Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2013 в 20:19, курсовая работа
Кадровий менеджмент визнається однією з найбільш важливих сфер життя організації будь-якого рівня ієрархії, здатного багаторазово підвищити її ефективність, а саме поняття «управління трудовими ресурсами» розглядається в досить широкому діапазоні: від економіко-статистичного до філософсько-психологічного.
Система кадрового менеджменту забезпечує безупинне удосконалювання методів роботи з кадрами і використання досягнень вітчизняної й закордонної науки і найкращого виробничого досвіду.
Вступ 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТА НА ПІДПРИЄМСТВІ. 9
1.1. Організаційно-правові основи управління трудовими ресурсами в умовах ринкової економіки 9
1.2. Система управління кадрами 16
1.3. Адаптація персоналу 17
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 21
2.1. Особливості мотивації персоналу 21
2.2. Оцінка персоналу 31
2.3. Професійне навчання та підвищення кваліфікації 33
2.4. Планування кар'єри. Переміщення та звільнення працівників 35
РОЗДІЛ 3. КАДРОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 41
3.1. Характеристика ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 41
3.2. Організаційна структура управління ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 46
3.3. Характеристика трудових ресурсів ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 37
3.4. Склад і структура кадрів ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 39
РОЗДІЛ4. АНАЛІЗ ЧИСЕЛЬНОСТІ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ КАДРІВ ФІРМИ «КАРАМБОЛЬ» 45
4.1 Техніко-економічна характеристика ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 45
4.2 Аналіз складу і структури персоналу ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 47
4.3 Система підготовки і перепідготовки кадрів ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 50
4.4 Стратегія розвитку виробничого процесу ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 57
4.6 Концепція розвитку трудових ресурсів ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 62
РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ 69
5.1 Характеристика приміщення 69
5.2. Аналіз стану охорони праці 71
5.3 Рекомендації з поліпшення умов праці 80
Висновки 82
Література 85
Зміст
Вступ 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТА НА ПІДПРИЄМСТВІ. 9
1.1. Організаційно-правові основи управління трудовими ресурсами в умовах ринкової економіки 9
1.2. Система управління кадрами 16
1.3. Адаптація персоналу 17
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 21
2.1. Особливості мотивації персоналу 21
2.2. Оцінка персоналу 31
2.3. Професійне навчання та підвищення кваліфікації 33
2.4. Планування кар'єри. Переміщення та звільнення працівників 35
РОЗДІЛ 3. КАДРОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 41
3.1. Характеристика ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 41
3.2. Організаційна структура управління ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 46
3.3. Характеристика трудових ресурсів ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 37
3.4. Склад і структура кадрів ТОВ “КАРАМБОЛЬ” 39
РОЗДІЛ4. АНАЛІЗ ЧИСЕЛЬНОСТІ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ КАДРІВ ФІРМИ «КАРАМБОЛЬ» 45
4.1 Техніко-економічна характеристика ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 45
4.2 Аналіз складу і структури персоналу ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 47
4.3 Система підготовки і перепідготовки кадрів ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 50
4.4 Стратегія розвитку виробничого процесу ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 57
4.6 Концепція розвитку трудових ресурсів ТОВ «КАРАМБОЛЬ» 62
РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ 69
5.1 Характеристика приміщення 69
5.2. Аналіз стану охорони праці 71
5.3 Рекомендації з поліпшення умов праці 80
Висновки 82
Література 85
Кадровий менеджмент визнається однією з найбільш важливих сфер життя організації будь-якого рівня ієрархії, здатного багаторазово підвищити її ефективність, а саме поняття «управління трудовими ресурсами» розглядається в досить широкому діапазоні: від економіко-статистичного до філософсько-психологічного.
Система кадрового менеджменту забезпечує безупинне удосконалювання методів роботи з кадрами і використання досягнень вітчизняної й закордонної науки і найкращого виробничого досвіду.
Сутність кадрового менеджменту, включаючи найманих робітників, роботодавців і інших власників організації полягає у встановленні організаційно-економічних, соціально-психологічних і правових відносин суб'єкта й об'єкта управління. В основі цих відносин лежать принципи, методи і форми впливу на інтереси, поводження і діяльність працівників із метою максимального використання їх.
Управління персоналу займає ведуче місце в системі управління організації. Методологічно ця сфера управління володіє специфічним понятійним апаратом, має відмітні характеристики і показники діяльності, спеціальні процедури і методи - атестація, експеримент і інші; методи вивчення й напрямку аналізу змісту праці різних категорій персоналу.
Перехід до ринкової економіки потребує від організації підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й управління виробництвом, подолання безгосподарності активізації виробництва, ініціативи і т.д.
Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу діяльності суб'єктів господарювання. З його допомогою виробляється стратегія й тактика розвитку організація, улаштовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності організації, його підрозділів, працівників.
У даній роботі викладаються теоретичні питання, зв'язані з використанням трудових ресурсів в організації, аналізу їхнього використання у організації, так само розкривається методика комплексного системного аналізу основних економічних показників, використовувані для аналізу трудових ресурсів і результатів діяльності організації, характерні для ринкової економіки.
Основною задачею даної роботи є розкриття вивченої теоретичної основи й приведення деяких практичних питань економічного аналізу діяльності організації.
Дана дипломна робота складається з п'яти розділів:
У першому розділі розкриваються всі аспекти, що стосуються теорії управління поводженням персоналу, це фактори, що впливають на вибір стилю керівництва персоналу, різні методи по підготовці і навчанню кваліфікованих працівників, міжособистісні розходження і мотивації працівників, методи набору й добору персоналу і багато чого іншого.
У другому розділі розкриваються аспекти методологічного підходу до кадрового менеджменту.
У третьому розділі відбиті всі питання по управлінню трудовими ресурсами на конкретному прикладі організації (зокрема, на ТОВ «КАРАМБОЛЬ»). Тут характеризуються і професійно-кваліфікаційний рівень персоналу, і висновки колективних договорів, і підготовка керівних кадрів.
У четвертому розділі проводиться аналіз чисельності, складу і структури персоналу підприємства, системи підготовки та навчання керівних кадрів, стратегічні напрямки розвитку виробництва і персоналу підприємства.
У п'ятому розділі приведені нормативні показника охорони праці у економічному відділі, зроблений аналіз фактичного стану охорони праці та запропоновані пропозиції що до підвищення стану охорони праці у економічному відділі.
Побудована в такому способі робота дозволяє найбільше ясно показати всю багатогранність кадрового менеджменту. Не претендуючи на оригінальність, дипломна робота, проте, не може не виявитися корисною тому, хто всерйоз зацікавлений питаннями управління трудовими ресурсами.
З огляду на контингент потенційних читачів, їхній освітній рівень і складність матеріалу, що викладається, (при щирому бажанні викласти його в доступній формі), поетапне ознайомлення з кожноїю з частин дипломної роботи сприяє більш глибокому освоєнню змісту питань по управлінню трудовими ресурсами.
Без людей немає організації. Без потрібних людей жодна організація не зможе досягти своїх цілей і вижити. Безсумнівно, що управління трудовими ресурсами є одним із найважливіших аспектів теорії й практики управління.
Конкретна відповідальність за загальне керівництво трудовими ресурсами у великих організаціях звичайно покладена на професійно підготовлених працівників відділів кадрів, звичайно в складі штабних служб. Для того щоб такі фахівці могли активно сприяти реалізації цілей організації, їм потрібні не тільки знання й компетенція у своїй конкретній області, але й інформованість про нестатки керівників нижчої ланки. Разом із тим, якщо керівники нижчої ланки не розуміють специфіки управління трудовими ресурсами, його механізму, можливостей і недоліків, то вони не можуть повною мірою скористатися послугами фахівців-кадровиків. Тому важливо, щоб усі керівники знали і розуміли способи й методи управління людьми.
Управління трудовими ресурсами містить у собі наступні етапи:
1. Планування ресурсів: розробка плану задоволення майбутніх потреб у людських ресурсах.
2. Набір персоналу: створення резерву потенційних кандидатів по всіх посадах.
3. Добір: оцінка кандидатів на робочі місця і добір кращих із резерву, створеного в ході набору.
4. Визначення заробітної плати і пільг: розробка структури заробітної плати і пільг із метою залучення, наймання й збереження службовців.
5. Профорієнтація й адаптація: уведення найнятих працівників в організацію і її підрозділи, розвиток у працівників розуміння того, що очікує від нього організація і яка праця в ній одержує заслужену оцінку.
6. Навчання: розробка програм для навчання трудовим навичкам, що вимагаються для ефективного виконання роботи.
7. Оцінка трудової діяльності: розробка методик оцінки трудової діяльності й доведення її до працівника.
8. Підвищення, зниження, переклад, звільнення: розробка методів переміщення працівників на посаді з більшої чи з меншою відповідальністю, розвитку їх професійного досвіду шляхом переміщення на інші посади чи ділянки роботи, а також процедур припинення договору наймання.
9. Підготовка керівних кадрів, управління просуванням по службі: розробка програм, спрямованих на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів.
Таким чином, дослідження процесів розвитку трудових ресурсів є передумовою успішного функціонування виробничої організації.
Метою дипломного дослідження буде вивчення процесів управління трудовими ресурсами.
Об'єктом дослідження є трудові ресурси на ТОВ «Карамболь».
Предметом дослідження є антикризове управління персоналом.
Ціллю даної роботи є формування рекомендацій щодо діяльності ТОВ «Карамболь», спрямованої на збільшення кадрового потенціалу та зменшення плинності кадрів на обраному підприємстві.
У роботі буде використано наступні методи дослідження:
- теоретичне узагальнення
- теоретичне порівняння
- системний підхід
- формалізація.
З метою ефективного розвитку організації у даній роботі вивчається організація робочого місця, а відповідно і чисельності працівників, їх діяльності й обслуговування.
Мотивація, як стимулювання; розподіл фінансових ресурсів між ланками й об'єктами.
У даній роботі ця функція розглядається досить широко, тому що без матеріальної компенсації за працю жоден робітник не буде працювати. Головна задача зараз, із погляду мотиваційних процесів, - зробити кожного не стільки власником засобів виробництва, скільки власником робочої сили. Мотивація як стратегія подолання кризи праці являє собою довгостроковий вплив на працівника з метою зміни по заданих параметрах структури ціннісних орієнтацій і інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра й розвитку на цій основі трудового потенціалу. Стимулювання є орієнтацією на фактичну структуру ціннісних орієнтацій і інтересів працівника, на більш повну реалізацію наявного трудового потенціалу. Таким чином, важливо чітко представляти, що мотивація - процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поводження, обумовленого комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Однієї з основних форм стимулювання є заробітна плата. Державне регулювання оплати праці включає: установлення мінімального розміру ЗП; податкове регулювання; установлення державних гарантій по оплаті. Інструментом диференціації ЗП по складності праці є тарифні ставки. У бюджетних організаціях регулювання ЗП здійснюється на основі єдиної тарифної сітки (ЄТС). Розрізняють також реальну й номінальну ЗП, також установлюються різні премії на підприємстві.
Таким чином, питання мотивації є не тільки одним з основних у даній роботі, але й у нашому житті.
Контроль, як зворотний зв'язок від об'єкта до суб'єкта, по якій одержують інформацію про досягнення результатів.
Оцінка результатів праці - одна з функцій по управлінню персоналом, спрямована на визначення рівня ефективності виконання роботи. Хочу також відзначити, що контроль за використанням робочої сили - це не тільки право перевірки підприємства, але й обов'язок розробки й внесення обґрунтованих пропозицій по більш ефективній роботі трудових колективів.
Цей аспект розглянутий у загальному виді.
Права, що даються працівникам на підставі таких документів:
1. Основний закон України - Конституція України.
Стаття 43 - право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, що він вільно чи обирає, на який вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії й роду трудової діяльності. Використання примусової праці забороняється. Кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на ЗП не нижче тієї, котра визначена законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасну винагороду за працю захищається законом.
Кожен працівник має право на відпочинок (ст. 45).
Виходячи з основного закону, випливають ряд законів:
Кодекс законів про працю (КЗПП)
Закон України «Про оплату праці»
Закон України «Про підприємства»
Закон України « Про зайнятість» і ін.
Розглянемо деякі основні питання, зв'язані з працею, оплатою праці, відпочинком.
Працівник може укласти трудову угоду з власником і за умовами, зазначеним у цій угоді, приступити до роботи. Працівник повинний виконувати доручену роботу особисто і не має право передоручати її виконання іншої особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Тривалість робочого часу може перевищувати 40 годин на тиждень. Для працівників установлюється 5-ти денний робочий тиждень із 2-ма вихідними днями чи 6-ти денна, при якій тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин. Час початку й закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами трудового розпорядку й графіками змінності. Працівникам надається перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більш 2-х годин. Працівники використовують час перерви за своїм розсудом. Тривалість щотижневого безупинного відпочинку повинна бути не менш 42 часів. Робота вихідного дня може компенсуватися за згодою сторін. Установлено також 9 святкових днів і 3 неробочих. Усім працівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку (ст. 75 і 76 КЗПП). Щорічна відпустка надається тривалістю не менш 15 робочих днів. Оплата праці визначається особистим трудовим внеском працівників з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства і максимальними розмірами не обмежується. Мінімальна ЗП не може бути нижче встановленого державою прожиткового мінімуму. Підприємства можуть використовувати державні тарифні ставки, оклади, як орієнтири для диференціації оплати праці в залежності від професії, кваліфікації працівників, складності й умов виконуваних ними робіт.