Особливості використання термінологічної лексики у наукових текстах (на прикладі юридичних наук)

Прикметники з  префіксом між- і суфіксами -н-, -ч-, -ев відтворюють значення «такий, що відбувається між установами або є спільним для установ, явищ, названих основою твірного іменника», наприклад: міжбібліотечний (абонемент), міжвідомчий (централізація), міжгалузевий (ОНТІ), міжмовний (переклад), міжнародний (бібліографія, книгообмін, посібник).

Терміни – прикметники, утворені шляхом приєднання до твірної основи префікса над- і суфіксів -ов, -н-, у термінології передають значення «такий, що перевищує норму» і відтворюють якісні ознаки носіїв інформації, наприклад: надактивний (частина фонду), надоперативний (пам’ять), надлишковий (повнота фонду).

Прикметники, утворені за допомогою префіксів перед-, після та суфікса -н- передають значення часу дії - такий, що відбувся раніше або пізніше від того, що названо твірною основою іменника, наприклад: післямашинний (опрацювання інформації, здійснюване після операції за допомогою машини), передмашинний (опрацювання інформації, здійснюване перед операцією за допомогою машини).

Словотвірний  тип після- + -н- синонімічний словотвірному типові з префіксом по-, у якого послаблене прийменникове значення, у поєднанні з суфіксом -н- на означення «такий, що відбувся пізніше від чогось»: посмертний (видання). Прикметники, утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -н-, ов-, також передають значення «такий, що відбувся там або складається з того, що визначено іменниковою твірною основою», наприклад, постатейний (розпис), подорожній (записки), поскладовий (розділювач, на якому вказано склад слова).

Непродуктивним  словотвірним типом є творення прикметників з префіксом поза- і суфіксом -н-, які означають «такий, що перебуває за межами того, що названо твірною основою», наприклад, позастаціонарний (обслуговування читачів поза межами бібліотеки).

У термінах-прикметниках, утворених за словотвірною моделлю при + -ов-, -єв-, -ев-, -н-, префікс відтворює схему «такий, що розташований поблизу того, що, названо твірною основою», наприклад, прикнижковий (покажчик), пристатейний (список), прижиттєвий (видання), прикінцевий (шпальта), прилюдний (бібліотека).

Отже, прийменники-префікси у поєднанні з прикметниковими    суфік-сами   модифікують    значення    твірних    основ    і виражають просторові (при-,  між-, поза-, по-), часові  (перед-, після-, по-) ознаки, відсутність чого-небудь (без-).

Тому, у сучасній термінології префіксально-суфіксальний спосіб малопродуктивний під час творення термінів-іменників. Вища продук-тивність цього способу виявляється під час творення відносних прикметників, що входять до складу термінів – словосполучень. Твірними основами таких прикметників виступають прийменникові форми іменників. Суфікс прикметника переводить твірну основу до прикметників, а прийменник перетворюється на префікс.

2.1.4. Безафіксний спосіб термінотворення

Безафіксний спосіб словотворення у термінології використовується під час творення безафіксних дериватів від основ префіксальних дієслів (запитувати – запит, обмінювати – обмін, відбирати – відбір, випускати – випуск). Поодинокість безпрефіксних термінів (наприклад, творити – твір) зумовлена переважанням у класі дієслів префіксальних утворень, а також тим, що префіксація дієслівних основ стимулює їх участь у словотворі за моделлю безафіксного творення. Наприклад, творення термінів опис, допис, запис, перепис, напис за неіснуючого -пис. Префіксальні іменники з дієслівним коренем можуть мотивуватися і безпрефіксними дієсловами: текти – потік, питати – попит, шукати – пошук. У словотвірній моделі безафіксного творення іменників функціонують основи дієслів доконаного виду: запитати – запит, витворити – витвір, присвятити – присвята і недоконаного виду: відбирати – відбір, вирізати – виріз, вицвітати – вицвіт. За безсуфіксного творення віддієслівних іменників відкидаються всі дієслівні суфікси, що забезпечує переведення дієслівної основи до класу слів, що виражають предметність.

Загальнокатегоріальне значення предметності у термінах-іменниках, утворених безафіксним способом, виявляється у таких граматичних  ознаках роду: іменники чоловічого роду II відміни (відбір, доступ, попит, запис); іменники жіночого роду І відміни (видача, замова, обслуга (заст.), посвята, послуга). Переважну більшість складають терміни чоловічого роду, які позначають процес, опредметнену дію (опит, переоблік, перегляд, показ, пошук); результат дії (опис, перелік, підпис, перепис, напис, запит, звід); предмети і дію (передрук, випуск, витиск, виріз). Термінам, утвореним указаним способом, властива багатозначність (дія – результат): запит, збір, відгук (читача) [4, C. 81].

Отже, безафіксне словотворення в сучасній термінології викори-стовується під час творення віддієслівних термінів. Віддієслівні іменники становлять певний лексичний масив серед термінів, що формують ядро термінології, наприклад: опис (бібліографічний), пошук (документально-інформацшний), запит (читацький).

2.1.5. Основоскладання та абревіація

Терміни-композити, об’єднуючи в одному слові кілька основ, дають можливість точно характеризувати предмети, явища за кількома ознаками.

Ґрунтовне дослідження динаміки і кодифікації термінів-композитів з міжнародними компонентами в українській мові здійснено І.М. Кочан.

За структурно-морфологічними ознаками серед термінів-композитів можна виділити кілька типів. Найчисельніший тип становлять складні терміни, компонентами яких є основи іменників. Вони поєднані між собою інтерфіксом о: книговикористання, книгозабезпеченість (показник кількості книг на одного читача), фондосховище, книгообмін.

Поодинокі терміни-іменники утворені від атрибутивних словоспо-лучень шляхом поєднання: основи прикметника з іменниковою основою (старий друк – стародрук, загальний доступ – загальнодоступність (бібліо-тек)); основи числівника з іменниковою основою (двомісячник – періодичне видання, що виходить один раз на два місяці; двотижневик; однотомник – разове видання, що вийшло в одному томі; двотомник, тритомник). Трапляються випадки поєднання прислівника з іменником (багато примір-никовість – наявність у фонді видання у великій кількості; багатотомник видання, що вийшло у багатьох томах; багатоаспектність – відображення змісту видання у двох або більше діленнях систематичного каталогу).

Сучасна термінологія має у своєму складі значну кількість композитних прикметників, які відображають родовидову ієрархію понять, виражених іменниками. Складні прикметники утворюються: від основ двох прикметників (книжково-журнальний, обмінно-резервний, абетково-хронологічний, інформаційно-бібліографічний, інформаційно-комуніка-тивний, тематично-типологічний); від основ прикметника та іменника (книготорговельний, малотиражний, лівобічний, правобічний); від основ прислівника та іменника (багатогалузевий, загальнополітичний); від основи прислівника і дієслова (маловикористовуваний); від основ числівника та іменника (двокартковий, однокартковий, тризначний, двобічний, двозначний, першодрукований); від основ іменника і дієслова (краєзнавчий, книгознавчий, образотворчий, книгообмінний, літописний, машинописний, рукописний, книговидавничий); від основ займенника і прикметника (тимчасовий, самоосвітній).

Компоненти складного прикметника можуть бути об’єднані сурядним (абетково-систематичне розміщення – поєднання елементів розміщення книг (карток) за певною системою та абеткою прізвищ авторів або назв) і підрядним зв’язком. Найпоширенішими серед композитних прикметників є складні слова, мотивовані атрибутивними словосполученнями, наприклад: лівий бік – лівобічний (роздільник із виступом з лівого боку), три знаки –тризначний (таблиці, у яких вміщено авторські знаки з трьох цифр). Продуктивним типом творення складних прикметників є предикативна конструкція з перехідним дієсловом і залежним іменником [7, C. 97].

За лексико-семантичними ознаками терміни-композити можна  поділити на кілька категорій. Композитні терміни, об’єднані семою «місце дії», позначають назви спеціально обладнаних приміщень (комплексів) для зберігання сукупності документів. Ці терміни мотивуються різними типами словосполучень. Інший синтаксичний зв’язок лежить в основі терміна книгозбірня. Його мотивація потребує розширення словосполучення книги збирають за рахунок третього члена - заклад, де збирають книги. Термін книгозбірня утворений шляхом основоскладання та афіксації (суфікс -н (я) додається до композитної основи).

За допомогою  суфіксоїда -тека (гр. theke сховище) утворилися композитні терміни, які називають поняття, наприклад: «заклад» – бібліотека; «систематизоване зібрання документів» – діатека, мікрофільмотека, картотека, фонотека, фільмотека.

Терміни-композити, що називають «знаряддя дії» (предмети, пристрої), утворені за допомогою дієслівних основ, які є носіями певних значень. Іншомовний компонент метр (міряти) є складовою частиною композитів психрометр, гігрометр. Усічена основа дієслова писати і його іншомовний еквівалент -граф (фр. grapho писати) є композитами термінів, що називають предмет або результат дії, наприклад: часопис, літопис, життєпис, хронограф, рукопис, скоропис.

Дієслова, співвідносні з основами композитних іменників – назв вико-навців певної дії, позначають різні види діяльності людини (писати, знати, носити, продавати, видавати), наприклад: літописець – той, хто пише літописи; рукописець – той, хто пише рукописи; бібліотекознавець – той, хто знає бібліотеки.

Іншомовна основа бібліо-, поєднуючись з іншими усіченими  основами: -граф, -фін, -ман, -фоб, -лог, реалізується у термінах-композитах на позначення осіб, наприклад: бібліограф, бібліофіл, бібліоман, бібліофоб.

Серед термінів-композитів можна виділити групу іменників, що виражають значення «абстрактної дії». Вони утворені поєднанням іменника і дієслова в одне слово. Предикативні словосполучення трансформуються у композитні іменники.

Терміни-композити, які позначають те, що перебуває  в дії, утворюються переважно  за допомогою іменникових основ  із нульовим суфіксом, наприклад: документообіг, книгообмін.

Терміни-композити з формантом -ств(о) переважно називають спеціальні наукові дисципліни. Дієслівна основа зна (ти) у цьому словотвірному типі може сполучатися як з іменниками-неістотами (документознавство, бібліотекознавство, книгознавство, архівознавство), так і з іменником – назвою істоти (читачознавство).

Для сучасної спеціальної  лексику притаманна стандартність  значень усічених основ, серед яких значне місце посідають іншомовні  основи, органічно засвоєні українською  мовою. Серед них: бібліо-, -граф, -графія, -авто, фото-, мікро-, -грама, аудіо-, -логія. Терміни переважно творяться шляхом поєднання основ, наприклад: автореферат, анаграма, аудіодокумент, автограф, мікрокарта, антологія, фотоальбом.

Найпродуктивнішим серед них є префіксоїд бібліо-, який виступає універсальним показником відношення до книги. Він виявляє лексичну сполучуваність як з іншомовними, так і питомо українськими твірними основами. Терміни, утворені за допомогою компонента бібліо-, називають: процеси (бібліографування), галузі діяльності (бібліографія, бібліополістика), наукові дисципліни, системи дослідження (бібліографознавство, бібліотекознавство, бібліосоціологія); особи та їхні професії (бібліотекар, бібліограф, бібліотекознавець); заняття (бібліотерапія, бібліофільство); заклади (бібліотека).

До терміноелементів, що характеризують предмет за розміром, належать мікро-, макро-, які у термінології поєднуються з іменниками на позначення: «видів видань», «документів» (мікровидання, мікрокарта, мікроконія, мікрофільм, мікрофіша, макрокопія); «процесів» (мікрокопіювання, макрокопіювання); «абстактних понять» (мікроклімат (у книгосховищі)). Вони здебільшого поєднуються із запозиченими основами, зрідка з українськими словами, наприклад: мікроносій, мікрословник.

Терміноелементи авто-, -онім використовуться при номінації документів, написів, створених певною особою (авто-бібліографія, автореферат, автобіографія, автолітографія, автограма, автограф); імен осіб або того, що їх замінює (автонім, анонім, псевдонім, астронім).

На фізико-хімічний спосіб виготовлення певного виду документів вказують терміноелементи аудіо-, діазо-, діа-, кіно-, фопо-, фото-, відео-, наприклад: кінофільм, діафільм, діамікрокарта, відеозапис, фонограма. Компоненти аудіо-, фоно- у складних словах означають «чути»: аудіоповідомлення (документ, що містить звукову інформацію), аналогічно фонодокумент, аудіокасета. На різноманітні способи відтворення зображення вказують терміноелементи фото- (використання фотографічної техніки) – фотокартка, фотогравюра, фотокопія; діазо- (копіювання на папері з шаром діазосполук) – діазокопія; ксеро- (копіювання із застосуванням електричних і магнітних засобів) – ксерокопія.

У термінології трапляються композити, що містять  терміноелементи моно- (відповідає поняттю «один») і полі- (відповідає поняттю «багато»), наприклад: монографія - наукове видання (книга, брошура), яка містить повне дослідження однієї проблеми і належить одному або кільком авторам, моновидання - періодичне видання, яке містить один твір автора.

Поняття «початок», «давній», «походження» відтворюють терміно-елементи біо-, палео-. У термінології усічена основа біо- (гр. bios життя) вживається як перший компонент складених слів, утворених поєднанням слів біографія + бібліографія —> біобібліографія – відображає твори певної особи (осіб), а також документи і біографічні відомості про них; біологічний + пошкодження —> біопошкодження, біостійкість. Компонент палео- відповідає поняттю «давній», наприклад: палеографія, палеотипи.

Наведеним терміноелементам притаманна різна продуктивність під час творення термінів-композитів. Найуживанішими серед них є: бібліо-, авто-, -граф, -графія, мікро- (автобібліографія, бібліотерапія, бібліоліт, мікровидання). Малопродуктивними на відміну від іншх терміноситем є: моно-, полі-, біо-. Компонент бібліо- властивий лише терміносистемам документознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, решта ж з різним рівнем продуктивності використовується в інших терміносистемах.