Особливості використання термінологічної лексики у наукових текстах (на прикладі юридичних наук)

Продуктивною під час  творення термінів на позначення «носія предметної ознаки» є словотвірні моделі типу: іменник + суфікси -ник, -к(а), -ок, -ств(о), -цтв(о).

Словотвірний тип із суфіксом -ар належить до непродуктивних і вказує: на особу за родом діяльності, де твірна основа називає об’єкт діяльності (книгар); на предмет – вид видань (буквар).

До складу термінології входить багато лексем із словотворчими формантами -к(а), -ок, які в загальнолітературній мові містять семи «зменшеності», наприклад: квиток, листок, дужка, риска. Відсутність експресивного забарвлення суфікса спричинено десемантизацією похідних і переходом їх до нейтральної лексики. Суфікс перестає сприйматися як показник зменшеності і зберігає лише функцію оформлення назви, показника предметності.

Високою функціональною активністю відзначається суфікс -к(а). Його десемантизація виявляється у тому, що терміни сприймаються як назви реальних об’єктів без вказівки на здрібнілість: листівка, рамка, дірка, картка. Синонімічна пара книга-книжка, втративши семантичне протиставлення за розміром, розвивала самостійні ознаки за збереження спільного основного значення. Словник Б. Комарова (1926 р.) містить ремарку, яка визначає сферу використання терміна книга для називання «ідеологічного поняття» (наприклад: «поширення книги на Україні»), а терміна книжка - для конкретного предмета. Згідно з державним стандартом України «Видання. Основні види» сучасний погляд на розмежування семантики цих двох слів полягає у визначенні терміна книжка (книжкове видання) як загальнішого терміна [7, C. 147-159].

УТ містить поодинокі  терміни, у яких словотворчі форманти -к(а), -ик виявляють ознаку зменшеності: кишенька (книги), дротик (пошуковий).

Терміни, утворені за допомогою  іншомовних суфіксів, часто мають  значення збірності й називають  переважно конкретні предмети. Вони вказують на невизначену кількість, що сприймається як одне ціле. Наприклад, збірні назви предметів (видань, елементів їх графічного оформлення) з суфіксами: -іан(а) – Шевченкіана, Франкіана (сукупність творів певного автора та літератури про нього); -ік(а) – Україніка (сукупність книг певної тематики); -ик(а) – орнаментика (сукупність орнаментальних елементів у документі); -арій – глосарій, гербарій; -ура – література; -ація – документація, орнаментація, пагінація, інформація; -ат – аркушат. Граматична сполучуваність суфікса -іан – реалізується тільки з власними назвами, що обмежує його словотвірну активність.

Запозичені  терміни, утворені за допомогою суфікса -ар(-яр), називають: предмети (книги, бібліотечна техніка) – інвентар (лат. іпventerium опис), календар (лат. сalendrarium букв, боргова записка), екземпляр (лат. ехетрlar зразок), формуляр (нім. Formular), футляр (нім. Futteral). У документознавчій термінології термін екземпляр відтворює два значення: «предмет» – книга і «статистичний показник» – одиниця збереження у документному фонді.

До малопродуктивних словотвірних типів із суфіксами  іншомовного походження належать утворення  із суфіксом -арій (депозитарій); -ика, -іка (евристика, інформатика, хроніка, графіка); -іст (анналіст); -ат (алігат, дезидерат, плакат); -аж (стелаж, тираж, увраж); -ал (ініціал, каптал, оригінал, журнал); -ель (штемпель); -ет (буклет, дублет, пакет, раритет); -ив (актив, курсив, масив, мотив); -изм (афоризм); -ис (екслібрис); -иск (астериск); -ус (папірус, тезаурус). Переважно іншомовні словотворчі форманти визначаються як складові компоненти прямих запозичень.

За допомогою  словотвірних моделей типу: прикметник і суфікси -ість, -от(а), -ин(а), -изн(а), -и – утворюються терміни на позначення поняття «абстрактна ознака», що вказує на певні властивості реальних об’єктів.

У творенні таких  термінів позицію домінанти займає суфікс -ість. Ці терміни називають абстрактні властивості (динамічність, компактність, еквівалентність, науковість); властивості, що визначаються кількісними ознаками (дублетність, примірниковість, періодичність, поодинокість, повторюваність); фізико-хімічні властивості (вогкість, еластичність, рухомість); властивості на позначення «психологічних особливостей осіб» (зацікавленість, очитаність, поінформованість, читальність); статистичні показники (коефіцієнти) (відвідуваність, обертаність, читаність, місткість).

Терміни, що виражають  абстрактну ознаку, становлять сполучення твірних основ якісних і відносних  прикметників із суфіксом -ість (-ність): дискретність, комплектність, раритетність. Формант -ість приєднується як до власномовної, так і до іншомовної твірної основи: інформативність, доступність.

Лексеми із загальним  словотвірним значенням «абстрактна ознака» мотивуються прикметниками із суфіксами: -н- (дискретний – дискретність);

-ов- (примірниковий – примірниковість, науковий – науковість, вибірковий –вибірковість); -л- (стислий – стислість); -альн- (читальний – читальність);     -к- (місткий – місткість); -ичн- (-ічн-) (періодичний – періодичність,    публічний – публічність, стохастичний – стохастичність).

Лексеми, утворені приєднанням суфіксів -от(а), -ин(а), -изн(а) до основ якісних прикметників, самостійно не вживаються, а функціонують винятково у складі термінів-словосполучень: глибина індексування, глибина комплектування, хронологічна глибина фонду (бібліографічного пошуку); повнота фонду (бібліографічних відомостей, бібліографічного опису, виконання бібліографічного запиту); частота поновлення інформації; новизна інформації.

Можна стверджувати, що в термінології спостерігаємо високий ступінь спеціалізації форманта -ість для позначення властивостей, показників. Водночас певні властивості можуть бути номіновані за допомогою формантів -от(а), -нн(я) та описової конструкції. Використання описових конструкцій, які здебільшого є дефініцією поняття, свідчать про відсутність точного, однозначного, лаконічного україномовного терміна. Шляхом усунення описових конструкцій термінів на позначення властивостей може бути використання словотвірної моделі з суфіксом -ість: від основи англійського терміна relevance за допомогою суфікса -ість утворено термін релевантність фонду (відповідність змісту документів читацькому попиту).

Отже, суфіксальний спосіб творення термінів є високопродуктивним. Суфікси як словотворчі частини  слова, що виникли шляхом абстрагуючої роботи людського мислення, приєднуючись до різних основ, утворюють слова з новим лексичним значенням або ж змінюють форму слова.

Словотворчий аналіз української термінології свідчить, що суфіксальні словотворчі форманти, які утворюють ці терміни, досить численні. Приєднуючись переважно до іменникових, а також дієслівних прикметникових основ, вони утворюють слова на позначення та означення найрізноманітних понять.

2.1.2. Префіксальний

Префіксальний спосіб порівняно  з суфіксальним є менш продуктивним. Значна частина префіксів співвідносна з прийменниками і розвинулася на їхній основі: під-, перед-, до-, без-, поза-. Між прийменниками і префіксами існує генетичний зв’язок, що позначається на кореляції їх семантики. Значеннєвий зв’язок префікса з прийменником того словосполучення, на основі якого це слово утворилося, зберігається, наприклад, у слові підзаголовок [15, C. 64].

За семантичними функціями іменникові префікси і сполучувані з ними твірні основи мають два значення: «протилежності» та «інтенсивності ознаки». Значення «протилежності» відтворюють українські іменникові префікси без-, перед-, після-, а також іншомовні аван -, ан -, контр-, супер-, де-, дез-.

Словотвірна модель з префіксом без-, основною семою якого є відсутність ознаки чи якості, мотивованої твірною основою, малопродуктивна (безкоштовність).

Префікси перед-, після- вказують на явища, які передують або   завершуються    в   часі    (місці):    передплата,    передмова, передслово, післяплата. В іменниках передмова і передслово. провідним у плані семантики є префікс, який робить ці слова синонімами.

Префікси іншомовного  походження передають значення «протилежності місця розміщення»: аван-, ан-, контр-, супер-, фор-; «протилежності дії, процесів»: де-, дез-, ре-.

Префікс ан- (гр. ап заперечна частка) використаний під час творення терміна-прикметника аноністографічний, що відтворює ознаки рукописної або друкованої книги, текст якої розміщується лише на одному боці аркуша: книги-згортки, а також ксилографічні книги, що складаються з аркушів із текстами на одному боці, а їхні чисті шпальти склеєні.

Префікс контр- (лат. сопtrа проти) вживається у терміні контртитул і передає значення «протилежності місця розміщення предмета – аркуша, що є навпроти титулу: ліва частина розво-ротного титульного аркуша, що містить відомості про багатотомне (серійне) видання загалом або титульні відомості на мові оригіналу в перекладному виданні» [4, С. 54]. Ознаку «протилежності місця розміщення» також передають префікси аван- (фр. аvапt перед) і фор- (нім. vor перед) у термінах авантитул, фортитул, які виступають синонімами при позначенні поняття «перша сторінка видання, яка передує розворотному титульному аркушеві й має декоративно-композиційне призначення: містить частину вихідних відомостей – видавничу марку, назву серії, прізвище автора, назву твору, зрідка – епіграф, посвяту».

Префікс супер- (лат. super зверху, над) у бібліотечній, книгознавчій термінології вказує на річ, яка обгортає поверхню іншої речі – суперобкладинка, суперобгортка, а також виявляє розрізнювальну функцію при називанні поняття «ярлик або штемпель невеликих розмірів, що вказує на власника книги» залежно від місця його розташування. Знак, витиснутий на корінці або зовнішній частині палітурки, тобто зверху книги, дістав назву суперекслібрис, а знак, витиснутий на внутрішньому боці палітурки – екслібрис.

Префікси де- (лат. de відміна, усунення), дез- (фр. dеs знищення) вживаються у термінах-іменниках, які передають значення «опредметненої дії» і «процесів», протилежні до названих мотивувальними словами:   декодування, декаталогізація, де централізація (бібліотечної мережі), дезінсекція, дезінфекція, дезінформація. Префікси де-, дез- вказують на усунення або відміну чогось. Так, термін дезінфекція (книг) позначає поняття «знезаражування книг і знищення хвороботворних мікро-організмів», дезінсекція – «знищення комах – шкідників книг». Термін декаталогізація відтворює сукупність процесів, що забезпечують створення й функціонування нових бібліотечних каталогів на основі вже існуючих і передбачає докорінне суцільне редагування бібліотечного каталогу (зміна класифікаційних індексів, авторських знаків, бібліотечних позначок, редагування бібліотечного опису тощо).

У термінології префікс ре- (лат. re-) має два значення: 1) «проти-лежність опредметненої дії, названої твірною основою» – рекаталогізація (повне перероблення каталогу із заміною каталогових карток), рекласифікація (встановлення іншого класифікаційного індексу за певною системою класифікації); у цьому значенні префікс ре- є синонімічним із префіксом де-; 2) «повторність дії, названої твірною основою» репродукція, репродукційний (апарат), репродукований (видання). Термін репродукція виявляє багатозначність: як процес – «відтворення друкованого тексту» і предмет – «відтворений малюнок, друкований текст».

Префікс під- у термінах-іменниках модифікує сему підпорядкованості тим явищам, які названі мотивувальним словом. У поєднанні з іменниковою основою він утворює терміни, що називають нижчі таксономічні категорії, які характеризують ділення різних систем бібліотечно-бібліографічної класифікації (клас – підклас, відділ – підвідділ, розділ – підрозділ); друге і наступні тематичні ділення рубрики (підрубрика); частину серії з вужчим призначенням, змістом (підсерія); другий і наступний елементи багаточленної предметної рубрики, що відділяється від інших розділовим знаком (підзаголовок).

Поодинокі українські бібліотечні й книгознавчі терміни  утворені за допомогою префіксів пів-, напів-: півтом, півустав, піврічний (комплект), напівцентральний (розділювач). Префікси вказують на неповноту цілісної ознаки: півтом – «один із томів видання, яке вийшло у кількох (двох) книгах, але композиційно побудовано як один том»; напівцентральний розділювач – «вид розділової картки, виступ якої зміщено від центру».

Іменниковий префікс спів- уживається для творення термінів, що означають взаємну участь у виконанні якоїсь дії, належність до певної групи людей (співавтор, співбесіда).

Отже, при творенні термінів префіксальним способом префікси українського та іншомовного походження взаємодіють з твірними основами (переважно іменниками) і реалізують свої семантичні ознаки.

2.1.3 Префіксально-суфіксальний  спосіб термінотворення

Префіксально-суфіксальний спосіб термінотворення серед інших типів афіксального способу має низьку продуктивність. До префіксально-суфіксальних належать терміни, які утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, та терміни, утворені на основі прийменниково-іменникових сполучень, в яких прийменники перетво-рюються в префікси і реалізують свої словотвірні можливості разом із суфіксами. Специфіка словотвірного значення префіксально-суфіксальних утворень виявляється у тому, що воно створюється обома компонентами пари і є наслідком інтеграції їх значень.

Виникнення  на основі сполучення іменника з прийменником нових префіксальних термінів найчастіше супроводжується суфіксацією: між-бібліотеч-н-ий (абонемент), по-смерт-н-ий (видання). Провідну семантичну роль у префіксально-суфіксальному творенні відіграють префікси, а суфікс містить доволі високий ступінь узагальненості й оформляє похідну основу. Функціонально-семантична спеціалізація іменникових префіксів виявляєть-ся у закріпленні за ними певної функції.

Префіксально-суфіксальні  іменники, твірними основами для яких є сполучення іменника з прийменником, співвідносяться з прийменниково-іменниковими сполученнями і підтримують з  ними виразні семантичні зв’язки. Термінологія має приклади лише окремих моделей творення    префіксально-суфіксальних іменників, які мотивуються прийменниково-іменниковим сполученням. Наприклад, іменники: з префіксом-приймен-ником під- та іменниковим суфіксом -ник, що називає предмет, призначення якого бути під тим, на що вказує твірна іменникова основа – підручник (навчальний посібник, який має бути «під рукою»), підрядник (переклад, який вміщено під рядками сторінки); з префіксом при- і суфіксом -ок, що має значення місця, яке прилягає до того, що назване твірною основою – прилавок (бібліотечний); з префіксом над- і суфіксом -ість називає явище більше за обсягом, ніж те, на що вказує твірна основа, – надлишковість   (повноти фонду, інформації) [15, C. 79].

Отже, в основу творення префіксально-суфіксальних термінів-іменників лягли сполучення іменників із прийменниками над-, під-, при-.

Прикметники, утворені за допомогою префікса без- та суфіксів -н-, -ов-, вказують на ознаку предмета, який позбавлений чогось: безінвентарний (спрощений облік багатопримірникової літератури, за якого проводиться реєстрація назви видання замість реєстрації кожного примірника); безплатний (видання, що поширюється безплатно серед певного кола читачів); безшвейний (скріплення зошитів книги за допомогою клею, а не шиття); безготівковий (розрахунок за придбані книги без готівки).