Правове регулювання заключення трудового договору

Трудовий договір будучи є основною організаційно-правовою формою і виступає базою для розвитку й існування інших відносин врегульованих нормами трудового права. Трудовий договір являє собою індивідуальну форму регулювання трудових відносин. Через цю форму, по-перше, можна скоріше врахувати соціальні та виробничі умови, які змінюються (наприклад, якщо збільшується прожитковий мінімум — збільшується заробітна плата). По-друге, реалізація цієї форми має за мету підвищити соціальну активність працівників. По-третє, ця форма надає широкі можливості врахування інтересів і здібностей працівника (законодавець надає можливість індивідуальної угоди, тим самим встановлюючи рівний підхід, без дискримінації будь-чиїх інтересів). Крім того, трудовий договір необхідно розглядати як базову юридичну конструкцію трудового права, бо в ній знаходять відображення ті сторони, елементи і властивості суспільних відносин, які врегульовані або можуть бути врегульовані нормами права, а як наслідок, складають предмет трудового права.

Отже характеризуючи трудовий договір необхідно вказати на те, що це визначений правом засіб поєднання інтересів того хто хоче заробляти собі на життя в умовах колективно організованої праці (працівника) та того, хто використовує у себе здібності людини до праці (роботодавця). Гарантування при працевлаштуванні цих інтересів є необхідною передумовою належної реалізації громадянами України права на працю.

Характерною особливістю  стану громадянина у суспільстві  є всебічна забезпеченість реального  здійснення широкого кола наданих йому демократичних прав та свобод, що закріплені у нормах чинного законодавства. Фактичне забезпечення прав і свобод досягається насамперед створенням необхідних економічних і політичних умов у країні, доповнених спеціальними юридичними засобами.

Одним з найбільш важливих засобів такого забезпечення є юридичні гарантії. Без створення широко розвинутої системи ефективних гарантій неможливо забезпечити кожному громадянину безперешкодне здійснення всього комплексу наданих йому прав.

За сферою дії юридичні гарантії, що забезпечують реалізацію конституційних прав і обов'язків  громадян засобами трудового права, можуть бути загальними й спеціальними (додатковими).

Сутність загальних юридичних гарантій виражається в тому, що сферою їх розповсюдження є всі працівники або більша їх частина. До них відносяться, наприклад, закріплені в Конституції України гарантії, пов'язані з реалізацією права на працю й гарантії, що стосуються зміни змісту трудового договору або його припинення, встановлення режиму робочого часу та часу відпочинку, забезпечення трудової дисципліни, охорони праці.

На  відміну  від  загальних,  спеціальні  юридичні  гарантії поширюються  не на всіх, а лише на окремі категорії працівників. Вони відбивають або статеву та вікову категорію працівників та службовців (жінки, молодь, пенсіонери, інваліди) або такі об'єктивні умови праці, при яких для працівників законом установлені спеціальні (додаткові) гарантії трудових прав (наприклад, для працівників транспорту, зв'язку, охорони здоров'я, працівників, зайнятих на підземних, монтажних роботах).

Як підсумок можна сказати ,що реальне здійснення трудових прав і виконання обов'язків працівників, як основних суб'єктів правовідносин у сфері праці, залежить від усієї сукупності юридичних гарантій, передбачених у нормах трудового права, що і визначає їх провідне місце у трудових правовідносинах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Нормативна література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30.- 141 с.
2. Кодекс законів про працю України. – К.: Правові джерела. 2001. – 161с.
3. Закон України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52,- 490 с.
4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24,- 170 с.
5. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 34,- 227 с.
6. Закон України " Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 4, -18 с.
7. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 48,- 409 с.
8. Закон України «Про охорону праці» //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 49, -668 с.
9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства» від 28 липня 1992 р. N 431.
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Програму вивільнення жінок із виробництв,пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 роки»,від 27 березня 1996 р. № 381.
11. Указ Президента України «Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року », від 3 серпня 1999 р. № 958/99.

12. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт  із шкідливими і небезпечними умовами праці, на  яких  забороняється застосування праці жінок» від 29 грудня 1993 р. № 256.

13. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками» від 10 грудня 1993 р. № 241.
14. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких          забороняється застосування праці неповнолітніх» від 31 березня 1994 р. № 46.
15. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. - І.В. Зуб, В.Г. Ротань, К.: А.С.К., 2005. – 736 с.

2. Спеціальна література :

1. Болотіна Н. Б.,Чанишева Г.І.Трудове право України: Підручник – К.: Знання, 2001. – 764 с.
2. Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю //Право України. – 1999. - № 3. – С. 34–38.
3. Пилипенко П.Д.Трудове право України: Навчальний посібник. — Вид. 2-ге, змінене і доповнене – К.: Істина, 2007. - 208 с.
4. Приходько С.Г., Меліхова О.В. Трудове право України: Навчально-методичний посіб. для самост. вивчен. дисципл. – К.: КНЕУ. – 2003. – 211с.
5. Скакун. О.Ф. Теория государства и  права. -X: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. -704 с.