Адміністративні методи управління персоналом

15

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що головним завданням в галузі управління персоналом є здатність менеджера створити умови для реалізації кожним працівником своїх потенційних можливостей і знайти в кожному конкретному випадку необхідний інструмент впливу на людину з метою вирішення поставлених завдань. Саме для цього і служать методи управління персоналом (тобто сукупність прийомів і способів впливу на людей для досягнення поставлених цілей).

Метою даної курсової роботи є вивчення теоретичних основ побудови системи адміністративних методів управління персоналом,  аналізу персоналу ВАТ «Полтаваобленерго» як об’єкт управління, оцінці організаційної структури ВАТ «Полтаваобленерго», а також визначення основних шляхів удосконалення існуючої системи управління ВАТ «Полтаваобленерго».

Відповідно до мети курсової роботи нами були поставлені такі завдання:

визначити поняття, сутність та особливості створення системи управління персоналом;

проаналізувати персонал організації ВАТ «Полтаваобленерго» як об’єкт управління;

оцінити адміністративні методи управління, які застосовуються на ВАТ «Полтаваобленерго»;

розробити рекомендації щодо вдосконалення існуючої системи управління ВАТ «Полтаваобленерго»;

Об’єктом дослідження курсової роботи є процес розвитку персоналу на ВАТ «Полтаваобленерго».

Предметом дослідження є технологічні, методологічні та практичні аспекти дослідження використання адміністративних методів управління на ВАТ «Полтаваобленерго».

Теоретичну базу роботи складають роботи Василенко В.О., Ситник Й.С., Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сімок Г.Ф. та Чумаченко Н.Г.

При написанні роботи нами були використані такі методи дослідження:

Метод наукової абстракції. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.

Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок.

Метод індукції і дедукції. Індукція – це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція – це шлях від загального до одиничного.

Курсова робота складається з таких структурних елементів: вступ, Розділ 1, Розділ 2, Розділ 3, висновки та рекомендації. Обсяг роботи – 42 сторінки, включаючи 9 таблиць та 21 літературне джерело і додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА РОЛЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1.Адміністративні методи управління персоналом: сутність, значення та еволюційний розвиток.

Концепція адміністративного управління спрямована на розробку загальних проблем і принципів управління підприємства в цілому. В рамках цієї концепції в 1920-і роки було сформульовано поняття організаційної структури фірми як системи взаємозв'язків, що має певну ієрархію. Організація розглядалася як замкнута система, поліпшення функціонування якої забезпечується внутрішньофірмовою раціоналізацією діяльності без урахування впливу зовнішнього середовища. З'явилося розуміння того, що підприємством можна управляти, щоб більш ефективно досягати цілей. Ця концепція одержала також назву класичної школи управління.

Відповідно до концепції одного з представників класичної школи управління - А.Фаойля, «управляти - значить передбачати, організовувати розпоряджатися, узгоджувати, контролювати». Файоль розглядав управління (у його термінології - адміністрування) як сукупність принципів, правил, прийомів, спрямованих на здійснення підприємницької діяльності при найбільш ефективному, оптимальному використанні ресурсів і можливостей організації. Головний внесок Файоля у теорію управління в тому, що він розглядав управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємопов'язаних функцій, таких як планування, організація, контроль.

Виразником концепції адміністративного управління був також німецький соціолог М.Вебер. Його концепція отримала назву концепції раціоналістичної бюрократії, так як вона ставилася до бюрократичних форм організації, які характеризувалися такими рисами: чітким визначенням обов'язків кожної посади на основі функціональної відповідальності; чітко встановленої ієрархією команд, що охоплює всі рівні організації, розробкою комплексу правил і процедур, розпорядчих права і коло відповідальності кожного співробітника, а також те, як він має діяти на роботі. При цьому передбачалося, що підприємство функціонує незалежно від особистісного начала і працівники заохочуються виключно за їх компетентність.

Існуючі раніше адміністративно-командні методи управління приводили до того, що комерційна робота підмінялася в основному розподільними функціями. Зверху спускалися численні планові завдання на виробництво продукції, так само розподілялися і товари. Від працівників усіх нижчестоящих ланок потрібно лише неухильне виконання того, що було вирішено.

Умовою застосування адміністративних методів є переважання простих завдань, що вимагають однозначних способів вирішення, допущення мінімальної ініціативи працівників, покладання на них відповідальності за результати на працівників.

Адміністративні методи передбачають можливість покарання або заохочення виконавців, у тому числі й вигляді премій.

Найголовніший недолік адміністративного методу управління полягає в тому, що вони орієнтуються на досягнення заданої результативності, а не на її зростання, заохочують старанність, а не ініціативу. Сьогодні в умовах ускладнення діяльності підприємств, необхідності творчого підходу до справи, ініціативності, високого рівня освіти та кваліфікації працівників чисто адміністративні методи себе вичерпують.

Об'єктивною основою використання адміністративних методів управління виступають організаційні відносини, що становлять частину механізму управління. Оскільки через їхнє посередництво реалізується одна з найважливіших функцій управління - функція організації, завдання адміністративної діяльності полягає в координації дій підлеглих. Можна цілком справедливо критикувати важелі адміністративного управління, однак слід мати на увазі, що ніякі економічні методи не зможуть існувати без адміністративного впливу, що забезпечує чіткість, дисциплінованість і порядок роботи колективу. Важливо визначити оптимальне сполучення, раціональне співвідношення адміністративних та економічних методів.

Підхід, згідно з яким сфера впливу економічних методів розширюється тільки за рахунок витіснення адміністративних методів управління, не можна визнати правомірним ні з наукової, ні з практичної точки зору, тому що механізми їхньої дії принципово різняться. Адміністративні методи спираються на владу керівника, його права, властиву організації дисципліну і відповідальність. Керівник представляється тут, як адміністратор, суб'єкт влади, що спирається на надане йому в цьому право. Однак, адміністративні методи не варто ототожнювати з вольовими і суб'єктивними методами керівництва, тобто адмініструванням.

Адміністративні методи роблять прямий вплив на керований об'єкт через накази, розпорядження, оперативні вказівки, що віддаються письмово або усно, контроль за їх виконанням, систему адміністративних засобів підтримки трудової дисципліни і т.д. Вони покликані забезпечити організаційну чіткість і дисципліну праці. Ці методи регламентуються правовими актами трудового і господарського законодавства, основними цілями якого є: правове регулювання трудових відносин, зміцнення законності, захист прав і законних інтересів підприємства та його працівників відповідно до КЗпП та іншими законодавчими актами.

На підприємстві можливі три форми прояву адміністративних методів:

-         обов'язкове розпорядження (наказ, заборона, і т.п.);

-         погоджувальна (консультації, компроміс);

-         рекомендації, побажання (рада, пропозиція, спілкування тощо).

Як правило, це прямі завдання і розпорядження вищих органів керування (вольовий вплив керівника на підлеглих), які спрямовані на дотримання законів і постанов, наказів і розпоряджень керівників із метою оптимізації виробничих процесів. Адміністративні методи відрізняє від інших чітка адресність директив, обов'язковість виконання розпоряджень і вказівок, невиконання яких розглядається як пряме порушення виконавської дисципліни і тягне за собою певні стягнення. Директивні команди обов'язкові для виконання, причому у встановлені терміни, навіть якщо це невигідно виконавцю. По суті адміністративні методи - це методи примусу, які зберігають свою силу до тих пір, поки праця не перетвориться в першу життєву потребу.

У загальному вигляді, система адміністративних методів може бути представлена як сукупність двох рівнозначних елементів: вплив на структуру управління (регламентація діяльності і нормування в системі керування) і на процес управління (підготовка, прийняття, організація виконання і контроль за управлінськими рішеннями)

Організаційний вплив на структуру керування здійснюється в більшості випадків шляхом організаційного регламентування, нормування, організаційно-методичного інструктування і проектування.

Найбільший інтерес для нас представляє організаційний вплив керівника на процес керування (2-й елемент). По суті ці методи розпорядчого впливу керівника на колектив у цілому і особистість зокрема. Необхідність у такому розпорядництва виникає у зв'язку з відхиленнями в системі управління від раннє заданих або бажаних режимів роботи, неминуче виникають під дією як суб’єктивних, так і об’єктивних чинників.

Залежно від функціонуючих у колективі методів керівництва формується відповідна їм система підпорядкування. Зрозуміло, що в процесі управлінської діяльності відбувається підпорядкування однієї волі інший. Проте форми такого підпорядкування повинні носити самий доброзичливий характер, сприяти прогресу в колективі і не викликати небажаних емоцій типу приниження, незручності, досади, роздратування, а іноді і стресів, що виключає будь-яке порозуміння між керуючою і керованою системою.

У практиці управлінської діяльності адміністративний вплив пов'язаний, як правило, з трьома типами підпорядкування: вимушене і зовні нав'язане. Воно супроводжується неприємним почуттям залежності і розуміється підпорядкованими як натиск «зверху»; пасивне. Для нього характерно задоволення, пов'язане із звільненням від прийняття самостійних рішень; усвідомлене, внутрішньо обгрунтоване.

Загалом адміністративні методи керівництва існують у формі організаційного та розпорядчого впливу. Аналіз змісту керування організацією показав, що, по суті, вся система пронизана організаційно-розпорядчою діяльністю. Адміністративний вплив включає в себе наступні компоненти: види і типи впливу, адресат, постановка завдання і визначення критерію його виконання, встановлення відповідальності, інструктаж підлеглих і т.д.

На підприємстві ці методи служать засобом прямого впливу на процес виробництва і працю працівників, що дозволяє координувати виконання ними окремих функцій або рішення загальної задачі. Це створює сприятливі умови для існування і розвитку керованої системи, робить цілеспрямований вплив на об'єкт управління. До характерних особливостей прямого впливу відноситься безпосередній зв'язок керівника і підлеглого.

1.2. Адміністративні методи управління персоналом як засіб адміністративного впливу на персонал організації.

Методи управління - це способи здійснення управлінських дій на персонал для досягнення цілей управління виробництвом. Адміністративні методи є способом здійснення управлінських дій на персонал і базуються на владі, дисципліні і стягненнях. Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття обов'язку, прагнення людини трудитися на певному підприємстві і т.п. Ці методи впливу відрізняє прямий характер впливу: будь-який регламентуючий або адміністративний акт підлягає обов'язковому виконанню.

Для адміністративних методів характерна їх відповідність правовим нормам, що діють на певному рівні управління, а також актам і розпорядженням вищих органів управління. Розрізняють п'ять основних способів адміністративної дії: організаційні дії, розпорядчі дії, матеріальна відповідальність і стягнення, дисциплінарна відповідальність і стягнення, адміністративна відповідальність.

1. Організаційний вплив як спосіб управління.

Організаційні дії засновані на підготовці та затвердження внутрішніх нормативних документів, що регламентують діяльність персоналу конкретного підприємства. До них належать статут підприємства або організації, колективний договір між адміністрацією і трудовим колективом, Правила внутрішнього трудового розпорядку, організаційна структура управління, штатний розклад підприємства, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції співробітників і організація робочих місць.Ці документи (окрім статуту) можуть оформлятися у вигляді стандартів підприємства і обов'язково вводяться в дію наказом керівника підприємства. Ці документи обов'язкові для всіх співробітників, і їх недотримання тягне за собою застосування дисциплінарних стягнень.