МІНІСТЕРСТВО  ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

      ІНСТИТУТ  ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ  СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ 
 

                    

РЕФЕРАТ

НА  ТЕМУ: “Трудовий договір: порядок              укладення та розірвання”

                          

                         

                          

                                               Хмельницької Тетяни Іванівни

                                                     Рівненський міський центр зайнятості

                                                    Спеціаліст 1 категорії юридичного відділу 

      КИЇВ-2005

 
 
 
 

 

     

 

      ВСТУП

 
 

     Однією  з найважливіших сфер життєдіяльності  людини є трудова діяльність, реалізація якої дає їй змогу не лише отримати певні матеріальні блага, а й  задовольнити свої природні бажання на самореалізацію особистісних здібностей і можливостей.

     Нині  сфера застосування праці значно розширилась. Крім традиційної форми  трудової діяльності, якою завжди була праця робітників і службовців на державних і громадських підприємствах, в установах і організаціях, праця колгоспників і працівників споживчої кооперації, також виникли й розвиваються її нові форми. Це приватне та колективне підприємництво, індивідуальна трудова діяльність, різноманітні форми кооперативної діяльності.

     Значення  трудового законодавства як регулятора трудових правовідносин постійно зростає. Це проявляється не лише в тому, що відміняються норми, які мають інколи суто адміністративний характер, і приймаються норми, які  передбачають більшу свободу дій  сторін трудового договору, а й у тому, що трудове законодавство стає регулятором трудової діяльності робітників і службовців, які працюють не тільки на державних і громадських підприємствах, установах та організаціях, а й за трудовим договором у кооперативах, в орендних, акціонерних, приватних та інших підприємствах, а також у суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб.

       

               
 

     1. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР:  ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ

1. Поняття трудового договору

 
 

     Громадяни реалізують своє конституційне право  на працю, використовуючи різноманітні правові форми організації праці. Переважна більшість громадян здійснюють право на працю, укладаючи трудові договори (контракти) про роботу на підприємстві, в установі, організації або з суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою.

     Для сторін трудового договору характерна свобода волевиявлення під час  його укладення. Для працівника це означає  можливість вибору підприємства, установи, організації, які його цікавлять, роботи з урахуванням своїх знань, здібностей, бажань. Для власника або уповноваженого ним органу це означає можливість вибрати працівника, який найбільше підходить за діловими і кваліфікаційними характеристиками.  

     У ст.21 КЗпП України трудовий договір визначається як угода між працівником, з одного боку, і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, з іншого, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.                        Важливим положенням чинного законодавства є те, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці, уклавши трудовий договір на одному чи одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором і угодою сторін.

     Також важливе значення у трудовому  праві, а особливо у юридичній  практиці, має відмежування трудового  договору від цивільно-правових договорів (наприклад, договору підряду, видавничого договору, договору доручення та ін.), реалізація яких пов’язана із трудовою діяльністю також, оскільки це зумовлює різні правові наслідки для сторін, що їх укладають.  

     Характерними  ознаками трудового  договору є включення громадянина до складу колективу того чи іншого підприємства, установи, організації, його підлягання внутрішньому трудовому розпорядку, з регулюванням процесу праці й створенням нормальних умов для роботи, що виконується, як правило в одному з підрозділів підприємства на території чи поза територією підприємства, установи, організації.

     Укладаючи цивільно-правові договори, громадянин не включається до складу колективу  підприємства, установи, організації, процес його праці не регламентується, підрядчик розподіляє час роботи і відпочинку за власним розсудом, з тим, щоб дотриматися термінів домовленості, а відносини сторін договору стосуються результатів праці, з визначенням предмета й ціни договору, строку його дії, якості й кількості продукції, послуг. Робота виконується на свій ризик.

       Укладення трудового договору  оформлюється наказом по підприємству, установі, організації, що дає  право зробити відповідні записи  до трудової книжки, а час роботи  зарахувати до трудового стажу,  який надає працівникові більше  пільг і переваг порівняно з підрядчиком. Договір підряду оформлюється письмовою двосторонньою угодою, згідно з якою підрядчик зобов’язується виконати певну роботу (надати послуги) за завданням замовника, а останній - прийняти й оплатити виконану роботу (відповідно до її обсягу та якості).

     Укладення трудового договору породжує різноманітні правові наслідки: надання щорічних (і, можливо, додаткових) оплачуваних  відпусток; виплати допомоги у разі тимчасової непрацездатності; відповідальність роботодавця за створення належних умов праці і наслідки недотримання вимог охорони праці; право на виплату пенсій по соціальному страхуванню та інше.

     Повна дієздатність щодо самостійного укладення  договору підряду настає в особи, яка досягла 18 років, а якщо законодавством передбачено право брати шлюб у молодшому віці, - то з моменту одруження. Право ж самостійного укладення трудового договору надано особам, які досягли 16 років.

2.   Зміст трудового договору

 
 

     Зміст трудового договору складають умови, якими визначаються права та обов’язки сторін. Їх поділяють на обов’язкові (основні) та факультативні (додаткові). Більшість з  цих умов передбачаються законодавством про працю та колективним договором, інші – встановлюються угодою сторін.

     Обов’язковими (основними) є умови, без яких трудовий договір не може бути укладений: місце роботи, трудова функція (спеціальність, кваліфікація, посада), оплата праці, початок роботи, строк дії трудового договору тощо. 

     Факультативні (додаткові) умови уточнюють, розвивають і доповнюють основні умови конкретного трудового договору й не суперечать закону: про випробування, про скорочений робочий день чи скорочений робочий тиждень, про суміщення професій і т. ін.

     Умови трудового договору не можуть містити  положень, які не відповідають законодавчим і підзаконним актам про охорону праці, що діють в Україні (ст.6 Закону України “Про охорону праці”).                                                          

     Власник або уповноважений ним орган, приймаючи працівника на роботу, обов’язково  має поінформувати працівника про  умови праці на підприємстві, в установі, організації, на конкретному робочому місці, де він працюватиме, про наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, про його права, пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, що має бути засвідчено його підписом; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, який діє на підприємстві, в установі, організації; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з правил техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони та інших правил охорони праці.

     На  працівника, який уклав трудовий договір, поширюються у повному обсязі законодавство про працю й діючий на підприємстві, в установі, організації колективний договір.

     Забороняється включати до трудового договору умови, які погіршують становище працівника порівняно з тими, що передбачені законодавством або суперечать йому (ст.9 КЗпП України). Водночас власник або уповноважений ним орган мають право надавати працівникам додаткові пільги й створювати за рахунок власних коштів умови, що поліпшують становище працівників порівняно з умовами, встановленими законодавством. Це стосується часу роботи, перерви на обід і відпочинок, житлово-побутових умов та ін.

     2. ФОРМИ, СТРОКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ             УКЛАДЕННЯ  ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

           2.1 Форми трудового  договору

 
 

     Згідно  із ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило у письмовій формі, хоча ця вимога закону ще недостатньо виконується на практиці. Трудові договори, за загальним правилом, укладаються в усній формі.

     Законодавством  передбачено випадки, коли укладення  трудового договору у письмовій формі є обов’язковим, а саме:

     1)  при організованому наборі працівників; 

     2)  при укладенні трудового договору про роботу в районах з        особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

     3)  у разі укладання трудового  договору з неповнолітнім          працівником;

4. при укладенні контракту;  

5. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;

6.   у разі укладення трудового договору суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою з найманим працівником.

     Та  в інших передбачених законодавством випадках.

     2.1.1 Контракт як особлива  форма трудового  договору

 
 

     Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки, відповідальність сторін (зокрема, матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством (ч.3 ст.21 КЗпП України).

     У юридичній літературі висловлюються  слушні думки з приводу того, що форма трудового договору може бути письмовою або усною, а контракт – це особливий вид строкового трудового договору.

     Нині  в Україні діє понад сорок законодавчих і підзаконних актів, що передбачають укладення контрактів з певними категоріями працівників.

     Найповніше  питання про порядок укладення, дії та розірвання контракту викладено  в Положенні про порядок укладення  контракту з керівником підприємства, яке є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993р. № 203. На виконання цієї постанови Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України та Фонд державного майна України затвердили Типову форму контракту з керівником підприємства, яке є у загальнодержавній власності.

     В інших нормативних актах було визначено лише категорії працівників, з якими можуть укладатися контракти, однак процедури їх укладення і механізму дії не було, що призводило до численних порушень чинного законодавства.