Готель "Коломия"

Готель  «Коломия»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………3

Розділ І. Розвиток готельного господарства в Україні та світі 5

1.1. Сучасні тенденції розвитку  індустрії гостинності в Україні… 5

1.2. Розвиток готельного  господарства в світі……………………  .9

1.3. Сутність та економічне  значення ресторанного господарства  при готелях……………………………………………………………12

Розділ ІІ. Готель «Коломия»  в системі готельного господарства України……………………………………………………………… 14

2.1. Загальна характеристика  підприємства……………………… .14

2.2. Технологія готельних  послуг……………………………………20

2.3.Якість обслуговування  клієнтів у ресторані готелю  «Коломия»…………………………………………………………….26

Розділ ІІІ. Шляхи поліпшення та удосконалення діяльності готелю «Коломия» в контексті розвитку готельного бізнесу………………30

Висновок………………………………………………………………37

Перелік використаних джерел……………………………………….39

Додаток……………………………………………………………… 40

Вступ

Готельне господарство є  однією з складових туристської  індустрії. Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає  одне з перших місць при формуванні туристичної інфраструктури, бо якість проживання та відповідне обслуговування рішуче впливають на рівень туристичного сервісу. А отже, готельна індустрія  стає швидко зростаючим бізнесом, що приносить  значні грошові надходження, в тому числі валютні. Вітчизняна готельна галузь стає невід’ємною складовою  світового готельного господарства.

Гостинність - сфера готельного й ресторанного бізнесу є провідним  чинником і базою величезної індустрії  туризму.

Готель - це щось більше, ніж  просто місце для ночівлі, він  багато в чому визначає спосіб життя - на той час, поки триває подорож, доки гість проживає у готельному номері.

Індустрія гостинності - це індустрія, що працює на благо людей. Це – потужний механізм, що активно функціонує та розвивається, вимагаючи при цьому  максимальної підтримки з боку держави  та більших інвестицій.

Індустрія гостинності є  найважливішим елементом соціальної сфери. Вона відіграє важливу роль у  підвищенні ефективності громадського виробництва, та відповідно, росту життєвого  рівня населення.

Слово « гостинність»(фр.hospice) – притулок подорожніх, благодійний  дім.

Гостинність як науковий термін визначає систему заходів та порядок  їх здійснення з метою задоволення  найрізноманітніших побутових, господарських  і культурних запитів гостей туристських  підприємств, їх запобігливого обслуговування, надання низки послуг.

Термін «гостинність»  введений в 1982 р. на конференції національних асоціацій готелів і ресторанів ЄЕС.

Івано-Франківськ є центром  реалізації Програми Європейського  Союзу по розвитку туризму в Карпатському регіоні, який здійснюється за підтримки  Європейських фінансових інституцій. Місто має належний рівень розвитку транспортних терміналів (аеропорт, вокзал). Сприятливу екологію, велику кількість  пам’яток архітектури різних епох і стилів, заповідну історичну  зону в місті, збережені культурні  міри контексту Європейського міста, потужні мистецькі осередки і  мистецько-фестивальний імідж.

Метою дослідження курсової роботи є аналіз надання технології туристичних послуг готелем «Коломия», ознайомлення з роботою туристичного підприємства, основними напрямами  діяльності, визначення рівня та якості надання послуг.

Методи дослідження –  описовий, порівняльний, структурний.

Структура роботи – робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури та додатку.

Розділ І. Розвиток готельного господарства в Україні та світі

1.1.Сучасні тенденції розвитку  індустрії гостинності в Україні

Розвиток готельного господарства в Україні сьогодні стримується  низкою чинників [12,с.80]:

Ø економічна криза;

Ø недоліки в роботі фінансово-банківської  системи;

Ø обмежена платоспроможність  населення;

Ø недосконала податкова  система.

Законодавчо-правова база не відповідає вимогам сьогодення, немає інструкцій та інших нормативних  документів, які були б логічно  взаємопов’язані і не суперечили один одному.

Слід відзначити відсутність  необхідної інфраструктури, відповідних  сервісних умов, що, в свою чергу ,позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан сфери послуг не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все для розвитку туристичної  інфраструктури:

Ø природні умови;

Ø історико-культурні ресурси;

Ø трудові та матеріальні  ресурси.

Програмою розвитку туризму  передбачено будівництво 78 нових  готелів та інших об’єктів на 15.7тис.місць, а також проведення реконструкції 61 об’єкта на 21.5тис.місць.

Готельний бізнес України  сприятиме презентаціям регіональних інвестиційних ідей та проектів, пропозиціям  готелів, ресторанів для потенційних  інвесторів, розвитку франчайзних мереж, інвестуванню в рекреаційний і санаторно-курортний  сектор, формуванню маркетингових систем, рекламно-інформаційному забезпеченню, а саме [1,с.121]:

Ø владні структури, представників  державних організацій, асоціації, які безпосередньо приймають  участь у створенні стратегії  розвитку галузі;

Ø органи, які сприяють розвитку індустрії гостинності;

Ø керівників засобів розміщення, підприємств харчування;

Ø керівників туристичних  організацій;

Ø відомих фахівців та професіоналів  галузі;

Ø осіб та організації, які  сприяють забезпеченню готелів та ресторанів товарами та послугами.

Готельне господарство є  однією з основних складових туристської  індустрії України.

За формами власності  їх кількість розподіляється так: 40 % перебувають у загальнодержавній та комунальній, 57 - у колективній і 3 % - у приватній власності

Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів в середньому по Україні становив 0,24. При цьому  мінімальне використання місткості  готелів - 9 %- було в Луганській та Миколаївській  областях, а максимальне - 78 % - у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.

Якщо відкинути максимальне  й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських  готелів у 2006 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2006 - 0,40.

У більшості регіонів України  рівень завантаженості готелів коливався  від 0,17 до 0,22.

Чисельність готелів в  Україні скоротилась з 1995 р. по 2006 р. на 88 одиниць, або на б %, їх місткість  зменшилась на 27 963 місця, або на 21 %.

Найбільше скорочення спостерігалось у Києві - на 4287 місць, областях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719),

Усього готелями України  надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9 % загального числа осіб, яким надано послуги.

Найбільшій кількості  іноземних туристів надано готельних  послуг у таких регіонах України: Київ (36,1 %), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1 %), Одеській (5,3 %), Дніпропетровській (5,3 %), Київській (4,2 %), Донецькій (4,0 %).

Середня тривалість перебування  однієї особи в готелях становить  для громадян України 2,7 доби, для  іноземців -2,6 доби.

Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві -1,9, а в областях, зокрема Рівненській  і Донецькій, - 1,8, в Одеській -2,2, у  Чернігівській і Херсонській - 2,3, у Сумській - 2,6.

Кількість готелів в Україні  порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число  великих готелів становить 15 -25 % загальної кількості готельних  господарств, 75 -85 % - мотелі та готелі сімейного  типу. За даними аналізу структури  готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно  поширені в інших країнах, в Україні  практично не розвинуті.

Як свідчить міжнародний  досвід, саме такі підприємства могли  б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості  робочих місць.

Чинне законодавство України  нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських  послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку  споживання готельних послуг, створення  і входження на ринок малих  готельних підприємств доцільним  є розробка проекту Закону України  про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити  правові, економічні та організаційні  засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.

Завантаженість по Українi 25%, в Києвi - 44%

Забезпеченість готельними місцями - 2,4, в Києві - 7.

В Україні класифiкацiя  готелiв є основою для їх сертифiкацiї.

Сертифiкацiя - це дiяльнiсть  з пiдтвердження вiдповiдностi якостi товару чи послуг взiрцю (або стандарту). З сiчня 1997 року дiють державнi стандарти  в галузi туризму, готельного i ресторанного господарства. Базою є мiждержавнi стандарти СНД: "ГОСТ 28681.4-95 класификация гостиниц".

4 жовтня 1999 року - правила  сертифiкацiї були затвердженi Мін’юстом  - введена обов’язкова сертифiкацiя.

Сертифiкацiю проводить  незалежний аудиторський орган акредитований  держстандартом УкрСЕПРО.

Сучасна стратегія надання  готельних послуг дає змогу розширити  їхній асортимент і є засобом  як виживання, так і пошук нових  шляхів [12,с.90].

1.2. Розвиток готельного  господарства в світі

Визначальною тенденцією розвитку світового готельного господарства залишалася централізація управління. Практично всі готельні ланцюги  світу, незалежно від їхнього  рейтингу, зазнаючи жорсткої конкуренції, шукали будь-які можливості для збільшення свого потенціалу. У 1992-1996 pp. лідером  рейтингу був Hospitality Franchise System (HFS). У  цей період йому вдалося поглинути  такі великі компанії, як Ramada Inns і Howard Johnson. Але у 1997 p. настала черга HFS: його поглинув ланцюг, що динамічно розвивається.

Наприкінці століття явно набирав темпи процес централізації  управління Cendant Corp., що очолив рейтинг  готельних ланцюгів. Якщо за 1970 -1991 pp. Holiday Inns збільшив контроль у готельному господарстві тільки на 106 тис. номерів, то в 90-х контроль лідера зріс уже до 214,8 тис. номерів. Правда, це були вже зовсім інші компанії. Збільшення спостерігалося в усіх рангових позиціях рейтингу. У 1970 р.перша десятка рейтингу об'єднала 4987 готелів на 502,4 тис. номерів, у 1991 р.- вже 13813 готелів на 1847 тис. номерів, у 1999 р. — 25827 готелів на 3083,9 тис. номерів. Тільки в 90-х роках число контрольованих номерів виросло майже в 1,7 раза, або на 1236,7 тис. [3,с.32].

Централізація управління в  дрібних готельних ланцюгах відбувається інтенсивніше, ніж у великих. До централізації  менш схильні так звані управлінські компанії (consortia). Тут лідером донедавна  була Utell International, що у 1992 р. контролювала 1360 тис. номерів, у 1997 -1998 pp. її змінила REZ Solutions Inc. (1560 тис. номерів), а у 1999 p.-Pegasus Solutions (1803 тис. номерів).

Процес укрупнення готельних  ланцюгів грунтується насамперед на розвитку системи франчайзингу (нині приблизно 80 % готелів входять у  ланцюги на правах франчайзингу). У 1999 р. із 6315 готелів, керованих Cendant Corp., 6258 входили в цю компанію на умовах франчайзингу. Bass Hotels & Resorts (2-ге місце  в рейтингу) керує усіма своїми 2886 готелями тільки на таких умовах. З 1880 готелів більш відомої компанії Marriott Int. (3-тє місце в рейтингу) 998 також мають франчайзингові угоди. А з 716 готелів Starwood Hotels (8-ме місце в рейтингу) за даною системою працюють 299. З 10 готельних ланцюгів, що займали перші місця в рейтингу 1970 p., 9 зміцнили своє становище в 1999 р.

Якщо порівняти списки готельних ланцюгів першої двадцятки  рейтингу у 1991 та у 1999 pp., то багатьох уже  немає. Вийшли з гри торгові марки Holiday Inns (1-ше місце в 1991р.), HFS (2-ге місце), ITT Sheraton (7-ме місце), Promus (12-те місце), Intercontinental Hotels (16-те місце), Ramada Inter (18-те місце), Westin Hotels (19-те місце).

Нинішні лідери Cedant Corp., Bass Hotels, Starwood Hotels y 1991 p. були нікому не відомі. Більше того, у 1999 р. про себе заявили порівнянно недавно утворені готельні ланцюги, що відразу потрапили в рейтинг. Серед перших 100 фірм десять готельних  ланцюгів уперше згадуються тільки в 1999 р. З них слід відзначити такі: TUI Group (17-те місце) включає 172 готелі на 43,4 тис. номерів, Millennium (23-тє місце) — 117 готелів  на 30,3 тис. номерів, Interstate Hotels Corp. (24-те місце) — 158 готелів на 29,4 тис. номерів.

Звичайно, найбільш відомі ті готельні ланцюги, що оперують у багатьох державах, а не обмежуються контролем готелів однієї країни. На початку 90-х років лідерами з міжнародної діяльності були Ассог, представлені у 66 країнах; ITT Sheraton - у 61 країні; Holiday Inns -у 55 країнах; Hilton Int., Inter-Continental, Best Western Hotels - у 47 країнах. У лідерів 1999 p. міжнародна операційна діяльність значно розширилася. Bass Hotels має готелі в 98 країнах, Best Western Int. - у 84 країнах, Ассог -у 81 країні, Starwood Hotels - у 80 країнах, Carlson Hospitality Worldwide - у 57 країнах, Marriott Int.- у 56 країнах, Hilton Int. - у 53 країнах, Forte Hotel Group - y 51 країні. Багато готельних ланцюгів прагнуть територіально розширити свою діяльність.

Процес зростання значення готельних ланцюгів в управлінні світовим готельним господарством  характеризується істотним протиріччям: з одного боку, укрупнюються головні  готельні ланцюги, що оперують у багатьох країнах, з іншого, - все більше країн  створюють власні готельні ланцюги, що успішно конкурують з інтернаціональними монополіями. Штаб-квартири 325 готельних  ланцюгів, що потрапили в рейтинг  журналу Hotels за 1999 p., розташовані в 39 країнах. Причому понад 60 % із них  припадає на США, 17 штаб-квартир -у Великій  Британії, 14 -у Японії, 11 -у Німеччині, 8-у Гонконгу, по 6- у Франції і  Сінгапурі [1,с.199].