОНСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Виробничо-ресурсний потенціал  та організаційно-економічна характеристика підприємства

ПОСП «Вікторія» є приватно-орендним сільськогосподарським підприємством, що створене в процесі реорганізації  сільськогосподарського виробничого  кооперативу «АРАКС», зареєстрованого  рішенням виконавчого комітету Гайворонської  районної Ради від 31 березня 2002 року № 287.  
Підприємством є правонаступником сільськогосподарського виробничого кооперативу «АРАКС» смт. Завалля з дня вилучення останнього з державного реєстру. Приватно-орендне підприємство «Вікторія» приймає на себе виконання і повну відповідальність за зобов’язаннями сільськогосподарського виробничого кооперативу «АРАКС» смт. Завалля, приймає всі його права за укладеними ним угодами з юридичними та фізичними особами до закінчення строку дії цих угод, а також приймає всі його права, в тому числі права користування землею сільськогосподарського виробничого кооперативу «АРАКС» смт. Завалля.Засновником і власником підприємства є голова підприємства, громадянин України – Бендяк Валерій Нікандрович. Місцезнаходженням приватно-орендного підприємства «Вікторія» є смт. ЗавалляГайворонського району Кіровоградської області. Підприємство створено і діє відповідно до положень Конституції України, Законів України «Про підприємництво», «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про сільськогосподарські (фермерські) підприємства», іншого чинного законодавства України.  
Головною метою діяльності приватно-орендного підприємства «Вікторія» є отримання прибутку засновником шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності.

Предметом діяльності приватно-орендного  підприємства «Вікторія» є:  
·       сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини;  
·        переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної за кордоном;  
·        інші видів діяльності, які не заборонені чинним законодавством України.

Господарство розташоване  в зоні Полісся, клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря 6-8°С, кількість опадів 660-690 мм. Тривалість зберігання снігового покриву 100-110 днів, що є задовільним для вирощування  озимих культур, оскільки відсутність  снігового покриву призводить до загибелі озимих на значних територіях. Безморозний період триває 160-170 днів, останні морози спостерігаються  у кінці квітня, що не створює  загрози вимирання ярих культур.                                                    Такий безморозний період дозволяє вирощувати культури довгих періодів вегетації. Поля розміщені на грунтах де вміст гумусу складає від 2,5% до 3,5%. Рельєф території полів являє собою хвилясту рівнину із значною кількістю блюдце подібних западин і має нахил 0-1° на південь. Для кращого використання земельних угідь в господарстві передбачається меліорація земель. В господарстві організовано одну польову сівозміну . Кількість полів у сівозмінах встановлюється в залежності від структури посівних площ, раціонального розміщення посівів у сівозмінному масиві. Також враховують грунти, шляхову мережу, рівно великість полів, та інші межі контурів угідь. А в центрі польової сівозміни знаходиться тракторний стан, на якому розміщується сільськогосподарська техніка. Він розташований на підвищеному місці.

ПОСП «Вікторія» власної  землі поки не має. Підприємство орендує  її у власників земельних часток - колишніх членів колгоспу (частина  їх працює на підприємстві і сьогодні). Договору оренди, укладені підприємством  з власниками земельних часток, довгострокові і не настільки обтяжливі для підприємства. Воно повинно без оплати передавати орендодавцям до 10% зібраного зерна, 5% олієнасіння та 5% цукру, отриманого з цукрового заводу.

Тож розглянемо землекористування підприємства в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 

Склад і структура сільськогосподарських  угідь ПОСП «Вікторія»

Аналізуючи дані таблиці  2.1 ми бачимо, що загальна земельна площа господарства на протязі останніх років майже не змінилася. Рослинництво і тваринництво основні галузі на сільськогосподарському підприємстві, від розвитку яких залежить фінансово господарська діяльність.

Для повної характеристики підприємства необхідно провести аналіз складу і структури трудових ресурсів. Для цього було використано класифікацію працівників  підприємства по галузях  рослинництва і тваринництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.2

Аналіз складу, структура  і динаміка трудових ресурсів ПОСП «Вікторія»

Склад, структура і динаміка трудових ресурсів
Категорії працівників	Базисний період		Звітний період		Відхилення (+, -) звіт. періоду  від рівня баз. періоду
	Чисельність прац-ків чол.	Структура %	Чисельність прац-ків чол.	Структура %	Чисельність прац-ків чол.	Структура %
Зайняті в с.-г. виробництві	192	100	160	100	-32	х
У т. ч. працівники: рослинництва	109	56,8	101	63,1	-8	6,3
тваринництва	83	43,2	59	36,9	-24	-6,3