Особливості використання термінологічної лексики у наукових текстах (на прикладі юридичних наук)

Розвиток такого типу термінотворення як основоскладання  простежується за діахронного зіставлення  терміносистем 20-х, 60-х років XX ст. і сучасної української мови. У словнику Б. Комарова і Р. Волянського композити представлені нечисленно. Поєднання двох національних твірних основ (за незначними винятками) було основним типом творення термінів-композитів, наприклад: рукопис, стародрук, першодрук, першотвір, книгопоширення, книгопостачання, книго-користування, книгосховище, пелеографія. У «Довіднику...» Е. Куделько і С. Мінца (1960-ті роки) спостерігаємо значно ширше включення складних слів, зокрема з іншомовними компонентами, наприклад: авто-бібліографія, автореферат, мікрокартка, мікрозображення. Зростання кількості двоосновних слів з початку 60-х років XX ст., у сучасній терміносистемі пояснюється загальнотермінологічною тенденцією.

Для усіх моделей  творення термінів-композитів характерний переважно двоосновний зв’язок. Складніші поєднання трьох і більше основ спостерігаються серед слів, утворених за допомогою афіксоїдів іншомовного походження: біобібліографія, бібліосоціологія, кінофотофоно-документ. Об’єднання в одному слові по кілька основ зумовлює відтворення у терміні багатьох ознак предметів, явищ, що свідчить про вищий ступінь конкретизації понять [7, C. 114].

Малопродуктивним  є утворення іменників способом словоскладання, наприклад: експрес-інформація, стрічка-закладка, унітерм-карта, компакт-диск.

Отже, дериваційна  система сучасної термінології широко використовує творення термінів за допомогою  основоскладання. Типи композитів розрізняються  твірною основою (іменниковою, дієслівною чи іншого типу), синтаксичним зв’язком та лексико-семантичними ознаками.

Абревіація

Терміносистема  охоплює багато абревіатур. Вони належать переважно до буквеного типу (слово   вимовляється   за   назвами    букв),    наприклад: СК – систематичний каталог, РЖ – реферативний журнал, ДПА – довідково-пошуковий апарат. Поодинокі абревіатури належать до звукового типу (поєднання початкових букв, що читаються як одне слово), наприклад: НАФ – національний архівний фонд, ДАС – державна автоматизована система.

Абревіатурами переважно позначають поняття, яким притаманні такі властивості, як системність, логічність, структурність. Наприклад: АБС – автоматизована бібліотечна система, УДК – універсальна десяткова класифікація, ДБА – довідково-бібліографічний апарат. Абревіатури можуть називати: предмети (СКС – систематична картотека статей, ГДК – головка довідкова картотека, АПП – абетково-предметний покажчик); процеси (ДІО – довідково-інформаційне обслуговування, РП – ретроспективний пошук); явища (МБА – міжбібліотечний абонемент) [15, C. 67].

Продуктивність  форманта -ик, -ік для позначення нових наукових дисциплін (кібернетика, біоніка, семіотика) зумовила його домінування над давнішими, але не продуктивними сьогодні формантами: -логія, -знавство. При цьому використовуються як основні продуктивні засоби загальнолітературного словотвору, так і власне термінологічні, що чітко простежується під час аналізу термінологічних новоутворень. Так, розвиток науково-інформаційних процесів, зокрема, сприяв усуненню полісемії терміна інформація (назва об’єкта і науки про нього) і визнанню терміна інформатика як назви науки. Морфологічний спосіб практично забезпечує формування і розвиток усієї множинності лексико-семантичних груп термінології.  Цей  спосіб  забезпечує  можливість  використання однотипних засобів словотворення, що сприяє структурній систематизації терміносистем.

2.1.6. Синтаксичний спосіб термінотворення

Цей тип термінів характерний для називання усіх поняттєвих категорій, відображаючи в  них родо-видову ієрархію понять. Опорним  компонентом, що визначає родові відношення, є іменник у називному відмінку; видові відношення у словосполученні позначають прикметники, іменники в непрямих відмінках, зрідка дієприкметники.

Місце певного  поняття в багатьох інших однорідних понять (процесів, явищ, предметів) закріплюється у словосполученні переважно дво- і трикомпонентним зв’язком. До найпродуктивніших моделей творення термінів-словосполучень належить «прикметник + іменник» та «іменник + іменник».

У словосполученнях, утворених за моделлю «прикметник + іменник» іменник вказує на родове поняття, прикметник – на видові ознаки. Наприклад, родовий термін картотека конкретизується багатьма прикметниками, які вказують: на цільове призначення, характер відображу-ваних відомостей, спосіб їх групування у картотеці, матеріали,   з   яких   вони виготовлені (авторська картотека, бібліографічна картотека, допоміжна картотека, фактографічна картотека, хронологічна картотека, рейтерна картотека). Видові ознаки родового поняття індекс характеризують увесь спектр його функціонування: сферу використання – каталоговий індекс, книготорговельний індекс, поличковий індекс; функцію – основний індекс, додатковий індекс; будову – літерний індекс, цифровий індекс, літерно-цифровий індекс, змішаний індекс, однорідний індекс, ступінчастий індекс; повноту – простий індекс, складний індекс, складений індекс, повний індекс.

У словосполученнях, утворених за моделлю «іменник + іменник», семантичне навантаження як опорного слова має іменник у називному відмінку, наприклад: картотека докомплектування, перевірка фонду.

За цією моделлю  утворюються терміни на позначення: процесів (переінвентаризація фонду, шифрування документа); якостей, властивостей (подрібненість класифікації, доступність інформації); предметів, їх сукупності (картотека дезидератів, фонд інкунабул).

Двокомпонентна  модель творення термінів-словосполучень «дієприк-метник + іменник» малопродуктивна, наприклад: ілюстрований каталог, централізована каталогізація, продовжуване видання.

За допомогою  названих моделей творяться три-, чотири- і більше компонентні моделі. Тричленні словосполучення виникають шляхом приєднання ще одного означення до двочленного терміна, яке деталізує різновидність поняття. Наприклад, словник Б. Комарова засвідчив функціювання в 20-х роках XX ст. терміна-словосполучення бібліографічний опис. Із розвитком бібліографії відбувалося розширення опису сукупності бібліографічних відомостей про документ, необхідних для його ідентифікації і загальної характеристики. Відповідно виникли тричленні терміни-словосполучення: аналітичний бібліографічний опис, монографічний бібліографічний опис.

Значна частина  словосполучень утворилася шляхом поєднання  двокомпонентних термінів з означуваним  словом за моделями: прикметник + (прикметник + іменник) (географічна предметна рубрика, індивідуальне бібліографічне інформування); прикметник + (іменник + іменник) (систематичне розміщення фонду, резервно-обмінний фонд бібліотеки, вибіркове поширення інформації); дієприкметник + (прикметник + іменник) (автоматизована бібліотечна система, анотований бібліографічний покажчик, централізована бібліотечна система); дієприкметник + (іменник + іменник) (централізоване джерело комплектування). Препозитивний компонент у таких моделях, виражений прикметником або дієприкметником, позначає семантично вужчу видову ознаку і відіграє уточнювальну роль. Другий і третій компоненти, як правило, становлять стійкі словосполучення й утворюють розгалужені термінологічні гнізда.

У словосполученнях, утворених за моделями: іменник + (прикметник + іменник) та іменник + (іменник + іменник), другий і третій компоненти вживаються як самостійні терміни, а перший вказує на характерні ознаки позначуваних ними понять (форми організації, якісні показники). Наприклад: план книжкової виставки, мова бібліографічного опису, повнота комплектування фонду.

Багатокомпонентні терміни-словосполучення ілюструють здатність дво-, тричленних сполучень під час творення нових термінів вступати між собою у синтаксичні відношення: керування (основна картка систематичного каталогу), а також варіантне використання узгодження і керування, що утворює ніби ланцюгову реакцію творення термінів (бібліографічна довідка – фонд виконаних бібліографічних довідок – картотека фонду виконаних бібліографічних довідок; предметна рубрика – підзаголовок предметної рубрики – хронологічний підзаголовок предметної рубрики).

Компоненти  окремих термінів-словосполучень не мають самостійного термінологічного значення і представляють собою  опис поняття: повнота виконання  бібліографічного завиту, обов’язковий елемент бібліографічного опису, одиниця зберігання, архівних документів. Серед три- та багатокомпонентних термінів-словосполучень виділяється група, яка утворена поєднанням за допомогою прийменників до, в, з, під, у, між, наприклад: деталізація в класифікації, вільний доступ, до бібліотечного фонду, загальний визначник з дефісом, бібліографічний опис під колективним автором.

Творення термінів-словосполучень із складною структурою прогресує, зокрема, на основі не тільки дво-, але й трикомпонентних утворень, що перетворює термін у його дефініцію, наприклад: коефіцієнт відповідності між довідково-інформаційним фондом та інформаційними запитами. Бібліотекознавство та інформатика оперує термінами, які утворені замість багатокомпонентних словосполучень, наприклад: обертаність фонду (коефіцієнт), релевантність фонду, пертинентність фонду (властивості).

Моделі творення термінів-словосполучень, характерні для сучасної термінології, простежуються ще в 20-х років XX ст. Словник Б. Комарова відтворює переважно двокомпонентні словосполучення, зрідка обтяжені прийменником, наприклад: предметовий каталог, каталогова картка, запис до інвентаря, книжковий знак. Трикомпонентні терміни трапляються рідко, наприклад: термін користування книжкою. Поширеність у сучасній терміносистемі складних за структурою словосполучень підтверджує загально-термінологічну тенденцію.

Сучасні терміни-фразеологізми  представлені лише окремими прикладами. Властивість термінологічних стійких  словосполучень позначати неназвані  предмети і явища не забезпечує відтворюваності термінологічної одиниці і пов’язаного з нею поняття. Не маючи чіткої дефініції, фразеологічні сполуки можуть набувати експресивно образну функцію, елементи авторського узагальнення, що наочно ілюструє як термінологія 1920-х років, так і сучасна. Так, у словнику Б. Комарова вміщено термін чарівний ліхтар, тлумачення якого не дають сучасні фразеологічні словники. У термінологічному плані це опоетизований варіант терміна діаскоп (БСЭ), утворений на зразок кіно – великий німий. У сучасній терміносистемі фразеологізми найчастіше трапляються у назвах форм культурно-просвітницької роботи бібліотек – творчий портрет, літературна вітальня, які вносять експресивність і невиправдано замінюють терміни літературний вечір, тематичний вечір [5, C. 3].

Отже, у сучасній термінології номінація понять термінами-словосполученнями є високопродуктивною. Найпоширенішим є дво-, трикомпонентний зв’язок іменника з прикметником та іменника з іменником. Вони є основою для творення складніших за структурою словосполучень. Низька продуктивність дієприкметників зумовлюється їх нечисленістю. Прості і багатокомпонентні терміни-словосполучення утворюються за допомогою основних синтаксичних відношень – узгодження і керування. Діахронне зіставлення структурних моделей термінів засвідчує активне поширення синтаксичного способу термінотворення.

3. Оцінка термінів у наукових текстах на прикладі збірника наукових статей «Вісник господарського судочинства»

Для аналізу  творення термінологічної лексики ми обрали юридичні науки, зокрема «Вісник господарського судочинства». Це є науково-практичне видання, яке видається шість разів на рік і посідає статус офіційного друкованого органу Вищого господарського суду України. Заснований юридичний журнал у 1994 році, його головним редактором є Анатолій Йосипович Осетинський – кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, заступник Голови Вищого господарського суду України.

Значну частину в журналі займають статті визнаних фахівців із цивільного, господарського, фінансового та податкового права та інших галузей законодавства, що регулюють питання господарювання та підприємництва. Наукові публікації, що розміщені в журналі зарахо-вуються Вищою атестаційною комісією для здобуття наукових ступенів у галузі права. Крім того, у виданні подається загальна інформація щодо діяльності українських господарських судів та наводяться роз’яснення й інформаційні листи президії ВГСУ, друкуються тексти нових нормативно-правових актів.

Мета нашої  практичної роботи – проаналізувати та оцінити терміни юридичних  наук, визначити їх походження та використання. Для цього було опрацьовано шостий номер «Вісника...» за 2010 рік.

У процесі роботи над практичною частиною курсової роботи укладено картотеку, яка налічує 40 карток із 50 юридичними термінами. На карточках  зазначено номер сторінки в аналізованому журналі та поділено за групами, що відповідають способам термінотворення.

Отож щодо творення термінів – то прослідковано наступні способи термінотворення та їх кількість:

• суфіксальний спосіб термінотворення – 14 термінів (комбінація, конспірація, нотифікація, експедитор, інвестування, концентрація, санація, ліквідатор, брокер, довіритель, капітал, картелі, принципал);
• префіксальний спосіб термінотворення – 3 терміна (антимонопольний, антитрастове, контрагент);
• префіксально-суфіксальний спосіб – 6 термінів (контрасигнація, контрасигнування, підвідомчість, неустойка, посередництво, представ-ництво);
• безафіксний спосіб термінотворення – 7 термінів (акцепт, оферт, угода, штраф, пай, рент, кадастр);
• основоскладання – 10 термінів (монопсонія, трансмісія, законодавець, орендодавець, монополіст, землеустрій, правосуб’єктність, правовідносини, юрисдикція, капіталовкладення);
• абревіація – 3 терміна (ЦК, ГК, ГПК);
• синтаксичний спосіб термінотворення – 7 термінів (касаційна скарга, кадастровий номер, транснаціональна концентрація, арбітражний керуючий комерційний посередник, процесуальний кодекс, концесійні промисли).