Этика менеджмента

Економіко-математичні  методи ефективно використовуються при короткостроковому прогнозуванні.

Якщо прогнозування  буде виконано якісно, ​​то результатом стане картина майбутнього, яку цілком можна використовувати як основу подальшого процесу вироблення рішення.

 

10. Мотивація (від лат. Movere) - спонукання до дії; динамічний процес психофізіологічного плану, керуючий поведінкою людини, що визначає його спрямованість, організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Психолог Хельмут Шельц, відштовхуючись від предмета аналізу, класифікував всі існуючі теорії мотивації на три напрямки:

1. Теорії, в основі яких лежить специфічна картина працівника.

У цю групу включені теорії, які орієнтуються на певний образ  працівника, його мотиви, потреби, уподобання. Наприклад:

Теорія  «XY»

Автор теорії «XY», Джеймс Макгрегор стверджує, що існує два  підходи, які використовуються для  управління підлеглими.

Підхід «X» - люди потребують постійному контролі і примусі до дії. Якщо перефразувати відому приказку, то у них замість батога і пряника є суто батіг. Підхід «Y» полягає в широкій участі працівників у процесі прийняття рішень, кожен співробітник має велику свободу дій, але разом з тим наділений відповідальністю і правом ризикувати.

Теорія  «Z»

Нову координату в  теорію МакГрегора додав Вільям Оучі. Згідно з його думкою, потрібно прагнути до повного включення працівника в робочий процес компанії, дбати  про його родину та близьких. Таким чином, працівник стає невід'ємною частиною компанії. До речі цю теорію активно використовують, як основу мотиваційної політики, японські і частина корейських компаній.

2. Внутрішньо  особистісні теорії

Теорії цієї групи  побудовані на аналізі структури потреб і мотивів особистості і їх проявів. Іншими словами, теорії більше прив'язані до психології людини як особистості. Наприклад:

Ієрархія  потреб А. Маслоу

Всі людські потреби  розташовуються у вигляді ієрархії, тобто кожної нової потреби передує задоволення попередньої, більш значущою для людини. Серед основних потреб Маслоу виділив фізіологічні потреби, потреба в любові, потреба в безпеці і т.д.

Теорія  потреб Альдерфера

К. Альдерфер кілька переробив  теорію свого попередника Маслоу, запропонувавши виділити три основні групи потреб: екзистенціальні, соціальні і потреби розвитку. Відповідно до його теорії, у людини немає ієрархічної будови потреб, на пріоритетність тієї чи іншої групи потреб можуть впливати різні зовнішні і внутрішні фактори.

Теорія  двох факторів

Професор Херцберг розробив двухфакторную теорію мотивації - так  звані гігієнічні фактори і власне мотиватори людини. Під гігієною він  має на увазі умови роботи, зарплату та інші чинники, що створюють моральне задоволення. Мотиватори - це сама робота, яка дає визнання, реалізацію своїх бажань та ідей.

3. Процесуальні  теорії

Процесуальні теорії виходять за рамки окремого працівника і вивчають вплив на мотивацію  різних факторів середовища (зовнішні фактори). Наприклад:

Теорія  справедливості

Теорія справедливості С. Адамса передбачає, що, оцінюючи винагороду за результати праці, співробітники  прагнуть до соціальної рівності. Наприклад, якщо працівник вважає, що йому в  порівнянні з іншими недоплачують, він може зажадати підвищення зарплати, знизити ефективність роботи або звільнитися.

Теорія  очікування

Згідно теорії очікувань  Віктора Врума, наявність потреби  не є єдиною необхідною умовою для  мотивації. Людина також повинен  сподіватися (чекати), що обраний ним  тип поведінки дійсно приведе  до наміченої мети.

Очікування відповідно до цієї моделі можна розцінювати  як оцінку ймовірності події. При  аналізі мотивації розглядається  взаємозв'язок трьох елементів: витрати - результати - винагорода.

 

11. Лідер — це людина, здатна впливати на окрему особу, соціальну групу, трудовий колектив і спрямовувати їх зусилля на досягнення цілей організації.

Між керівництвом та лідерством є певні відмінності. Керівництво — це розумовий та фізичний процес, який веде до того, що підлеглі виконують рішення керівників і вирішують визначені завдання, то лідерство є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на членів групи, при цьому не обов'язково посідаючи формальну посаду.

Феномен лідерства ґрунтується  на авторитеті керівника. Розрізняють  формальний, особистий і повний авторитет.

Влада – це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада – це знаряддя впливу. Страх, винагорода, традиції, харизма, переконання та участь в керівництві є інструментами, які керівник використовує для впливу на працівників, апелюючи при цьому до їх потреб. Чим більша залежність підлеглих від керівника, тим більша влада керівника над підлеглими.

У кожного керівника  складаються певні стереотипи управлінської  діяльності, які в управлінні називають  стилем керівництва.

Стиль керівництва – сукупність принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей; спосіб, метод роботи, манера поведінки.

Основними стилі керівництва:

Авторитарний (директивний) – при я кому керівник надає підлеглим мінімальну інформацію і мінімальну свободу дій, зосереджую всю владу й відповідальність, особисто встановлює цілі і вибирає засоби їх досягнення. Різновиди цього стилю: диктаторський, автократичний, бюрократичний, патріархальний, прихильний.

Демократичний (колегіальний) - ґрунтується на колегіальному прийнятті рішень керівниками (за особливо складних умов до розв'язання проблем можуть бути залучені й професіонали, але співробітників до прийняття рішень переважно не залучають), широкій поінформованості управлінського апарату про розв'язувану проблему, цілі організації, а також поінформованістю усіх співробітників про виконання накреслених завдань і цілей.

Ліберальний – характеризується мінімальним втручанням керівника в справи колективу, невисокою активністю, небажанням і нездатністю керівника приймати будь-які рішення, намаганням уникнути будь-яких інновацій, перекладанням виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи.

 

12. Конфлікт – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, де кожна хоче, щоб були прийняті саме її погляди.

Основною негативною стороною конфлікту є заважання  задоволенню потреб як окремої особи, так і колективу в цілому.

Позитивними сторонами  конфлікту є допомога у виявленні різносторонніх поглядів, джерело додаткової інформації та числа альтернатив, допомога в ефективному виконанні завдань тощо.

Основними причинами виникнення конфліктів є: обмеженість ресурсами; взаємозалежність завдань; розбіжності в цілях; відмінності в уявленнях та цінностях; незадовільні комунікації.

Основними способами розв’язання конфліктних  ситуацій є структурні і міжособові методи.

До структурних методів розв’язання конфліктних ситуацій належать: роз’яснення вимог до праці; координаційні та інтеграційні механізми; загальноорганізаційні комплексні цілі; структура системи винагород.

До міжособових методів розв’язання конфліктних ситуацій належать:  ухилення; згладжування; примушування; компроміс; вирішення проблеми.

 

13. Господарське товариство — юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарське товариство — об'єднання юридичних або  фізичних осіб, господарська діяльність яких спрямована на отримання прибутку.

До господарських товариств  належать:

- Акціонерне

- Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ), (ТзОВ) У

- Товариство з додатковою відповідальністю

- Повне

- Командитне товариство

 

14. Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств  утворюються на невизначений строк  або як тимчасові об'єднання і  є юридичною особою.

Залежно від порядку  заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарські  об'єднання:

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і  комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

 

15. Сучасний менеджер виступає в декількох іпостасях:

  По-перше, це керуючий, наділений владою, що керує великим  колективом людей.

По-друге, це лідер, здатний  вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції.

По-третє, це - дипломат, що встановлює контакти з партнерами і владою, що успішно переборює внутрішні і зовнішні конфлікти.

По-четверте, це - вихователь, що володіє високими моральними якостями, здатний створити колектив і направляючий його розвиток у потрібне русло.

По-п'яте, це новатор, що розуміє роль науки в сучасних умовах, що вміє оцінити і без зволікання впровадити у виробництво той або інший винахід або раціоналізаторську пропозицію.

По-шосте, це - просто людина, що володіє високими знаннями і здібностями, рівнем культури, чесністю, рішучістю характеру й у той же час розважливістю, здатний бути в усіх відношеннях зразком для навколишніх.

Сучасні умови висувають  нові підвищені вимоги до менеджера. Від рівня саме таких фахівців залежить рівень розвитку бізнесу зокрема і економіки в цілому.

Які ж основні риси сучасного менеджера?

Стресостійкість - здатність ефективно працювати в складних умовах, Здатність зберігати спокій і здатність ясно мислити.

Комунікабельність. Вміння спілкуватися з різними типами людей, Вміння говорити, висловлювати свої думки, правильно їх викладати і переконувати співрозмовника в своїй точці зору.

Уміння  ставити надамбіційні, зухвалі цілі Саме це штовхає менеджера до постійного розвитку. Не можна надовго затримуватися на одному місці - прогрес вимагає постійного руху вперед.

Вміння стратегічно мислити, прораховуючи свої дії на кілька кроків вперед.

Вміння організовувати свою роботу, обґрунтовувати свої кроки та аргументувати свою позицію.

Бажання до самовдосконалення і прагнення до подальшого саморозвитку.

Уважне ставлення до критики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

 

Задача

      Ви –  керівник підприємства. За останній  період економічний стан підприємства  значно погіршився. Валова продукція  знизилась, оборотність обігових  коштів знизилась. 

     Необхідно, як керівнику цього підприємства, провести аналіз основних показників виробничо-господарської діяльності підприємства і розробити шляхи до виходу підприємства з цього стану.

      Надати  характеристику підприємства, його  організаційну структуру, прийняти управлінське рішення щодо розробки шляхів поліпшення економічного стану підприємства та виходу з кризової ситуації. Обґрунтувати розроблені заходи.