Особливості використання термінологічної лексики у наукових текстах (на прикладі юридичних наук)

Термінологія  розглядається як самостійний об’єкт, бо вона  має низку відмінних ознак функціонального, лексико-семантичного, морфологічного, структурного характеру. Вона кваліфікується як основна, найінформа-тивніша частина лексичної системи мови науки.

3. Класифікація термінів

Лексика мови науки неоднорідна. До її складу, на думку М. Комової, належать три типи лексичних одиниць:

1. Нетермінологічна лексика, яка становить нейтральний шар спеціального тексту. Для неї характерна стилістична однорідність: вона охоплює літературно-книжні, емоційно-нейтральні слова. Це активно вживана лексика, до складу якої не входять архаїзми, історизми, неологізми. Частинно-мовна характеристика: дієслова (обирати, пізнавати, керувати, формувати, повідомляти); віддієслівні іменники (використання, поглиблення, забезпечення, посилення), прикметники (активний, актуальний, глибокий, перспективний, достовірний, істинний, переконливий), прислівники (активно, цілеспрямовано, глибоко). Загальновживана лексика використовується для зв’язку наукових понять, вираження їхніх відношень, тлумачення понять, опису матеріалу експериментів, оцінки літератури.

2.  Загальнонаукова лексика об’єднує спеціальні слова, що обслуговують не одну галузь і належать до  книжного стилю (система, структура, автоматизація, інформатизація, модель, рівень, прогнозувати, форма, варіант, дискретність). Ці слова співвідносяться з об’єктами, явищами, процесами, властивостями в різних галузях: гіпербола (математика, філологія), депресія (політика, геологія, географія, медицина), редукція (лінгвістика, хімія, біологія). Ці слова часто вживаються в загальнолітературній мові, виражаючи відповідні поняття в широкому значенні: депресія (економіка, медицина, загальновживане значення – занепад, низький рівень). Загальнонаукова термінологія численна і має тенденцію до зростання внаслідок сучасних інтеграційних і диференційних процесів в наукових галузях та їхніх термінологіях, а також проникнення методів одних наук в інші.

3. Галузева термінологія – це сукупність спеціальних назв понять певної галузі. Кожна терміносистема відображає поняттєвий і термінологічний апарат, систему понять конкретних наук, наукових напрямів, шкіл. Спеціальна термінологія кожної науки об’єднує назви понять різних категорій: предметів, процесів, властивостей, явищ, осіб,. Терміни становлять головну специфіку лексики мови науки [7, C. 47].

Відмінність термінів від лексики загальнолітературної мови виявляється на різних рівнях:

• семантично (терміни номінують тільки спеціальні поняття);
• функціонально (терміни мають не тільки номінативну, але й дефінітивну функцію);
• за сферою поширення (терміни належать до лексичної системи наукової мови);
• структурно-словотвірно (термінологічне словотворення ґрунтується на засобах загальнолітературної мови, але має і власний словотвірний фонд; у термінології, крім загальномовних словесних знаків, широко використовуються і символи, що виходять за межі вербальних засобів вираження);
• комунікативно (терміни є засобом професійного спілкування).                                                 

Взаємодія між  загальновживаною і мовою спеціальною (науковою) постійно зростає, що зумовлює актуальність досліджень термінолексики як каркасного словника мови спеціальностей, розвиток теорії термінології, а також з’ясування окремих питань національного термінознавства.

2. Творення термінів
1. Способи творення наукових термінів

В історії розвитку й збагачення лексичного складу терміносистеми дисциплін документно-комунікативного  циклу використовувалися усі наявні в системі цієї мови морфемні ресурси (кореневі і афіксальні). На документознавчу термінологію як підсистему загальнолітературної мови поширюється системний характер словотвірної структури мови, що виявляється у способах та принципах творення слів. Н. Клименко зазначає, що слово, його структура, зумовлюється словотворчою системою, тобто вважається, що слово твориться певною сукупністю стосунків його компонентів (кореня, афіксів) і відношенням одного слова – члена словотвірної системи – до іншого слова тієї системи [10, C. 75].

Особливості термінологічного словотворення на відміну від загальномовного полягають у використанні обмеженого набору моделей, які стали цементуючим чинником системної організації термінології; в усвідомленості термінотворення, який дає змогу штучно запроваджувати спеціалізовані словотворчі морфеми, які в галузевих терміносистемах є визначниками конкретних значень і виконують класифікаційну функцію; при термінологічному словотворенні вільніше і простіше поєднуються запозичені й національні словотворчі засоби. Зокрема, за допомогою суфікса -ість утворюються терміни на позначення властивостей (періодичність, дублетність, надійність, примірниковість, інформативність) та відносних показників (обертаність, відвідуваність, читаність).

Українська  наукова термінологія обіймає усі  структурні типи термінів: терміни-однослови, терміни-композити, терміни-словосполучення.

Найпоширенішим способом творення термінів-однословів досліджу-вавної терміносистеми є морфологічний словотвір, що полягає у поєднанні афіксальних морфем з кореневою або похідною частиною слова, основоскладанні та абревіації.

2.1.1. Суфіксальний спосіб термінотворення

У системі афіксального словотвору найпродуктивнішою є суфіксація. Суфіксальні словотвірні типи термінів-іменників  поділяються за характером твірних  основ, мотивованих дієсловами, іменниками, прикметниками.

До термінів, мотивованих дієслівною основою, належать слова на позначення поняття «носій процесуальної ознаки». Вони утворюються за допомогою продуктивної словотвірної моделі дієслово + суфікси : -ач, -ник, -к(а), -н(я), -ищ(е), -нок, -ок, -атор, -ант (-ент), -ер (ор). Найпродук-тивнішим з них є словотвірний тип з суфіксом -ач. Терміни із суфіксом -ач містять схему «незавершеної дії», яка простежується у твірних основах префіксальних і безпрефіксних дієслів недоконаного виду. Термінами, утвореними за допомогою суфікса -ач, називають осіб, виконавців певної дії (читати – читач, користуватися – користувач, відвідувати – відвідувач, одер-жувати – одержувач, споживати – споживач, укладати – укладач, перепи-сувати – переписувач).

За допомогою  словотвірного типу основа дієслова + -ник (-льник) утворюються віддієслівні деривати зі значеннями: «особа» – виконавець певної дії, названої твірною основою, що вказує на належність до певної професії (палітурити – палітурник, рятувати – ритовник (заст.)) або «тимчасове заняття особи» (дарувати – дарувальник, замовляти – замовник); «предмет», за допомогою якого виконується дія як така, що позначає назви видань (довідуватися – довідник, розмовляти – розмовник, сповіщати – вісник, пособити - посібник, радити – дорадник, співати – співаник, збирати – збірник, питати – питальник); «предмети бібліотечної техніки» (замінювати – замінник, розділювати – роздільник); «предметний фактор, за допомогою якого здійснюється дія» (визначати – визначник).

Суфікс -ник (-льник) виявляє граматичну сполучуваність з основами дієслів як доконаного, так і недоконаного виду: замінити – замінник, розділити – роздільник.

Віддієслівні  іменники із суфіксом -к(а) утворюються здебільшого від префіксальних дієслів недоконаного виду на позначення: «предметів, за допомогою яких виконується дія» (підпірка, накривка каталогової шухляди); «об’єктів» і «наслідків, дії» (виставка, вкладка, заставка, збірка, вибірка, наклейка, довідка, позначка, обкладинка, добірка, застібка). Характерною особливістю суфікса -к(а) під час творення документознавчих термінів є його граматичне поєднання переважно з українськими твірними основами дієслів, випадки поєднання суфікса -к(а) з іншомовними основами є поодинокими: палітурити – палітурка, нотувати – нотатка, інсценізувати – інсценівка.

Однотипність  словотвірних моделей притаманна термінам, що утворюють семантико-функціональний низку локативності, вказуючи на місце здійснення дії за допомогою суфіксів -ищ(е), -льн(я), -н(я). Кожному із цих словотворчих формантів властива семантична спеціалізація: суфікс -ищ(е) утворює лексеми на позначення «місця (приміщення), спеціально обладнаного для виконання певної дії» (сховище); суфікс -льн(я) відтворює «локалізацію   дії   в   будь-якому   об’єкті   реальної   дійсності» (читальня, випозичальня (заст.)); суфікс -н(я) вказує на «заклад, місце виконання дії» (палітурня). Вказані суфікси виявляють граматичну сполучуваність із твірними основами дієслів недоконаного виду : палітурити – палітурня, друкувати – друкарня.

На позначення «об’єкта» або «наслідку дії» використовуються терміни, утворені за допомогою суфіксів -нок, -ок: пакунок, дарунок, малюнок, додаток, відбиток, список, згорток, зшиток. Від деяких із наведених термінів утворилась низка похідних, що формують ядро терміносистеми документознавства (список, додаток), решта перебувають на її периферії. Від дієслова відбивати (відтворювати, копіювати) за допомогою суфіксів -ок, -к(а) утворилися терміни відбиток, відбитка, останній з яких вживається спорадично [9, C. 94-104].

До непродуктивних словотвірних моделей належать деривати з суфіксами -ар, -тель (вказують на особу) – хранитель (архіву), друкар; -чик (вказує на предмет, який має певну функцію) – покажчик; -їй (вказує на предмет, який виконує певну процесуальну дію) – носій (інформації).

До малопродуктивних в термінології належать словотвірні моделі з суфіксами -ер (-ор), -ат, -ант, що співвідносяться з дієсловами на -ува-: редагувати – редактор, гравірувати – гравер, адресувати – адресат, адресант. Слова з суфіксом -ат називають: особу, яка є об’єктом дії (адресат); документ (дублікат, реферат); розміри документа (формат). Терміни із словотвірним формантом -ант (-ент) мають значення «активний носій процесуальної ознаки» – особа, установа: рецензент, депонент, адресант; предмети: патент, документ. У бібліотечній термінології є терміни, що поєднують два значення, наприклад: абонент (особа та установа) і абонемент (структурний підрозділ і форма обслуговування читачів).

До віддієслівних  терміноутворень можна зарахувати також терміни, утворені за допомогою суфіксів -нн(я), -анн(я), -енн(я), -інн(я), -уванн(я), -юванн(я) із загальним значенням «опредметнена дія». Формант -нн(я) приєднується до твірних основ дієслів переважно недоконаного виду з суфіксами -і-, -ува-(-юва-): депонувати – депонування, анотувати – анотування, поширювати – поширення (інформації), старіти – старіння (інформації), штемпелювати – штемпелювання.

Терміни, що позначають «опредметнену дію стосовно основних об’єктів документознавства» з предметним значенням (усіх видів документів, каталогів, карток, графічних символів та абстрактних понять), називають переважну більшість виробничих процесів і утворюють розгалужену систему значень. Вони вказують на конкретну разову дію (бронювання, замовлення); тривалий виробничий процес (формування, комплектування, ведення, депонування.

Безвідносно до поділу за тривалістю процесів терміни з суфіксом -нн(я) можуть називати: специфічні виробничі процеси опрацювання первинних документів (складання (бібліографічного опису), індексування, шифрування, анотування, реферування)); процеси із значенням «переміщення в просторі, тривалості в часі» (постачання, надсилання, розповсюдження, інкапсулювання, оновлення); дію зі значенням «відтворення, збільшення кількості» (дублювання, копіювання, тиражування, публікування).

Окремі терміни паралельно вказують як на процес, так і на результат  процесу: збереження (фонду), надходження (літератури), видання, повідомлення (інформаційне), нагадування (читачеві). Значення «предметності» притаманне термінам: зібрання (творів), ділення (класифікаційне), тиснення (золоте).

Суфікс -нн(я) приєднується як до українських, так і запозичених основ дієслів: читання, ведення, публікування, групування, експонування, дублювання. Простежується закономірність переважного приєднання суфіксів -уванн (я), -юванн (я) до безпрефіксованих дієслів іншомовного походження і префіксованих українських дієслів: дублювання, депонування, формування, реєстрування. Виняток становлять окремі терміни: користування, листування, опублікування, поінформування.

Словотвірні моделі типу: основа дієслова + -інн(я), -тт(я) є мало-продуктивними (старіння (інформації), вибуття (з фонду)).

Іншомовні суфікси, що передають  значення процесу, мають семантичні відтінки: суфікс -ація здебільшого передає значення «конкретної дії» (нумерація, реєстрація); -изація – «специфічні виробничі процеси» (предметизація, деталізація, систематизація); -фікація – «безпосередній виробничий процес» (уніфікація, ідентифікація).

Підвищена функціональна  активність суфікса -ація у поєднанні з основами назв, які вказують на дію, зумовлює перенесення назви і на предмети, які є об’єктом дії. Серед них можна виділити такі: документи, їх сукупність (інформація, публікація, документація); елементи оформлення книги (орнаментація, пагінація, ілюстрація, експлікація). У термінах – іменниках, що вказують на предметність, суфікс -ація наявний у прямих запозиченнях з мови – продуцента: анотація, дисертація.

Суфікс -фікація вказує на: безпосередній виробничий процес (ідентифікація – встановлення точних відомостей про книгу, рукопис, уніфікація (бібліотечного опису)); кінцевий результат дії (специфікація – частина зведеного бібліографічного опису, класифікація – система понять).

Під час порівняння функціональних характеристик суфіксів українського та іншомовного походження -нн(я), -ація, -ізація, -изация у поєднанні із спільнокореневими іншомовними основами простежується семантична наближеність або ідентичність значень термінів. Це зумовлено здатністю іншомовних назв позначати дію як тривалий процес і завершену дію. У віддієслівних іменниках із суфіксом -нн(я) переважає відтінок тривалості. Ідентичність значень термінів виявляється тоді, коли вони передають значення «тривалості»: каталогізація – каталогізування, систематизація – систематизування, інформація – інформування, публікація – публікування. Безперервність процесу поповнення фонду бібліотеки новою літературою зумовлює використання винятково терміна комплектування, у якому суфікс -нн(я) вказує на тривалість дії. Термін комплектація у бібліотечній терміносистемі відсутній. Паралельне функціонування спільнокореневих різноморфемних термінів активізувалося. Ці лексеми у терміносистемі перебувають у відношеннях синонімії.