Этика менеджмента

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

ВСТУП…...........................................................................................................	3-4
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА КУРСОВОЇ РОБОТИ......................	5-25
1.1. Етика міжнародного менеджмент........................................................	5-10
1.2. Корпоративна  культура...........................................................................	11-17
1.3. Етика бізнесу.............................................................................................	18-25
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................................	26
РОЗДІЛ II. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ...........................................................	27-47
РОЗДІЛ III. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА.........................................................	48-55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І ВСТУП

 

Менеджмент як діяльність реалізується в організаціях, які  складаються з людей. З цієї точки  зору очевидно, що менеджмент являє  собою соціальне явище. І дійсно, управління у соціальних системах має на меті координацію діяльності різних людей. Тому менеджмент тісно пов'язаний з соціальними процесами і явищами.

         Мета бізнесу сьогодні - не тільки  отримання прибутку і зростання  господарських оборотів, але і  здатність вижити в умовах сучасного ринку. Підприємство, метою якого є, як мінімум, утримання своїх позицій на ринку, має розробляти довгострокові (стратегічні) плани всебічного розвитку своєї діяльності. Крім того, суспільству не байдуже, якими шляхами бізнес домагається успіху і в якому середовищі перебувають в організаціях члени суспільства - працівники організацій.

Та обставина, що результати підприємницької діяльності в умовах ринку зумовлюються, передусім, якістю роботи бізнесмена із людським матеріалом, що знаходяться в його розпорядженні, зумовлює особливе значення психологічних чинників. Дослідження показали, що співробітники, цінності яких збігаються з цінностями організації, працюють більш ефективно і більше задоволені своєю роботою.

  Психологія бізнесу стає фундаментом, на якому будується нині діловий успіх.

Зростання освіченості, кваліфікації, інформованості працівників і громадськості  в цілому вимагає від менеджменту  використання більш складних та тонких методів керування. Щоб управляти  подіями, вже недостатньо керувати поведінкою людей. Сьогодні необхідно керувати тим, що люди думають і відчувають, формувати громадську думку і настрій. Таке управління передбачає встановлення і ведення цілеспрямованих систематичних комунікацій з різними групами громадськості - з партнерами, з широкою громадськістю і засобами масової інформації, з місцевою громадськістю і держструктурами, з фінансової громадськістю і, звичайно ж, з працівниками. У роботі з останніми виникає потреба у створенні єдиної системи цінностей, норм і правил, тобто корпоративної культури, що дозволяє досягти ефективної роботи, зосередитися на досягненні цілей компанії, і самореалізуватися самим співробітникам.

Впровадження та використання можливостей етичних принципів  менеджменту приносить компаніям величезний господарський і моральний ефект при відносно невеликих витратах, виступає і в якості важливого фактора вирішення соціальних проблем трудових колективів.

 

Метою даної курсової роботи є:

Вивчення сутності етики менеджменту, використання понять цінностей та етичних норм у бізнесі. Розкриття сутності соціальної відповідальності менеджменту організації.

Об'єктом дослідження даної роботи є етика менеджменту.

Предмет дослідження – розгляд понять і принципів «корпоративної культури» і «етики бізнесу» як складових етики менеджменту.

 

При написанні роботи використовувалися як теоретичні матеріали  авторів, які спеціалізуються в  галузі вивчення етики менеджменту - Кибанов А.Я., Шалушкін Н.І. та ін, так  і практичні - міні-курси та тренінги Цента підприємницького творчості та інновацій «CECSI» В. Котельникова.

 

Актуальність роботи. В організаційній психології та теорії управління сьогодні немає, мабуть, більш  широко досліджуваного конструкту, ніж  поняття організаційної культури. І  це - аж ніяк не «данина моді», а відображення тієї реальної ролі, яку відіграє організаційна культура як системний фактор ефективного менеджменту.

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

1.1. Етика міжнародного  менеджменту

 

Сьогодні фірми, які  прагнуть до розвитку, все частіше  використовують підприємницький стиль управління, який приймає форму підприємницького менеджменту, або філософії підприємництва. Наріжним каменем філософії підприємництва стає поняття етики.

Під етикою менеджменту розуміють сукупність певних моральних принципів і цінностей, що характеризують поведінку людини або групи людей, а також конкретні (позитивні та негативні) оцінки їх дій і думок при визначенні та забезпеченні досягнення цілей діяльності організації. Етику стосовно до поведінки організації та окремих її членів можна представити як внутрішній кодекс законів і норм менеджменту, що відображає встановлену менеджерами всіх рівнів організації кордон між добром і злом при прийнятті конкретних довгострокових і короткострокових управлінських рішень, визначаючи їх соціальну та юридичну допустимість в рамках конкретного зовнішнього середовища. Етика безпосередньо пов'язана з внутрішніми цінностями організації і є невід'ємною частиною корпоративної культури.

Етична проблема виникає  у всіх випадках, коли дії окремої  людини (менеджера) або організації можуть вплинути на оточуючих людей (принести їм користь або завдати шкоди). Етика тісно пов'язана з впливом на поведінку окремого індивіда чи організації правових норм суспільства і свободи вибору при визначенні їх конкретної поведінки. Правові норми визначаються юридичною системою суспільства (міжнародні норми і норми конкретної країни). До дій, що визначаються свободою вибору, відносять поведінку індивіда чи організації, які не обмежується правовими та іншими нормами (наприклад, релігійний світогляд, обсяг планованого виробництва конкретної продукції). Етика займає проміжне положення між правовими нормами і вільним вибором (званими також особистими нормами).

Етичні норми поведінки ґрунтуються на поділюваних суспільством принципах і цінностях. Особливість етичних норм полягає в тому, що вони характеризують певну поведінку індивіда і організації, і в той же час за порушення цих норм не передбачаються конкретні санкції. Рішення, що враховує етичні норми, є для більшої частини суспільства прийнятним і юридично, і морально. Етичні норми і правила формуються і використовуються як усередині організації, так і поза нею, обмежуючи у певних випадках свободу вибору з урахуванням поділюваних суспільством і членами конкретних організацій цінностей та принципів.

Стикаючись з проблемою  етичного вибору, менеджери, як правило, дотримуються певних норм і цінностей. При прийнятті складних (стосовно виконання етичних норм і правил) рішень в практиці менеджменту використовують різні підходи. Найбільш відомі утилітаристський, індивідуалістичний і морально-правової підходи, а також концепція справедливості.

Утилітаристський  підхід. Ті дії, які приносять найбільшу користь найбільшій кількості людей, є етичними.

Індивідуалістичний  підхід. Морально прийнятними або етичними для людини є дії, які забезпечать йому вигоду у віддаленій перспективі. Це означає, що для себе особисто людина забезпечить більше добра, ніж зла. Якщо всі люди будуть діяти так, то, в кінцевому рахунку, виходить найбільша кількість добра, оскільки люди неминуче будуть догоджати один одному.

Морально-правовий підхід. Етично коректним є рішення, яке сприяє дотриманню права людей найкращим чином. Фундаментальні права людини включають:

• право на свободу  згоди. Вплив на іншу людину допустимо, тільки якщо він не заперечує;

• право на приватне життя. Поза організації людина може діяти  так, як вважає за потрібне, і має  право контролювати інформацію, яка  зачіпає його особисте життя;

• право на свободу  совісті. Людина може не виконувати будь-який наказ, який суперечить його моральним чи релігійним переконанням;

• право на свободу  слова. Людина може обґрунтовано висловлювати свою думку щодо етичності та законності дій інших людей;

• право на належне  звернення. Включає право бути неупереджено вислуханою і право на чесне поводження з кожним;

• право на життя і  безпеку. Це право на захист життя, здоров'я  і безпеки.

Етично коректне управлінське рішення не повинно порушувати, ці права.

Концепція справедливості. Етично коректне рішення повинне ґрунтуватися на рівності, чесності і справедливості.

З точки зору менеджменту  існують три види справедливості.

1. Розподільна справедливість. Якщо рішення відноситься до  подібних один одному індивідів,  то воно повинно в однаковій  мірі торкатися того й іншого.

2. Процедурна справедливість. Пов'язана з чесним адмініструванням. Правила повинні бути зрозумілими всім і обов'язково реалізовуватися.

3. Компенсаційна справедливість. Означає, що відповідальна сторона  (менеджмент) має відшкодовувати  збиток, який співробітники отримали через дії менеджменту або виконуючи його рішення. Співробітники не повинні нести відповідальність за події, які знаходяться поза сферою їхнього контролю.

Соціальна відповідальність менеджменту та організації. Формальне визначення соціальної відповідальності припускає визнання обов'язком менеджменту організації (керівництва організації) приймати рішення і здійснювати конкретні дії, які підвищують рівень добробуту суспільства і відповідають як його інтересам, так і інтересам самої організації. Складність використання і сприйняття цього визначення полягає у відмінностях визначення та розуміння зростання добробуту суспільства і організації.

Важливим елементом  визначення соціальної відповідальності менеджменту є також необхідність пояснення поняття суб'єкта зацікавленого в конкретному прояві соціальної відповідальності. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації в цьому випадку включає певну безліч зацікавлених груп, які можуть бути об'єднані цим поняттям (наприклад, акціонери, інвестори, персонал організації, покупці та постачальники, місцева влада, уряд та інші групи). Соціально відповідальні організації повинні враховувати вплив результатів своєї діяльності на всі зацікавлені групи.

В якості критеріїв оцінки соціальної відповідальності організації  в світовій практиці менеджменту використовуються:

- Економічна

- Юридична

- Етична

- Прийнята на себе  відповідальність (поліпшення добробуту  суспільства і якості життя  персоналу)

Економічна  відповідальність відображає відповідальність організації за виробництво необхідних суспільству товарів і послуг та отримання максимального прибутку її акціонерами (власником). У граничному випадку економічна відповідальність зводиться виключно до максимізації прибутку.

Таку концепцію запропонував у 1970-і роки нобелівський лауреат, економіст Мілтон Фрідмен. За його визначенням: «... дяльність компанії має бути підпорядкована отриманню прибутку, а її єдина місія полягає в підвищенні прибутку (до тих пір, поки дії організації не виходять за рамки закону)».

Це положення піддалося серйозній критиці в країнах Європи, Канаді та США. В якості основного аргументу цієї критики висунуто твердження, що реалізація тільки економічної вигоди як єдиного обов'язку організації перед суспільством може привести до вкрай негативних наслідків для самої організації.

Юридична  відповідальність характеризує необхідністю для організації дотримуватися встановлених суспільством норм і правил при здійсненні її діяльності, закріпленим законодавством.

Етична  відповідальність передбачає здійснення організацією суспільно корисних дій які не визначаються законодавчими нормами або не відповідають її прямим економічним інтересам, але відображають етичні норми і правила, що визначаються принципами та цінностями суспільства і корпоративною культурою самої організації. Будь-які рішення та дії організації або окремого індивіда, спрямовані на отримання вигоди за рахунок суспільства, оцінюються суспільством як не особисті.

Прийнята  на себе відповідальність є виключно добровільною дією організації. Вона не регламентована нормами економічної, юридичної і етичної відповідальності і визначає бажання організації внести свій вклад в розвиток суспільства і зростання його добробуту. Прийнята на себе відповідальність виходить за рамки очікувань зацікавлених груп.

При виникненні проблем забезпечення соціальної відповідальності, пов'язаних з певними проявами потреб (очікувань) зацікавлених груп, організація змушена приймати конкретні рішення. У практиці менеджменту розроблені варіанти таких дій, які можуть носити різний характер (перешкоджаючий, оборонний, пристосовницький і проактивний характер).

Перешкоджаючи дії зазвичай застосовують організації, діяльність яких заснована виключно на економічних цілях.