Поняття евфемізмів та їх переклад

     Сленг теж характеризується деякою соціальною обмеженістю, але не певною груповою, а інтегрованою: він не має чіткої соціально-професійної орієнтації, їм можуть користуватися представники різного соціального і освітнього статусу, різних професій тощо. Тому можна відзначити таку межу сленгу, як загальновідомість і широку вживаність.

     Інша  відмінна риса сленгу – його вторинне утворення в порівнянні з жаргоном, оскільки він черпає свій матеріал перш за все з соціально-групових і соціально-професійних жаргонів. Але крім жаргонізмов, сленг включає окремі просторіччя, вульгарні слова. Проте при подібному запозиченні відбувається метафоричне переосмислення і розширення значення запозичених одиниць. Сленговим словам властива завищена експресія, мовна гра, модна неологія.

     Проаналізуємо ще одні визначення сленгу та жаргону, зазначені у електронній енциклопедії Вікіпедії. Згідно цих визначень  жаргон та сленг все ж таки відрізняються, являються різними мовними явищами.

     Як  зазначено, сленг, будучи неформальною формою мови, має відрізнятись від жаргону, який являється технічним словником специфічної професії. Крім того, жаргон не виключає із своєї групи носіїв, так би мовити, не з даної специфічної групи, а скоріше має справу з технічними особливостями наданого поля, що потребує спеціалізованого словника.

     Як  зазначають лінгвісти Бетені К. Дюмас та Джонатан Лайтер вираз являється «дійсним сленгом», якщо відповідає хоча б двом, наданим нижче, критеріям:

• Вираз знижує «гідність формального та серйозного докладу або писання» іншими словами, вираз розглядається в контексті як «яскравий, неправильно використаний вираз»;
• Використання такого виразу припускає, що той хто використовує його добре знайом з тим, про що йде річ, або добре знайом з групою людей, яка добре знає про що йдеться мова;
• Такий вираз «є забороненим у звичайній розмові з людьми найвищого соціального статусу або людьми з великою відповідальністю»;
• Вираз заміщує «добре відомий визначений синонім». Це робиться перш за все для запобігання «дискомфорту, викликаного обумовленою подальшою розробкою елементу». [32]

     Оскільки  сленг являється характерною  рисою мови будь якого професійного або соціального класу, визначимо  чи існує таке поняття. Як політичний сленг, сфери та форми його використання. 
 

1.6 Політичний сленг. Проблеми перекладу.

      Внаслідок наміру досягнути певного перлокутивного ефекту на реципієнта, політичні евфемістичні жаргони характеризуються великою  кількістю синонімічних евфемічних одиниць на позначення понять “неправда”, “неправдивий”, “обманювати” тощо. Різноманітність і різноплановість засобів вербалізації явища неправди в англійській мові свідчать про його соціальну значущість [6]. Як зазначає Х.Вайнріх, “для політиків та дипломатів неправда пов’язана з професією. Вона перетворюється на мистецтво” [4]. Саме функція евфемізмів пом’якшувати, завуальовувати прикру небажану дійсність робить їх привабливими для тих політиків, які часто не бажають говорити правду про сферу своєї діяльності, і створили цілий арсенал евфемічної лексики для введення в оману реципієнта. Оскільки узуальні політичні евфемізми в процесі популяризації через ЗМІ інколи втрачають свій евфемістичний потенціал, для політиків стало характерним вживання контекстуальних (ситуативних) евфемічних субститутів, що є “джерелом творення мовної експресії” [1]. Вони виявляють свій евфемістичний зміст лише в певній мовленнєвій ситуації, отже є одиницями вторинної номінації мовленнєвого характеру, тобто «оказіональними використаннями лексичних значень у невластивій для них номінативній функції» [7]. Прагматичною специфікою вживання оказіональних евфемізмів є небажання мовцем того, щоби слухач пов’язав номінативну одиницю із денотатом, який евфемізується, що часто веде до неадекватного сприйняття інформації адресатом. Інакше кажучи, такі евфемістичні звороти свідомо генеруються політичними колами для введення в оману пересічних громадян чи приховування важливої інформації.

      Більшість із евфемічних сполучень прямих номінацій, пов’язаних із неправдою, є бінарними словосполученнями, і позитивний прагматичний ефект висловлювання досягається за рахунок позитивної чи нейтральної семантики слів, що входять до них: opposition research – пошук інформації, яка би скомпрометувала політичного конкурента; comparative campaigning – публічний обман, наклеп на політичного опонента чи підрив передвиборчої кампанії конкурента [10, 88]:

      “Mr.Atwater… a specialist in the political attack, has said this about negative (or, as he prefers it, comparative) campaigning: ‘There is no danger as long as it’s not too harsh, as long as it’s not too shrill, as long as it’s factual and as long as it’s believable’”.

                                                                   (New York Times, 08/29/1988). 

      Заходи  пропагандистського характеру з  боку офіційних осіб, спрямовані на приховування правди, наслідків політичних скандалів і помилок евфемізуються  сполученнями damage control та damage limitation, а сама політична неправда подається народу як categorical inaccuracy, fundamental truth, plausible denial, terminological inexactitude, erroneous report чи misstatement:

      “It is almost impossible to lie at all in Washington. There are only ‘misstatements’. This was the euphemism evolved by the White House during the Watergate years when spokesmen were caught in ‘untruths’”.

                                            (New York Times, 03/07/1985).

      До  дієслівних евфемістичних сполучень  політичного спотворення чи приховування інформації належать одиниці to withhold information, to put the file in order, to cover-up,  to misspeak, to stonewall, to contain:

      “’The President’, [Ron] Ziegler said, ‘misspoke himself’. He explained that the President … had another case in mind when assuming personal responsibility for Fitzgerald’s being ‘fired, or discharged, or asked to resign’”.

      (Harper’s Magazine, 06/1973).

      Політики, котрі систематично практикують  обман, евфемізуються епітетичними сполученнями economical with the truth, terminologically inexact чи less than candid, а їх неправдиві чи помилкові дії та документи характеризуються як factually challenged чи inoperative:

      “So was the Prime Minister guilty of misleading her audience or being economical with the truth?”

                                                                   (Guardian Weekly, 11/12/1989).

      В евфемістичних жаргонах політичного  дискурсу поширеними є професійні евфемізми з поляризацією значення: a useful and businesslike meeting – зустріч двох дипломатів, в результаті якої нічого не було досягнуто, serious and candid discussion – повна незгода, cordial meeting  – холодна та недружня зустріч, democracy – диктатура, full and frank meeting – зустріч, яка не привела до взаємної згоди, to take care of – вбити, brotherly help – збройне вторгнення:

      “… the state’s key witness testified that he had heard Mr.Boyle give the order in 1969 to ‘take care of’ Joseph A.Yablonski”.

       (New York Times, 04/09/1974).

        Часто евфемістичний ефект досягається  за допомогою одиниць з абстрактною  семантикою, до яких належать  лексеми thing, situation та it: the executive privilege thing (приховування інформації), Vietnam situation (війна у В’єтнамі), Watergate situation (Уотергейський скандал) тощо:

      “… the problem – no, not the problem; it’s not a problem, it’s a situation – has been weighing heavily on my mind for a long time”.

      (New York Times, 11/13/1976).

      Деякі евфемізми політичних жаргонів утворюються способом абревіації. У політичній лексиці евфемістичні абревіатури вживаються з метою оправдання помилкових дій уряду, приховування чи применшення невдалих політичних акцій чи вказівок. Наприклад, у британському варіанті англійської мови акронім UDI – unilateral declaration of independence (одностороння заява про незалежність) фактично означає політичний бунт чи революційні дії проти законного уряду держави, а австралійський евфемізм a U-turn (an unexpected turn) евфемізує відмову від прийнятої раніше політичної точки зору.

      Хоча  для мовної діяльності загалом характерна певна тенденція до бережливості, тобто економії мовних ресурсів [5, 372], у переважній більшості випадків політичні евфемізми є довшими, ніж одиниці, які вони замінюють. Вони містять більше літер та складів, і часто два чи більше слів використовуються для евфемістичної заміни одного. Доцільним є визначення евфемістичного потенціалу довших евфемістичних субститутів у порівнянні з їх коротшими синонімами і прямими найменуваннями. Х.Роусон пропонує точне визначення евфемістичного потенціалу за допомогою так званого “Fog or Pomposity Index” (FOP Index) – показника вуалітивності (переклад  наш – В.Т.), який порівнює довжину евфемістичного сполучення з довжиною прямого найменування, додаючи  одиницю за кожну додаткову літеру, склад чи слово евфемізму і ділячи суму на кількість одиниць прямого найменування. Наприклад, евфемізм adjustment downward має показник вуалітивності 5.75 порівняно з його неевфемістичним відповідником drop (18 літер + 4 додаткові склади + 1 додаткове слово = 23, що ділиться на 4 літери прямого найменування) [10, 13].  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.7 Поняття «політична мова» та «політичний сленг».

     Політична мова - сукупність вербальних структур, які використовуються у сфері політики і здійснюють вплив на політичну свідомість індивідів та їх участь у перебігу політичних процесів. За визначенням Л.А. Нагорної, політична мова - це сукупність дискурсивних практик, що формують сферу політичної комунікації . Російський дослідник А. Чудінов визначає політичну мову як особливу підсистему національної мови, призначену для політичної комунікації, тобто для пропаганди тих чи інших ідей, емотивного впливу на громадян, вироблення суспільного консенсусу.

Характерні  особливості політичної мови

     До  політичної мови можна віднести, перш за все, мову публічних виступів політичних діячів. Особливим видом політичної мови є парламентська мова або  так звана “мова парламентських дебатів”. Сюди входить і мова політичної пропаганди та політичної реклами як в усній, так і в письмовій формі. Специфічним видом політичної мови є мова різноманітних політичних документів (договорів, угод, законів). До проявів політичної мови також відноситься мова різноманітних передач на політичні теми, блоків політичних новин на радіо та телебаченні, рубрик, які відводяться політичним подіям у пресі, статтей на політичні теми і т.п. Політична мова завжди включає не тільки повідомлення про політичну дійсність, а й її інтерпретацію та як явну, так і приховану оцінку, вона орієнтована на те, щоб викликати бажану для суб’єкта мовну чи поведінкову реакцію з боку об’єкта комунікації.

     Термін  «політична мова» не є сьогодні загальноприйнятим. Поряд існують такі визначення, як «мова політики», «політичний дискурс». Іноді їх уживають як синоніми, але, на думку А.Н. Баранова, ці поняття слід розрізняти . За ним, «політичний дискурс» – це сукупність усіх мовних актів, які використовуються в політичних дискусіях, а також правил публічної поведінки, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом. Під мовою політики, за визначенням Л.А.Нагорної, зазвичай розуміють термінологію і риторику політичної діяльності. У ній розрізняють мову законодавства, мову управління, мову дипломатичного спілкування та переговорів, мову політичної пропаганди, мову політичного виховання. Політична мова у такому баченні – це не обов'язково прерогатива професійних політиків чи державних чиновників; це, по – перше, ресурс, відкритий для всіх членів мовного співтовариства, а по – друге, мова, що застосовується у маніпулятивних цілях. До сфери політичної мови відносять також увесь спектр проблем, пов'язаних із політичною коректністю і боротьбою за чистоту мови. Втім, визначається, що обидва поняття, «мова політики» та «політична мова», перебувають у відносинах перехрещування – мова політики так само є мовою маніпуляцій, як і політична мова.

     Розгляд таких матеріалів, як тексти з різних джерел, включаючи статті політичної спрямованості з газет і інтернет-джерел насправді дозволяє зробити вивід про те, що існує ряд слів і виразів, зазвичай використовуваних політтехнологами і особами, що коментують хід політичного процесу. Для розгляду таких питань, як чи є ця мова різновидом професійного сленгу, яка його лексика, і наскільки він відрізняється від інших професійних жаргонів, корисно розділити дані слова і фрази на декілька груп залежно від їх походження.