Трудові правовідносини: поняття, особливості, структура

Але сталість трудового договору не означає, що трудові відносини не можуть припинитися. Підставами такого припинення можуть бути події, до яких відносять смерть працівника або юридичні факти, перелік яких встановлює чинне законодавство про працю.

              В разі припинення трудових відносин у випадку волевиявлення однієї з сторін трудового договору (ст. ст. 38 - 41 КЗпП) або на вимогу профспілкового органу, який представляє інтереси працюючих в галузі виробництва, праці, побуту і культури (ст. 45 КЗпП).

              Підставами припинення трудового договору ст. ст. 36 і 37 КЗпП визначають: угоду сторін; закінчення строків трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; набранням законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконаного вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; підстави, передбачені контрактом; у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію.

              При прийнятті рішення про приватизацію підприємства розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, за винятком звільнення у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Або вчинення працівником винних дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення працівника за порушення трудової дисципліни, втрати до нього довір`я, або вчинення працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку.

              Не допускається звільнення працівника приватизованого підприємства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу протягом шести місяців від дня переходу до нього права власності (ст. 26 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”).

              За згодою сторін може припинитися як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Таке припинення можливе у будь-який час, коли між власником або уповноваженого ним органом і працівником досягнута угода про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору може надходити з боку як працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Якщо сторони досягли угоди про припинення трудового договору, і працівник звільняється з роботи. Пропозиція про звільнення від працівника має бути виражена у письмовій заяві.

              По закінченні строку підлягають припиненню трудові договори, укладені на певний строк. Але припинення трудових відносин виникає тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору – працівник чи власник. При такому волевиявленні одні їх із сторін інша сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Якщо такої вимоги жодна із сторін не заявила, трудові відносини фактично тривають. Договір вважається продовженим на тих же умовах, але вже на невизначений строк.

              Строковий трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом і до закінчення строку його дії, але тільки з підстав, передбачених для звільнення з ініціативи власника.

Призов або вступання працівника на військову службу фактично є вимогою органів Міністерства оборони України про припинення трудового договору з даним працівником.

              Відповідно до Закону України від 25 березня 1992 р. „Про загальний військовий обов`язок і військову службу”, до видів військової служби віднесено строкову військову службу; військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військову службу жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військову службу за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військову службу за контрактом офіцерського складу.

              Підставою припинення трудового договору є також направлення на альтернативну (невійськову) службу.

              На військову службу у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби. У разі прийняття на військову службу між державою і громадянином укладається контракт, форма якого визначається Положенням про проходження військової служби громадянина України.

              Переведення працівника за його згодою на іншу роботу є підстава для припинення трудового договору лише у тому випадку, коли воно здійснюється на інше підприємство. При цьому не має значення, за чиєю ініціативою проводиться переведення.

              Умовою здійснення переведення на іншу роботу є згода працівника на переведення, розпорядження вищого органу або погодження між керівниками обох зацікавлених підприємств, наказ власника або уповноваженого ним органу за попереднім місцем роботи про припинення трудового договору в зв`язку з переходом на інше підприємство. На цьому новому підприємстві, в свою чергу, повинен бути виданий наказ про зарахування працівника на роботу за переведенням.

              Переведення працівника на виборну посаду також є підставою припинення трудового договору, якщо його обрали на посаду в державних органах, кооперативних організацій. Громадська організація, наприклад профспілкова, може діяти і на даному підприємстві. Якщо виборна посада є оплачуваною, то працівник стає штатним працівником цієї громадської організації. Тому він підлягає звільненню з виконуваної роботи в зв`язку з тим, що зобов`язаний виконувати роботу по посаді, на яку обраний. Ця посада стає для працівника основною, тому в окремих випадках працівник може не припиняти трудові відносини, змінити трудовий договір і виконувати частину попередньої роботи за сумісництвом, за правилами, що встановлені для сумісництва.

              Переведення працівника на іншу постійну роботу може мати місце тільки за згодою працівника навіть тоді, коли його переводять в іншу місцевість разом з підприємством. Відмова від такого переведення разом з підприємством є підставою для припинення трудового договору з працівником.

              Але якщо при відмові працівника від переведення в іншу місцевість разом з підприємством припинення трудового договору проводиться на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП, то при небажанні власника або уповноваженого ним органу пропонувати переведення в іншу місцевість разом з підприємством розірвання трудового договору проводиться як і при зміні організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, тобто на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

              Підставою припинення трудового договору може бути вирок суду, що набрав законної сили, яким працівника засуджено до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Арешт працівника не може бути підставою припинення трудового договору. Такою підставою може бути і не будь-який вирок, а тільки такий, котрим працівник засуджений до міри покарання, яка включає можливість продовження даної роботи.

              Контракт є особливим видом трудового договору, який укладається у письмовій формі. В контракті визначається строк його дії, права, обов`язок і відповідальність сторін та деякі інші умови. Серед них сторонами можуть бути передбачені умови розірвання контракту, що не встановлені чинним законодавством.

              Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі: його хвороби або інвалідності, якщо це заважає виконанню роботи, визначеної в ньому; порушення власником законодавства про працю; невиконання або неналежне виконання власником обов`язків, передбачених контрактом; у зв`язку з іншими поважними причинами. Звільнення в цьому випадку проводиться згідно із ст. 39 КЗпП.

              Припинення трудових відносин може мати місце і за умови, що працівник направляється на лікування до лікувально-трудового профілакторію за постановою суду.

              У випадку тривалого лікування трудовий договір з такою особою може бути розірваний з підстав, передбачених п. 5 ст. 40 КЗпП, тобто у разі нез`явлення на роботу протягом більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

              Передбачаються і інші підстави припинення трудових відносин, які детально регламентуються  в Кодексі законів про працю та інших нормативно-правових актах.

Висновки

Конституція України закріплює право кожного громадянина на працю, яку від вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати професію та рід занять. Частина 1 ст. 43 Конституції, яка встановлює це право, прийнята у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини. Вільне обирання праці та вільне погодження на неї означає, що тільки особі, належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до творчої і продуктивної праці. Положення про можливість вибору виду зайнятості міститься також у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.

Головними учасника цих прав виступають працівник та роботодавець. Законодавство про працю закріплює окремі права кожного з цих учасників, і відповідно до якого, працівник зобов`язується виконувати роботу обумовлену договором, а роботодавець або уповноважений ним орган, в свою чергу, зобов`язується забезпечити працівника необхідними умовами праці, і найважливіше, на мою думку, це безпечні умови праці.

Основною підставою виникнення трудових правовідносин є укладення трудового договору на основі якого виникають такі правовідносини як адміністративний акт призначення на посаду, проводяться вибори або конкурсне заміщення посад чи здійснюється розподіл на роботу після закінчення навчання в певних навчальних закладає конкретний зміст якого встановлюється вільним волевиявленням і угодою між сторонами.

За сучасних умов було б хибно вважати, що саме праця є основним спонукальним мотивом укладення трудового договору та інших підстав виникнення згаданих правовідносин, оскільки вона із засобу до життя не перетворилася в першу життєву потребу людини, навіть за умов „розвиненого” соціалізму.

Таким чином, досліджувана мною тема є безумовно важливою, так як закріплює форми реалізації громадянами права на працю, які є актуальними у кожній сфері правовідносин в цілому суспільстві.

Література:

1.      Конституція України від 28 червня 1996 року;

2.      Кодекс Законів про працю;

3.      «Науково-практичний коментар до законодавства України про працю» Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань – 8-те видання, доповнене та перероблене – Київ, Видавництво А.С.К., 2007;

4.      Цивільний Кодекс України від 19. 06. 2003;

5.      Проект Трудового кодексу України від 28 серпня 2003року за №1038-1, внесений Кабінетом Міністрів України.

6.      Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993року;

7.      Закон України “Про зайнятість населення” від 01. 03. 1991;

8.      Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09 1999;

9.      Постанова Кабінету Міністрів «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року;

10. Постанова Кабінету Міністрів «Про професійний навчально-виховний заклад України»  від 7 вересня 1993р;