Трудові правовідносини: поняття, особливості, структура

Курсова робота

З предмету «Трудове право»

ТЕМА:

«Трудові правовідносини: поняття, особливості, структура»

                                                                                                                Виконала:

              Керівник:

План

І. Вступ;

ІІ. Поняття, особливості та ознаки трудового правовідношення;

ІІІ. Відмінність трудових правовідносин від суміжних правовідносин (цивільного, адміністративного);

IV. Суб’єкти трудових правовідносин. Трудова праводієздатність громадян, підприємств, установ, організацій в галузі трудового права;

V. Зміст трудових правовідносин, основні обов’язки і права суб’єктів;

VI. Підстави виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин;

VII. Висновок.

Вступ

              При переході до ринкової економіки, реформуванні економічної, правової, соціальної та інших сфер життя проблема трудових правовідносин є знову відкритою, актуальною. Вона потребує нових підходів до дослідження засобів правового регулювання.

              З огляду на процеси демократизації і гуманізації, які сьогодні відбуваються в міжнародному співтоваристві, змінюється вся система поглядів щодо призначення права. Так, Конституція України (ст. 3) закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Виходячи з цього, трудове законодавство, перш за все, Кодекс законів про працю України, а згодом і новий Трудовий кодекс України повинно бути пронизано цим конституційним положенням, тобто кожний нормативний припис повинен бути спрямований на регулювання трудових відносин найманих працівників як найвищої соціальної цінності. України закріпила за кожним громадянином право на працю як найманого працівника.

              Перехід економіки України до ринкових відносин значною мірою залежить від правового забезпечення ринкових реформ, створення необхідних умов для функціонування суб’єктів господарської діяльності та стану трудових правовідносин на сучасному етапі. Оскільки значний час працівники знаходяться в трудових правовідносинах на конкретних підприємствах, установах, організаціях – велике значення має їх соціальний стан, державний захист прав та соціальних гарантій встановлених чинним законодавством України.

              У даний час трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю України, який був прийнятий у грудні 1971 року, а також іншими спеціальним та галузевими нормативними актами. На розгляд Верховної Ради України, крім згаданого проекту, подано також проект Трудового кодексу України від 28 серпня 2003 року за № 1038-1, внесений Кабінетом Міністрів України.

              Проектом Трудового Кодексу України (в подальшому - проект Кодексу) визначаються засади правого регулювання трудових і безпосередньо пов’язаних з ними відносин між працівником, роботодавцем та державою. Основними принципами правового регулювання зазначених відносин проектом Кодексу визначено:

• свобода праці, що включає право розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати професію і рід занять;
• заборона примусової праці і дискримінації в сфері праці;
• захист від безробіття і сприяння в працевлаштуванні;
• забезпечення права кожного працівника на справедливі умови праці, у тому числі на умови праці, які відповідають вимогам безпеки і гігієни;
• рівність прав і можливостей працівників;

              На мою думку, в Проекті Трудового кодексу має бути ще й закріплене положення щодо рівності сторін трудових правовідносин (роботодавця і працівника), оскільки, наприклад, фізична особа-підприємець, яка має найманих працівників, як сторона трудового договору зобов’язана створити працівникові належні умови праці, оплату заробітної плати, надання відпусток та інше.

              На етапі економічних та суспільно-політичних змін важливим є формування нової системи трудових відносин та створення відповідного соціально-економічного та правового механізму їх регулювання.

І.  Поняття, особливості та ознаки трудового правовідношення

Впродовж всього людського існування від народження до смерті люди не усвідомлюючи цього вступають у найрізноманітніші відносини тому, що кожного дня люди щось купують і продають, переїжджають до необхідного їм місця, одержують винагороду за свою працю тощо. Правові відносини в суспільстві формуються і розвиваються внаслідок правових норм, які приймаються державою для регулювання суспільних відносин.

Наявність самих лише правових норм не достатньо для існування правовідносин. Для їх виникнення, крім самих норм права, необхідно, щоб учасники майбутніх правовідносин вчинили певні передбачені законом дії: уклали договір, вступили на навчання, влаштувались на роботу тощо. Правовідносини – це завжди двохсторонній зв`язок конкретно визначених суб`єктів, у якому одна сторона має права, а інша – відповідні обов`язки.

              Жодна група працівників, жоден член трудової організації не може існувати поза цими відносинами, без взаємних обов’язків щодо один одного, без взаємовідносин. Відтак, в процесі праці люди знаходяться в певних відносинах між собою з приводу праці. Ці відносини за характером є трудовими. Виникнення трудових відносин пов`язується з поєднанням робочої сили із засобами виробництва і використанням цих засобів для створення матеріальних чи духовних благ та надання послуг.

              Таким чином, виконання певної роботи є настільки загальною ознакою більшості відносин у суспільстві, що вона не дає можливості визнати ті чи інші відносини суспільно трудовими. Лише ті відносини, що пов`язані з працею і мають її своїм змістом, визначають порядок і умови застосування праці, спрямовані на організацію самого процесу праці в певній суспільній формі і в своїй сукупності створюють цей процес, є суспільно трудовими. Праця створює не тільки первинну основу, а й саме існування цих відносин.

              В науці трудового права визначення трудових правовідносин проводиться, виходячи із законодавчого визначення трудового договору, що дається в ст. 21 КЗпП. Трудові відносини виникають із угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов`язуються виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішньо трудового розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідних для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором чи угодою сторін. Правовідносини виникають або відповідно до норм, або всупереч нормі права, в її порушення.

              Отже, трудові правовідносини - це двосторонні відносини працівника з власником чи створеним підприємством по виконанню за винагороду роботи по обумовленій спеціальності, кваліфікації чи посаді, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, що виступають формою закріплення суб’єктивних прав та обов’язків.

              Трудові відносини мають вольовий характер, встановлюються, змінюються або припиняються в результаті свідомої діяльності окремих людей (працівників з одного боку, роботодавців з іншого). Саме усвідомленість трудових відносин дозволяє державі регулювати їх правом, що виражає загальносуспільну волю, а учасникам трудових відносин сприймати цю волю та діяти згідно з нормами права. Таким чином, трудові відносини характеризуються тим, що їх учасниками є люди, які здатні до праці і здійснюють цілеспрямовану трудову діяльність.

              Сфера правового регулювання вужче ніж громадянське суспільство. Також і в трудовому праві не всі відносини регулюються правом. Особисті відносини, взаємодопомога в роботі, заміщення - поза правом. Правове регулювання праці складається в постановці та реалізації відповідного порядку в трудових відносинах. Основне для правильного розуміння правових відносин є те, що коли відсутня норма права, то відсутні і правовідносини.

              Відносини, існування яких стає можливим внаслідок існування індивідуальних трудових відносин, можна розділити на відносини, які передують трудовим відносинам (відносини, які виникають і розвиваються до трудових та припиняють свою дію в зв’язку з появою останніх: відносини щодо працевлаштування, професійної підготовки кадрів на виробництві); відносини, які виникають і розвиваються паралельно з трудовими (відносини по нагляду за охороною праці, організаційно-управлінські відносини, відносини по розгляду трудових спорів); відносини, які випливають з трудових (відносини, що виникають в зв’язку з припиненням трудових і мають за мету або матеріальне забезпечення звільненого працівника або його поновлення на роботі).

Ядром і основним видом трудових правовідносин є індивідуально-трудові. Тобто це правовідносини, що виникають на основі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішньо трудового розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити необхідні умови праці, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Ознаками індивідуального трудового правовідношення є:

а) двосторонній вольовий зв’язок між працівником та працедавцем або уповноваженим ним органом;

б) цей зв’язок має правовий характер, бо визначається нормами трудового права;

в) двосторонній вольовий добровільний зв’язок виникає внаслідок укладення трудового договору;

г) індивідуальні трудові правовідносини виступають як форма, наслідок чи умова існування фактичних індивідуальних трудових відносин;

д) внаслідок укладання трудового договору у сторін індивідуального трудового правовідношення виникають взаємні права та обов’язки, відповідно до яких працівник зобов’язується виконувати певну трудову функцію, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку, а працедавець мусить оплачувати працю працівника та створювати необхідні для високоякісної трудової діяльності останнього умови.

Другим видом трудових правовідносин є колективно-трудові правовідносини (соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах). Ці правовідносини, які існують задля функціонування і обслуговування трудових правовідносин, відрізняються суб`єктним складом та підставами виникнення. Вони виходять за межі конкретного підприємства і можуть існувати у масштабах усієї країни. Наприклад, йдеться про відносини соціального партнерства, які виникають на національному рівні в результаті проведення переговорів, погодження взаємних інтересів та укладення генеральних угод.

Окрему групу в структурі трудових правовідносин відіграють правовідносини навчання і перекваліфікації на виробництві. І хоча питома вага таких правовідносин знизилась, вони все ще продовжують фігурувати як відносини, що тісно пов`язані з трудовими, формуючи предмет трудового права. Особливістю цих відносин є те, що вони здебільшого існують водночас із трудовими правовідносинами, не зупиняючи і не припиняючи останніх.

Наступним видом трудових правовідносин з приводу розгляду трудових спорів є процедурно-трудові правовідносини. Тобто це такі відносини, які виникають під час розгляду трудового спору комісією по трудових спорах.

Існує три основні елементи трудових відносин: майнові, управлінські (організаційні), охоронні. Правове регулювання всіх суспільних відносин здійснюється через ці три рівні цих відносин.

              В системі правовідносин, що регулюються трудовим пра­вом, трудовим правовідносинам належить головна роль, оскільки саме вони визначають необхідність створення і розвитку всіх інших, похідних від них відносин.